Прихід весни зустрічали веснянками (гаївками), в яких тісно поєднувались хорові пісні з іграми й танцями.

Поворот Сонця з літа на осінь знаменувало свято Івана

Купала - день «великого очищення вогнем». Ігри присвячувались Матері-Землі, богу, який посилає грім і блискавку, - Перуну, богу сонця - Ярилі. Уславлення

божеств піснями, танцями та іграми мало під собою

практичну основу - задобрити оточуючу природу й таким чином забезпечити собі достаток і благополуччя.

Народні ігри поділяють на групи: насамперед це сезонно-обрядові ігри. У давні часи такі ігри проводились у певні пори року, у дні календарних свят і супроводжувались обрядовими піснями та хороводами. Наприклад: «Кривий танець»,

«Горішок», «Подоляночка»  

Побутові народні ігри, у них відображено працю українського народу (землеробство, тваринництво, ковальство, мисливство, рибальство). «Гуси», _Swimming«Нема пана вдома», «Коваль», "Мак".

Серед народних ігор можна також виділити ігри-забави та ігри-атракціони. Вони мають естафетний характер з елементами змагань: стрибки на одній нозі, закидання м’ячів у рухому ціль, перетягування каната, ходьба на низьких ходулях, підстрибування та ловіння ласощів (бублика, цукерки) зубами - «Бій півнів», «Перетягування бука», «Пес», ігри комічного характеру «Ледачий Гриць», сюди ж можна віднести гойдання на гойдалках, катання на саморобних каруселях, лазіння по гладенькому стовбуру, ліплення снігової баби тощо.

Народна гра - це не тільки активний рух і весела розвага. Це змога для кожного

малюка реалізувати власне «Я» і заразом відчути себе учасником спільних дій. Не виконавцем, а саме активним учасником!

Домашнє завдання: дізнатися у батьків, бабусь,

дідусів, які рухливі ігри вони

грали в дитинстві, підготувати презентацію.