Урок 27. Око. Вади зору. Окуляри
Урок 27. Око. Вади зору. Окуляри
Мета уроку: формування уявлень про будову ока, вади зору та методи їх виправлення; поглиблення знань елементів фотометрії.
Тип уроку: комбінований урок.
Обладнання: таблиці або слайди щодо будови ока.
План уроку:
1. Розв’язування задач.
2. Б удова ока.
3. Вади зору. Окуляри.
4. Узагальнення та закріплення вивченого матеріалу.
Методична рекомендація
Перш за все слід повідомити оцінки за самостійну роботу, якщо потрібно — коротко проаналізувати помилки.
Актуалізація знань учнів
Бесіда за питаннями
2. Назвіть одиниці сили світла та освітленості.
2. Від чого і як саме залежить освітленість?
3. Чому взимку сонячне світло так слабо гріє?
Задача 11.15. В ясний день сонячні промені падають під кутом до горизонту (див. рисунок). На якій ділянці поверхні землі вони створюють найбільшу освітленість?
Задача 11.9. Щоб збільшити освітленість робочих місць учнів, у кабінеті з високою стелею подовжили підвіси ламп. Внаслідок цього висота ламп над підлогою зменшилася від 3,3 м до 2,8 м. У скільки разів збільшилась освітленість поверхні учнівських столів? Вважайте, що кожний стіл має висоту 80 см та освітлюється лампою, що висить над ним.
Наші очі – це головні «віконця», через які ми отримуємо інформацію про навколишній світ. На зір припадає 90 % такої інформації. А на слух та інші почуття — лише 10 %. Яка ж будова нашого ока? Подальша розповідь потребує використання таблиці або слайда із зображенням будови ока. Очне яблуко приблизно має форму кулі (діаметр цієї кулі близько 2,5 см). Зовнішня оболонка (склера) попереду є прозорою. Ця частина оболонки називається роговою оболонкою (роговицею). З внутрішнього боку склери — судинна оболонка. Саме її частину ми сприймаємо як райдужну оболонку, яка визначає певний колір очей. У центрі — зіниця, через яку світло потрапляє всередину ока. Після зіниці світло проходить через кришталик. Це природна двоопукла лінза, яку може деформувати спеціальний м’яз. Внутрішня частина ока заповнена склоподібним тілом. Пройшовши склоподібне тіло, світло потрапляє на сітківку — задню стінку ока, вкриту світлочутливими елементами. Коли на них потрапляє світло, вони посилають до мозку нервові імпульси. Саме мозок остаточно складає картину того, що ми бачимо. Проте для цього необхідно, щоб око створило на сітківці дійсне зображення. Врешті-решт, ми сприймаємо тільки такі зображення, причому вони мають бути досить чіткими. До речі, око в цілому діє як збиральна лінза. Отже, зображення на сітківці є оберненим. Перетворення оберненого зображення на пряме здійснює вже не око, а мозок.
Світло в оці проходить через роговицю, зіницю, кришталик, склоподібне тіло та потрапляє на сітківку. Світлочутливі елементи сітківки під дією світла створюють нервові імпульси, які йдуть до мозку.
Розмір зіниці змінюється рефлекторно, залежно від освітленості. Таким чином, її діаметр може змінюватися від 2 до 8 мм.
Природа не наділила нас можливістю дуже швидко реагувати на збільшення освітленості зменшенням діаметра зіниці: первісній людині ніхто не міг раптово посвітити просто в очі ліхтариком або фарами. Отже, таке раптове освітлення засліпить людину на певний час. Воно може призвести, наприклад, до автоаварії. Можливість змінювати рефлекторно кривизну кришталика є дуже важливою: адже дивимося по черзі на предмети, які містяться на різних відстанях від ока. Якби оптична сила ока не змінювалася, ми могли б чітко бачити предмети лише на якійсь певній відстані.
Зміною кривизни кришталика здійснюється акомодація, тобто око «наводиться на різкість».
Зрозуміло, акомодація має певні межі. Здорове око без напруження створює на сітківці зображення далеких предметів. Чим ближчий до ока предмет, тим більші напруження м’язу та деформація кришталика. Для молодої людини зі здоровим зором ближня межа акомодації складає 10 см.
Відстань найкращого зору d0 — найменша відстань, при якій око практично не напружене. Зазвичай вважають d0 = 25 см. Саме на такій відстані найкраще розміщувати книжку при читанні.
Чим ближче ми розміщуємо предмет, тим більшим є його зображення на сітківці. Отже,тим краще ми можемо розрізнити всі деталі цього предмета. Ми досить добре оцінюємо, на якій відстані від нас міститься той чи інший предмет. В основному це відбувається завдяки нашому бінокулярному зору, тобто зору двома очима. Коли ми розглядаємо якусь точку, ми підсвідомо спрямовуємо на неї оптичні осі обох очей. Якщо точка далеко від нас, оптичні осі практично паралельні. Але чим ближча до нас ця точка, тим більший кут між оптичними осями двох очей. Мозок аналізує сигнали від м’язів, які повертають очні яблука, та отримує інформацію про відстань до об’єкта спостереження. Як ми розпізнаємо кольори? Світлочутливі елементи на сітківці не всі однакові: серед них є так звані палички та три типи колбочок. Паличок набагато більше. Вони чутливі до будь якого світла, тобто створюють чорно-біле зображення. При слабкому світлі фактично тільки вони й працюють, тому ми не можемо розрізняти кольори. А от кожен з типів колбочок реагує на світло залежно від кольору. Є колбочки, найбільш чутливі до червоного світла, є чутливі до зеленого або до синього. Мозок зіставляє сигнали від цих трьох типів колбочок і «робить висновок» про колір світла. Виявляється, у цьому відношенні наш зір легко «обдурити»: підбираючи в певних пропорціях червоне, зелене та синє світло, можна створити уявлення практично про будь-який колір! І цим скористалися винахідники та інженери, створивши кольорове телебачення, кольорові монітори та табло. Адже на кольорових екранах насправді «малюється» лише три зображення (червоне, зелене та синє), а ми бачимо розмаїття кольорів. Найбільш поширеними дефектами зору є короткозорість і далекозорість. При короткозорості паралельний пучок променів (від далекого предмета) ненапружене око фокусує не на сітківці, а перед нею. На сітківку падає вже розбіжний пучок променів, тобто зображення розмивається. Виправити такий дефект можна за допомогою контактних лінз або окулярів.
Якими мають бути лінзи в таких окулярах, якщо треба фокусувати промені трохи далі?
Після обговорення доходимо висновку, що лінзи мають бути розсіювальними. При далекозорості паралельний пучок променів ненапружене око фокусує в точці, що лежить за сітківкою, тобто на сітківку падає збіжний пучок променів. Зображення в цьому випадку також розмивається.
Якими мають бути лінзи в окулярах для далекозорих?
Після обговорення доходимо висновку, що лінзи мають бути збиральними.
При короткозорості потрібні окуляри з розсіювальними лінзами, а при далекозорості — зі збиральними.
Інформація про технічні досягнення та історію винаходів завжди цікава для учнів. Якщо є можливість виділити кілька хвилин, можна розповісти про подію, пов’язану зі створенням кольорового телебачення. Влітку 1954 року, перед початком регулярних трансляцій програм кольорового телебачення в США, в лабораторіях фірми RCA тривали останні випробування системи. Перед телекамерою поставили натюрморт із фруктів і перевіряли передачу зображення в ефір. Кольоровий телевізор стояв у іншій лабораторії, через кілька кварталів міста. Інженери цієї лабораторії були шоковані: колір винограду та апельсинів відтворювався на екрані добре, а от банан вперто лишався синім... Після безлічі зусиль та перевірок комусь спало на думку подивитися, що ж робиться на іншому кінці лінії зв’язку. А там керівник групи передачі Джордж Браун чекав, чим закінчиться його жарт — перед початком випробувань він старанно пофарбував банан синьою фарбою. Що було далі, історія замовчує...
Конспект учня
Тема: Око. Вади зору. Окуляри
Світло в оці проходить через роговицю, зіницю, кришталик, склоподібне тіло та потрапляє на сітківку. Світлочутливі елементи сітківки під дією світла створюють нервові імпульси, які йдуть до мозку.
Розмір зіниці змінюється рефлекторно, залежно від освітленості. Таким чином, її діаметр може змінюватися від 2 до 8 мм.
Зміною кривизни кришталика здійснюється акомодація, тобто око "наводиться на різкість".
Відстань найкращого зору d0 — найменша відстань, за якої око практично не напружене. Зазвичай такою вважають d0 = 25 см. Саме на цій відстані найкраще розміщувати книжку при читанні.
При короткозорості потрібні окуляри з розсіювальними лінзами, а при далекозорості — зі збиральними.
Узагальнення та закріплення вивченого матеріалу
Задача 12.1. На якому «екрані» створює зображення наше око? Яке це зображення: дійсне чи уявне?
Задача 12.4. Кришталик людського ока може змінювати свою кривизну. Для чого це потрібно?
Задача 12.7. Яку ваду зору виправляють окуляри зі збиральними лінзами?
Задача 12.11. Маша користується окулярами з оптичною силою +2 дптр. Яка фокусна відстань лінз у цих окулярах? Яку ваду зору вони виправляють?
Задача 12.20. На якій відстані від очей треба розмістити плоске дзеркальце, щоб якнайкраще роздивитися своє обличчя без напруження очей?
Прочитати теоретичний матеріал за підручником; вивчити матеріал за конспектом; задачі 12.12, 12.13.
Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку»
Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку»
© ТОВ «Видавнича група ˝Основа˝», 2010
Джерела:
1. Усі уроки фізики. 7 клас / Гельфгат І. М., Петракова М. О. — Х.: Вид. група. «Основа», 2007.— 144 с.
2. Уроки фізики в питаннях і завданнях. 7 клас / Мовчан А. О. — Х.: Вид. група «Основа», 2008.— 144 с. — (Б-ка журн. «Фізика в школах України». Вип. 8 (56)).
3. Сайти:
про публікацію авторської розробки
Додати розробку