Урок 3. Тема. «Господарство та суспільство слов’ян»

Урок 3.

Тема: Господарство та суспільство слов’ян.

Мета уроку: ознайомити учнів з основними заняттями та способом життя східних слов’ян, проаналізувати особливості суспільного життя у  VІІІ – ІХ ст. східних слов’ян; розвивати увагу, пам’ять, удосконалювати навички роботи з історичними картами, джерелами, підручником, виховувати повагу до наших предків.

Основні терміни та поняття: літопис, підсічне землеробство, перелогова система, скотарство, ремесло, союз племен, язичництво, державотворчі процеси, племінні княжіння, етнічні процеси

Структура уроку:

1. Підготовка до уроку.
2. Вступне слово учителя: Ми продовжуємо з вами роботу за темою «Розселення слов’янських племен на території України. Сусіди східних слов’ян». Перше завдання – це міні – тести.

Учні обмінюються бланками, учитель зачитує вірні відповіді, учні перевіряють вірність відповідей у бланках та виставляють кількість вірних відповідей, повідомляють результати один одному, асистент передає бланки учителю.

2.Учитель проходить по класу та переглядає опорні конспекти учнів та підходить до дошки, де вивішується готовий конспект ( можливо показ на інтерактивній дошці) та дає коментарі до виконання. Наголошує, що учні мають час заповнити конспект до узагальнюючого уроку.

3. Учні організовуються в пари або групи

Завдання

1. Які були результати Великого розселення слов’ян
2. Які і чому східнослов’янські союзи племен сплачували данину хозарам
3. Чому ми через такий тривалий історичний час згадуємо Нестора – літописця.

Учні готують відповіді та вивішують на дошці. Підводиться загальний висновок

4. Учитель оголошує тему та мету уроку.

Організовує роботу за опорним конспектом № 3

У класі створюється чотири групи. Кожна група одержує інформаційну картку із завданням. Для виконання завдання надається 10 хвилин. Учні використовують для повідомлень матеріали карток та підручника § 2. Потім представники груп виступають перед класом із повідомленням за розглянутим питанням.

Інформаційна картка 1 . Розвиток рільництва в давніх слов'ян (за матеріалами Інтернет – ресурсів).

Основою господарської діяльності давніх слов'ян було рільництво. Це відзначають візантійські (Псевдо-Маврикій) та арабські (Ібн-Руста, Ібн-Якуб) автори. Так, останній говорить, що слов'яни збирають по два врожаї на рік. Основними рільничими культурами були просо та пшениця, основними свійськими тваринами — велика рогата худоба та свиня. Слов'яни селились біля водоймищ, поблизу заливних луків, на місцевості, що сприяла їхнім сільськогосподарським заняттям. Урожай збирали невеликими серпами, зерно оброблялося за допомогою ручних зернотерок. Для худоби на зиму заготовлялося сіно, про що свідчать знайдені коси. Із III ст. рільництво у слов'ян зазнало значного прогресу: з'являються плужні ножі — чересла, жорна, що спричиняє справжню революцію в повсякденному житті слов'ян — починається випікання хлібу й коржів.

Наступний великий стрибок був зроблений у VII—VIII ст. Від був пов'язаний зі зменшенням орних площ унаслідок збільшення народонаселення. Запроваджується рало, двопільна система ведення сільського господарства, новий тип серпа. Підвищується роль пшениці.

Інформаційна картка 2. Промисли та ремесла в давніх слов'ян.

Слов'янам були відомі також промисли: полювання, рибальство. Полювали на лося, благородного оленя, тура, косулю, кабана. Крім того, вони займалися бортництвом ( лісове бджільництво ). Так, гунам відомий слов'янський напій «медос» (мед).

Із ремесел найбільш розвиненими і важливими були добування заліза і металообробка. Слов'яни виробляли близько 30 різних типів виробів із заліза. Традиційно високим був рівень гончарного ремесла. Воно швидко набирає товарного характеру.

Слов'яни активно займалися зовнішньою і внутрішньою торгівлею у вигляді натурального обміну. На зламі нової ери вони підтримували торговельні контакти з пізньоантичними центрами, пізніше — із римськими провінціями Подунав'я і Північного Причорномор'я, Візантією. Увозилися вина, вироби зі скла, прикраси, вивозилися раби, риба, хліб, хутра, шкіри, мед. Торговельні шляхи йшли Дніпром та Дністром. Окрім цього, слов'яни мали контакти з балтськими, фіно-угорськими, тюркськими, германськими племенами, про що свідчать численні знахідки (наприклад бурштинові намиста).

Інформаційна картка 3. Суспільний устрій у давніх слов'ян.

За даними давніх авторів, в слов'ян ще в VI ст. панував первісний лад. Так, Прокопій Кесарійський зазначав, що склавини й анти «живуть в народоправстві, і тому в них доля і недоля вважаються спільною справою». Слов'яни жили єдиною монолітною громадою (родом), яка складалася з кількох або однієї патріархальної сім'ї. У свою чергу, така сім'я об'єднувала ряд дрібніших родин. Громада спільно володіла всіма будівлями, спільно обробляла землю, розводила худобу. Такий тип первісного ладу називають первісною сусідською общиною. У І—II ст. патріархальні сім'ї виокремлюються із сусідської общини. Тепер кожна родина самостійно обробляла свою землю на основі екстенсивного рільництва: земля експлуатувалася до повного виснаження, потім вона не оброблялася, «відпочивала» до відновлення родючості, а в той час використовувалися інші ділянки. У VIII ст. зміцнюється господарська самостійність малих сімей, які перетворюються на основний господарський осередок. Якщо до цього поселення були невеликими і складалися з будівель однієї патріархальної сім'ї, то тепер поселення складається з декількох дрібних сімей і є значно більшими. Складається сільська община.

Уже з появою сусідської общини племена втрачають економічне значення, яке мали до того, адже община стає основною економічною одиницею. Разом із цим плем'я набирає великого військового і політичного значення. Автори твердять, що в VI—VII ст. анти і склавини об'єднувалися у військові союзи. Виділяється племінна верхівка — вожді та їхня дружина. У VI ст. у слов'ян установлюється військова демократія. Поширюється патріархальне рабство, коли полонених приймали в сім'ю як молодших членів, а через певний час відпускали або повертали одноплемінникам за викуп. У VII—VIII ст. складаються перші ранньодержавні утворення — Велика Моравія, держава Само. На основі племінних об'єднань виникають князівства, що пізніше об'єднуються в держави слов'ян — Київську Русь, Польщу, Чехію та інші.

Інформаційна картка 4. Релігія давніх слов'ян.

Слов'яни мали досить розвинену міфологію. Важлива роль у язичницькому пантеоні відводилася божествам родючості. Давнім був культ Сонця — згідно з літописами, його уособлювали Сварог, Даждьбог, Хорс. Богом тварин, тваринництва і багатства був Велес. Велика роль у землеробських культах приділялася богу вітру Стрибогу. Також велике місце відводилося Семарглу — богу рослинності, життєдайної сили природи. Обожнювали слов'яни й сили природи. Так, лісом правив лісовик, водоймами — водяник. Поширеним був культ дівчини-русалки, яка живе в полі, у лісі, у воді. Верховним богом слов'ян дослідники вважають Рода — бога природи, дощу, покровителя людського, роду. Уважають, що культ Перуна — правителя богів — увів Володимир Великий із метою консолідації Русі.

Перун – бог грому і блискавок.

Стрибог – бог вітру.

Дажбог – бог-покровитель, який дає багатство.

Ярило – бог сонця.

Велес – покровитель домашньої худоби.

Мокоша – богиня, яка втілювала мати-землю.

Сварог – бог вогню (батько Дажбога).

Добрі духи – обереги та берегині.

Демони – упирі, вурдалаки та біси.

Пандемоніум – сукупність духів, демонів у релігії.

Представники груп виступають із повідомленнями. У разі потреби члени групи можуть доповнити свого представника.

Фронтальна бесіда після виступів.

Доведіть, що господарство слов'ян розвивалося прогресивно.

Заключне слово вчителя.

— Слов'яни — велика група споріднених мовою та культурою племен, що живуть у Східній, Центральній і Південній Європі.

— Найдавніший період історії слов'ян належить ще до бронзового (друга половина II тис. до н. є.) та раннього залізного (І тис. до н. е.) віків.

— Основу господарської діяльності ранньослов'янської спільноти становило рільництво. Із VI—VII ст. спостерігається деяке піднесення ремесла.

• Археологічні джерела доводять, що вірування слов'ян мали переважно утилітарний характер ( практичне використання, ужитковий). Їхня основна ідея — господарський добробут і процвітання роду.

-  У VIII—IX ст. у східних слов’ян набирають сили державотворчі процеси.

Домашнє завдання: Повторити § 2 та заповнити конспект № 3

 Радченко Ірина .м. Кролевець