УПРОВАДЖЕННЯ ПРОДУКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ЯК НАДІЙНОГО ЗАСОБУ НОВИХ ОСВІТНІХ СТАНДАРТІВ

Тетяна Краснюкова

Боярський академічний ліцей «Престиж»

Людмила Радченко ВП НУБІП України «Боярський коледж екології і природніх ресурсів»

УПРОВАДЖЕННЯ ПРОДУКТИВНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

ЯК НАДІЙНОГО ЗАСОБУ НОВИХ ОСВІТНІХ СТАНДАРТІВ

Розумове виховання відбувається  в процесі набування наукових знань, але не зводиться до нагромадження певного їх обсягу.                                          В.О. Сухомлинський

Анотація до статті: В основі продуктивного навчання лежать інтерактивні технології. Саме особливості використання інтерактивних технології на уроках історії допомагають дитині реалізувати свій потенціал, дають можливість працювати відповідно до своїх здібностей, в оптимальному темпі, сприяють виявленню індивідуальності, розвитку самосвідомості, підвищенню самооцінки та самоствердженню, що є важливим як для талановитого, так і для слабкого учня.

Ключові слова: продуктивного навчання, інтерактивні технології, учень, вчитель, знання, самоосвіта, історія.

Надзвичайно швидкі темпи розвитку суспільства у ХХІ столітті потребують майже миттєвої адаптації до змін, що відбуваються у світі. Стрімкий розвиток інформаційного забезпечення супроводжується появою величезної кількості різноманітних ресурсів, що підтримують різні потреби. А головне, потребує людей, які уміють адаптуватися до зміни життєвих ситуацій, самостійно набувати необхідні знання, уміло їх застосовувати на практиці для розв’язання різноманітних проблем, критично мислити, грамотно працювати з інформацією, займатися самоосвітньою діяльністю. У зв’язку з цим важливого значення набуває виховання самостійності людини, як особистісної якості, що забезпечує найкращі можливості для становлення людини як вільного суб’єкта суспільної і професійної діяльності.

Метою сучасної освіти є формування життєвих компетентностей в учнів. Серед різноманіття методів навчання тими, що найбільш відповідають поставленій меті, виступають продуктивні методи навчання. [1. с. 125]

Термін «продуктивне навчання» був запропонований німецькими вченими та педагогами Інгрід Бьом та Йенсеном Шнайдером. У сучасній педагогічній літературі цей термін вживається давно. І, передусім, у сполученнях «продуктивність мислення», «продуктивність інтелекту». Але сьогодні продуктивне навчання визначається як освітній процес, що реалізується за допомогою індивідуальних маршрутів, що структуровані у вигляді послідовності кроків з чітко визначеними результатами, що є діями, які продуктивно орієнтують у життєвих ситуаціях.

Продуктивне навчання – це процес створення учнем і вчителем певного продукту, процес набуття життєвих компетентностей, які забезпечують самовизначення та особистісний розвиток. Націлене на набуття учнями життєвих умінь і навичок, ініціює особистісне зростання та індивідуальний розвиток, міжособистісний розвиток і взаємодію, самовизначення та самореалізацію. Як освітній процес продуктивне навчання реалізується в межах індивідуального шляху, що становить послідовність кроків, де кожний крок має певний результат, оскільки є продуктивно-орієнтованою діяльністю в реальних життєвих ситуаціях. Принцип продуктивності дає освіті можливість бути не просто особистісно-орієнтованою, а стати повною мірою індивідуальною, продуктивною в сучасній технології є формування життєвої компетенції. [2. с. 115]

Продуктивне навчання дозволяє вирішити ряд важливих педагогічних проблем:

•                  посилити мотивацію навчання;
•                  підвищити швидкість засвоєння матеріалу;
•                  підвищити активність учнів у процесі навчання;
•                  встановити тісний зворотній зв’язок;
•                  створити сприятливі умови для проблемного навчання;
•                  проводити навчально-пошукові роботи;
•                  вирішити питання диференційного підходу та індивідуального навчання.

Таким чином, продуктивне навчання ставить перед вчителем ряд проблемних питань: що відбувається, коли дитина мислить і мислить продуктивно, які особливості та етапи цього процесу, чим відрізняється добре мислення від поганого, яка динаміка, як покращити мислення. Відповісти на ці запитання – означає знайти шлях до підвищення ефективності процесу навчання, зробити його особистісно-орієнтованим, адже продуктивний варіант навчання складається з орієнтовного, виконавчого та контрольно-ситематизуючого етапів. [3. с. 120-121]

Технології, що найбільш відповідають методології продуктивного навчання:

•                  пошукова діяльність;
•                  інформаційні технології;
•                  технології розвитку критичного мислення через читання та письмо.

Як засіб досягнення високих результатів та ефективності навчання у класній та позакласній роботі вчителя набули широкого розповсюдження інформаційні технології та проектний метод. Їх можна розглядати як інструмент забезпечення якості освіти в цілому, особливо освітні технології на основі педагогічного проектування.

В процесі продуктивного навчання пріоритет надається самостійній діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру. Тому що, це розвиток не тільки учня, але й його освіти. Учень стає суб’єктом, конструктором і продуктом особистої освіти. Головна особливість подібного навчання – створення учнями (і викладачами) особистісної освітньої продукції: інтелектуальних відкриттів – винаходів і конструкцій, завдань, гіпотез, правил, досліджень, творів, проектів тощо. Поняття продуктивного навчання включає в себе формування ділової активності, яка означає більше, ніж просто високий рівень професійності. Навички ділової активності допоможуть молодій людині  адаптуватися до змін на ринку праці.

Викладання історії в школі вимагає від вчителя творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу. При цьому одним з найбільш вагомих пріоритетів стає формування творчого і критичного мислення учнів, орієнтування не стільки на знання, скільки на засвоєння учнями досвіду самостійної роботи. Очевидно, що одним із засобів розвитку особистості учня в цьому напрямі, а також активізації пізнавальної мотивації учня на уроках історії є учбово-дослідницька діяльність, яка має включати в себе постановку творчих, дослідницьких завдань і наукове, поетапне їх вирішення. [4. с. 98]

На продуктивному уроці історії органічно взаємодіють між собою три вічні складники навчально-виховного процесу: учитель, учень, предмет.   Із цього випливає проста та надійна схема. У значенні простоти і надійності ми переконуємося на кожному кроці. Скрізь і всюди те, що влаштовано просто, працює надійно. Урок складається із семи обов'язкових елементів. З них 5 елементів різноманітної практики, 2 елементи стосуються пояснення, роз'яснення, інструктажу. Останні на продуктивному уроці займають максимум 15 хвилин навчального часу, а не менш як 30 хвилин уроку відводяться на різні види практичної діяльності. Витримується «золоте» співвідношення пояснення та практики – 20:80. Мета кожного продуктивного уроку – сформувати вміння, використовуючи набуті знання. Вона досягається збільшенням часу активної самостійної (тренувальної) роботи кожного учня. Відповідно до законів навчання, в умовах високої концентрації уваги й активності, великого обсягу самостійно виконаних вправ коефіцієнт засвоєння (правильного виконання завдань) може досягати 90 і більше відсотків. Формування дослідницьких вмінь на уроках історії можливо в процесі поєднання інтерактивних, аудіовізуальних і мультимедійних технологій.

 До технік і прийомів продуктивного навчання науроках історії можна віднести:

•                   прийоми: «Склади завдання», «Кубик Блума», «Відстрочена відгадка», «Постав питання».
•                   техніки інтерактивного навчання (прийоми «Інсерт», «Сінквейн», «Реклама», «Вчимося разом», «Фішбоун», «Товсте і тонке питання», «Мозковий штурм»). [5. с. 43]

Тобто процес перетворення суб’єкта навчання полягає у перетворенні суб’єкта з такого, який дечого не знає і не вміє, в такого, який це дещо знає і вміє. Це перетворення спрямоване на розуміння навчального матеріалу, запам’ятовування його, на вироблення уміння його застосовувати у різних ситуаціях. Це, так би мовити, друга частина навчальної діяльності. А перша полягає у тому, щоб одержати це дещо. Воно і є тим продуктом, результатом певної діяльності. Звичайно, цей продукт у готовому вигляді учневі може дати сам учитель. Але його може отримати і сам учень, виявивши при цьому активність у тому, щоб сформулювати певну мету діяльності, виділити ті завдання, які потрібно буде розв’язати на шляху одержання кінцевого результату. Отже, йдеться про вияв деякої  активності на шляху формулювання цілей діяльності, і не тільки цілей проміжних, оперативних, а й далеких, перспективних.

Розв’язання кожного із  сформульованих завдань передбачає розробку плану діяльності, певної схеми дій. Для виконання цього потрібно знайти відповідну теоретичну основу. Виконання, реалізація розробленої стратегії і конкретного плану мають свою логіку виконання. Кожна наступна дія  розробляється на основі кінцевого результату попередньої дії. Проте всі разом вони становлять певну цілісність, систему, яка має свої конкретні ознаки і своє змістове наповнення.

Проте головною дійовою особою в інноваційному навчанні постав учень, що є принципово відмінним від традиційного навчання. Традиційне навчання передбачає одно векторну взаємодію в напрямку вчитель-учень, де вчитель є головним ініціатором та рушійною силою усіх педагогічних процесів. Традиційна система викладання підвищує вчителя над учнем, передбачаючи безапеляційний авторитет педагога, котрий разом із книгою є єдиним джерелом знань. Іншу роль відіграє вчитель за інноваційного навчання: він сходить із п’єдесталу і стає одним із тих, хто допомагає вчитеся. Іншими словами – змінює свою роль.

За таких умов навчання перевага надається тим формам взаємодії, що забезпечують високий рівень активності кожного учня, тобто – інтерактивному навчанню. Уроки історії із залученням інтерактивних форм навчання враховують інтереси і здібності кожного учня. [4. с. 138]    

 Інтерактивний підхід передбачає використання активних дієвих форм і методів навчання. Характерними ознаками таких методів є:

•                 навчання в ситуаціях, максимально наближених до реальних;
•                 навчання не як повідомлення знань, а як навчання практичного    використання цих знань;
•                 навчання в емоційно насиченому просторі.

 Продуктивне навчання – це розвиток не тільки учня, але і зміст його освіти, який пов’язується в ході активної діяльності самого учня. Учень стає суб’єктом, конструктором і продуктом своєї особистої освіти. Головна особливість подібного навчання – створення учнями (і викладачами) особистісної освітньої продукції: інтелектуальних відкриттів – винаходів і конструкцій, віршів, задач, гіпотез, правил, досліджень, поробок, творів, проектів і т. д. [5. с. 45]

 Отже, найважливішою потребою сучасної школи та суспільства в цілому є розвиток творчої та мислячої особистості, здатної критично опановувати соціальне та культурне середовище. Продуктивний метод навчання, що базується на технологіях дослідницько-пошукової та проблемно-аналітичної діяльності найефективніше розвиває креативність як учня, так і вчителя. Саме креативний підхід вчителя виявляється у самостійній роботі з удосконалення змісту аудиторної та самостійної роботи учнів: добір вправ і завдань, які не тільки поглиблюють звання з певної теми, а й вчать мислити, аналізувати, порівнювати, узагальнювати.

 Таким чином, продуктивне навчання, як один із видів інноваційної  педагогічної діяльності, дає змогу сучасній школі, учителю не тільки робити навчально-пізнавальний процес привабливішим, не тільки здобувати глибші знання, а, головне, виконувати високу освітню місію: навчити дітей вчитися із задоволенням!

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

1.               Ващенко Г. Загальні методи навчання: підручник для педагогів / Г. Ващенко. – К. : Укр. вид. спілка, 1997. – 441 с.
2.               Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій /Автор-укладач Н. П. Наволокова. – Х.: Основа, 2009. – 172 с.
3.               Парахіна С. В. Продуктивне навчання – особливий вид діяльності / Парахіна С. В. // Управління школою. – 2008. – № 12. – С. 124-129.
4.               Підласий І. П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя / Підласий І. П. – Х.: Основа, 2010. – 158 с.
5.               Садкіна В. I. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробити урок. – X., 2009. – 88 с. – (Серія «Золота педагогічна колекція»)