Україна є,була і буде! Тема : "Моя земля – земля моїх батьків".

ТЕМА: « УКРАЇНА Є,БУЛА І БУДЕ!

МЕТА:    зміцнювати  почуття  патріотизму,  національної гордості учнів, виховувати  в них усвідомлення себе дітьми великої нації, з глибоким історичним корінням, високою культурою і мораллю, виховувати відповідального і політично свідомого громадянина; виховувати любов до рідного краю,повагу до його минулого.

Обладнання: виставка книжок, енциклопедії народознавства, малюнки учнів, рушники, хліб на столі, карта України, плакати – державні символи, обряди, картини.

                           Моя земля – земля моїх батьків.

 Любов до рідної землі, інтерес до її славного минулого та вболівання за невідоме майбутнє – це вічні теми,яких торкалися митці всіх віків. Український народ , народ України…, як нероздільно злились ці поняття в розумінні всього людства. Може так це тому, що любов до своєї Батьківщини в українців незмінна в головному: в умінні любити, в умінні берегти.

                  Моя земля – земля моїх батьків.  

                  У ній міцним корінням проростаю.

                  Слова – накази прадідів – дідів,

                   Мов долю, перелистую – читаю.

                   Моя земля – земля моїх батьків.

                   То є історія мого народу,

         Земля! Якими багатствами вона володіє! Земля дає нам радість і достаток, дарує щасливі усмішки матері й дитини, цвіте садами і виховує почуття ніжності та безмежної любові. Землю потрібно любити всією душею, ми на ній народжуємось, на ній ми міцніємо. Після життя вона бере нас у свої обійми. Краса землі – така сила, без якої не може бути справжнього життя. Який же скарб найдорожчий на землі?Святі слова тримають нас на світі: любов і мир, Вітчизна і народ.  Вивчаймо свою історичну спадщину, адже хто не знає минулого, той не має майбутнього. Ми повинні знати історію. А історія наша полита кров’ю і сльозами.

   1.  Історії ж бо пишуть на столі

     Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

     Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

      Піснями і невільницьким плачем.

      Могилами у полі без імен, дорогою до Києва з Лубен.(Ліна Костенко)

     2. Кружляє світ у білому танку.

     Стоїть сама серед зими й тремтить

      Калина у червоному вінку.

      Стрілецька слава у могилі спить.

      Молитву шепче в чорній хустці ніч,

      І панахиду править мертва мить.

      Приходить сніг до неї – біла січ,

      І вогник пам’яті засвічує блакить.

      Стрілецька слава у могилі спить.

      Зима ридає, стогне і тремтить.

 Війна… Це слово навіває жах на усе людство. Кожна людина бажає, щоб війни ніколи не було.

     Війна – це горе і страждання,

     Війна – це сльози й розставання,

     Війна – це зло, війна – це страх.

     І невимовний сум в людських очах.

     Війна – це сильний біль та втрата.

     Війна – це син вже не побачить тата,

     Сестра не зможе обійняти брата.

     Війна – це повна горя й смутку хата.(Олег Федрак)

 

Неодноразово на сторінках нашої історії можна зустріти імена людей, які віддавали своє життя за покращення становища свого рідного народу,за те, щоб майбутнє їхніх дітей, нащадків було світлим, безхмарним і радісним. Лише такі люди спроможні повести все людство за собою, стати взірцем й ідеалом для кожного.

      1. Рідна матір, Україно!

       Подивись, твої сини

       Вже посіяли свободу,

       Ті, із кого кепкували,

       Насміхались, як могли,

       Знов народом  гордим стали.

 

      2. Маємо сонце, маємо море,

          Маємо Київ і Дніпро

           Маємо землю неозору,  

           Синьо – жовтий прапор маємо

           Й Володимирський тризуб.

       3. Нехай же мудрість не покине

           Твоїх синів у боротьбі,

           За твою вольність, Україно,

           Навіки слава хай тобі.

  Я прагну бути гідним спадкоємцем своїх предків.

 

 

 

 

 

              Доброго ранку, Україно!

У самому центрі Європи розмістилась країна неповторної краси. Вона розкинулась, наче килим, оздобленням якого є тихі зелені рівнини, звивисті і широкі ріки. Це моя Україна. Багатостраждальна моя Україна… Важка доля випадала тобі упродовж багатьох століть. Палили тебе, топтали вороги – чужинці, але попри всі негаразди, була ти і щасливою, бо всі твої діти гідно сприймали ім’я «українець», вони гордо несли у світ це високе звання. Щаслива ти, моя Україно, що понад усе в житті вони любили тебе, свою неньку. Пишайся ж, матусю,такими дітьми.

      1. Кожен з нас родину має,

          Разом з нею він зростає,

          Зріє , вчиться та міркує,

          До майбутнього крокує.

          Бережіть свої родини,

          Це маленькі Батьківщини.

          З них складається країна –

          Наша мила Україна!

     2.Україно наша, ти гордість моя.

         Я горджуся, що тут проживаю.

         Тут безмежні луги,синьоокі моря,

         І поля, і ліси – безкраї.

         У щоденнім труді люди щастя кують,

          Славлять рідну Вітчизну свою,

          І на поміч прийти всі охочі.

          То ж єднаймося всі – у велику сім’ю.

           І любімо безмежно всіх, друзі.

       3. Україна – мати славиться хлібами,

           Козаками горда  вона.

            Буду я за нашу Україну дбати,

            В цій країні доброти сповна.

        4. Помолюсь за Україну,

            Мою рідну Батьківщину,

          За добробут й мир народу,

           За надію і свободу.

       5. Держава не твориться в будучині,

            Держава будується нині.(О.Ольжич)

  Україна! У кожного вона своя: маленька й велика, далека й близька… Кожен по-своєму любить свою батьківщину – свою маленьку й велику Україну.

            1…Буває, часом сліпну від краси.

              Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

               Оці степи, це небо, ці ліси,

                Усе так гарно,чисто,незрадливо,

                 Усе як є – дорога, явори,

                  Усе моє,все зветься Україна.(Ліна Костенко)

              2. Безцінна наша Україна,

               Красою славиться усюди,

               Бо найщиріші в неї люди.

  Сьогодні ти, Україно, вільна і незалежна держава! І ми твої діти. Дай же сили, у непростому сьогоденні зберегти всі цінності.

           1. Державо. Навік тобі слава!

            Героям від серця – низький уклін.

            Ти мужньо майбутнє своє будувала,

             Пізнавши і сльози , і радості дзвін.

              Державо. Зростай величаво!

              Своїми синами достойно гордись.

           2.Кожну хвилю у кожну днину

              Гріє душу твоє ім’я,

              Ненаглядна, горда, єдина,

              Україно моя.(В.С.Симоненко)

  Дай мудрості, серед щоденних турбот та спокус, не зректися головного – бути вірним твоїм сином.

 

                          

             Плекайте мову українську.

   Золотою  ниткою пов’язала минуле, сучасне і майбутнє рідна мова. Звучала вона у  неньчиній колисковій, у дідових переказах та рідних легендах народу. Об’єднувала усіх у єдине – у ядро атома, у острівець серед океану. З давніх часів наші прадіди віддавали життя заради мови, боролися за свободу думки. Слід прагнути , щоб слава про українську мову огорнула увесь світ, і люди помічали її у сонячному промінці, у кумедній хмаринці, у кожній митті життя.

  Мова моя – голос дідів,

  Мова моя – звичай батьків,

  Мова моя – пам’ять віків,

  Це моєї душі солов’їний спів.

   Рідна мова, яка, зазнаючи нестерпної наруги, не втрачала своїх самобутніх ознак, не дала перевертням гніздитися у своїй душі, не сходила з вуст українців, котрі прагнули, щоб по кістках їхніх пращурів не топтався ворог лукавий, брат збайдужнілий. Мова завжди стояла на чатах коло вівтаря нашого національного  Храму і не впускала туди злого духа скверноти, ганьби, а висвячувала душі народу спасенними молитвами, наповнювала їх Божим сяйвом. Цвіте під небом України, сонцем світає невмируща, в небесах сповита, життєствердна – рідна мова. Наше завдання – закріплювати і зміцнювати статус державної на всіх рівнях суспільного життя.

    Доля мови залежить від того, чи молоді покоління берегтимуть її своєю дією від нищення та спотворення, чи знатимуть усі її скарби, чи живитимуть її своєю любов’ю.

  1. Пригадаймо, браття, мову нашу кольорову

   Як струмок, вона співає, дзюркотить, благає:

  «Ой ви ж мене не цурайтесь, бо ви українці.

    Якщо не будемо разом – знищать поодинці.

  2.Свою  мову бережіть,

     Звичаями- дорожіть.

     Те, що прадіди здобули,

      Щоб внуки не забули.(Ірина Здендяк)

 Мова – найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що зв’язує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле.(К.Ушинський)

 У нас земля чудова і мелодійна мова.

 

 

           Людина з великої  букви 

  Лише той, хто розуміє цінність життя – є людина з великої букви. Ні в якому разі добродієм не можна назвати ту людину, яка заради  своєї кар’єри, прославлення свого іменні, намагається принести суспільству нещиру самопожертву. Лише щира, благородна серцем і душею людина, яка здатна віддати життя на благо свого народу або навіть близької людини, отримує честь називатися добродієм. Лише справді великі неординарні  особистості, які розуміють і намагаються виправити, викоренити помилки і неправильні вчинки інших людей, які завжди готові прийти на допомогу кожному з нас, які здатні на будь-яку самопожертву заради людського щастя, є великодушними добродіями, справжніми людьми.

     1. Запам’ятай: ти будеш скрізь – людина

         На Місяці, на Марсі, на зорі…

         Ти – унікальна і одна єдина,

         Одна така на чималій Землі.

     2. До ідеалу нам рости й рости

         Бо ми – потомки славні, козацькі,

          І всі крокуємо відважно до мети!

      3. Долю кожному Господь послав свою.

           Живи – на зло усім, хто зневажає,

           І на образи в відповідь ти усміхнись

           Адже добра багато не буває,

            Бо вдячність лиш людей підносить ввись.

        4. Я вважаю, що щасливий – живу я справедливо.

            Всіх люблю та поважаю, радості і тепла  усім бажаю.

 Людина освічена,  здатна зрозуміти всі таємниці життя, людина розумна, пунктуальна, відверта, може показувати правильний шлях до істини іншим. Якби кожна сучасна людина була по-справжньому інтелігентною, то мабуть, сучасне суспільство звільнилося, б від усіх своїх пороків і негараздів.

 1. Ціную в людині багато:

  Добро, милосердя, любов.

  Коли вона в будні і свято

  Поможе усім знов і знов.

  Тоді вона, дійсно, Людина,

  Яка стримує злість і свій гнів,

  Коли вона краще загине,

  Та витягне друга з вогнів.

  Людиною будь завжди й всюди.

  Прощай . помагай завжди й всім,

  Тоді говоритимуть люди:

  «Цінуй усе я у нім!»

2. І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

    І тут не треба страху і ниття –

    Живе лиш той, хто не живе для себе,

    Хто для других виборює життя.(В.С.Симоненко)

3.На вкраїнській землі йдуть запеклі бої,

  Небеса не голубі – чорно-сірі та німі.

   Тут не чути спів пташок, не літає рій бджілок,

    Лиш зриваються гранати,

    Гинуть діти, плаче мати…

    Хочем миру ми усі на своїй землі.

   Ми за волю і свободу, ми за правду для народу.(Богдан Яворський)

 

 

Ми віримо в майбутнє твоє, Україно!

     Незалежно від того, який життєвий шлях обере людина, той гарт боротьби і вміння виборювати собі місце під сонцем, дасть реальну змогу активно прокладати собі дорогу і ставати лідером у будь-якій галузі людської діяльності. І не потрібно відкладати це на потім, тому що майбутнє формується вже сьогодні. Можливо саме в цю хвилину. Ніколи зволікати, ніколи боятися.

1.   Ми віримо в майбутнє твоє, Україно,

      Говорять сьогодні дорослі й малі,

      Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

      Немає такої , як ти на землі.

2.   Нових героїв ти зростила,

       Вони народ твій поведуть

       Бо українська наша сила

       І зміни нові  грядуть

       Тож не журися, Україно,

        Тебе чекає світлий шлях.

        Позаду – злидні та руїни,

        Попереду – життя в віках!

    3. Заради життя на землі,

         Заради добра і любові,

         Щоб жили щасливими ми,

         Красиві , веселі й здорові.

         Щоб в світі не було війни.

          І зникли печаль та скорботи,

           Щоб діти, як квіти цвіли,

           Навколо приємні турботи.

           Щоб в світі було лиш добро,

            І кожна дитина раділа.

  Сучасні діти багато чим відрізняються від своїх однолітків, які жили в 19 ст.      І на це є багато причин. Перш за все, це людська еволюція, крок і рух вперед, які відкривають перед нами нові обрії,можливості та навички. Людина прогресує та розвивається, придумуючи нові прилади і машини, покращуючи умови свого життя, щоб зробити його різнобічним й цікавим.

            Гордо,голосно, дитино,

             Ти назви ім’я країни,

              У якій , хвалити Бога,

               Народився і живеш.

               Їй дочкою є чи сином

                І, коли ти підростеш,

                 Будеш їй творити славу 

                  Розбудовувати державу.

            2. Даремно часу не марнуйте,

                 Добро усім й завжди творіть,

                 Батьків довіку ви шануйте,

                 Вітчизну чесно бережіть.

                  Працюйте плідно для країни,

                 Збагачуйте і прославляйте,

                 Любіть, як неньку, Батьківщину,

                  Ми – українці . Пам’ятайте!

    Щоб не приготувала нам доля, як би не обдаровувала чи обділяла, міцно тримайся за куточок, у якому народилися – за школу, в якій навчаємось, за людей, котрі навчають жити на білому світі. Ніхто на світі не живе даремно, у кожного життя своя мета.

      Єднаймося, всі діти України

       Серця з’єднаймо в неспокійний час

       Щоб Україна встала із руїни,

        Щоб щастя зазирнуло і до нас!

        Візьмемось, українці, всі за руки

         Й навіки об’єднаємо наш люд,

         Щоб ненька наша більш не знала муки,

          Над злом щоб справедливим був наш суд!

       2.Єднаймося в одній міцній родині

           Всі перешкоди ми здолаємо,

           І роздобудемо  волю

           А честь і славу в єдності спіткаємо!                                                             

 

Україно! Твоє ім’я прекрасне,

  Я вірю в те, що зійде щаслива доля над тобою.

 

                                                Література:

1. В.Симоненко, В.Сосюра  патріотичні поезії  «ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ»
2. Афоризми відомих українців.
3. Серія «Ураїнська муза»,  вірші Ліни Костенко.
4. Празька поетична школа.
5. «Долоньки»  - творча газета для школярів.
6. Вірші дітей.