"Українська мова - наш скарб" (до Дня української писемності та мови)

Деь української писемності та мови

"Українська мова - наш скарб"

9. листопада)

 

Мета:

- поповнювати знання новими історичними відомостями про Батьківщину;

• формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава;
• розширювати знання про красу і багатство української мови;
• ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями;
• пробудити почуття національної гідності;
• виховувати  національну гордість,любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

 

Оформлення:

- національний прапор;

• державний герб;
• великий вінок з квітів;
• вишиті рушники;
• жовто-сині стрічки
• хліб,
• калина,
• плакати:

"Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна".

«Слово – життєдайне джерело»,

«Мова – предків надбання»,

«Мова – краса спілкування»,

«Мова – багатство моє».

  -  чорні листочки із словами: поняли, із*явілісь, зовсєм, вродилась, кружка, здєсь, язик, что,   чего, нє понімаю, єслі, ето, мнє, ні к чему.

 

Зміст свята

 

Учитель 1. Розмовляючи щодня вдома, на вулиці, в школі, ми іноді й не замислюємося над особливостями, відтінками слів, доцільністю їх вживання.

 

Учитель 2. Ми сприймаємо слово як щось звичне, саме собою зрозуміле. А тим часом, мова – одне із багатьох див, створених людьми. Вона – дзеркало душі народної, його історії. Не можна бути байдужим до того, як ми користуємося мовою, виражаємо свої думки, почуття, як цінуємо рідне слово.

 

Учитель 1. Як парость виноградної лози, плекайте мову.

                   Пильно й ненастанно політь бур’ян.

       Чистіше від сльози вона хай буде.

                                             Максим Рильський

Учитель 2. Так сказав поет, щоб ми оберігали, вчили і любили свою рідну українську мову. Тож Свято української писемності і мови для вас, шановні гості і любі діти.

 

Дівчинка. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

Хлопчик. Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

Дівчинка. Батьківщина починається з мами і тата, з оселі, де вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють батьки, з подвір’я, по якому бігали, з села чи міста…

Хлопчик. … З України, де ми народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

 

1. На землі великій є одна країна:
   Гарна, неповторна, красна, як калина.

 

2. І живуть тут люди добрі, працьовиті,
   І скажу, до речі, ще й талановиті.

 

3. Землю засівають і пісні співають,
   На бандурі грають і вірші складають
   Про ліси і гори, і про синє море,
   Про людей і квіти...То скажіть же, діти,
   Що це за країна?

 

Разом. Наша славна Україна!

 

Учитель 1. О слово рідне, хто без тебе я?

 

Учитель 2. Розпочинаємо Свято української писемності і мови .

 

Учитель 1. А щире українське слово –

            Це душі нашої обнова,

            Це політ думок крилатих,

            Це казкове наше свято.

 

Учитель 2. Отож, вмощуйтесь зручненько,

  Слухайте уважненько,

 

Учитель 1. Бо помандруємо в історію і казочку,

    Де є не лише бубликів в’язочка,

 

Учитель 2. А вірші і пісні на вас чекають

    І дивнії слова, бо всі це знають, -

    Із мови треба бур*яни прибрати,

 

Учитель1. Та тільки ті, що українську мову

    добре хочуть знати.

 

1. Україна моя починається
   Там, де доля моя усміхається,
   І, як небо, як даль солов’їна,
   Не кінчається Україна.

 

2. (хл.) Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
   Твої поля і небо голубе,
   Бо ти дала мені малому крила.
   То як же не любить мені тебе!

 

3. Люблю тебе я, мила Україно!
   І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
   Я буду вчитись в школі на "відмінно",
   Щоб мною ти пишатися могла!

 

4. Люблю твої ліси, струмки, джерельця
   І все-усе, що є в моїм краю!
   Тепло долонь, і розуму, і серця
   Я Україні милій віддаю!

 

5. (д.) Україно! Ти для мене диво!
   І нехай пливе за роком рік,
   Буду, мамо, горда і вродлива,
   З тебе дивуватися повік.

 

(Учні виконують пісню "Моя Україна" (Наталя Бучинська)

Презентація)

 

І. Ти шляхом праведним святим йшла до волі, Україно.

Ти перед ворогом своїм не ставала на коліна.

Ти до омріяних зірок йшла крізь терна, йшла крізь терна.

Ти в душах сіяла добро, наче зерна, наче зерна.

П-в: Є на віті моя країна, де червона цвіте калина.

 Гори, ріки і полонина – це моя Україна.

 Є на світі моя країна, найчарівніша, як перлина,

 В моїм серці вона єдина – це моя Україна.

ІІ. Де б я на світі не була, - ти зі мною, Україно.

Ти – моя мати, що дала мені мову солов*їну.

Тут я пила із джерела чисту воду і до рання

Тут я п*яніла без вина в ніч медову від кохання.

 

І. Саме слово Україна означає країну, край, де живуть українці, український народ.

        Ця назва вперше згадується 1187 року в давньоруському літопису.

 

ІІ. Україна… Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена.

         Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасні на весь світ народні пісні.

 

І. Гетьман Богдан Хмельницький очолив визвольну війну українського народу. Він створив вільну державу на Україні, що була цілих 300 літ перед Хмельницьким під пануванням Литви та Польщі.

 

ІІ. Гетьман Хмельницький має в українській історії владу, бо він першим рішуче повів козацьке військо до боротьби за волю рідної землі.

 

1. Пам’ятаймо, чиї ми сини,

            Коли будні на серці чи свято,

            Знову бачиться з давнини

            Україна, зажурена мати.

            І зруйнована бачиться Січ,

            Де мій пращур лежить серед поля,

            А йому нахилась до віч

            Україна, немов би тополя.

 

•  2.  Я чую твій голос,

            Пшеничний твій колос

            У душу мені засіває зерно.

            Моя Україно, білява хатино,

            Пізнати тебе мені щастя дано.

 

       3.  Як гул століть, як шум віків,

             Як подих, рідна мова,

             Вишневих ніжних пелюстків,

             Сурма походу світанкова,

             Неволі стогін, волі спів,

             Життя духовного основа.

 

І. Царизм не визнавав український народ, прагнув, щоб українці забули свою мову, свої звичаї. Однак, не було суджено українському народові загинути.

 

ІІ. Серед мільйонів його синів залишилися й такі, що в той найтяжчий час не соромилися свого народу і його мови.

 

І. З перших людей, що в найчорнішу пітьму неволі кидали світло, були: Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Іван Франко, Леся Українка.

 

ІІ. Кожен народ має свого генія. Україна теж має – Тараса Шевченка, який писав:

       Ну, що б, здавалося, слова?

       Слова та голос, більш нічого.

       А серце б’ється, ожива,

       Як їх почуєш.

 

(Пісня «Червона калина», презентація «Мамина доброта»)

 

І. Матуся навчила нас пісню співати,

У полі ранкову стрічати зорю.

Матуся навчла людей шанувати

І вірно любити країну свою.

П-В: Там червона калина, мов святий оберіг.

 Споришева стежина приведе на поріг.

 Там матуся співала колискові пісні.

На добро дарувала вишиванку мені.

ІІ. Матуся навчила добро пам*ятати,

Стежину топтати у ріднім краю.

Матуся навчила утоми не знати

І вірно любити країну свою.

 

І. Українська мова – співуча й натхненна. Як тебе переслідували? А в 1876 році вийшов новий декрет царського уряду про заборону усякого українського слова.

 

ІІ. Цим нелюдським «указом» строго заборонено друкувати, що б там не було, українською мовою, українські вистави, прилюдні розмови, навіть співи і концерти.

 

І. От тепер, здавалося, що вже прийшов усьому кінець.

 

ІІ. Помилився ворог у своїх затіях, бо тут пророчий клич нашого генія прийшов на допомогу й загримів на всій Україні могутнім акордом живого слова.

 

1. Мій друже, брате, звертаюсь сьогодні до тебе
   Мовою землі твоєї, мовою матері твоєї,
   Народу твого мовою.

 

2. Вся історія народу — в мові,
   Мова — душа народу.
   Позбавити народ рідної мови —
   Це означає вбити народ.

 

3. Слова летять у душу, як лебідки
   І пахнуть п’янко житом і росою,
   Калиною, цілющою травою,
   Вербички юної дівочою красою.

 

4. Зневажати мову мамину — біда,
   Котра пустими зробить наші душі.
   І ми нащадкам зможем передать
   Лиш те, що корені калині сушить.

 

5. Зневажати мову — зрадити себе,
   А зрадників хто може поважати?
   І стане чорним небо голубе,
   Вмиратиме у муках рідна мова.

 

6. О не згуби свого народу,
   Безсмертна мово, рідна і терпка,
   Ти є душа співучого народу
   Що був і є, і буде у віках.

 

(Танець )

 

Учетель 1. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

 

Учитель 2. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

 

Учитель 1. Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.

 

Учитель 2. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

 

Учитель 1. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.

 

(Слова мам до дітей)

 

1.Як ту мову можна забути, котрою учила
    Нас всіх ненька говорити, ренька наша мила?

 

2. Вона, як зоря пурпурова,
   Що сяє з небесних висот,
   І там, де звучить рідна мова,
   Живе український народ.

От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом.

 

3. Доню, моя доню, синьоока зірко,
   У житті буває солодко і гірко.
   Як би не манили твої очі зваби,
   Не посмій вчинити Батьківщині зради.

 

4. Не посмій забути маминої мови.
   Нею квітне поле і гудуть діброви.
   Можеш призабути запах рути-м’яти,
   Але рідну мову мусиш пам’ятати.

 

5. Можеш не впізнати голосу діброви,
   Та не смій зректися маминої мови.
   Бо як відречешся, - кине тебе пісня,
   Будеш ти без неї, наче вишня пізня.

 

6. Не губіть рідну мову і не забувайте.

Ви її, пісенну, дивну, дивну, мов садок, плекайте.

 Бо хто мову батьків забуває,

 Хто марнує і нищить її,

 Той і душу свою зневажає

 І розтопчує мрії свої.

 

(Пісня «Одна калина»)

 

І. Сумно, сумно аж за край.

Не дивись на мене. Грай, музико, грай.

Зимно, зимно на душі.

Забирай що хочеш, тільки залиши

П-в: Одну калину за вікном,

 Одну родину за столом,

Одну стежину, щоб додому йшла сама.

Одну любов на все життя,

Одну журбу до забуття

І Україну, бо в нас іншої нема.

ІІ. Сумно, сумно аж за край.

Так чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай.

Крапля горя не заллє.

Наливай, козаче, бо у нас ще є

ІІІ. Сумно, так і не засну,

Краще буду думать про свою весну.

Та ввійду за небокрай…

Вперше, як в останнє, грай, музико, грай.

 

(Звучить ритмічно-хаотична музика, вибігає МАРА-МАРУНЬКА (веснянкувата дівчинка, смішно розмальована і одягнена),  виконуючи танцювальні рухи).

 

Учитель 1. Ну, а це що за мара?

 

Марунька: Не Мара я, а Марунька,

Бо я зовсім ще манунька,

Лиш недавно я вроділась

І на світ цей із’явілась.

 

Учитель 2. Відразу видно, що мала,

 Бо такі в тебе слова,

 Що від них болить  голова.

 

Маруня: Хм… Що ж не так отут сказала?

 Мене ж поняли в цьому залі!

 

Учитель 1. Годі, годі, припини і дурниць ти не кажи.

       Всі давно вже зрозуміли: ти зовсім іще маленька,

       Бо недавно народилась, на світ Божий ти з*явилась.

       Ти зі словом подружись, навколо себе роздивись:

 

Учитель 2. Он струмочок вдаль біжить,

       Тихо з вітром гомонить.

       Жайвір з небом розмовляє.

       Поле пісеньку співає.

       І кожен із них свою мову ЗНАЄ.

1.  Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина -
Щебече соловейком Україна.

2. Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна -
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.

 

3.Ми дуже славим весь наш край
І любим Україну:
Її лани, зелений гай,
В саду ясну калину.

 

4.Моя земля - це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене,
немовби птицю,
В склепіння неба тихе і ясне.

 

Маруня: Я зрозуміла, зрозуміла,

Розмовляти треба вміло.

А ще, а ще можна співати і розмовляти,

Ну, он так, як ці малята.

 

Учитель 1. А щоб нам сумно не було, послухаємо ще й дотепну гумореску Павла Глазового «Кухлик» у виконанні

 

   Кухлик

   Павло Глазовий

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші, не мина жодної крамниці.

Попросив він:

• Покажіть кухлик той, що з краю.

Продавщиця:

• Что? Чево? Я не понімаю.
• Кухлик, люба, покажіть

Той, що з боку смужка.

• Да какой же кухлік сдєсь, єслі ето кружка. -

Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

• На Вкраїні живете й не знаєте мови. -

Продавщиця теж була гостра та бідова.

• У меня єсть свій язик, ні к чему мнє мова. -

І сказав їй мудрий дід:

-  Цим пишатися не слід,

   Бо якраз така біда в моєї корови:

   Має бідна язика і не має мови.

 

Маруня: Коли почула ці вірші й пісні,

Так стало хороше мені,

Не хочу бути я Марою

І жити в неуцтві, з пітьмою,

А буду з сонцем я дружити,

Рідну мову старанно вчити.

      Зірву із дерева листочки,

      Бо геть неправильні вони.

      Діти, допоможіть, будь ласка, мені.

 

(Маруня з дітьми зривають чорні листочки із словами: поняли, із*явілась, зовсєм, вроділась, кружка, здєсь, язик, что, чего, нє понімаю, єслі, ето, мнє, ні к чему.

 

 

Учитель 2. Цікава історія, що й казати,

                   Мову, дійсно, треба знати.

 

Учитель 1. Бо мова… Втім прочитаймо вислови усім нам знайомі.

(Разом із присутніми читають): МОВА – КРАСА СПІЛКУВАННЯ

МОВА – ЯК СОНЦЕ ЯСНЕ.

МОВА – ТО ПРЕДКІВ НАДБАННЯ.

МОВА – БАГАТСТВО МОЄ.

Учитель 2. А багатство мови, звичайно ж, у слові.

 

1. Гості шановні, матусі і тата,
   Вдячні ми всім, хто прийшов на це свято.

 

2. Ми - українці - велика родина,
   Мова і пісня у нас солов’їна.
   Квітне в садочках червона калина.
   Рідна земля для нас всіх -Україна.

 

3. Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
   У барвінки зодягайся, українське слово.
   Колосися житом в полі, піснею в оселі,
   Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
   Як з дитячої колиски мову покохали.

 

4. О, мово, ти, як дивная сопілка,

        То звеселяєш, то хвилюєш нас.

        Тобі вклонялись Леся Українка

        Й благословенний наш Тарас.

 

5. Від інших мов вона не гірша,

        Для українців наймиліша

        Пісенна, ніжна і дзвінка

        Мова Шевченка і Франка.

 

6. Дай нам, Боже, сили й наснаги,

          Щоб цвіли дніпровські береги,

          Щоб жили гуртом, не поодинці,

          На землі щасливі українці.

 

7. Нам би вічно милуватись нею.

          Хай лихі дороги обминуть, -

          Дай напитись серцем і душею

          І піти з тобою в дальній путь.

          Розквітай, прекрасна Україно,

          Рідна земле, матінко моя!

 

8. (Дівчинка на рушнику тримає хліб-сіль)

Я на рідній мові друзям щастя зичу,

          Хай добро хлібину кожному несе.

          У гостинну хату всіх-усіх покличу,

          І вони, я певна, зрозуміють слово,

            Де матусі ласка, батькове тепло,

            Де вкраїнська пісня розправля крило.

 

(Пісня «Мова єднання», презентація «День писемності»)

 

І. Синє небо над горою найчарівніше з усіх.

Ти під ним відчуєш волю і дитячий спогад снів.

Як побачиш синє море, степ безкрайній в далині,

Закохаєшся в дівочість української землі.

 

П-В: Краща мова єднання – це українська.

 Нам Україну народила.

 Краща мова кохання – це українська.

 Сила небес її дала крила.

ІІ. Ми талантами своїми і красою вразим всіх.

Бог нам дав єдине щастя, а у злі нам жити гріх.

Не цураймося ніколи усім серцем полюбить,

Ба життя – безкрайнє поле, все життя – безкрайня мить.