Алан Александр Мілн «Вінні-Пух і всі-всі-всі»
(Пригода пята, у якій Паць зустрічається зі Слонопотамом)
-Чи знайомий вам цей герой?
-Як його звуть?
- А як звуть літературного «батька» Вінні-Пуха?
Познайомтеся з автором, який дітям усього світу подарував цього дивовижного персонажа.
Алан Александр Мілн англійський дитячий письменник, творець Вінні-Пуха.
В його книгах віршів «Коли ми були дуже юні» (1924) і «Тепер нам уже шість» (1927) вперше з'явився образ Крістофера Робіна, хлопчика, прототипом якого став син Мілна. Його прозові книжки «Вінні-Пух» (1926) і «Дім на Пуховому узліссі» (1928) розповідають про пригоди плюшевого ведмедика Вінні-Пуха, іграшки Крістофера Робіна.
Перегляньте презентацію у наступному файлі цієї папки.
Пригода пята, у якій Паць зустрічається зі Слонопотамом
Одного разу, коли Крістофер Робін, Вінні-Пух та Паць сиділи рядком і вели тиху розмову, Крістофер Робін проковтнув те, що було в нього в роті, й сказав ніби між іншим:
- Чуєш, Пацику, а я сьогодні бачив Слонопотама.
- Що ж він робив? - спитав Паць.
- Та просто так, кудись слонопотамив,- відказав Крістофер Робін.- По-моєму, він мене не помітив.
- Колись і я з одним здибався,- сказав Паць.- І по-моєму, то був саме він. А може, й не він. Хтозна.
- І я одного якось бачив,- озвався Вінні-Пух, хоча сам собі подумав: "Цікаво, який же він є, отой Слонопотам?"
...
Отак вони поговорили про се та про те, а тоді Пухові й Пацеві настав час збиратися додому.
Вони пішли разом …
І ось саме тоді, коли вони наблизилися до Шести Сосен, Пух озирнувся довкола й, упевнившись, що їх ніхто не підслуховує, сказав глибоким урочистим голосом:
- Пацю, я щось надумав.
- Що ж ти надумав, Пуше?
- Я надумав зловити Слонопотама!
…
- Пуше,- сказав Паць, ураз повеселівши, і знову відчув себе цілком щасливим,- ти мій друг, і я тобі допоможу.
А далі він сказав:
- А як ми це зробимо?
І Пух сказав:
- Ось у цьому і вся штука - як?
І вони сіли, щоб разом обміркувати все до дрібниць.
Перше, до чого додумався Пух,- це викопати Глибоченну Яму, а потім Слонопотам піде гуляти і впаде в цю Яму, а вони...
… Треба було тільки обдумати ще одну річ: де саме викопати ту Глибоченну Яму?
Вони зітхнули й підвелися. Тоді повитягали один з одного трохи колючок і знов посідали. І весь цей час Пух бубонів: "От коли б я вмів по-справжньому думати!"
- Уяви собі,- звернувся він до Паця,- ніби ти намірився зловити мене. Як би ти це зробив?
- Ну, - сказав Паць, - я зробив би так: викопав би яму, поставив туди горщика з медом, а ти почув би запах меду, поліз у яму, а я...
- Щира правда, я поліз би по мед і в яму,- схвильовано сказав Пух…
- Мед, то й мед,- повторив для певності Паць і наморщив чоло, ніби з цим уже покінчено.- Я копатиму яму, а ти - гайда по мед.
- Згода,- сказав Пух і перевальцем почвалав лісовою стежкою.
Прийшовши додому, він підсунув до буфета стілець, видерся на нього і взяв з горішньої полиці великий-превеликий глек із медом.… Пух устромив язичок усередину й добряче лизнув.
- Так,- сказав він,- це мед. Сумніви зайві.
…. Остаточно впевнившись у цьому, Пух поніс глека до пастки, і Паць, визирнувши із Глибоченної Ями, спитав:
- Приніс?
І Пух відповів:
- Аякже! Тільки глечик трохи неповний.
Він передав мед Пацеві, а той, заглянувши в глек, сказав:
- От тобі й маєш! Оце в тебе все, що залишилося?
І Пух відказав:
- Так.
Бо воно й справді було так.
Паць поставив глека на дно Ями, тоді виліз ізвідти, і вони пішли додому.
- Ну, Пуше, на добраніч,- сказав Паць, коли вони підійшли до Пухової хати.- А завтра о шостій ранку ми зустрінемось біля Сосен і подивимося, скільки Слонопотамів утрапило до нашої пастки.
… За кілька годин, коли ніч тишком-нишком уже тікала геть. Пух зненацька прокинувся від якогось млосного відчуття. У нього вже бувало раніше подібне відчуття, і він знав, що воно означає: йому хотілося їсти.
Пух почалапав до буфета, видерся на стілець, понишпорив на полицях і не знайшов там нічого.
…. І він почав ходити з кутка в куток по кімнаті, розмірковуючи, куди ж міг подітися глек, і бурмотів собі під ніс пісеньку….. і раптом усе пригадав. Адже він сам одніс глека до Хитрої Пастки на Слонопотамів!
- Ой, ой, ой! - сказав Пух.- Ось що трапляється, коли надто піклуєшся про Слонопотамів!
І він знову вклався в ліжко.
Проте сон йому наче рукою зняло. Що дужче він силкувався заснути, то гірше це в нього виходило.
…… Він скочив із ліжка, вибіг із хати і помчав навпростець до Шести Сосен.
….. Та коли Пух опинився поруч із глеком, його ніс миттю відчув мед, і Пухів язик сам вистромився з рота і став жадібно облизувати губи.
…..На щастя, з'їдено було не все. На самому денці лишилося ще трішечки меду, тож Пух засунув голову в глек і заходився лизати...
Тим часом прокинувся й Паць. А прокинувшись, він одразу ж сказав: "Ох!" Далі набрався духу й додав: "Ну, що ж!" А далі вже геть хоробро закінчив: "Так тому й бути!"
Та насправді він почував себе не дуже хоробро, і йому аж серце заходило в п'яти, бо в голові стугоніло страшнюче слово - Слонопотам!
….І Паць пішов.
Спершу він думав, що ніякого Слонопотама там не буде; далі завагався: ні, мабуть-таки, буде; а коли наблизився до Пастки, то вже зовсім упевнився, що Слонопотам таки попався, бо на власні вуха почув, як той щосили слонопотамить.
- Ой мамо, ой ріднесенька! - сказав Паць.
… А Вінні-Пух, вилизавши мед, увесь цей час тільки те й робив, що намагався витягти голову з глека - і ніяк не міг! Що дужче він трусив головою, то глек міцніше на неї налазив.
…Нарешті, вкрай змучившись, він задер голову разом із глеком до неба і жалібно заволав...
І саме цієї миті Паць зазирнув у Яму!
- Ґвалт! Рятуйте! - зарепетував Паць.- Слонопотам, страшний Слонопотам!
Так він кричав і миготів п'ятами, аж поки добіг до будиночка Крістофера Робіна.
- Що там скоїлося, Пацю? - спитав Крістофер Робін, який щойно прокинувся і саме збирався вставати з ліжка...
- Рят!.. Ґлавт! - сказав Паць, який так захекався, що ледве міг вимовити слово.- Рятам... Ґвалтам... Слонопотам!….. Стр-р-р-рашний! З Отакенною Головою! Ти такої ніколи не бачив, Крістофере Робіне... Ну, така велика, така велика, як... як не знаю що!.. Ну, як, приміром... приміром... як глек!
- Гаразд,- сказав Крістофер Робін, узуваючи чоботи.- Я мушу на нього подивитися. Ходімо.
... І вони пішли...
Вони чули стукіт. То бідолашний Вінні натрапив, зрештою, на якийсь корінь і силкувався розбити глека.
…. Та що це?! Крістофер Робін раптом голосно засміявся. Він сміявся, аж за живіт брався... сміявся, аж по землі качався.І доки він сміявся, Слонопотамова голова добряче луснулася об корінь.
Трах! - глек розлетівся на черепки.
Бах! - і з'явилася голова Вінні-Пуха!
І лише тоді Паць зрозумів, який же він був смішний. І йому стало так соромно, що він чкурнув навпрошки додому й ліг у ліжко, бо в нього й справді заболіла голова.
А Крістофер Робін та Вінні-Пух пішли разом поснідати.
- Ох ти, дурненький мій ведмедику! - сказав Крістофер Робін.- Як же я тебе люблю!
- А я тебе! - сказав Вінні-Пух.
Якщо вам сподобалась ця казка, то намалюйте Слонопотама таким, яким ви його уявляєте.
За бажанням можете переглянути мультфільм за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=T7-QyNTCAqQ