Украінська графіка доби бароко

УКРАЇНСЬКА ГРАФІКА ДОБИ БАРОКО

У мистецтві гравюри відбилися притаманні українському живописові в цілому традиції іконопису, портрета (головно в панегіричних тезах), декорування, емблематики; втілювалися історичні (ілюстрації до « Києво-Печерського патерика», «Синопсиса» І. Гізеля, літопису С. Величка) та жанрово-побутові сюжети. В 1622 році, після смерті гетьмана запорізького війська Петра Конашевича Сагайдачного, було надруковано в Києві невелику книжку – збірник віршів, що їх написав керівник Київської братської школи Касіян Сакович. Книгу ілюстровано трьома гравюрами історичного світського змісту. На одній з них показано Сагайдачного на баскому коні, з гетьманською булавою в руці і сагайдаком зі стрілами за спиною. 

Основною виробничою і творчою базою розвитку графічного мистецтва були друкарні, а найвизначнішою серед них — друкарня Києво-Печерської лаври. Література, яку вона видавала, поширювалася на теренах України, Росії, Білорусії, балканських країн. Львівська братська друкарня й друкарня в монастирі с. Унева (тепер с. Міжгір’я Львівської області), що видавали книжки кирилицею, в умовах посилення шляхетсько-католицької реакції переживали важкі часи. Значний внесок у розвиток книжкової і граверської справи зробила Чернігівська друкарня, заснована при Троїцько-Іллінському монастирі. Піднесенню граверської культури в Україні сприяли навчання й праця українських митців за кордоном — у Німеччині, Польщі, Литві. Поєднавши в гравюрі місцеві і західноєвропейські традиції, вони заклали підвалини формування стилю українського бароко,Невідомий гравер. Герб Запорізького війська. З книги Касіяна Саковича «Вірш на жалосний погреб…». 1622 р. (Київ).

Перший період — це друга половина XVII століття, коли в графічному мистецтві ще продовжували використовувати дереворитну техніку. В 1661 році було виконано гравюри до «Києво-Печерського патерика» (гравер Ілля), в 1676 році — до видання «Огородок» Антонія Радивиловського (гравер «АК»), у 1677 році — до «Акафістів» (теж гравер з монограмою «АК») із документальним зображенням Успенського собору, Троїцької надбрамної церкви, дерев’яної дзвіниці Києво-Печерської лаври. Ксилографічною технікою було виконано гравюри до збірника статей «Меч духовний» (1666 р.) Лазаря Барановича  і його праці «Мир з Богом чоловіку» (1669 р.). Ксилографічна техніка досягла найвищого рівня в творчості гравера А. Федора (гравюри у виданнях 1697 р. «Євангелія» і «Толкової Псалтирі»). В другій половині XVII століття розвивалась також і техніка гравюри на міді. Три періоди розвитку української графіки«Києво-Печерського патерика» (гравер Ілля), Твори Іллі мають підписи: илїа ∙ гри (грішний), иліа анакzно...z, илїл анак, ілиѧ а, Helias.a, нelɪ, иліѧ с : с, иліѧ. с : скі, и. с ∙ с : к. та ін. Створив біля 500 гравюр

Три періоди розвитку української графіки. Майстер Ілля. Нестор-літописець. Гравюра з книги «Патерик Печерський». Ксилографія. Київ. 1661 р.гравер Ілля. Нестор-літописець. І «Алімпій-іконописець». Гравюра з книги «Патерик Печерський». Ксилографія. Київ. 1661 р.Із творчістю майстра Іллі пов'язані високі досягнення української ксилографії 17 ст. Також Ілля сприяв утвердженню в українському мистецтві нових жанрів - пейзажного, батального, портретного гравер Ілля. Цар Давид

Три періоди розвитку української графіки. Гравюра Іллі до «Києво-Печерського патерика», 1661 р. Гравюра Іллі. Преп. Пимен Багатостраждальний. Гравюра з “Києво-Печерського патерика”, 1661

Три періоди розвитку української графіки«Огородок» Антонія Радивиловського (гравер «АК»)Євангеліє. Друкарня Києво-Печерської лаври, 1697 р

Три періоди розвитку української графіки. Остання чверть XVII — перша чверть XVIII століття визначають ДРУГИЙ ПЕРІОД розвитку стилю українського бароко в гравюрі. Цей етап ознаменований появою видатних майстрів ритовини: Олександра та Леонтія Тарасевичів, Інокентія Щирського, Никодима Зубрицького, Данила Галаховського. Визначна роль у піднесенні граверського мистецтва належала Олександрові Тарасевичу. Він учився ритування за кордоном — в Аугсбурзі, Кракові, Вільнюсі. В Україну повернувся зі збіркою навчальних посібників і гравюр. 1688 року був призначений начальником друкарні, а під кінець життя став намісником Києво-Печерської лаври і одержав чернече ім’я — Антоній. О. Тарасевич. Добра звістка

Три періоди розвитку української графіки. Олександр Тарасевич. Воскресіння

Три періоди розвитку української графіки Леонтій Тарасевич працював у Києві та Чернігові. Він автор багатьох великих та пишних алегоричних композицій, що були характерними для художньої культури бароко. Найвищим його творчим досягненням уважають видання в «Києво-Печерського патерика» (1702 р.) , який містить 40 гравюр видатного майстра. Л. Тарасевич. Янгол-охоронець. Л Тарасевич. Облога Кизикермену за участі І. Мазепи. 1695 р.

Три періоди розвитку української графіки. Л. Тарасевич. Успенський Собор Києво-Печерської лаври. Сторінка Печерського патерика. Леонтій Тарасевич. Фронтиспіс «Києво-Печерського патерика», 1702 р. Леонтій Тарасевич. Портрет кн. Голіцина. Друкарня Києво-Печерського монастиря, 1680

Три періоди розвитку української графіки. Наприкінці XVII століття високого рівня розвитку досягає такий традиційний вид українського мистецтва, як гравюра на дереві. Серед видань зі світським змістом цікаво ілюстрована невелика книжка, яка неодноразово перевидавалася в Україні, Москві, за кордоном, — «Іфіка-ієрополітика» (1712 р.). Вміщені в ній численні гравюри на дереві Никодима Зубрицького в алегоричній формі відбивають моральні постулати, котрі сповідували на той час у Київській академії. Багато творів книжкової і станкової гравюри сюжетно були тісно пов’язані з українською дійсністю. Тому вони можуть слугувати джерелом для вивчення місцевої іконографії, побуту, архітектури. Гравюри Никодима Зубрицького

Три періоди розвитку української графіки. Третій, найвищий, етап розвитку українського граверства (різцевої гравюри на металі й офорту) завершується в середині XVIII століття. Кращим його виявом була творчість Григорія Левицького та Оверкія Козачковського. Майстри графічного мистецтва приділяли велику увагу зовнішньому виглядові книги, яку часто вирішували як цілісний художній твір. Оксамитові або шкіряні оправи різних кольорів нерідко оздоблювали золотим та срібним тисненням, а позолочені обрізи книги — різноманітними квітковими візерунками. Книги, що їх дарували храмам великі донатори, оформлялися особливо старанно, як унікальні ювелірні вироби. Для них виготовлялися дорогоцінні металеві оправи, прикрашені багатим декоративним і сюжетним різьбленням, чеканкою, фініфтю (оздобленням емаллю). В центрі на палітурці розміщували Розп’яття (виготовлене зі срібла або бронзи), на кутах — постаті євангелістів. Григорій Левицький

Три періоди розвитку української графікиЄвангеліст Лука Апостол Петро Апостол Іаков Г. Левицький - український художник, графік 18 ст. Батько художника портретиста  Левицького Дмитра Григоровича.

Три періоди розвитку української графіки. Г. Левицький. Апостол Іоанн Г. Левицький. Гравюра до книги «Тези Заборовського»

В останній чверті XVII — на початку XVIII століття найкращими граверами були Леонтій Тарасевич та Іван Інокентій Щирський. У другій чверті та в середині XVIII століття з’являються нові імена визначних майстрів гравюри — Григорій Левицький, Оверкій Козачковський, Макарій та інші. Своєрідною є також творчість іще одного майстра XVIII століття — Аверкія Козачківського. Для його гравюр характерні точний, строго логічний малюнок, виразність форм і надзвичайно ясне просторове вирішення («Цар Давид» із «Псалтирі», надрукованої в Києво-Печерській лаврі у 1728 р., та ін.). Четвероєвангеліє. Київ, 1733. Гравер Аверкій Козачковський

Четвероєвангеліє. Київ, 1733. Гравер Аверкій Козачковський

Талановиті майстри гравюри працювали в уніатській друкарні Почаївської лаври. Це — А. Голота, який прибув туди з Києво-Печерської лаври, Адам та Йосип Гочемські та інші. Творчість почаївських майстрів, як і багатьох інших митців уніатських друкарень й храмів, незважаючи на впливи католицького мистецтва, трималася річища загальноукраїнської художньої культури. Під кінець XVIII століття українська гравюра, що створювалася головно в релігійних осередках, поступово звужує рамки відображення суспільного життя. В цей час в Україні виникає низка цивільних друкарень: в Єлисаветграді (1764 p.), лаврська (1787 р.) та губернська (1799 р.) друкарні — у Києві, друкарні в Харкові (1795 p.), Чернігові (1797 p.), Миколаєві (1798 p.).

Гравери друкарні в Почаєві Адам та Йосип Гочемські