Українське національне вбрання

§ 14. Українське національне вбрання. За підручником: Трудове навчання (технічні види праці). 9 клас. А. І. Терещук. Вчитель: Бабко С.І. Частина 1

Залежно від природних, культурно-історичних умов у людей, що тривалий час проживають на одній території, з’являється особлива манера одягатися. Як правило, традиції та звичаї людської спільноти знаходять своє відбиття в національному вбранні.

Український національний одяг. Традиційний одяг українців складався з кількох комплексів — натільного, поясного, нагрудного і верхнього вбрання. Він також розрізнявся за сезонними ознаками, статево-віковими й функціональними: одяг для повсякденного носіння, святковий та обрядовий.

Український національний одяг. Головною особливістю сорочки є наявність пазушки — невеликого розрізу спереду з вишитими візерунками. Чоловічі вишиванки могли бути з низьким стоячим або широким відкладним коміром, застібалися вони на ґудзики або зав’язувалися на шворки.

Український національний одяг. Сорочка-чумачка шилася у дві пілки, з двох боків примережувалися бочки. Рукава такої сорочки були прямі, зі складеного вдвоє полотнища та пришивалися просто до стану сорочки. Комір у сорочках цього типу був низьким — 1-2 см. Сорочки-чумачки переважали у степовій зоні. Вишивали їх лляною небіленою ниткою. Комір сорочки зав’язували стрічками (часто шовковими, чорного чи червоного кольору) або защіпали.

Український національний одяг. Широкий крій штанів зберігся у Центральній та Східній Україні до кінця XIX ст. Хоча у другій половині XIX ст. в Україні вже вийшли з широкого вжитку шаровари, які, за висловом Т. Шевченка, «мотнею вулицю мели». Вузькі штани залежно від регіону називали гачі, ногавиці, гащі, холошви. А широкі — шаровари. Давні шаровари були близькі формою до турецьких. Закріплювалися на тілі за допомогою пояса або шнурка (шворки).

Український національний одяг. Основу жіночого костюма становила жіноча вишиванка, яка була трохи довшою, ніж чоловіча, і складалася з двох частин. Нижню частину шили з більш щільної та грубої тканини. Поверх сорочки одягали запаску або плахту. Плахта — полотно до 4 метрів завдовжки, яке пряли з фарбованої вовни. Плахту обмотували навколо талії, прив’язуючи зверху поясом. Поверх спереду одягали запаску.

Український національний одяг. Верхній одяг поділяли на прямий і приталений. Серед найпоширеніших, залежно від території та кліматичних умов, були гуня, гуля, свита, кирея, кожух, жупан тощо.

Український національний одяг. Традиційною частиною плечового одягу українців був кожух. Шили його з овечих шкір. Кожухи були різної довжини, з рукавами чи без, переважно білого кольору. їх могли оздоблювати вишивкою шовковими або вовняними нитками.

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Наддніпрянщина. Чоловічий одяг складався з вишитої білої сорочки, яку заправляли в широкі штани, білої або коричневої свити, кобеняка (киреї), чемерки, каптанки, куртки-куцини, кожуха, шапки із смуха, солом’яного бриля, чобіт. Сорочки вишивали білими нитками, рідше червоними і чорними нитками на манишці й унизу рукавів. Талію оперізували червоним поясом. Верхній одяг обшивали на комірі-стійці, полах і манжетах кольоровою тканиною, шнуром.

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Слобожанщина. Жіночий одяг складався з білої сорочки, вишитої на вставках, уздовж рукавів та на вузькому комірі. Низ рукавів збирали у зморшки (на нитку). Низ сорочки оздоблювали мережкою прутиком. Очіпок, корсетку, запаску шили з парчі. Характерною була парчева або сатинова корсетка. Плахту ткали у клітини жовтогарячої тами з вкрапленням червоного та чорного кольорів. Верхній одяг — свиту — оздоблювали кольоровим шнуром, аплікацією.

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Українське Причорномор'я та Приазов'я. Чоловіки носили вишиті сорочки з розрізом посередині грудей, сорочку-чумачку, лоцманську сорочку. Штани — полотняні, а також із фабричної тканини. У степовій частині регіону були поширені шкіряні штани без зовнішніх бокових швів. Жіночий поліський одяг вирізнявся тим, що декорування виконувалося різними техніками ткання; вишивання було менш поширене. Жіночі поліські сорочки прикрашали червоним тканим орнаментом (Західне і Центральне Полісся). Якщо вдавалися до вишивання, то вишивали білими нитками

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Волинь. Традиційний чоловічий одяг на Волині передбачав білу полотняну довгу сорочку, яку носили навипуск, чорні або сині штани, чоботи. На сорочку одягали чорну безрукавку. Верхнім одягом слугували коричневі свити, кожухи, сукняні пальта з каптуром — «бурки». На голові носили смушеві високі шапки, капелюхи, кашкети. Жіночий одяг на Волині — це сорочка з домотканого полотна з вилогим коміром; коротка, до талії, безрукавка; спідниця-літник, ткана у поздовжні червоні, зелені, білі, сині вузенькі стрічки

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Волинь. Традиційний чоловічий одяг на Волині передбачав білу полотняну довгу сорочку, яку носили навипуск, чорні або сині штани, чоботи. На сорочку одягали чорну безрукавку. Верхнім одягом слугували коричневі свити, кожухи, сукняні пальта з каптуром — «бурки». На голові носили смушеві високі шапки, капелюхи, кашкети. Жіночий одяг на Волині — це сорочка з домотканого полотна з вилогим коміром; коротка, до талії, безрукавка; спідниця-літник, ткана у поздовжні червоні, зелені, білі, сині вузенькі стрічки

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Опілля. Чоловічий одяг низовинних районів Львівщини передбачав білу сорочку з широкими рукавами, білий полотняний «кабат» (коротка кофта з рукавами), вишитий спереду чорними нитками хрестиком і стебнівкою, білі полотняні штани, білу «полотнянку» — верхній полотняний одяг типу свити, чорний капелюх, оздоблений червоною стрічкою, чоботи, в будні — постоли. Жінки вбиралися у білу сорочку, спідницю-шорц, ткану у поздовжні смуги, або спідницю-мальованку, запаску, пояс, полотняну вишиту безрукавку, однотонну вишиту камізельку, короткий кабат, білу свитку.

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Поділля. Чоловічий костюм складають біла сорочка, білі, чорні або сині штани, чугаїна, опанча, кожух, конічна смушева шапка, смушева висока циліндрична шапка, капелюх, чоботи. Верхній одяг — чугаїну рудого кольору — вишивали яскравими вовняними нитками на комірі, лацканах, нагрудній частині, вертикальних кишенях, краях піл. Жіночий подільський костюм — це сорочка, полотняна чи ситцева спідниця, вовняна запаска, червоний пояс. Верхнім жіночим одягом була свита або капот, а також кожух. На голові носили очіпки, хустки, намітки. Своєрідними в цьому етнографічному регіоні є сорочки, в яких виділяється покритий вишивкою від плеча до чохла рукав.

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Північна Буковина. Чоловічий буковинський костюм утворюють сорочка без коміра тунікоподібного крою, штани («портяниці», «гачі»), хутряна безрукавка, манта, кожух, постоли, капелюх, солом’яний бриль, шапка зі смуха — кучма. Повсякденну сорочку декорували вздовж пазухи, а святкову — ще й унизу рукавів і долішню частину. Жіночий костюм мав довгу сорочку — тунікоподібну або зі складками біля шиї — «морщанку», поясне вбрання — одноплатову горботку, двоплатову запаску, фартух, фоту, фуету, спідницю, кептар, кацавейку, свиту, сердак, кожух, чоботи, черевики, постоли, туфлі, головний убір.

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Гуцульщина. Гуцульський одяг вирізняється серед вбрання інших регіонів України ширшим застосуванням виробів зі шкіри, кольорового сукна та металевих прикрас. Чоловіки вдягали білу полотняну тунікоподібну сорочку з розрізом посередині спереду, широкими, зібраними біля зап’ястя рукавами і коміром-стійкою. Сорочку носили поверх штанів і підв’язували широким шкіряним поясом — «чересом». Своєрідність гуцульського вбрання становлять також зимові суконні червоні штани.

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Бойківщина. Чоловіки носили довгу сорочку-оплічу поверх штанів. На талії сорочку підперізували широким шкіряним поясом. Біля коміра її прикрашали червоною стрічкою або металевою запонкою-шпонькою з дзеркальцем. Спереду сорочку декорували дрібними складочками-брижами. Жіночі сорочки, як і чоловічі, декорували навколо шиї та на манжетах щільно укладеними складочками-брижами. У бойкинь побутували полотняні спідниці-фартухи, кабат, сукня («мальованка»), прикрашені внизу вишивкою і мереживом. Безрукавний і верхній одяг оздоблювали вовняними шнурами.

Регіональні ознаки українського етнічного стилю одягу. Лемківщина. Чоловічий лемківський костюм передбачав лляну безуставкову сорочку («опліча») без оздоб, яку заправляли у лляні штани — «ногавки», голубу безрукавку («лейбик», «друшляк»), шкіряні постоли («керпці»), високі чоботи або черевики. Поширеним чоловічим вбранням були білі вовняні «гуні», оздоблені чорним сукном, білі вовняні штани, шкіряний пояс-югас, «чуга» з великим прямокутним коміром-галереєю, фетровий капелюх. Жіночий одяг складався з короткої безуставкової сорочки — «чехлик», спідниці з кольорової тканини — для дівчат, а з темно-синьої або чорної - для старших жінок.

Українське вбрання завжди було багатоелементним

Схарактеризуйте український національний костюм. Назвіть ознаки сучасного українського етнічного стилю одягу. Поясніть символічне значення традиційних українських візерунків, кольорів. Дослідіть особливості народного одягу свого регіону. Давайте поміркуємо

Історія українського національного одягу давня та цікава. Бережімо та шануймо її!

Проаналізувати§ 14, с. 171-184 Дякую за увагу!