Урок географії в 10 класі на тему "Міжнародні організації в Європі: Європейський Союз, Рада Європи".

10 клас                                          Урок №5                                               Дата _________

 

Тема. Міжнародні організації в Європі: Європейський Союз, Рада Європи.

Мета:   дати учням уявлення про міжнародні організації в Європі, сформувати основні поняття з даної теми, вчити учнів працювати з різними джерелами знань; розвивати спостережливість та логічне мислення, розвивати навички та вміння висловлювати свої думки; виховувати інтерес до знань, застосовувати їх на практиці.

Тип уроку: комбінований

 

Обладнання: мультимедійна дошка, атлас, робочий зошит, політична карта світу Європи, роздатковий матеріал

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

 Розшифруйте записану формулу уроку: ( у + о ) (в +с)*  р = з ( у - увага,  о – організованість,  в – взаємодопомога,  с – спілкування, р – робота, з – знання). Саме ці якості потрібні будуть нам на уроці.

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Міні-твір-роздум на тему « Причини та роль інтеграційних процесів у Європі».

 

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

          Жили-були два сусіда. Прийшла зима, випав сніг. Перший сусід рано вранці вийшов з лопатою розгрібати сніг перед будинком. Поки розчищав доріжку, подивився, як там справи у сусіда. А у сусіда - акуратно втоптана доріжка. На наступний ранок знову випав сніг. Перший сусід встав на півгодини раніше, взявся за роботу, дивиться - а у сусіда вже доріжка прокладена. На третій день снігу намело - по коліно. Встав ще  раніше перший сусід, вийшов наводити порядок ... А у сусіда - доріжка вже рівна, пряма - просто чудо! У той же день зустрілися вони на вулиці, поговорили про те, про се, тут перший сусід ненароком і питає: - Слухай, сусід, а коли ти встигаєш сніг перед будинком прибирати? Другий сусід здивувався спочатку, а потім засміявся: - Та я його ніколи не прибираю, це до мене друзі ходять!

- Чому люди дружать? Загалом лю­дина не може існувати одноосібно. Вона завжди стикається з іншими людьми, щоб щось обговори­ти, вирішити якісь питання. Для того, щоб було до кого звернутися по допомогу в скрутній ситуації. Інші люди об'єднуються, щоб комусь протистояти. Це непросто запитання, відповіді на нього допоможуть краще зрозуміти, як і чому дружать не тільки люди, але, й країни. Звичайно, відносини між ними більш складні, різноманіт­ніші, але таке порівняння цілком доречне. І там, і тут в основі об'єднання, дружби лежать інтереси, вигоди, які одержують усі учасники-співтовари­ства країн.

Таким чином, сьогодні на уроці ми дізнаємося про діяльність міжнародних організацій. Скажіть мені, будь-ласка, які міжнародні організації ви знаєте (ООН, НАТО, ЄС, СНД тощо)? Добре, а до яких міжнародних організацій належить Україна?(Відповідь учнів.) Молодці, ви назвали багато орга­нізацій, отже, наша держава бере активну участь у міжнародному співробітництві.

Отже, ми маємо збагнути, що собою являють міжнародні організації, з якою метою їх створюють.

 

IV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

Часи, коли стосунки між державами вирішу­валися силовими методами, поступово відходять у минуле. Порозуміння через домовленість, пошук взаємовигідних варіантів розв'язання проблем — цивілізовані методи міждержавного спілкування. Для координації діяльності світового співтовари­ства, вирішення суперечок, боротьби з глобаль­ними і регіональними проблемами створено низ­ку міжнародних організацій.

Погляньте на слайд презентації.   Зачитаємо і запишемо визначення.

Міжнародна організація — це об'єднання трьох або більше урядів, міжурядових або гро­мадських співтовариств, для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях.

• Як ви думаєте, хто бере участь у роботі орга­нізацій? Так, правильно — це уповноважені осо­би, які представляють інтереси своєї держави чи співтовариства, дотримуючись поваги, порядку та норм міжнародного права.

1.      Класифікація міжнародних організацій

У свою чергу, ММУО можна класифікувати на декількох підставах:

1. За предметом діяльності — політичні, економічні, кредитно-фінансові, військово-політичні, із питань охорони здоров'я, культури, торгівлі та ін.

2. За колом учасників:
— універсальні — їхніми членами є практично всі держави світу (наприклад, Організація Об'єднаних Націй);
— регіональні — їхніми членами є держави певного географічного регіону світу (наприклад, Організація Американських держав);
— субрегіональні — їхніми членами є групи держав усередині географічного регіону (наприклад, Організація Чорноморського економічного співробітництва);
— міжрегіональні — у їхній роботі беруть участь держави різних географічних регіонів світу (наприклад, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, членами якої є як європейські держави, так і держави Середньої Азії).

3.За порядком приймання нових членів:
— відкриті — відповідно до статутних документів їхнім членом може бути будь-яка держава;
— закриті — конкретні учасники цих організацій і їхня кількість заздалегідь обумовлюються в статутних документах таких міжнародних організацій.
4. За сферами діяльності:
— організації з загальною компетенцією — вони вправі розглядати будь-яке питання міжнародного життя (наприклад, ООН, ОБСЄ);
— організації зі спеціальною компетенцією — коло аналізованих ними питань заздалегідь обговорене у їхніх статутних документах і стосується певної сфери міжнародного життя (наприклад, ВООЗ, МОП).
5. За цілям і принципам діяльності:
— правомірні — вони створюються відповідно до міжнародного права;
— протиправні — вони створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права з цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру і міжнародної безпеки.

 

• Розглянемо детальніше міжнародні організації Європи.

 

2.      Випереджадьне завдання учнів

Європейський Союз (ЄЄ)

Сьогодні у світі нараховується близько 20 економічних угруповань. Серед них можна виділити: в Західній Європі — Європейський Союз (ЄЄ) і Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ);

Офіційно до 1 листопада 1993 р. провідне інтеграційне угруповання західноєвропейських країн називалось Європейські співтовариства, а неофіційно — Європейське співтовариство, або просто Співтовариство. З 1 листопада 1993 р. після набуття чинності Маастрихтських угод офіційна назва цього угруповання — Європейський Союз.

Утворився Європейський Союз в 1967 р. на базі злиття органів трьох раніше самостійних регіональних організацій, створених шісткою провідних європейських країн — ФРН, Францією, Італією, Нідерландами, Бельгією і Люксембургом:

1) Європейського об'єднання вугілля і сталі (угода укладена в 1951 p., а набула чинності в 1952 p.);

2) Європейського економічного співтовариства (Римська угода про створення ЄЕС укладена в 1957 p., а набула чинності в 1958 p.);

3) Європейського співтовариства з атомної енергії (угода набула чинності в 1958 p.).

 

Для довідки. Європейський Союз має свій прапор: на блакитному тлі коло з дванадцяти золотих зірок. Замкнене коло зірок символізує союз країн-членів, а число 12 — їхню кількість. Кількість зірок залишатиметься постійною, тобто 12, незалежно від того, яка кількість країн входитиме до ЄС, оскільки число 12 є символом досконалості та достатку.

 

Європейський Союз має свій гімн: прелюдію до останньої частини Дев'ятої симфонії Бетховена. Загальноприйнята назва прелюдії "Ода радості", але у цьому контексті вона також має значення оди свободі, почуттю спільності та миру між громадянами країн, які вирішили об'єднатись, та тими, хто вільно приєднається до них.

 

Розвиток інтеграції в рамках ЄС пройшов всі етапи: від зони вільної торгівлі до економічного і валютного союзу.

         Основними органами керівництва Європейським Союзом є:

Європейська Рада — нарада глав держав та урядів країн ЄС. Утворена в 1974 р., скликається не менш двох разів на рік, приймає рішення з ключових питань інтеграційної стратегії ЄС. Її рішення, хоч і не мають обов'язкової сили, дають головний політичний імпульс розвитку СС та визначають основні орієнтири розвитку Союзу;

Рада Міністрів ЄС — орган прийняття рішень з питань поточної економічної політики. Збирається на рівні галузевих міністрів національних урядів відповідно до тематики, що обговорюється. Виконує законодавчі функції. Її рішення мають обов'язкову силу. Головують у Раді почергово всі країни-учасниці ЄС протягом 6 місяців;

Європейська комісія — головний виконавчий орган ЄС. Її члени призначаються національними урядами, але повністю незалежні від них у своїй діяльності (принцип наднаціональності). Кожний член Комісії відповідне за певну сферу політики ЄС, очолює відповідний Департамент (Генеральний директорат) та обирається на термін від чотирьох до п'яти років. Комісія відіграє головну роль в забезпеченні повсякденної діяльності ЄС, розробляє необхідні законодавчі акти і програми дій, контролює їх виконання. Вона наділена значними автономними правами та повноваженнями, керує фінансами ЄС — бюджетом та різними фондами;

Європейський парламент — представницький орган, що обирається з 1979 р. прямим загальним голосуванням громадян усіх держав-учасниць кожні п'ять років. На відміну від національних парламентів він не є законодавчим інститутом. Головні його функції — затвердження та призначення членів Європейської комісії, контроль за її діяльністю. Європарламент вправі виносити вотум недовіри Комісії аж до її розпуску, затверджує бюджет і звіт про його виконання, бере участь у виробленні та прийнятті нових законодавчих актів, запитує та вислуховує Раду і Комісію. Знаходиться в Страсбурзі (Франція);

Європейський суд — суд вищої інстанції, який забезпечує однакове тлумачення законодавства ЄС і його примат над національними законодавствами у межах юрисдикції. Складається з 13 суддів, яких обирають на 6 років. Веде справи щодо суперечок між членами ЄС і різноманітними його організаціями, а також між ЄС і фізичними та юридичними особами. Дає висновки з міжнародних угод та попередніх слухань справ, переданих йому національними судами. Штаб-квартира — в Люксембурзі;

Палата аудиторів (Рахункова Палата) — утворена в 1975 р. з метою перевірки усіх доходів та витрат ЄС;

Фонд регіонального розвитку — орієнтований на сприяння районам, що відстали у своєму розвитку, або ураженим структурною кризою у промисловості;

Соціальний фонд — фінансує перекваліфікацію робочої сили, особливо у регіонах та галузях з високим рівнем безробіття, а також професійне навчання молоді;

Фонд орієнтації та гарантій в галузі сільського господарства — фінансує здійснення єдиної аграрної політики ЄС;

Фонд сприяння економічному зближенню державучасниць (Фонд згуртування) — створений відповідно до Маастрихтського договору, орієнтований на сприяння розвитку країн із найнижчим рівнем ВВП на душу населення — Греції, Ірландії, Іспанії, Португалії;

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) — кредитна установа, яка сприяє реалізації інвестиційних проектів. Надає також позики асоційованим членам, країнам, що мають угоди про співробітництво з Європейським Союзом.

 

Європейський Союз має власний, незалежний від країн-членів, бюджет. Розмір його визначається Радою і Європарламентом, який затверджує бюджет ЄС.

Дохідна частина бюджету ЄС формується за рахунок:

а) власних коштів, які складаються із ввізного мита, яке компенсує різницю в цінах на сільгосппродукти в країні, що імпортує, і на зовнішньому ринку; митних податків за загальним митним тарифом; частини податку на додану вартість; інших коштів;

б) внесків країн-членів (1,2—1,3 % ВВП всіх країн).

 

Європейська асоціація вільної торгівлі

 

Крім ЄС, в Європі значна роль належить ще одному економічному угрупованню — Європейській асоціації вільної торгівлі. Створена вона в 1960 р. в Стокгольмі з метою полегшення і розширення торгівлі між країнами-членами: Австрією, Францією, Ісландією, Норвегією, Швецією, Швейцарією, Великобританією, Данією, Португалією. Згідно з особливим протоколом право члена Асоціації поширюється і на Ліхтенштейн, який є в митній унії зі Швейцарією.

Принципи діяльність ЄАВТ суттєво відрізняються від принципів діяльності ЄС:

• за кожною країною зберігається зовнішньоторговельна автономія і власні мита в торгівлі з третіми країнами, не існує єдиного митного тарифу;

• немає наднаціональних органів. Рада, в яку входять представники усіх країн — членів ЄАВТ, може ухвалювати рішення лише одноголосно;

• країни — члени її частково не відмовляються від свого суверенітету;

• ЄАВТ — це зона вільної торгівлі, причому режим вільного безмитного товарообігу між країнами-членами діє лише для промислових товарів і не поширюється на сільськогосподарську продукцію.

ЄАВТ не є таким стійким інтеграційним угрупованням, як ЄС. Ще в 70-х роках вийшли з ЄАВТ і вступили в ЄС Великобританія, Данія, Португалія, а в 1995 р. — Австрія, Норвегія, Швеція і Фінляндія.

Відносини між двома інтеграційними угрупованнями, що існують в Європі, постійно розвиваються. До 1977 р. утворилася зона вільної торгівлі промисловими товарами країн ЄС і ЄАВТ, в межах якої ліквідовувались мита і зменшувались нетарифні обмеження взаємної торгівлі. В 1991 р. була підписана угода між ними про створення єдиного європейського простору. Згідно з цією угодою країни — члени ЄАВТ з 1993 р. вводять у своє законодавство правові акти ЄС стосовно вільного переміщення товарів, капіталів, послуг, а також конкурентної політики. Інтеграція ринків аграрної продукції не передбачається, оскільки сільське господарство країн ЄАВТ не змогло б конкурувати з країнами ЄС.

 

Чорноморське економічне співробітництво

 

Першим європейським інтеграційним угрупованням, яке об'єднало держави, що досі розвивалися, ґрунтуючись на різних економічних та політичних моделях, стало Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС). Засноване ЧЕС у 1992 р. на основі Стамбульської декларації і об'єднує 11 країн: Азербайджан, Албанію, Болгарію, Вірменію, Грецію, Грузію, Молдову, Російську Федерацію, Румунію, Туреччину, Україну. Основне завдання Чорноморської інтеграції полягає в створенні режиму вільного пересування товарів, послуг і капіталів з метою розширення виробничої кооперації і спільного підприємництва.

1 березня 1993 р. набула чинності Центральноєвропейська угода про вільну торгівлю між Польщею, Чехією, Словаччиною та Угорщиною (Вишеградська четвірка), згідно з якою здійснюється політика поступового (до 2000 р. — повного) звільнення від кількісних обмежень і митних кордонів у торгівлі між членами четвірки.

Зміцненню стабільності у Європі за допомогою розширення співробітництва у різних галузях (політичній, економічній, культурній, науковій) сприяє регіональне об'єднання — Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ). Воно об'єднує такі країни-члени: Австрію, Боснію та Герцеговину, Хорватію, Чеську Республіку, Македонію, Угорщину, Італію, Польщу, Словацьку Республіку, Словенію, Албанію, Білорусь, Болгарію, Румунію, Україну. У діяльності робочої групи бере участь німецька земля Баварія. ЦЄІ підтримує різні проекти, які можуть бути поділені на три категорії: інвестиційні проекти та відповідне техніко-економічне обґрунтування; організаційні проекти (навчання, дослідження, інформаційні системи тощо); культурні проекти (фестивалі, семінари, стипендії). Забезпечує Секретаріат проектами ЦЄІ, надісланими керівником програми ЦЄІ, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). ЄС підтримав ідею регіонального співробітництва як один із засобів сприяння країнам Центральної та Східної Європи у їх зусиллях трансформувати свої політичні та економічні структури. ЦЄІ та ЄС мають бажання надалі розвивати конструктивний діалог.

 

 

Рада Європи

 

Рада Європи (РЄ) - найдавніша в Європі міжнародна політична організація, створена 1949 р.. Органи РЄ перебувають у французькому місті Страсбурзі, на кордоні Франції і Німеччини, як символ примирення двох країн.

Основною метою РЄ є розбудова єдиної Європи, що ґрунтується на принципах свободи, демократії, захисту прав людини і верховенства закону. Діяльність її спрямована насамперед на забезпечення і захист прав людини, чи то цивільних, політичних, економічних, соціальних або культурних прав. Отже, діяльність РЄ охоплює всі сфери життя людини. Проте економічними і військово-політичними питаннями ця організація не опікується. З 1995 р. Україна також є членом Ради Європи, що нині об'єднує 46 держав.

Одним із найзначніших досягнень Ради Європи є розробка та прийняття Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. Конвенція встановлює невід'ємні права і свободи для кожного і зобов'язує держави гарантувати ці права кожній людині. Головна відмінність Конвенції від інших міжнародних договорів у галузі прав людини - існування механізму захисту зазначених прав. Ним є Європейський суд з прав людини, що розглядає індивідуальні скарги про порушення Конвенції.
Раду Європи не слід плутати з Європейською Радою: це абсолютно різні організації. Європейська Рада є найвищим політичним органом Європейського Союзу, що складається з глав держав та урядів країн-членів ЄС і їхніх заступників - міністрів закордонних справ.

 

 

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Учитель. А зараз пригадаймо ще раз, що ми засвоїли на уроці. Для цього увага на пре­зентацію. Я називаю організацію, а ви повинні вибрати з переліку відповідний рік утворення та штаб-квартиру. Хто знає відповідь, піднімає руку. Отже, розпочинаємо!

 

Назва організації	Рік створення	Штаб-квартира
ООН	1945 p.	Нью-Йорк
ВОЗ	1948 p.	Женева
НАТО	1949 p.	Брюссель
Римський Клуб	1968 p.	Рим
МВФ	1945 p.	Вашингтон
ЄС	1993	Брюссель
СОТ	1995	Женева
Рада Європи	1949	Страсбург
ЄАВТ	1960	Брюссель
ЧЕС	1995	Стамбул
ЮНЕСКО	1945 p.	Париж

 

VI. Висновки уроку

Учитель запитує кількох учнів, про що вони дізналися на уроці, дає завдання ще раз пере­лічити загальнополітичні та спеціальні міжна­родні організації Європи та назвати ту, яка найбільше запам'яталася.

 

VIІ. Підсумки уроку

Учитель підбиває підсумки уроку, відмічає найактивніших учнів, заохочує їх оцінками, ар­гументує своє рішення.

 

VIІІ. Домашнє завдання

•                Робота з  § __    підручника
•                Заповнити таблицю «Україна – країна Європи»

 

Переваги входження України в ЄС	Недоліки входження України в ЄС