24 квітня о 18:00Вебінар: Хто змінює світ? Результати найбільшого освітянського форуму Global Education and Skills Forum

Урок духовності "Боже,послухай бажання"

Про матеріал
Повернення нині до вивчення християнської етики в українській школі — явище цілком закономірне. "Нема в світі над Бога", — говорить мудрість народної педагогіки. Молитва вчить людину мислити, впорядковуючи дотеперішній хаос і плутанину думок. Молитва — розмова Божих дітей з Господом Богом. Так, як голівка соняшника завжди повертається до сонця, до його животворного проміння, так і людина у всіх своїх потребах, клопотах, журбах, словами і думками звертається до Бога, бо як говорить прислів'я: "Без Бога — ні до порога"
Перегляд файлу

Тема:  Урок духовності «Боже, послухай благання!»

 

 Мета: Формувати духовне ставлення до загальнолюдських та християнських цінностей, 

             бажання творити добро, допомагати ближньому; виховувати вдячність, любов, 

              пошану до батьків, дбайливе ставлення до природи як частини Божого світу.

 Обладнання: реквізити для інсценізацій.

Запршені: священник, учасники церковного хору, батьки.

 

                                                      Хід уроку

 

1. Коли накриє землю темная нічка, згаснуть на небі ясні зірочки, в цей час давно

    сплять маленькі діти. Світиться в одній лише хатині. То втомлена важкою

    денною працею чиясь, може твоя, матуся шепоче біля дитячого ліжечка молитви.

 

Мама. Отче наш! Ти, що є на небесах. Нехай святиться імя Твоє, нехай прийде

            царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі хліб наш

            насушний дай нам сьогодні і прости нам провини наші як і ми прощаємо

            винуватцям нашим і не введи нас у спокуту, а визволи від лукавого. Амінь.

 

2. Дитино! І в щасті, і в біді, у хвилі розпачу і блаженства, у свято і в будень –

    щоденно звертайся молитвою до Бога! Коли ти, дитино, присвятиш своє серце

    Господові, то мусиш дотримуватися його законів. Вони усім людям, а, отже, й

    тобі заповідають любов.

 

3. Люби маму, яка сьогодні, на жаль, усе частіше приходить додому з роботи

    втомленою і знервованою. Вона тяжко працює саме задля тебе. Нелегко їй

    залишатися завжди усміхненою, такою, як тобі хочеться її бачити. Тому пробач

    мамі якесь мимовільне слово. Змовчи і помолися Господу Богу, Матінці Божій за

    здоров’я рідної, єдиної у світі – своєї ненечки.

 

4. Люби батька свого, бо він – чоловік, опора твоїй матері, щоденний та надійний

    захисник тобі.

 

5. Люби сестричок і братиків своїх. Бо ви – рідні, одних батьків діти. А коли не

    ладите між собою, то в матері болить серце.

 

6. Люби друзів своїх і вони завжди прийдуть тобі на допомогу.

 

7. І люби….  ворогів своїх. Може хтось і сміється з твоєї рідної мови, з тебе, все

    одно люби і жалій його.

 

8. Люби Україну, її мову. Бо хіба можна бути добрим християнином не шануючи

    землі батьківської, мови материнської.

 

Разом. Молися, дитино і Бог тобі поможе!

 

                                           Просим Тебе, Боже.

                                           Просимо щиренько

                                           Захисти від лиха

                                           І отця. І неньку.

 

                                           Хай здорові будуть

                                           Братик і сестричка

                                           А на столі завжди

                                            Біла паляничка

 

                                           Щоб ніколи Божа

                                           Слава не пропала,

                                           Щоби наша Україна

                                           Щастя, долю мала.

 

 Виходять дівчинка і хлопчик.

 

           Дівчинка. Немає нічого на небі і на Землі кращого за Тебе, Діво Маріє з

                             маленьким Ісусиком на руках. І справді, яка краса на Землі

                             зрівняється з тобою?

 

             Хлопчик. Скільки людина памятає себе людиною, стільки століть серце

                              кожного українця віддано Богоматері. А вона, ніжна й незрадлива,

                              віддячує своєю опікою.

 

             Дівчинка. Існує безліч переказів про допомогу і захист у скрутну хвилину

                              Діви Марії. В одному з них з часів козаччини говориться:

 

             1 козак. Явилась нам у повітрі ікона Божої Матері і сказала: «Як будете цю

                            ікону знати, то не буде вас ніякий ворог брати.»

 

              2 козак. З тих часів сплило багато води, однак Діва Марія не покидала  Україну.

 

Козаки клякають.

 

             Козаки. Молитва «Богородице Діво!»

 

                                    Пісня «Радіємо нині з чудес»

 

    Дівчинка перед образом читає молитву.

 

               Дівчинка. Єдина, нам перед Богом предстоятельна, нехай же славиться пре-

                                 чесне імя Твоє. Тебе, Богородицю, завжди славну і пренепорочну і

                                 матір Бога нашого. Чеснішу від харувимів і незрівняно славнішу від

                                 серафимів, що без зотління Бога слово породила, сущу Богородицю

                                 тебе величаємо, пресвятая владичице в усі віки.

 

                 Матінко Божа, щиро тебе молю

                 Проси свого сина за мою долю.

                 Пречиста Діво, Тебе благаю

                 Я на Твою поміч щохвилі чекаю.

 

 

                Поможи мені. Боже

                В біді і в розпуці

                Я до Тебе зношу

                Свої грішні руці.

 

             Всі разом промовляють молитву «Під Твою милість»

                        Під твою милість прибігаємою. Богородице Діво, молитов наших в

                        скорботах не погорди, а від біди визволи нас єдина, чиста, благословенна.

 

              Заходять 2 ангелики.

 

                        1 ангел. О, любі діти України

                                       Це Боже слово з ваших уст Ісус почує

                                       За те, що в грізний час руїни

                                       Ви пісню несете, а в ній і Бога, і любов.

 

                         2 ангел. Ідіть же, діточки, від хати і до хати

                                        І вістку людям сповістіть таку,

                                        Що наш народ збудився, він з колін встає

                                        Й до Бога повертає серденько своє.

 

          1 ангел. Дитино! Серце Христове

                        Все морем любові до тебе зоріє

                        Хоч з болю аж мліє

                        Так щиро тебе любить

                        До серця голубить. А ти?

 

          2 ангел. А ти, як добра дитина

                        Чи склониш коліна

                         І серцем невинним

                        Чистеньким, дитинним

                        Віддайся Христові

                        У повній любові, як він.

 

         1 ангел. Як він за тебе віддався

                       І мук не злякався.

                       І тут в цім кивоті

                       День- ніч пробуває

                       Тебе виглядає. Де ти?

 

         2 ангел. Де ти, любенька дитино.

                       Чи з ним хоч хвилину

                       У щирій любові

                       В сердешній розмові

                       Серденько притулиш

                       І його розчулиш при нім.

 

         1 ангел. Скажи це, дитино,

                       Чи ти так в заміну

                       Умієш Христові

                       За жертви криваві

                       Йому так частенько

                       Невинне серденько віддать.

       Дівчинка. Ісусе, я б хотіла свою душу на хатину для тебе віддати,

                         але там забагато пороху. Одначе, Ісусе, я вірю,

                         що як тільки ти зішлеш краплину ласки на мою душу,

                         я буду щаслива.

 

                         Я на коліна опускаюсь

                         І піднімаю очі вверх

                         Молитву шепчу, тихо каюсь.

                         Та чи не пізно вже тепер?

 

                         Сценка.

Сліпий. Господи, скажи мені, добрий Отче,

               Кольором яким створив ти небо?

               Господи, які дерева в тебе?

               Кажеш, що зелені, як трава лугів,

               І як поля ті ранньою весною,

               і схили травянистих берегів.

               Господи, молюся я до тебе

              Чому не бачать мої очі неба,

              Чому для мене щодня лише ніч

               Темнота торкає серця й пліч 

 

                Мамо, матусю, мене ти не чуєш

                Озвися до мене, всміхнись, дай пораду

                Я не впаду, може дам собі раду?

 

Ведучий. Не бачачи шляху, сльозами умите

                 Стежку шукає дитя на базар

                 Щоб квіти купити, могилку скрасити

                 На великдень матусеньці в дар.

 

Ведуча.   Базар аж шумить, аж гуде, аж вирує.

                 І всяк продавець за товаром пильнує.

                 Знайшов ось і квіти. Пихатий торговець

                 Горлає щосили, немов гучномовець.

                 Дитина підходить, очима шукає.

                 Й несміло в господаря тихо питає.

 

Сліпий.   Дядечку, мама любила червоні.

                Дайте за гроші, що в мене в долоні.

                Нині якраз роковини по ній

                Дайте, будь ласка, сирітці малій.

 

Ведучий. Ситий торговець очима владики

                 Глянув на дитину, що тяжко страждає

                 Вийняв із кошика найгіршу гвоздику

                 І. схаменувшись, на місце вкладає.

 

 Торговець. Шкода, зізнаюсь, таких мені дуже

                     Що залишились малими без мами.

                     Тільки грошей на одну в тебе, друже.

                     Треба хоч дві на могилку – затям.

 

Ведучий.     З ярмарку вибрався, неначе з безодні.

                     Гірке зітхання зірвалось, мов плач.

 

Сліпий.        Хотіла принести тобі квіти сьогодні.

                     Тільки пробач мені. мамо. Пробач.

 

                     Чи ти мене. Боже милий, навік забуваєш?

                      Одвертаєш лице своє, мене покидаєш?

                      Доки буду мучить душу. І серцем боліти?

                      Доки буде лютий ворог на мене дивитись

                      І сміятись? Спаси мене, спаси мою душу,

                      Хай не скаже хитрий ворог, що мене подужав.

                      Спаси мене! Помолюся і воспою знову

                      Твої блага чистим серцем, псалмом тихим, новим…

 

 Ведуча.        Не самі ми в цій тяжкій дорозі.

                      У людей ще тяжчі є хрести.

                      Хрест, який ти ніс, Ісусе Христе.

                      Хресною дорогою йдучи.

 

                      Пісня «Маріє. Гляди!»

 

                                             ХРЕСНА ДОРОГА

 

  1. Спокійна ніч, У небі місяць сяє.

Гора Оливна в сні відпочиває

Ісус в саду. Він молиться до Бога.

Бо смерть його прибилась до порога.

Він знає, що помре, що Юда зрадить,

Ніхто йому у цьому не завадить.

Підступна й чорна Юдова душа

За тридцять срібняків продав гроша.

Чи варт було за це Ісуса вбити,

Й назавжди свою душу погубити?

Ніякі гроші і скарби земні

 Не зможуть відкупить його душі.

 

  1. Втішаються Ісуса вороги.

     Знущаються і бють на всі лади.

     Якщо ти цар, то захисти себе.

     Інакше тебе кара не мине.

     Нестерпно ниють рани, ллється піт,

     Ісус іде в останній свій похід.

     Дорога камяниста і стрімка,

     Ще й давить до землі тягар хреста.

 

  1. Ісус несе на плечах хрест тяжкий.

     кінчає свій останній шлях земний.

     І падає в знемозі на коліна

     За ним іде юрба осатаніла.

     Чому Ісуса сили опустили?

     Це все тяжкі гріхи людей зробили.

     Знеможений до краю він шепоче:

     -Прости їх всіх і не карай, мій Отче!

     За те, що мене стратити хотять,

     Вони не розуміють, що творять.

     О, так, не розуміють, і не знають.

     Що свого Господа так тяжко зневажають.

 

  1. А на узбіччі мати у сльозах.

Вона б охоче з ним той хрест несла.

Та не пускають вороги її.

Щоб підсобити синові в біді.

В розпуці мати сльози проливає:

За що так тяжко син її страждає?

За що, за що йому така покута.

І звідки ця жадоба помсти люта?

Ця зустріч сина й матері болюча,

Чекає їх розлука неминуча.

 

  1. Нести хреста в Ісуса сил немає.

     Гріхів людських тягар так тяжко придавляє.

     Ось воїни Симона зупиняють

     І хрест тяжкий той нести заставляють.

     Симон противився, перечив, боронився.

     Та врешті-решт той хрест нести згодився.

     І ми у скруті ближніх не лишаймо.

     Хрести терпінь нести допомагаймо.

     В Ісуса вчімося справжньої любові,

     В біді допомогти будьмо готові.

 

  1. Покриті пилом кровоточать рани

І піт кривавий точиться струмками.

Лице Ісуса миле і ласкаве

Що всіх колись до себе притягало

Тепер зневажене, збещещене юрбою

Ненавистю і злобою людською.

За серце Вероніку біль стискає

Вона платком лице йому втирає.

І в нагороду за її любов

Ісус свій образ на платку лишив.

Цей образ теж отримуємо ми,

Коли звільняєм ближніх від біди.

 

  1. За беззаконня наші і гріхи

     Ісус не в силі більше хрест нести.

     Він знову падає, придавлений хрестом

     Людським упадком, неміччю, гріхом.

     Хоч і знесилений до краю, та встає.
     І далі на Голгофу хрест несе.

     Він вчить після падінь усіх ставати

     І доброю дорогою ступати.

     Просити прощення у Бога за гріхи

     До неба свою душу піднести.

 

  1. Ведуть Христа на страту вороги.

Священники жидівські і кати.

Жовніри римські, Ірод і Пилат

 Гріхами вкриті з голови до пят.

А на обочині стоять жінки в сльозах.

На їх обличчях співчуття і страх.

І каже їм Ісус: «Не плачте наді мною.

Але заплачте краще над собою.»

Не будьте для дітей своїх катами,

А будьте добрими їм завжди матерями.

 

  1. І знов Ісуса сила залишає,

    Він третій раз на землю упадає.

    І бють Христа кати, і заставляють стати

    Їм хочеться чимшвидше розіпяти

    Остатки сил Господній син збирає

    І далі на Голгофу вирушає.

    І ми в терпінні ближнім співчуваймо,

    В упадку руку помочі подаймо.

    Ніколи тих, що впали не судімо

    Та із чужих упадків не радіймо!

 

  1. Скінчився Хресний Господа похід.

     Сочиться кров із ран, струмками ллється піт.

     А воїни Ісуса роздягають

     І жовчю з оцтом Бога напувають.

     Одежу між собою поділили

     Й себе від ласки Божої звільнили.

     Ми часто ласку Божу опускаєм,

     І на скарби земні її міняєм.

     Міняєм часто вічне на дочасне,

     Не розуміючи, що зле, а що прекрасне.

 

 

  1.  Ісус послушно простягає руки

Він, мов ягня, покірно йде на муки.

Дірявлять грубі цвяхи руки й ноги.

Стікає кров свята на грунт дороги.

Учімося в Христа приймати біль терпіння

Й приниження, щоб досягти спасіння.

Молімося за тих, що нас карають

Невинну кров бездумно проливають.

 

  1.  Скатований, обпльований юрбою

З скорботою і болем у душі

Увінчаний терниною й ганьбою

Вмирає Син Господній на хресті.

Скінчилась страта, розійшлися люди,

Померкло сонце, тихо стало всюди.

Всі розійшлись: і вороги, і друзі,

Лиш мати під хрестом стоїть у тузі.

Стоїть в зажурі під хрестом страдальна мати,

А на хресті дитя її розпяте.

 

                          Пісня «Страдальна мати»

 

  1.  Скінчилися Христа нестерпні муки.

А мати знемагає від розпуки.

В тяжку годину відчаю і болю

Ми нині теж сумуємо із нею.

Маріє! Він твій син, а наш спаситель,

Учитель добрий, друг і відкупитель.

За грішний люд пролив невинно кров

І зло перемогла його свята любов.

 

  1.  Сховалось сонце, вкрила світ пітьма.

Святкують перемогу сили зла.

І думають, що подолали Бога.

Й до душ людських відкрилась їм дорога.

О не радійте злі, нечисті сили,

Що Сина Божого ви на хресті згубили,

Бо він воскресне й житиме завжди,

Він смертю переміг вас, сили тьми.

Не тіштеся, що ви такі могутні,

Бо ви лише фальшиві і підступні.

Його любов – це та могутня сила,

Перед якою навіть смерть безсила.

 

                              Музика «Небесної сотні»

 

Горять свічки, свічки надії. Полумя їх в наших душах зіллється

В одне могутнє полумя віри.

 

                             Пісня «Пливи світами»

 

А час біжить… Куди? Ніхто не знає.

Чомусь про це не думаємо ми.

Й життя кудись швиденько пропливає.

І на здається, що даремно прожили.

 

Ми часто звинувачуєм когось.

Шукаєм винних і мстимось.

Бо щось не так, як нам хотілось.
Через когось то й ніби не здійснилось.

І якби не той, чи та

Була би злагода на всі літа.

 

Один захопився будовою,

 

Другий багатства збирає.

 

Інший змирився із долею,

Все, що придбав, пропиває.

 

Хтось почепив знаків на груди,

Слави в народі шукає.

 

Дехто забув, що такий, як всі люди,

Під небесами літає.

 

Сусід із сусідом воює,

 

Мати дітей проклинає,

 

Дітям поваги бракує,

Батько сімю покидає.

 

О, люди, люди, схаменіться!

І не пянійте від життя.

Що Бог є – завжди памятайте.

Готуйте душі в майбуття.

 

Найперше славмо Бога, величаймо!

Тоді згадаймо наш прадавній рід.

В молитві щастя, долі всім бажаймо.

І многая іб лагая всім літ.

 

Тож станьмо перед Богом на коліна

Схилім у шані голови свої.

Щоб наша солов’їна Україна

Цвіла як весняні гаї.

 

 

Ніщо не зігне наші спини.
Сягнемо всі своєї вишини.

О Боже наш, великий і єдиний.

Нам Україну бережно храни.

 

    Пісня «Боже, послухай благання!»

 

Ми – діти вільної України,

Народ наш не хоче, щоб були руїни.

І матері наші, батьки й дідусі

За мир і свободу, і щастя борці.

 

Діти Росії, Криму діти,

Діти всіх націй, які є на світі

З нами ставайте в колону одну.

Хай буде мир! Геть війну!

 

    Пісня  «Ой у лузі червона калина похилилася…»

 

 

 

 

 

doc
Додано
21 лютого
Переглядів
46
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку