Українські січові стрільці. Урок

Тема: Українські січові стрільці.

Мета: навчальна:

    розкрити характерні риси Легіону УСС, розглянути основні бойові здобутки стрільців, з’ясувати особливості повсякденного життя усусів, охарактеризувати морально-етичні переконання січових стрільців, акцентувати увагу на їхніх здобутках у Першій світовій війні.

     розвиваюча:

     продовжити працювати з історичними документами, аналізувати фотодокументи, складати сценарій до історичного фільму.

     виховна:

    продовжити роботу над вихованням в учнів почуття поваги і гордості за український народ, його відомих діячів.

Тип уроку: Урок застосування набутих ЗУН.

Обладнання: підручник «Власов В.С. Історія України (рівень стандарту) : підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. – Київ: Літера ЛТД, 2018. – 256 с.»

Література:

1. Василь Романюк. Легіон УСС – армія легендарних. // http://argumentua.com/stati/le-uss-arm-ya-legendarnikh

3. Історія України. Документи і матеріали / Упоряд. І.М. Скирда– Х.: Вид-во «Ранок», 2009 – 256 с.

Хід уроку

Хід уроку 

I – Перевірка д./з.

Бліц-опитування

• Що означає термін «евакуація»?
• Коли відбулась Галицька битва?
• Які результати Горлицького прориву?
• Що означає термін «окупація»?
• Який результат Галицької битви?
• Яка подія відбулась у травні-липні 1916 р.?
• Де відбувались бойові дії за участю Легіону УСС?
• В яких арміях воювали українці?

ІI – Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

Початок Першої світової війни дав українцям поштовх до активних дій у боротьбі за незалежність своєї держави. Хоча на 1914 р. не всі усвідомлювали ідею самостійності, проте прагнули до кращого для свого народу, навіть ціною власного життя. Тож, коли розпочалася Перша світова війна? Саме початок серпня для Галичини ознаменував більшу політичну активність української еліти. Вони заснували політичну організацію. Яку назву вона отримала? Завдяки їхній діяльності в українців з'явилося перше військо – Легіон УСС.

ІII – Засвоєння нових ЗУН.            

Уже від початку Першої світової війни російський уряд не приховував свого наміру окупувати Галичину, яка входила тоді до складу Австро-Угорщини, та приєднати її до своєї імперії, завершивши в такий спосіб справу «збирання Руських земель».

Стурбовані таким розвитком подій, представники чільних українських галицьких партій (національно-демократична, соціал-демократична, радикальна та Координаційний центр захисту інтересів українців Австро-Угорщини) зібрались у Львові, де 1 серпня 1914 року створили спільний політичний орган – Головну Українську Раду (ГУР), яку очолив Кость Левицький. Галичани добре усвідомлювали, що, захопивши західноукраїнські землі, Росія почне нищити тут усе українське, як це відбувалося раніше на підвладній Москві території Наддніпрянської України.

Для збройного захисту українства галицькі політики вирішили створити національний військовий Леґіон Українських січових стрільців (УСС), що в майбутньому мав стати осердям української національної армії. Для реалізації цього задуму 4 серпня 1914 року у Львові було створено Українську Бойову Управу (УБУ), яка почала працювати над створенням Леґіону УСС. Бійців цього підрозділу згодом почали називати «усусами».

Перегляд Гімну Легіону УСС – Пісні «Ой у лузі червона калина»

https://www.youtube.com/watch?v=t2YXQ0rtzbs

А зараз ми спробуємо створити сценарій до фільму про Легіон УСС.

Клас полілено на  6 груп. Кожна група отримає завдання до опрацювання. З цього завдання ви маєте тезово виписати головне, оформивши його у фрази та дійові особи.

Наприклад, розповідь про початок утворення Легіону можна вести від імені Кость Левицького.

Перша група

Українська Бойова Управа діяла за погодженням з австрійською владою, яка мала власний інтерес у тому, щоби мобілізувати українське населення Галичини до боротьби проти загрози з боку Росії. Щоправда, щоби не перешкоджати проведенню урядової мобілізації, до Леґіону УСС могли набирати тільки тих добровольців, кому ще не виповнилося 18 років, або тих, кому вже минуло 40 років, чи інших, на яких також не поширювалася мобілізація до австрійського війська.

На початку серпня 1914 року Головна Українська Рада (ГУР) оприлюднила Маніфест, яким закликала українців підтримати у Першій світовій війні Австро-Угорщину, справедливо вважаючи Російську імперію головною загрозою українському національному рухові.

«Війни хоче цар російський, самодержавний володар імперії, яка є історичним ворогом України. Царі російські зломили Переяславський договір, яким вони обов’язалися шанувати самостійність України, – і поневолили вільну Україну. Царська імперія протягом трьох століть веде політику, яка має за ціль відобрати в поневоленій Україні національну душу і зробити український нарід частиною російського народу. Царський уряд відобрав в українського народу його найсвятійше право – право рідної мови. В царській Росії нинішного дня найбільше поневолений – український нарід… Перемога Австро-Угорської монархії буде нашою перемогою. І чим більшою буде поразка Росії, тим швидше виб’є година визволення України», – йшлося у Маніфесті.

6 серпня 1914-го у львівській газеті «Діло» з’явилося звернення Головної Української Ради  «До всього українського народу», в якому проголошувалась необхідність створювати полки українських добровольців під назвою Українські січові стрільці (УСС, «усуси»)  – єдину національну військову формацію в складі австро-угорської армії, сформовану з добровольців. Ядро Леґіону УСС склали активісти січового, сокільського та пластового рухів – гімназисти і студенти.

У середині серпня 1914 року Українська Бойова Управа (УБУ) затвердила командантом Леґіону Українських січових стрільців (УСС) Михайла Галущинського, а його заступником, незважаючи на відсутність високої військової освіти, – Дмитра Катамая (уродженець с. Ямниця тоді Станиславівського повіту). Цього ж року УБУ через поразки австрійців на фронтах переїхала до Відня.

Коли ж Українська Бойова Управа (УБУ) спільно з Головною Українською Радою (ГУР) видали звернення до українського народу, щоб чоловіки й жінки зголошувалися йти в Українські січові стрільці (УСС), то ледь не всі найперші добровольці виявилися пластунами. На відбірних військових комісіях вони одразу ж показали перевагу над іншими новобранцями – своєю дисциплінованістю і тим, що вже мали початковий військовий вишкіл у «Пласті». А першим із відділів Леґіону УСС, який постав із львівських добровольців, була саме сотня засновника «Пласту» Івана Чмоли.

За короткий час вони організували стрілецькі чоти, сотні, курені, фахові офіцерські школи, близько 50 товариств «Січових стрільців». Січовики придбали понад 100 карабінів і проводили навчання. У січових осередках для навчання генеральна старшина визначила пріоритетними витрати на придбання зброї (манліхерівський карабін з пристроєм до кімнатної стрільби та 2000 кімнатних набоїв) і забезпечення інструкціями та підручниками з військової справи.

Для підготовки січовиків було організовано постійно діючі курси теоретичного і практичного військового вишколу, якими керували старшини австрійської армії Степан Рудницький, Михайло Волошин, Володимир Кучабський та Дмитро Вітовський. Основні заняття проводили з польової та бойової підготовки, стрільби, технічних основ зброї.

Друга група.

Опрацьовують матеріал підручника на ст. 24-25

Третя група

Усі, хто добровільно ставав на службу рідному народові, приймали присягу на вірність Україні. В Центральному історичному архіві Львова зберігся наказ поручника Дмитра Катамая від 4 квітня 1916 року, в якому зазначено, що «…відбудеться присяга всіх рекрутів і добровольців запасної сотні» і що «перед присягою підпише кожний У.С.С. заяву добровільного вступлення до У.С.С.».

У багатьох галицьких родинах як найдорожчі реліквії зберігаються нагороди УСС: хрест Леґіону Українських січових стрільців, Український Комбатантський, Мазепинський та Гуцульський хрести. Збереглися сотні унікальних світлин, картографічних схем, докладні описи військових підрозділів, легендарних боїв та безліч іншої цікавої і повчальної інформації, що стосується історії звитяг Леґіону УСС. Символом Українських січових стрільців, а нині одним із неофіційних гімнів України стала пісня «Червона калина» («Ой, у лузі червона калина похилилася…») авторства українського галицького поета Степана Чарнецького, створена за часів зародження стрілецького руху та відома мільйонам українців як народна.

Ще одна Стрілецька пісня

« Гей, наступаєм ми, стрільці!»

Гей, наступаєм ми, стрільці!

Через гори, ріки, бори,

Впоперек піль, на манівці.

Наступаєм ми, стрільці!

Гей, всіх разом збираймо,

Силу нашу єднаймо,

Гей, гей, дальше враз,

На Україні гаразд!

Гей, запорожський в нас звичай,

За Вкраїну до загину

Спільно працюй, борись, вмирай,

Най засяє щасливий край!

 Вступивши до Леґіону УСС, який входив до складу австрійської армії, новобранці були зобов’язані присягнути на вірність австрійському цісарю Францу Йосифу. Але добровольці таємно складали й іншу присягу – на вірність Україні: «Я, Український Січовий Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крови…».

На заклик Головної Української Ради (ГУР) як Координаційного центру захисту інтересів українців Австро-Угорщини (голова Кость Левицький, заступники – Михайло Павлик і Микола Ганкевич) добровольцями записалось 28 000 осіб, але на зібрання УСС у Стрию наприкінці серпня – на початку вересня 1914-го зійшлося лише 10 000, бо деякі повіти Галичини на той час уже були захоплені російською армією.

Проте австрійці, стурбовані таким великим напливом добровольців, не дозволили українцям створити окремі військові частини, а вирішили сформувати обмежений Український Леґіон УСС у складі підрозділів своєї армії чисельністю до 2500 осіб,  поділивши їх на 10 сотень по 250 вояків. Причому Леґіон Українських січових стрільців (УСС) мав поповнюватись лише добровольцями з осіб, які не підлягали мобілізації до регулярної армії.

Четверта група

Опрацьовує матеріал на ст. 25-26

Пята група

У жовтні 1914 року Леґіон УСС у складі корпусної групи генерала Петера Гофмана брав участь в австрійському контрнаступі. Тоді цісарсько-королівській армії вдалося вийти на північні схили Карпат і на короткий час зайняти Турку, Сколе, Дрогобич, Борислав, Стрий, Болехів, прорвати облогу Перемишля.

Перші бої Леґіону Українських січових стрільців (УСС) проходили на Борецькому та Ужоцькому перевалах – із кубанськими козаками. У 1915-1917 рр. «усуси» зажили великої слави своїм героїзмом у битвах із частинами російської армії на горах Маківка та Лисоня в Карпатах, під Галичем, Бережанами і під час Брусиловського прориву, поблизу містечка Козова, біля гори Гаїмаки, у степах Поділля.

«Усуси» виявилися однією із найдисциплінованіших частин австрійської армії. Мужня поведінка Леґіону УСС на фронті контрастувала з деморалізованими війною регулярними частинами Австро-Угорщини.

Бойовий шлях Леґіону УСС ускладнювався невизначеністю австро-угорської влади щодо галичан. Підозрюючи їх у проросійських настроях, австрійці не поспішали довіряти стрільцям важливі бойові пости. Восени та взимку 1914-1915 років «усуси» як наймолодша формація були задіяні в «стежній» службі.

 Наприкінці квітня – на початку травня 1915 року Леґіон УСС вписав у свою історію ще одну з найгероїчніших сторінок. Це сталося у битві на горі Маківці неподалік Славська. Прагнучи прорватися через Карпати в Угорщину, російське командування кинуло на цей стратегічний плацдарм великі сили, здійснюючи протягом 29 квітня – 2 травня атаку за атакою на позиції, які захищав Леґіон УСС. Завзятості росіянам додавав той факт, що на фронт прибув їхній імператор.

Ціною 47 загиблих, 76 поранених та 35 полонених Українські січові стрільці зупинили російське військо. У наказі команди 55-ї австрійської дивізії з нагоди боїв на Маківці гідно відзначено й «усусів»: «Українці! З великою гордістю можете глядіти на Ваші найновіші геройські подвиги. Кожний мусить славитися приналежністю до Вашого корпусу, бо матимете право назвати себе вибраною частиною».

Окрім очевидних військових успіхів, «усуси» увійшли в історію як творці низки культурних феноменів. Це було зумовлено великим відсотком української інтелігенції, яка, за статистикою, становила близько 70% складу Леґіону. Ще під час формування УСС леґіонери намагалися надати своїй структурі національних рис. Окрім власної присяги на вірність Україні, до якої ставилися зі значно більшим трепетом, аніж до офіційної, «усуси» впровадили українські відповідники до військових звань.

Шоста група

Опрацьовує матеріал на ст. 26-27

На підготовку 10 хв.

Потім кожна група по порядку отримає можливість озучити свої тези від імені історичних осіб. Тобто, починати з фрази , наприклад «Мене звати Михайло Галущинський...»

На виступ кожної групи по 2-3 хв.

IІІ – Узагальнення і систематизація ЗУН.

Сьогодні ми ознайомилися із бойовим шляхом Легіону УСС. За допомогою додаткових джерел відчули дух боротьби за волю і кращу долю.

Зараз є дуже актуальними історичні фільми, які розповідають нам про наших героїв і сьогодні ми спробували створити власний сценарій до фільму, за допомогою історичних дійових осіб, які відтворювали історичні події далекого 1914 – 1917 рр.

ІV – Постановка д. / з.

§ 4, напишіть есе на тему « Значення Січових стрільців в історії України».