Україна - рідний край

Україна – рідний край

 

 

Україна – рідний край

 

Тема: Наша Батьківщина

Мета: Дізнатися більше про історичне минуле нашої держави; ознайомитися з географічними землями України; виховувати любов до рідної мови, історії, традицій; поглиблювати знання про українську культуру, народну творчість, походження історичних назв; розвивати бажання вивчати творчість наших поетів.

Дійові особи:

Ведучий

Ведуча

Українка 1

Українка 2

Українка 3

Українець 1

Українець 2

Українець 3

Козак 1

Козак 2

Козак 3

Козак 4

Історик 1

Історик 2

Історик 3

Історик 4

Ведуча            Благословен той день і час,

                        Коли прослалась килимами

                        Земля, яку сходив Тарас

                        Малими босими ногами.

 

Шановна громадо! Дорогі гості, батьки і діти! Ми раді з вами зустрітися на нашому святі.

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, незамулена криниця, з якої пив воду мандрівник – все це родовідна пам’ять, наші символи, історія, і сумна, і велична.

Сьогодні ми ближче торкнемося цієї історії, в ній корінь роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної України.

 

Українка 1            Україна – рідний край

 

                    1.Україно! Краю милий, краю золотавий,

                    Поля твої широкополі, пісні дзвінкоголосі,

                    Міста наші рідні, сади пишноцвіті,

                    Пшениці рясні, городи багаті.                    

Українець 1

                    2.Любіть Україну, як сонце, любіть,

                    Як вітер, і трави, і води,

                    В годину щасливу і в радості мить,

                    Любіть у годину негоди.

                    Любіть Україну у сні й наяву

                    Вишневу свою Україну,

                    Красу її, вічно живу і нову,

                    І мову її солов’їну.

Українка 2

                    3.Струмок серед гаю як стрічечка,

                    На квітці метелик, мов свічечка,

                    Хвилюють, маюють, квітують поля,

                    Добрий день тобі, Україно моя.

Українець 2              

                    4.Україна – край мій рідний

                    Від Кавказу по Карпати,

                    І веселий, і свобідний,

                    І великий, і багатий.

                    Де є в світі кращі ріки,

                    Як Дністер, Дніпро – Славута,

                    Хто покине їх навіки,

                    Тому в серці вічна смута.

                    Де ясніше сонце світить,

                    Де гарніше зорі сяють?

                    Де ж солодше пахнуть квіти,

                    Як у нашім любім краю?

Українка 3

                    5.Америка – країна гарна,

                    Та в кожного своє добро:

                    комусь миліша Ніагара,

                    мені ж мій Київ, мій Дніпро.

                    Там, де живеш, там і вмираєш,

                    Коли ж пізнати хочеш рай,

                    То так зроби, щоб квітнув радо

                    Твій рідний, твій стражденний край.

 

                   

 

Українець 3

                    6.Може десь земля є краща й вища,

                    А над нею – небо золоте,

                    Та мені найкраща та, де вишня,

                    та, де вишня мамина цвіте.

 

Ведучий

Щасливі ми, що народилися і живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі, у нашій славній Україні.

Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. То що ж то за така країна?

 

Історик 1

7.Погляньте на мапу. Територія України простягається від Карпат до Донбасу і від Полісся до Чорного моря. Столиця України – Київ. Ось яку легенду передали нам наші предки.

 

8.Одного разу, ще коли на місці Києва були ліси й поля, прийшли туди три брати, що називалися Кий, Щек і Хорив. З ними була сестра Либідь. Ось тут вони вирубали ліс і побудували перші хатки. Згодом місто розрослося і його назвали Київ, - значить – Києве місто.

 

Історик 2

9.Є в Україні ліси, поля, моря і гори. Кожний куточок, кожний клаптик землі може розповісти про сторінку з історії України.

Найбільш відомий Чорний ліс. Тут гайдамаки освячували свою зброю. Він благословляв їх на ратний подвиг. Добре пам’ятає мати – Україна Берестецьке поле, де трагічно загинуло триста козаків за волю України.

 

Козак 1

                    10. За байраком байрак.

                     А там степ та могила.

                     Із могили козак

                     Встає сивий, похилий.

                     Встає сам уночі,

                     Іде в степ, а йдучи

                     Співа, сумно співає:

                     "Наносили землі

                     Та й додому пішли,

                     І ніхто не згадає.

Козак 2

                     Нас тут триста, як скло,

                     Товариства лягло!

                     І земля не приймає.

                     Як запродав гетьман

                     У ярмо християн,

                     Нас послав поганяти

                     По своїй по землі

                     Свою кров розлили

                     І зарізали брата.

                     Крові брата впились

                     І отут полягли

                     У могилі заклятій".

 

Історик 3

11. На Кременеччині є гори, які нам несуть далеку легенду про дівочі скелі.

Якось величезна орда татар налетіла на Кременець. Всіх старих повбивали, а найкращих дівчат – красунь зв’язали косами докупи. Стерпли руки зв’язані, плачуть подруги, коси міцно тримають їх. Як настала тиха ніч, поснули вартові. Дівчата не захотіли лишатися в полоні

щоб допомогти дівчатам, місяць сховався за хмари. Тієї ж миті досунулися дівчата до прірви і одна зірвалася та потягнула інших. Страшний крик розбудив бусурменів. Скам’яніли татари, а скелі ті стали називатися Дівочими.

Історик 4

12.Всім відомі гори Карпати, де котить свої води Прут і Черемош. А на Тернопільщині всім відома гора Лисоня. Там відбулася кривава січа між Українськими Січовими Стрільцями та російським військом.

13.Легендарним стало і Чорне море. Пам’ятає воно, як запорожці плавали у Стамбул, як здобували фортецю, визволяли невільників.

 

Козак 3

                     14.Наш отаман Гамалія

                     Отаман завзятий,

                     Забрав хлопців та й поїхав

                     По морю гуляти.

                     По морю гуляти,

                     Слави добувати,

                     Із турецької неволі

                     Братів визволяти.

                     Ой приїхав Гамалія

                     Аж у ту Скутару, -

                     Сидять брати – запорожці,

                     Дожидають кари.

Козак 4

                     Ой як крикнув Гамалія:

                     “Брати, будем жити,

                     Будем жити, вино пити,

                     Яничара бити”.

                     А курені килимами,

                     Оксамитом крити.

                     Вилітали запорожці

                     На лан жито жати.

                     Жито жали, в копи клали,

                     Гуртом заспівали:

                     “Слава тобі, Гамаліє,

                     На ввесь світ великий,

                     На ввесь світ великий,

                     На всю Україну,

                     Що не дав ти товариству

                     Згинуть на чужині”.  

Історик 1

15.Зараз територію України можна поділити на такі історичні землі:

Галичина, де ми живемо, а називаємося галичанами.

Поділля – територія, що знаходиться на подолі.

Волинь славна тим, що тут зародилася УПА.

Полісся – територія, де є найбільш непролазні болота.

Буковина отримала назву від букових лісів.

Гуцульщина славиться своїми писанками на ввесь світ.

Слобожанщина – найспівучіший край.

Київщина – територія навколо столиці Києва.

Запоріжжя прославилось Запорізькою Січчю.

Донбас – вугільний край

Причорномор’я – житниця України

Крим – півострів здоров’я

Діалог історика і дівчинки

16. - А хто ти будеш, дівчино?

- Я українка.

- А де ти живеш?

- В Україні

- А де Україна?

- По обидва боки Дніпра.

- А де Дніпро?

- Навпроти Чумацького шляху.

- А куди веде Чумацький шлях?

- До Сонця.

- А де Сонце?

- А ось воно.

 

Ведуча  

Для кожного народу дорога його мова, нам найближча до серця українська. Вона нічим не гірша від італійської – така ж співуча, багатша від російської.

Українка 1

                      17.Рідна мово материнська,

                      Ти – душа мого народу,

                      Будь від роду і до роду,

                      Рідна мово материнська.

 

Українець 1

                      18.Коло Києва чи Львова,

                      Де приїду – вдома всюди,

                      Де погляну – рідні люди,

                      Де ступаю – лиш рідна мова.

Українка 2

                      19.Я слова по літері складаю,

                      Скоро цілу книжку прочитаю,

                      Цілу книжку віршів та казок.

                      Буду їх по-різному читати,

                      Рідна мова – як її не знати,

                      Як же не любити нам її.   

Українець 2         

                      20.Українська мова давня й молода,

                      Світить рідне слово, як жива вода,

                      Звідки воно взялось, діло не просте,

                      В душу засівалось, із душі росте.

 

Ведучий

Мова! А що таке мова? Народ говорить, що слово до слова – зложиться мова. Найбільше добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця. Ось що пише Шевченко.

Українка 3

                      21.Ну що б, здавалося, слова,

                      Слова та голос – більш нічого,

                      А серце б’ється, ожива,

                      Як їх почує! Знать, од Бога

                      І голос той, і ті слова

                      Ідуть меж люди.

Українець 3

                      22.Як гул століть, як шум віків,

                      Як бурі подих – рідна мова,

                      Вишневих ніжність пелюстків

                      Сурма походу світанкова,

                      Неволі стогін, волі спів,

                      Життя духовного основа.

 

Ведуча

Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх ніжністю і простотою.

 

            (Колискова “Ой місяцю, місяченьку”)

 

Ведучий

Немає у світі людини, яка б не читала казок або не чула їх (Ведучий зачитує уривки українських казок, а діти повинні відгадати їх).

 

Ведуча

А тепер настала черга для загадок (гурт хлопців і дівчат, один одному загадують загадки).

 

Ведучий

Наш народ дуже любить жартувати (розказування смішинок).

 

Ведуча

Є у нашого народу і жартівливі пісні.

 

                (Пісня “Грицю, Грицю, до роботи”)

Ведучий

Ми живемо в Україні і любимо її людей та пишну природу. Наша земля красива. Росте і жито, і городина, цвітуть квіти. Але особливою повагою користується у нас калина. Без калини не можна уявити собі пісенної творчості. Які ви знаєте вірші про калину?

Українка 1

                       23.Тече вода з-під явора

                       Яром на долину,

                       Пишається над водою

                       Червона калина.

                       Пишається калинонька,

                       Явір молодіє,

                       А кругом їх лози

                       Й верболози зеленіють.

Українець 1

                       24.Червона калино, чого в лузі гнешся,

                       Чи світла не любиш, до сонця не пнешся,

                       Чи жаль тобі цвіту, на радощі світу,

                       Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

Українка 2

                       25.Не жаль мені цвіту, не страшно і грому,

                       І світло люблю я, купаюся в ньому,

                       Та вгору не пнуся, бо сили не маю,

                       Червоні ягідки додолу схиляю.

 

 

 

Українець 2

                       26.Колишися, калинонько, колишися,

                       Зеленими листочками розпишися,

                       Сонячними проміннями розмалюйся

                       Ще з тим вітром буйнесеньким розцілуйся,

                       Ще й срібною росою вмийся чисто,

                       Надінь свої ягідки, як намисто,

                       Буде тобі, калинонько, так весело,

                       Як поглянеш в чисту річку, як в глядило.

 

                       (Пісня “Ой єсть в лісі калина”) 

 

Ведуча

Але не можна уявити собі України без наших безсмертних корифеїв: Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка.

Історик 1

                       27.Дрімають села,

                       Ясно ще осіннє сонце сяє

                       Та холодом осіннім вже в повітрі повіває.

                       Темно – зеленії садки

                       Дрімають вже без плоду,

                       І тихо гріються хатки,

                       І верби гнуться в воду.

                       Ще ліс не стогне тим важким

                       Осіннім довгим тоном,

                       Іще стрілою ластівка

                       Звиваєсь над загоном.

 

 

Історик 2

                       28.На зеленому горбочку,

                       У вишневому садочку

                       Притулилася хатинка,

                       Мов малесенька дитинка.

                       Стиха вийшла виглядати,

                       Чи не вийде рідна мати,

                       І до білої хатинки,

                       Немов мати до дитинки,

                       Вийшло сонце, засвітило

                       І хатинку звеселило.

 Історик 3

                       29.Світає, край неба палає,

                       Соловейко в темнім гаї

                       Сонце зустрічає.

                       Тихесенько вітер віє,

                       Степи, лани мріють,

                       Між ярами, над ставами

                       Верби зеленіють.

 Історик 4

                       30.Ой діброво, темний гаю,

                       Тебе одягає тричі на рік,

                       Багатого собі батька маєш.

                       Раз укриє тебе рясно зеленим покровом,

                       Аж сам собі дивується на свою діброву,

                       Надивившись на доненьку любу, молодую,

                       Возьме її та й огорне в ризу золотую.

                       І сповиє дорогою білою габою,

                       Та й спать ляже втомившись

                       Турбою такою.

Вчителька

Шановні батьки, дорослі. Швидко проминуло наше дитинство, так само швидко воно промине і в наших дітей.

                       Дні дитинства – наче пишні води,

                       Проліта дитинство, як у спадок,

                       Зостається пісня, повна згадок,

                       Пам’ять зостається назавжди.

Я була б дуже щаслива, якби від сьогоднішнього цього свята діти залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної землі, мови.

Козак 1     31.Вивчайте, любіть свою мову,

                        Як світлу Вітчизну любіть,

                        Як стягів красу малинову,

                        Як рідного неба блакить.

                        Я глухоти не зможу перенести,

                        Бо не вкладе ніхто в печальні жести

                        Шум Черемоша, співи солов’я,

                        Дивитися на радощі обнови,

                        Та материнської не чути мови –

                        Ото була б загибель – смерть моя.

 Козак 2

                        32.Ти постаєш в ясній обнові,

                        Як пісня линеш, рідне слово,

                        Ти наше диво калинове,

                        Кохана материнська мово.

                        Ми з нею відомі усюди,

                        Усе в ній, що треба нам, є,

                        А хто свою мову забуде,

                        Той серце забуде своє.

Козак 3

                        33.Як парость виноградної лози,

                        Плекайте мову.

                        Пильно і нестанно політь бур’ян,

                        Чистіша від сльози вона хай буде,

                        Вірно і слухняно нехай вона щоразу

                        служить нам,

                        Хоч і живе своїм життям.

 Козак 4

                        34.Буду я навчатись мови золотої

                        У трави – веснянки, у гори крутої,

                        В потічка веселого, що постане річкою,

                        В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

                        Буду я навчатись мови – блискавиці

                        В клекоті гарячім кованої криці,

                        В корневищі пружинному ниви колоскової,

                        В леготі шовковому пісні колискової,

                        Щоб людському щастю дбанок свій 

                        надбати,

                        Щоб раділа з мене Україна – мати.