Урок "Алан Александр Мілн «Вінні-Пух і всі-всі-всі» (Пригода пята, у якій Паць зустрічається зі Слонопотамом)

Алан Александр Мілн «Вінні-Пух і всі-всі-всі»

(Пригода пята, у якій Паць зустрічається зі Слонопотамом)

-Чи знайомий вам цей герой?

-Як його звуть?

- А як звуть літературного «батька» Вінні-Пуха?

Познайомтеся з автором, який дітям усього світу подарував цього дивовижного персонажа.

 Алан Александр Мілн англійський дитячий письменник, творець Вінні-Пуха.

В його книгах віршів «Коли ми були дуже юні» (1924) і «Тепер нам уже шість» (1927) вперше з'явився образ Крістофера Робіна, хлопчика, прототипом якого став син Мілна. Його прозові книжки «Вінні-Пух» (1926) і «Дім на Пуховому узліссі» (1928) розповідають про пригоди плюшевого ведмедика Вінні-Пуха, іграшки Крістофера Робіна.

Перегляньте презентацію у наступному файлі цієї папки.

• Прочитайте, яку назву має уривок, з яким ми ознайомимося.
• Хто такий Слонопотам?
• Чи знаєте ви такого звіра?
• А яким ви його уявляєте?
• Прочитайте уривок казки і ви потрапите у незвичайну пригоду

Пригода пята, у якій Паць зустрічається зі Слонопотамом

Одного разу, коли Крістофер Робін, Вінні-Пух та Паць сиділи рядком і вели тиху розмову, Крістофер Робін проковтнув те, що було в нього в роті, й сказав ніби між іншим:
- Чуєш, Пацику, а я сьогодні бачив Слонопотама.
- Що ж він робив? - спитав Паць.
- Та просто так, кудись слонопотамив,- відказав Крістофер Робін.- По-моєму, він мене не помітив.
- Колись і я з одним здибався,- сказав Паць.- І по-моєму, то був саме він. А може, й не він. Хтозна.
- І я одного якось бачив,- озвався Вінні-Пух, хоча сам собі подумав: "Цікаво, який же він є, отой Слонопотам?"
...
    Отак вони поговорили про се та про те, а тоді Пухові й Пацеві настав час збиратися додому.
       Вони пішли разом …  
І ось саме тоді, коли вони наблизилися до Шести Сосен, Пух озирнувся довкола й, упевнившись, що їх ніхто не підслуховує, сказав глибоким урочистим голосом:
- Пацю, я щось надумав.
- Що ж ти надумав, Пуше?
- Я надумав зловити Слонопотама!
…
- Пуше,- сказав Паць, ураз повеселівши, і знову відчув себе цілком щасливим,- ти мій друг, і я тобі допоможу.
А далі він сказав:
- А як ми це зробимо?
І Пух сказав:
- Ось у цьому і вся штука - як?
І вони сіли, щоб разом обміркувати все до дрібниць.
Перше, до чого додумався Пух,- це викопати Глибоченну Яму, а потім Слонопотам піде гуляти і впаде в цю Яму, а вони...
…   Треба було тільки обдумати ще одну річ: де саме викопати ту Глибоченну Яму?
Вони зітхнули й підвелися. Тоді повитягали один з одного трохи колючок і знов посідали. І весь цей час Пух бубонів: "От коли б я вмів по-справжньому думати!"
- Уяви собі,- звернувся він до Паця,- ніби ти намірився зловити мене. Як би ти це зробив?
- Ну, - сказав Паць, - я зробив би так: викопав би яму, поставив туди горщика з медом, а ти почув би запах меду, поліз у яму, а я...
- Щира правда, я поліз би по мед і в яму,- схвильовано сказав Пух…
- Мед, то й мед,- повторив для певності Паць і наморщив чоло, ніби з цим уже покінчено.- Я копатиму яму, а ти - гайда по мед.
- Згода,- сказав Пух і перевальцем почвалав лісовою стежкою.
Прийшовши додому, він підсунув до буфета стілець, видерся на нього і взяв з горішньої полиці великий-превеликий глек із медом.
…     Пух устромив язичок усередину й добряче лизнув.
- Так,- сказав він,- це мед. Сумніви зайві.
…. Остаточно впевнившись у цьому, Пух поніс глека до пастки, і Паць, визирнувши із Глибоченної Ями, спитав:
- Приніс?
І Пух відповів:
- Аякже! Тільки глечик трохи неповний.
Він передав мед Пацеві, а той, заглянувши в глек, сказав:
- От тобі й маєш! Оце в тебе все, що залишилося?
І Пух відказав:
- Так.
Бо воно й справді було так.
Паць поставив глека на дно Ями, тоді виліз ізвідти, і вони пішли додому.
- Ну, Пуше, на добраніч,- сказав Паць, коли вони підійшли до Пухової хати.- А завтра о шостій ранку ми зустрінемось біля Сосен і подивимося, скільки Слонопотамів утрапило до нашої пастки.

… За кілька годин, коли ніч тишком-нишком уже тікала геть. Пух зненацька  прокинувся від якогось млосного відчуття. У нього вже бувало раніше подібне відчуття, і він знав, що воно означає: йому хотілося їсти.
      Пух почалапав до буфета, видерся на стілець, понишпорив на полицях і не знайшов там нічого.
….  І він почав ходити з кутка в куток по кімнаті, розмірковуючи, куди ж міг подітися глек, і бурмотів собі під ніс пісеньку….. і раптом усе пригадав. Адже він сам одніс глека до Хитрої Пастки на Слонопотамів!
- Ой, ой, ой! - сказав Пух.- Ось що трапляється, коли надто піклуєшся про Слонопотамів!
І він знову вклався в ліжко.
Проте сон йому наче рукою зняло. Що дужче він силкувався заснути, то гірше це в нього виходило.
…… Він скочив із ліжка, вибіг із хати і помчав навпростець до Шести Сосен.
….. Та коли Пух опинився поруч із глеком, його ніс миттю відчув мед, і Пухів язик сам вистромився з рота і став жадібно облизувати губи.
…..На щастя, з'їдено було не все. На самому денці лишилося ще трішечки меду, тож Пух засунув голову в глек і заходився лизати...
Тим часом прокинувся й Паць. А прокинувшись, він одразу ж сказав: "Ох!" Далі набрався духу й додав: "Ну, що ж!" А далі вже геть хоробро закінчив: "Так тому й бути!"
Та насправді він почував себе не дуже хоробро, і йому аж серце заходило в п'яти, бо в голові стугоніло страшнюче слово - Слонопотам!
….І Паць пішов.
Спершу він думав, що ніякого Слонопотама там не буде; далі завагався: ні, мабуть-таки, буде; а коли наблизився до Пастки, то вже зовсім упевнився, що Слонопотам таки попався,  бо на власні вуха почув, як той щосили слонопотамить.
- Ой мамо, ой ріднесенька! - сказав Паць.
… А Вінні-Пух, вилизавши мед, увесь цей час тільки те й робив, що намагався витягти голову з глека - і ніяк не міг! Що дужче він трусив головою, то глек міцніше на неї налазив.
…Нарешті, вкрай змучившись, він задер голову разом із глеком до неба і жалібно заволав...
       І саме цієї миті Паць зазирнув у Яму!
- Ґвалт! Рятуйте! - зарепетував Паць.- Слонопотам, страшний Слонопотам!
Так він кричав і миготів п'ятами, аж поки добіг до будиночка Крістофера Робіна.
- Що там скоїлося, Пацю? - спитав Крістофер Робін, який щойно прокинувся і саме збирався вставати з ліжка...
- Рят!.. Ґлавт! - сказав Паць, який так захекався, що ледве міг вимовити слово.- Рятам... Ґвалтам... Слонопотам!
….. Стр-р-р-рашний! З Отакенною Головою! Ти такої ніколи не бачив, Крістофере Робіне... Ну, така велика, така велика, як... як не знаю що!.. Ну, як, приміром... приміром... як глек!
- Гаразд,- сказав Крістофер Робін, узуваючи чоботи.- Я мушу на нього подивитися. Ходімо.
... І вони пішли...
  Вони чули стукіт. То бідолашний Вінні натрапив, зрештою, на якийсь корінь і силкувався розбити глека.
…. Та що це?! Крістофер Робін раптом голосно засміявся. Він сміявся, аж за живіт брався... сміявся, аж по землі качався.
І доки він сміявся, Слонопотамова голова добряче луснулася об корінь.
Трах! - глек розлетівся на черепки.
Бах! - і з'явилася голова Вінні-Пуха!
І лише тоді Паць зрозумів, який же він був смішний. І йому стало так соромно, що він чкурнув навпрошки додому й ліг у ліжко, бо в нього й справді заболіла голова.
А Крістофер Робін та Вінні-Пух пішли разом поснідати.
- Ох ти, дурненький мій ведмедику! - сказав Крістофер Робін.- Як же я тебе люблю!
- А я тебе! - сказав Вінні-Пух.

Якщо вам сподобалась ця казка, то намалюйте Слонопотама таким, яким ви його уявляєте.

За бажанням можете переглянути мультфільм за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=T7-QyNTCAqQ