Українська вишивка — один із видів народного декоративного мистецтва українців; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як ліжники, обруси, наволочки, рушники тощо.
Види вишивальних технік(за способом вишивання) Вільні-не потребують точного підрахунку ниток на тканині, їх найчастіше вишивають за попередньо нанесеним контуром узору на тканину (художня гладь, стебловий, тамбурний, полтавська гладь, двобічна гладь) Лічильні-виконують за точним розрахунком ниток на тканині (хрестик, мережки, штапівка, лічильна гладь, качалочка, занизування)
Види вишивальних технік(за технікою вишивання)Поверхнево-нашивні(глухі)-шви, які вишивають на суцільній поверхні тканини, не висмикуючи чи вирізуючи ниток (хрестик, штапівка, занизування, гладь)Прозорі(наскрізні, ажурні)-шви, які вишивають висмикуючи чи вирізуючи частину ниток (вони розміщуються не на поверхні тканини, а в самій тканині) – мережки, вирізування, виколювання, рішельє