Українська мова – державна мова України

Українська мова – державна мова України, державотворчий об’єднуючий чинник.

Відомий український письменник Панас Мирний писав: «Найбільше й найдорожче добро кожного народу – це його мова». Без української мови не буде ні української держави, ні українського люду, адже мова – це код, паспорт, голос народу. Так вже історично склалося, що багато століть наш народ мусив боротися за право розмовляти рідною мовою, молитися нею в церкві, вивчати у школі, друкувати різноманітні видання.

Ще «Велесова книга» та «Літопис Аскольда»: у першій (а це про події VІ-VІІ ст. н.е.) автор говорить про рішучу протидію грекам, які хотіли нав’язати нашим прапредкам «свою мову, щоб ті забули рідну віру». У другому творі повідомляється, як ще 860 року великі мужі Кирило і Мефодій, відвідавши слов’ян від Моравії до Русі, радили візантійському імператору задля перекладу священних книг на моравську та інші слов’янські мови покласти в основу «найпрекраснішу руську мову», доповнивши її елементами моравського, чеського, болгарського, польського алфавітів. ЗВЕРНИ УВАГУ!

ЗВЕРНИ УВАГУ! У часи свого правління Ярослав Мудрий видав укази про встановлення найважливіших всенародних свят – Дня Держави і Дня Мови. Могутня Київська Русь-Україна ще за княжої доби вражала світ словесними творами найвищого рівня в галузях права («Руська правда»), історико-філософської, педагогічної і художньої літератури (билини, «Слово о полку Ігоревім», «Слово про закон і благодать», «Слово о погибелі Руської землі», «Поучення дітям», літописи…), до того ж як оригінальними, так і перекладними. Уже в ХІ ст. українська мова була структурована як цілком розвинена і самодостатня, а в ХVІІ ст. Україну було визнано найосвіченішою державою Європи. На цих підставах Україні пророкували величне майбутнє.

Володимир Великий запровадив освіту для всіх, у тому числі й для боярських дітей. Ярослав Мудрий підтримував мовну культуру як світського, так і церковного змісту; сам любив читати книги вдень і вночі, вважаючи їх джерелами мудрості та благочестя. А в Гетьманській державі дбали про освіту батьків і дітей (до того ж – як багатих, так і бідних, сиріт). Більшість гетьманів, митрополитів, полковників вчилися і в своїй – Київській Могилянсько академії, і в зарубіжних університетах. Богдан Хмельницький та Іван Мазепа володіли 6-ма мовами кожен, а Пилип Орлик – 12-ма… Мова вважалася найвищою ознакою освіченості, мудрості, честі, культури; носієм гідності людини й держави. ЦЕ ЦІКАВО!

Понад усе ставив мову Т. Шевченко, вважаючи, що вона має головне значення в житті людини: Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!.. Знать, од Бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди! Бо саме Слово є найціннішим скарбом кожного народу, ознакою його життя і безсмертя, оскільки втілює в собі всю його історію, природу, культуру, ментальність, історичну місію. Тож навіть нову державу може відновити народ, але вимре мова в устах народу – вимре і сам народ. Воскресити мову неможливо. ЦЕ ЦІКАВО!

Закономірно, що доля мови завжди була такою ж як і доля народу. Яскравий приклад: українську мови століттями підносили, але паралельно століттями й забороняли – щонайменше 174 рази! 1934 р. на Міжнародному Конгресі вчених у Парижі на питання анкети, які з мов вважаються особливо багатими, гармонійними і перспективними, більшість відповіла: французька, перська, українська; а при повторному опитуванні 1936 р. – грузинська, італійська, українська. Як бачимо, в обох випадках була названа українська мова. ЗВЕРНИ УВАГУ!

Мова не тільки виокремлює людей, а й єднає їх, формуючи світогляд, думку, душу, духовність і творчість. З мови починається формування свідомості, пізнання світу, самопізнання й самотворення людини. Перш ніж стати людиною, вона мала навчитися спілкуватися з природою і з собі подібними та відповідно, витворити мову власного самоутвердження. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина, – в ній втілюється в картинку і звук небо вітчизни, її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори й долини, ліси й ріки, її бурі і грози – весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рідної природи, який лунає так гучно в любові до людини до її іноді суворої батьківщини, який відбивається так виразно в рідній пісні, в рідних мелодіях, в устах народних поетів…ЗВЕРНИ УВАГУ!

Всі люди, які належать до одного етносу, як правило, говорять однією мовою, яка є для них рідною, тобто засвоюється з дитинства в сім’ї, родині та навколишньому середовищі. Мова – найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле… Мова – це і стиль, і характер мислення, це й спосіб життєдіяльності людей. Саме тому, що в мові закодована нація, її історія, культура, звичаї, традиції, мистецтво народу, Росія, яка намагалася покорити Україну робила все, аби знищити українську мову. ЗВЕРНИ УВАГУ!

1627 р. указом царя Михайла наказано було книги українського друку зiбрати й спалити. Уже 1693 року заборонено будь-які книги українською мовою. Петро І розпочав мововбивче XVIII століття примусовим скороченням кількості студентiв Києво-Могилянської академiї з 2000 до 161, а кращим науковцям і викладачам звелiв перебратися з Києва до Москви. Після цього один за одним зв’являлися все нові й нові накази: - у 1720 році заборонив книгодрукування українською мовою і наказав вилучити українські тексти з церковних книг. - у 1721 році видав наказ цензурування українських книжок. - у 1729 році - наказ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження. ВАЖЛИВО !

У 1740 р. до царського мовознищення додалася росiйська iмператриця Анна Іванiвна, яка запровадила росiйську мову в дiловодствi на територiї України, а кількома роками раніше наказала вилучити книги старого українського друку, а "науки вводить на собственном российском языке«. Катерина ІІ "добила" мовне питання XVIII століття, заборонивши у 1763 році викладати українською мовою в Києво. Могилянській академії і всіляко приклавшись у 1775 році до зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях. У XIX столітті винищували мову в школах, забороняли не лише українські твори, а навіть кирилицю. 1863 рік приніс сумно відомий циркуляр Валуєва про заборону видання підручників, літератури та книг релігійного змісту українською мовою, якої "не было, нет и быть не может". 1876 року Емський указ остаточно забороняв усе українське. Він діяв фактично майже 100 років. Що вже казати про ХХ століття! ВАЖЛИВО !

Свободу українська мова здобула лише з приходом незалежністю України. А тим часом українська мова є однією з найпоширеніших мов у світі, оскільки за кількістю носіїв посідає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження. Усвідомлюючи значення української мови для розвитку світової культури, Японія запровадила її вивчення в Токійському університеті. ЦЕ ЦІКАВО

Відомий український письменник Борис Антоненко-Давидович, який провів багато років у сталінських концтаборах за свої українські національні переконання, писав у своїй книзі «Як ми говоримо»: «Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше людина володіє звичайно своєю рідною мовою. І це не тільки тому, що цією мовою, засвоївши її змалку, вона користується повсякденно, а й тому, що рідна мова – це невід’ємна частка батьківщини, голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі». ЦЕ ЦІКАВО

Розкажіть про переслідування руської мови у часи Руси України. Як руські князі та гетьмани захищали рідну мову? Що вам відомо про визнання української мови у світі? Яка роль мови в житті народу? Розкажіть про заборону української мови в часи російського панування на наших землях. Чому Росія більше 100 років переслідувала й нищила мову України? Як ви вважаєте, вивчення іноземних мов є свідченням зради рідної мови? Чому?УЗАГАЛЬНЮЄМО