Урок 10. Особливості будови та функціонування вірусів.

ТЕМА 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ

Урок 10. Особливості  будови  та функціонування  вірусів.

Мета уроку: розглянути особливості будови та функціонування вірусів;  навчити порівнювати прості та складні віруси; виховати сумлінне ставлення до гігієни як засобу запобігання вірусним захворюванням.

Обладнання і матеріали: таблиці або електронні зображення «Будова віруса», «Розмноження  вірусів».

Базові поняття і терміни: прості та  складні  віруси,капсид, віріони, РНК- та ДНК-вмісні  віруси.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, наукове розуміння природи, здатність застосовувати його в практичній діяльності, здатність до пошуку та засвоєння нових знань, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди

1. У чому принципова різниця між вірусами та одноклітинними організмами?

2. Які прояви активності вірусів вам відомі з власного досвіду?

3. Чи є віруси живими об’єктами? Відповідь аргументуйте.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Особливості будови   вірусів.

Немає остаточної відповіді, є віруси живими чи ні. Вона залежить від критеріїв життя: якщо вважати живою будь-яку структуру, що має генетичний матеріал (ДНК чи РНК) і здатна до самовідтворення, то відповідь є «так». якщо ознакою живого вважати клітинну будову, то відповідь буде «ні». До того ж поза межами клітини хазяїна віруси не можуть самовідтворюватися.

Будова вірусу є досить простою.

Він складається з таких структур:

• серцевини — генетичного матеріалу, що являє собою або РНК, або ДНК (одно- або дволанцюгових);
• капсиду — захисної білкової оболонки, що оточує серцевину;
• нуклеокапсиду — складної структури, що утворена серцевиною та капсидом;
• білкової оболонки — у деяких вірусів, таких як ВІЛ та грип, є додатковий ліпопротеїновий шар, що утворюється з плазматичної мембрани клітини-хазяїна;
• глікопротеїнів на поверхні вірусної оболонки; вони потрібні для ідентифікації та зв’язку вірусу зі специфічними рецепторами клітини, надаючи можливість вірусу проникнути всередину.

Всі віруси умовно розділяти   на прості й складні. Прості віруси складаються з нуклеїнової кислоти й білкової оболонки — капсиду; деякі кристалізуються; форма паличкоподібна, ниткоподібна й сферична. Складні віруси крім білків капсиду й нуклеїнової кислоти можуть містити ліпопротеїдну мембрану, вуглеводи й не структурні білки — ферменти. Прикладом складно організованих вірусів служать збудник грипу й герпесу. їх зовнішня оболонка є фрагментом ядерної чи цитоплазмової мембрани клітини — господаря, з якої вірус вихо­дить у позаклітинне середовище. Розмір віріонів 15-350 нм. (довжина деяких ниткоподібних вірусів сягає 2000 нм.); більшість видимі тільки в електронний мікроскоп.

2.Розмноження  вірусів.

Розмноження вірусів включає декілька етапів:

1) розпізнавання клітини-мішені й прикріплення до неї;

2) проникнення в клітину;

3) збирання вірусних частинок;

4) вихід з клітини.

Послідовні етапи розмноження вірусу є такими:

■ 1-ша стадія: зараження (крізь фізичні ушкодження, шляхом направленого впорскування, направленого на пошкодження поверхні тощо);

■ 2-га стадія: проникнення в клітину-хазяїна (якщо віріон має зовнішню ліпопротеїдну мембрану, то за контакту з клітиною- хазяїном мембрани зливаються і віріон опиняється у цитоплазмі; це легше відбувається в клітинах тварин, оскільки ті не мають клітинних стінок);

■ 3-тя стадія: відбувається вивільнення носія генетичної інформації — нуклеїнової кислоти вірусу (РНК або ДНК), яка на наступній стадії змінює діяльність клітини-хазяїна;

■ 4-тя стадія: на основі вірусної нуклеїнової кислоти відбувається синтез необхідних вірусу сполук, які потім будуть направляти синтез нуклеїнової кислоти вірусу;

■ 5-та стадія: синтез компонентів вірусної частки — нуклеїнової кислоти і білків капсиду, причому у великій кількості;

■ 6-та стадія: із синтезованих раніше численних копій нуклеїнової кислоти і білків формуються нові вібріони шляхом самозбирання;

■ 7-ма стадія: вихід нових зібраних вірусних часток із клітини- хазяїна (шляхом загибелі клітини або з живої клітини шляхом відбруньковування).

Мал. 1. Схема розмноження вірусу:

1 — вірус; 2 — мембранні білки; 3 — ДНК вірусу; 4 — ядро клітини; 5 — збірка віріонів (синтез ДНК вірусу); 6 — синтез структурних і неструктурних білків вірусу; 7 — репліковані віруси; 8 — т

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бліц -опитування

1.Віруси вперше були відкриті 1852 р. (ботаніком Д. І. Івановським )на 2.Першим  відкритий   вірус (тютюнової мозаїки)

3. За своєю хімічною природою віруси є нуклеопротеїдами -складними сполуками, що складаються з( білків та нуклеїнових кислот).

4.Можуть відтворюватися, лише проникнувши (у живу клітину )

5. Паразитують усередині клітин, багато з них спричиняють (захворювання)

6.Мають дуже просту будову: складаються з невеликої молекули нуклеїнової кислоти, що оточена( білковою чи ліпопротеїнової оболонкою)

7.Кожен тип вірусу здатний розпізнавати й інфікувати лише певні типи клітин, тобто є (високоспецифічними )до своїх хазяїв.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Підготувати повідомлення з теми «Симптоми, шляхи передачі, способи профілактики вірусних  захворювань  та лікування».