Урок інтегрований (зарубіжна література, географія) "Японія"

 

ЯПОНІЯ

Вовщук Л.В.,вчитель географії;

Нагорняк Т.В., вчитель зарубіжної літератури

 

 

Мета:

• ознайомити учнів з ЕГП Японії, особливостями населення, господарства, культурою, світоглядом японського народу, вивчення творчості японських поетів;
• розвивати творчу уяву, уміння і навики роботи з картами, навики виразного читання;
• корекція просторової орієнтації в мікропросторі (орієнтація по карті); розвиток уяви - конкретизація понять і уявлень;
• виховувати почуття поваги до народів світу, любові до природи.

1.  Перлина полюбляє ховатись у непоказній оболонці

2. «День без праці – день без їжі»,  правило, за яким жив Басьо.

3.  «Терпіння - життєвий скарб».

4.  «Тікай від себе. Істини не збагнути, якщо не подолати себе». ( Басьо).

5.  Озирайся на минуле, коли хочеш знати майбутнє.

6.  Рот тримай закритим, а очі розплющеними.

7.  Кого хоч день мав за вчителя, все життя поважай, як батька рідного.

8.  Сокіл шанує свої крила, а людина - ім'я.

9.  Умій цінувати мале.

10.  Рік бунту три роки голоду.

 

Вчитель зарубіжної літератури: для зосередження вашої уваги пропонуємо послухати легенду.

 

Легенда про хризантему.

З хризантемою пов'язана легенда про походження японського народу.

Жив у давнину китайський цар. Він був дуже жорстокий і жадібний. Одного разу він дізнався, що у далекій країні на острові в океані с чудодійна золота квітка, яка приносить щастя. Цар викликав 100 дівчат і юнаків і наказав дістатися далекої країни, привезти квітку щастя. Дівчата гірко плакали, вирушаючи в путь. Та нічого робити. Скорилися юнаки та дівчата долі й вирушили у далекі острови. Коли вони припливли у незнану країну, то виявилося, що квітка ця хризантема. А країна дуже сподобалась молодим. Вони вирішили не повертатися до злого царя. Залишилися юнаки та дівчата на новій землі, стали жити щасливо, а квітку, що принесла їм щастя, шанують і досі.

Вчитель географії

Барвиста, яскрава наша Земля. Пилинка Всесвіту. В одному з її куточків є маленька, але дивовижна країна - країна, що нагадує морського коника на узбіччі Великого океану. Це Японія. Країна, яку природа обділила багатствами корисних копалин, землею, але досягла таких економічних висот, що багато народів заздрять їм. Японці ніколи не старались перемогти сили природи, повернути ріки назад, чи знести гори. Навпаки, вони навчилися осягати її таємниці, проникати в її суть, відтворювати природу в мініатюрі. У цьому і секрет невеликої, але впливової у світовій економіці Японії. Сьогодні на уроці ми поведемо розмову про Країну Ранкового Сонця - країну дивовижну і мальовничу.

 

Дівчина в кімоно

Фу ру і ке я

Ка ва дзу то бі ко му

Мі дзу но о то

 

Вчитель зарубіжної літератури

Я бачу здивування на ваших обличчях, але урок у нас дійсно незвичайний. Перед нами „гостя" і дивовижної країни Далекого Сходу, яку її жителі називають „Ніхон" або „Ніппон", що в перекладі означає Країна Сонця, що сходить.

Сьогодні нам допомагатимуть учні, які повертаються в Україну з Японії. Вони вивчали різні сторони життя її жителів і охоче поділяться своїми враженнями.

Учениця

Ми знаходимося на боргу українського літака, що повертається в Київ і прощаємося з Японією.

Dear ladies and gentlemen. Today the airport in Tokyo - the capital of Japan says good bye to the Ukrainian delegation which has been staying in our country for a fort night. We welcome you on boar of a comfortable Ukrainian aircraft, representing Ukrainian Airlines and wish you a pleasant flight to your motherland. We hope that you've been greatly impressed by the economy, beautiful sights, highly developed technology, brave hard working and diligent people of the country of the rising "son" - Japan - which in Japanese success like "Nippon" ore "Nikhon.

We hope that you have found father Ukrainian - Japanese, relations common business, scintificand technological progress and cooperation. Let our wonderful emblem - orizanteme - and the son of our flog always remind you about days, spent in Japan.

Почати розповідь про Японію я б хотіла з уривка книги Володимира Цветова „П'ятнадцятий камінь саду Рьоандзі", що є багато в чому ключем до розуміння поезії взагалі і японської зокрема.

„Сад каміння", „Філософський сад", „Сад Рьоандзі". Десятки назв у визначної пам'ятки японського міста Кіото і, мабуть, найбільшої його цінності, і десятки тлумачень суті, яку вклав століття тому мудрий монах Соамі у п'ятнадцять чорних необроблених і різних за величиною каменів, розкладених на білому піску.

„Я сказав 15 каменів", як зазначено в путівнику. Але, насправді помічаєш лише 14, 15-го перед очима немає. Його закривають сусідні. Зробиш крок дерев'яною галереєю, яка тягнеться уздовж краю піщаного прямокутника - знову, 14 каменів. 15-тий, той, що досі був прихований, тепер опинився в їхньому числі, а зник другий камінь.

З протилежного боку саду я дивився на галерею, заповнену людьми. Однакова кількість каменів поставала перед їхнім поглядом. Але кожний бачив свої чотирнадцять. Може, Соамі хотів сказати, що справа не в каменях, а в людях, які до саду приходять? Чи не в тому суть, що люди сприймають одне й те саме по-різному, кожен по-своєму. І при цьому нікому не спадає на думку заявляти :"Я бачу світ правильно, а решта - ні".

Японське мистецтво, витоки якого сягають у VIII тис. до н. е., складалося і розвивалося за особливих природних та історичних умов. Японське середньовічне мистецтво виросло під могутнім впливом корейської, і особливо китайської культури. Японією була засвоєна китайська писемність. Сюди завозили витвори корейського та китайського мистецтва, японські письменники наслідували китайських. Але все це не заважало японцям по-своєму сприймати китайські ідеї й пристосовувати їх до способу свого життя.

Особливість японської культури - це ЇЇ прагнення до гармонії з природою. Головними темами японської літератури - є тема природи та людини в природі, ставлення до природи, нерозривна єдність природи і людини, людина як чуйний і щедрий цінитель природи.

Мацуо Манефуса, Тосей, Дзінсітіро Гіндзаемон, Сенсей, Мацуо Басьо -це одна і та ж людина, один із найяскравіших представників японської літератури, неперевершений майстер трирядкового вірша — хоку.

„Хоку не можна складати з „різних шматків". Його треба кувати, як золото," - говорив Басьо своєму учневі. І справді, кожен вірш японського поета - це гармонійне ціле, всі елементи якого підпорядковані одному завданню: найбільш повно висловити поетичну думку.

Хто ж він, Басьо, де народився, побував, що побачив?

 

Учень в одязі Басьо.

Я народився у 1644 році в місті Уено. Батько - небагатий самурай. Мої родичі були  освіченими людьми, знали  китайських класиків, а батько  і старший брат викладали каліграфію (це мистецтво правильно та красиво писати ієрогліфи).

Коли мені виповнилося 28 років, я вирушив до столиці Едо, бо зрозумів, що моє покликання - поезія. В столиці я багато вчився, але життя моє було складним - я був бідняком. Проте я не приховував свою злиденність, а говорив про неї з гордістю, тому що злидні стають символом моєї духовної незалежності.

Один учень подарував мені маленьку хижку. Поряд з нею я посадив саджанці бананової пальми. Так моя хижка стала банановою хижкою, а я взяв собі літературний псевдонім „той, хто живе у банановій хижці" - „БАСЬО".

Взимку  1682 року пожежа знищила більшу частину столиці і мою хижку. Це спричинило рішення вирушити в дорогу і десяток літ та зим я мандрував Японією.  Іноді я повертався в Едо, де мої друзі відбудували бананову хижку. Та минав якийсь час, і я знову брав у руки свій посох.

Отже, ходімо зі мною.

Будем жувати колосся,

І спатимемо просто неба.

Найцінніше моє багатство - це вірші, які ми сьогодні почуємо.

 

Вчитель географії

Класична японська культура - неповторний взірець між людиною і навколишнім світом. Вона суттєво відрізняється від європейської. Культура Японії - це культура деталі, а не цілого. Не ліс, а дерево, не дерево, а гілка, не гілка, а листок, не листок, а прожилка на ньому - так влаштовано „зір" класичної культури Японії.

Хто ж такі японці. Що це за країна Японія? Якщо порівнювати народи із тваринами, то для японців можна вибрати мурах. Існує анекдот: „входячи в дім - ми знімаємо шапки, японці - взуття, ми стараємося досягти персональної відповідальності за якусь справу -японці твердо стоять на колективній, українська мати страшить дитя: „ з дому більше не вийдеш", а японська - „дивись, в дім більше не зайдеш". Признавшись у коханні, ми кидаємось один одному в обійми, японці ж повертаються спинами. „Японія - загадка нашого століття, японці - найнезрозуміліший, найпарадоксальніший із народів"(Еліза Скідмор „Дні рікшів Японії"").

 

Група географів

Учень 1.

Японці з давніх-давен називають свою країну „Ніппон" (або Ніхон). Ця назва складається з двох ієрогліфічних знаків, перший з яких означає „сонце", а другий - „основа". Звідси й походить назва Японії, як країни Ранкового Сонця. Червоне сонячне коло на японському прапорі і кругла біла хризантема   (національна   квітка   японців)   на   державному   гербі   також

символізують сонце, що сходить.

(Показ прапора, малюнок хризантеми, гімн Японії).

До 70-х років XIX ст. В Японії не було офіційного гімну. Над його створенням немало попрацювали європейці - диригент японської армії англієць Рентой, німець Еккерт. З 1888 року Японія має гімн - КІМІГАЕ.

Японія - держава-архіпелаг, що складається приблизно з 3800 островів. При цьому 99% території припадає на чотири найбільші острови: Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю. Довжина берегової лінії така ж, як Африки. Країну омивають води Тихого океану, а також Японського, Сх.. Китайського, Охотського морів.

Площа країни 378 тис. км²

Населення - 127,1 млн. осіб (2003 рік)

Столиця - Токіо, що означає „східна столиця".

Форма правління - KM (теперішній імператор Акіхіто з 1989р.). Роль імператора символічна, як і англійської королеви. Це унітарна держава. Грошова одиниця - ієна.

 

Учень 2

Європейці вперше дізналися про Японію з описів Марко Поло, купця ХІІІ ст. З Венеції. Він чув про багатства Зипангу (Японії), будучи в Китаї, (показ портрета Марко Поло).

У „Подорожах" Марко Поло можна прочитати, що золото було знайдено всюди в Японії, і що „люди мали золото в найбільшому достатку, усі дахи вкриті шаром золота, як у нас церкви покриті свинцем і золотом, товщиною в два пальці застелені підлоги".

Вигадка Марко Поло спонукала португальців відвідати Японію наприкінці XV ст., але замість золота вони побачили дахи, вкриті глиняною черепицею і соломою. Доступ в країну був заборонений для іноземців. Але ж португальці, які відкрили її, почали торгувати з японцями, і намагалися навернути їх до католицької віри. Японці тепло прийняли місіонерів, поки імператор Тліго, людина розумна і прониклива, не помітив, що єзуїтів більше приваблює золото, ніж порятунок заблуканих душ. Європейців вигнали на два століття - Японія перетворилася в ізольовану країну, що, можливо, і врятувало її від колонізації і європеїзації її культури.

І лише в XIX ст. Японія поступово почала відкриватися для іноземців, брати участь у торгівлі, на якій наполягали США. Виникла загроза колоніалізму, але країна вистояла і з 1870 року розпочався швидкий розвиток. У 1910 році японською колонією стала Корея. На далекому сході розпочалися війни, Японія брала участь у трьох великих війнах: російсько-японській і двох світових. 2 вересня 1945 року підписаний акт про капітуляцію. Атомне бомбардування Хіросіми і Нагасакі - і як результат - зруйнована економіка, закриті підприємства, інфляція, безробіття. Результатом перебудови країни стало так зване „японське диво", про що розкажуть „господарники".

 

Учень 3

Природні умови

У книзі В. Цветова „П'ятнадцятий камінь саду Рьоандзі" можна знайти слова: „На величезних просторах Європи природа балувала людей. Виснаживши ділянку землі, люди перебиралися на іншу. Природа Японії -бідна і жорстока, яка дана ніби на зло людині. Шість сьомих землі архіпелагу викинені з використання людиною горами, скалами, обривами, каміннями, і тільки 1/7 віддана природою людині для того, щоб сіяти рис".

Японські боги Ідзанагі та Ідзанамі, яким міфологія приписує створення японських островів, були, мабуть, захоплені власними сімейними проблемами, і не досить постаралися у створенні твердої землі. Острови виявилися затісними для такої великої кількості людей, до того ж більшість території гірська. Так 75% площі країни - гори. Найбільші на острові Хонсю

- Японські Альпи (висота близько 3 км).

 

Літератор

 

Але ж зараз хто-небудь

Гори Хаконе долає.

Ранок з глибоким снігом.

                                                              М.Басьо

Хаконе - ланцюг високих гір у центрі о.Хонсю. Перевал через гори Хаконе взимку вважався найважчим.

(Коментар учня, показ малюнка)

 

Уявляю собі цих людей, які йдуть через перевал. Глибокий сніг, круті схили, відчувається втома мандрівників, але треба йти. Може, хтось навіть загине.

Поетичним символом Японії стала гора Фудзіяма - найвища гора країни

- священна гора, висотою 3776 м. Це правильний конус діаметром ЗО км, з глибоким кратером, протягом 10 місяців покритий снігом. Вулкан нагадує квітку лотоса. Довершена симетрія силуету Фудзіями залишається японським символом краси. Першими її обожнювали тубільці племені айну, вони дали горі ім'я своєї богині вогню - Фудзі. У наші дні близько 400 тис людей кожного року йдуть до вершини. Останні виверження були у 864 і 1707 роках.

 

Літератор

Фудзі, Фудзіяма, Фудзісан - національна святиня Японії, символ країни.

А як пише про Фудзі Басьо? Які почуття викликає цей шедевр природи у поета?

Туман, як щільна мжичка.

У день, коли не видно Фудзі, -

Якийсь химерний настрій.

                                                                (туга)            

Хмари - біля підошви.

Над ними - нетрі Фудзіями

Шпилем у небо.

                                   (захоплення, гордість)

 

Зачепилась за бік -

Невже ця хмара замжичить?

На Фудзі вже сніг.

                        (милування, гордість)                                                            

Японські острови лежать у Тихоокеанському сейсмічному поясі, тому тут багато діючих вулканів, землетрусів.

В середньому чотири рази на день наносить природа удар по Японії і не з-за кута, а з-під землі у вигляді землетрусів.  Наприклад, у  1748 році загинуло 40 тис японців, 1896рік - 27 тис. Підземні поштовхи закінчуються трагедією 1 раз у 6 років. У 1991 році відбулося виверження вулкану Ундзен - загинуло 40 людей. Земля Японії сформувалася в результаті вулканічної і тектонічної активності, тому ландшафти Японії неповторно красиві. Перлина Японії - Мацусіма, або „соснові острови". Створюючи цей куточок, природа попрацювала на славу, показавши довершеність своїх творчих здібностей.

Мацусіма я, а-а

Мацусіма я,

Мацусіма я.

 

Щоб зрозуміти цей трирядок класика японської поезії М.Басьо, необов'язково знати японську мову. Достатньо побачити і захопитися можливістю природи творити чудеса.

Якщо їхати вздовж тихоокеанського узбережжя по шосе з міста Сендай (префектура Міягі), що на півночі острова Хонсю, то за черговим тунелем раптово відкривається широка затока з великою кількістю островів, острівців, маленьких поодиноких скель, що густо поросли соснами. Це і є Мацусіма.

З тверді земної кори за допомогою морських хвиль і вітру творила природа століттями  цей  пейзаж.  Перед очима острови-кораблі, острови-дракони, острови-замки. Усього на водному дзеркалі затоки більше як 260 островів.

Мацусіма - жвавий туристичний центр. Але всі установи, що обслуговують приїжджих - від численних сувенірних лавок до готелів і океанаріума - зосереджені на материку, (головному острові Хонсю). Самі острови залишаються недоторканими після Першотворця. Лише на деяких з них, з'єднаних з берегом горбатими містками, можна знайти маленькі синтоїстські святилища, або висічені з пісковику зображення Будди. Побачити всю панораму можна лише з оглядового майданчика на високій вежі.

 

Учень 4

Клімат Японії різноманітний - від помірного на півночі з сніговими зимами, до тропічного. Мусонні літні опади приносять тепло і вологу. За рік тут випадає до 1700 мм опадів - більше, ніж у дощовій Великобританії. До цього треба додати тайфуни, тропічні зливи, що є тут частими гістьми, безжалісні до японців. І тільки надзвичайна стійкість і працьовитість, особливо, гуртом, дозволяють не тільки протистояти природнім стихіям, а й процвітати. Одинака чекала загибель. Тому першу казку, яку слухає японець - про черепаху і зайця. Заєць, швидкий бігун, програв змагання тому, що заснув на шляху. Черепаха виграла завдяки праці і наполегливості. „Праця - основа основ" - вчить мама-японка дитину з раннього віку.

Обділила природа цю країну і корисними копалинами. Тут залягають незначні поклади кам'яного вугілля, міді, вапняків, значні запаси сірки. Існує приказка: „Японія стала провідною індустріальною державою світу, маючи один вид ресурсів - трудові".

В країні багатий рослинний і тваринний світ, велика кількість річок та озер. З приходом весни розцвітає сакура - японська вишня - символ Японії, короткочасність, мужність воїна, що гине за волю. Символами Японії, крім сакури, є хризантема, Фудзіяма.

Дуже цікавим в Японії є традиційні милування:

У квітні - цвітом сакури,

У жовтні - хризантеми,

У листопаді - червоним листям клена.

Японці в малому, в одній квітці, листочку, метелику з дитинства вчаться бачити красу великого. Вони кажуть:

 

 

Вдивляйтесь у звичайне - і побачите несподіване,

Вдивляйтесь у негарне - і побачите красиве,

Вдивляйтесь у просте - побачите складне,

Вдивляйтесь у частинки — і побачите ціле.

Хто може краще сказати про красу рослинності за Басьо!

 

Весняні ночі

Куди й поділися,

Як розцвіла сакура.

 

Коментар учня

Я уявляю, як цвітуть сади, то від їхнього цвіту уночі справді світлішає. Так як і у нас, коли цвітуть вишні.

Під час квітування сакур

Горам краси не додасть

Навіть ранкова зоря.

Гостював я у сакури

Від початку цвітіння і до кінця -

Цілісіньких двадцять днів!

Хризантеми розквітли!

На подвір'ї у каменяра

Між купами каміння.

Бачили все на світі

Мої очі і повернулись

До вас, білі хризантеми

 

Інсценізація казки „Вазон білих хризантем"

(в японському театрі розповідь ведеться від імені автора, актори мовчки виконують дії)

У давнину, в далеку давнину, жив один князь. Була у нього жінка, але він про неї і думати не хотів відтоді, як узяв до себе молоду коханку, а покинута дружина умивалася сльозами. Тільки й утішалася грою на цитрі.

Одного разу з'явився до дружини князя від коханки служник з наказом віддати цитру. Жодного слова не сказала жінка, віддала свою цитру.

Тільки й радості у неї залишилося, що вазон білих хризантем. Були ті квіти білі, наче сніг. Цілий день милувалася ними жінка, плачучи.

Але невдовзі з'явився посланець від суперниці з наказом віддати вазон хризантем. Віддала дружина князя квіти з таким віршем:

Я цитру свою віддала,

Коханого я віддала,

Чи стану я вас жаліти,

Білії хризантеми?

 

Прочитала коханка вірш і зрозуміла всю ницість своєї душі. Стало їй соромно. Покинула вона будинок князя, а він повернувся до дружини.

Вчитель географії

В основі „японського дива" лежить не використання природних багатств, а праця людей, причому людей із традиціями високої культури і організації суспільної праці. Слово надається групі „демографів".

Демографи

За кількістю населення Японія входить до першої десятки країн світу: 124 млн. осіб - 7-е місце. Це єдина країна Азії, яка в результаті „демографічної політики" перейшла до І типу відтворення. Це нація здорових людей з найнижчим рівнем дитячої смертності. За прогнозами демографів, кількість населення країни стабілізується до 2010 року на рівні 130 млн. осіб. Зараз природній приріст 5 чол. на 1000 жителів. Великою проблемою стало швидке зростання кількості людей старшого віку при найвищій тривалості життя у світі (чоловіки - 76 років, жінки - 82 роки). У цій країні з пошаною ставляться до старших людей.                                            

 

Літератор

 

На горі „Покинута стара".

Я раптом побачив її.

Плаче, самотня...

Разом на Місяць дивитимемось.

                                             М.Басьо

(показ малюнка до хоку)

Японська легенда розповідає: „То діялось дуже давно. Якось один чоловік, повіривши наклепам, відніс стару свою тітку, що замінила йому рідну матір, на безлюдну гору й покинув її там, але, побачивши, як над горою зійшов Місяць, розкаявся у вчиненому і поспішив принести стару назад додому".

Коментар учня: на горі самотня стара жінка, яка витирає сльози. Поруч нема нікого, тільки Місяць на небі такий же самотній, як і вона. Покинута жінка приречена на страждання і смерть. І, мабуть, і Басьо такий самий покинутий і самотній.

Учень 2

Японія - однонациональна країна (95% - японці), інші - китайці, корейці. Населення розміщене нерівномірно, середня густота 330 осіб/км². В країні високі темпи урбанізації - 90%, 200 величезних міст, з них 13 міст-мільйонерів. Найбільший у світі мегаполіс Токайдо   має 60 млн. осіб.

Державна мова - японська, специфічна, не входить в жодну мовну сім'ю. У вжитку - 2000 ієрогліфів, 9-річна школа вивчає 1200 з них.

( показ ієрогліфів - вірш Басьо)

В Японії 2 основні релігії: синтоїзм і буддизм. Вони співіснують, поділивши сфери впливу. „Синтоїзм" від слова „синте" - що означає „божественна путь", обслуговує релігійно-побутові обряди, насамперед весільні. Буддизм бере на себе похоронні обряди. Більшість японців зараховує себе до прихильників двох релігій.

В Японії обов'язкова школа від 6 до 15 років. Більшість дітей 3-4 років відвідують дитячий садок. Обов'язково з 12 років вивчають англійську мову. Багато екзаменів, курси, спеціальні коробки-класи для навчання вдома, щоб сім'я не заважала. У вихованні дітей - свобода, розкутість, великий контроль матерів за навчанням дітей.

 

Учень 3

Мабуть, ви читали про національні риси характеру японців - ввічливість, доброзичливість, бажання дарувати подарунки.

Ввічливість японців сьогодні виглядає як екзотика. Зустрівши знайомого, японець може завмерти, зігнувшись навпіл серед вулиці.

Ще більше вражає зустріч гостя. Господиня опускається на коліна, кладе на них руки, а потім притуляється до рук чолом, лягаючи ниць.

По-японськи бути ввічливим - це, водночас, не тільки ховати свій душевний стан, а й іноді виражати зовсім протилежні почуття. Японська ввічливість - це мистецтво не потрапляти в ситуацію, що принижує інших.

Будувати своє житло японці запозичили у народів Південно-Східної Азії. З давніх-давен в оселі постійними бувають дві, а то й одна стіна. Замість бічних стін - розсувні щити з вікнами а то й без. У спеку стіни розсуваються і дім перетворюється на відкриту альтанку, що провіюється вітром. Підлогу встеляють товстими матами із рисової соломи, покритими циновками із трави і обшитими цупкою тканиною (татамі). На них сидять, вночі сплять, ходять в шкарпетках. З меблів у домі стоїть невисокий (до 30 см) столик з широкими ніжками. Зараз так виглядають спальні, вітальні можуть бути обставлені європейськими меблями.

 

Учень 4

Що ж їдять японці?

Основу складають рослинні продукти, овочі, рис, риба, багато продуктів моря. Річне споживання тут морських продуктів - 8,5 млн. т. Це більше, ніж у будь-якій країні, за винятком Китаю, де населення у 10 разів більше (приблизно 32,5 млн. т). Кожен день із морів усього світу сюди надходить 450 видів риби та молюсків вагою  2300 т.

Улюбленим продуктом є рис, національні страви готують з дарів моря: молюсків, кальмарів, крабів, креветок, водоростей. їдять одноразовими дерев'яними паличками - хасі.

Улюблений напій - чай. Його готують з молодих чайних листків, п'ють без цукру, часто з солодощами. Ритуал чаювання суворо розписаний, називається „тяною".

 

Літератор

Чайна церемонія

Господар чайної церемонії розливає чай, дівчата в кімоно розносять гостям, що сидять на килимках на підлозі.

Господар: Автором чайної церемонії вважається священик Мурат Сюко, який жив у 1422-1502 pp. Він сформулював чотири принципи церемонії. Свято це називається „ТЯ - НО Ю".

1) Принцип шанування - не тільки поваги учасників один до одного, але й до світу, природи в цілому, а також уваги до кожного предмета в ритуалі.

2)  Принцип чистоти - очищення від мирського бруду, суєти, досягнення внутрішньої чистоти через осягнення прекрасного.

3)  Принцип тиші - віддаленість від світу, зосередження для пізнання себе, природи, як умов мовчазної бесіди учасників, контакту без слів.

4)  Принцип гармонії - гармонії зі світом, природою, із самим собою через переживання краси внутрішньої рівноваги.

Проходить чайна церемонія в будиночках серед саду, щоб люди могли відпочити душею, відійти від повсякденного життя і побачити прекрасне у мовчазному чаюванні.

При готуванні їжі намагаються якнайменше змінювати природні якості і охоче їдять в сирому вигляді, зокрема кальмари, восьминоги, креветки, молюски. У національній кухні мало м'яса, жирів, молочних продуктів.

Слід зазначити, що завдяки такому харчуванню, багатому на йод, ця нація не хворіє на щитовидну залозу та раковими захворюваннями.

 

Дівчина в кімоно

Що вам відомо про кімоно? Дуже простий за кроєм і складний, щоб одягти і носити одяг. Кімоно - це не тільки одяг, а стиль життя. Без нього не може обійтися весілля. Задовго до цієї події наречена відвідує „школу кімоно". Там її навчають одягати і носити вбрання, на пошиття якого потрібно 12-18 м шовку. Щоб досягти довершеності в носінні кімоно, необхідно рік тренуватися, а власноруч шити - 10 років. Як кажуть, краса вимагає жертв.

Але ще більше жертв вимагає зачіска японки. Вона відзначається оригінальністю і складністю. У японців від природи чорне волосся. Усі зачіски охайні, для стійкості у високі зачіски підкладають бархатні валики, подушечки.

Для збереження зачіски голову на ніч клали на спеціальні дерев'яні підставки, завершені зачіски покривали розтопленим маслом, воском. Знатні дами використовували перуки.

Жінки в Японії працюють, як правило, тільки до заміжжя. Вийшовши заміж, жінка займається, в основному, родиною. Тут рідкісні випадки одруження з іноземками (1% дітей народжується поза шлюбом). Та й на кого проміняєш японку, яка, перш ніж увійти в спальню, може спочатку постукати.

У XVII ст. в Японії навіть склали Настанови для дружин - це свого роду обов'язкові правила поведінки дружини, де сказано, що „жінка повинна дивитись на чоловіка свого як на господаря, ніби він само небо і ніколи не забувати думати про те, як краще йому підчинятися і тим самим уникнути небесної кари".

 

Учень 5.

Змінилися часи, але до цих пір існує дух „настанов". Наприклад, в одному шлягері японської естради співається:

Вставати раніше мене,

Лягати пізніше мене

Ти повинна.

Чоловіку догоджати,

Чоловіка ублажати

Ти повинна.

Веселою і доброю бути,

Про привабливість не забути

Ти повинна.

 

В іншій пісні:

Ти хочеш вийти заміж за мене?

Тоді запам'ятай:

Готувати смачно ти повинна,

Щоб в домі чистоту берегти уміла,

Мене красивим тримати могла,

Мої капризи віддано терпіла,

І від кохання до мене завжди шаліла,

Запам'ятай, якщо хочеш заміж за мене,

Раніше мене померти не повинна.

Остання умова продиктована не відданою любов'ю чоловіка до дружини, а через боязнь залишитися без готової на все прислуги.

 

Літератор

Культура Японії

Однак, Японія відзначається не тільки високим економічним розвитком, а й своєрідною, самобутньою культурою. Це країна:

-   ОРІГАМІ - традиційне японське мистецтво рукоділля: з квадратного аркуша паперу шляхом простого складання виходять фігурки різних тварин та всілякі предмети;

-   ІКЕБАНИ - традиційне для японців мистецтво створення художніх композицій, пов'язане з їхньою релігією, світоглядом. Для виготовлення ікебани японці віддають перевагу бамбуку, гілочкам сосни, квітучим гілочкам сливи та сакури. Неухильно дотримуються такого правила: до білих квітів і гілок з білими квітами додають червоні квіти, а до червоних квітів -зелені, або рослини світлого забарвлення.

Основу ікебани становить композиція ліній. Композиція складається за принципом „трьох площин": три основні гілки символізують небо, людину і землю. Для створення ікебани існує кілька нехитрих законів. По-перше, квіти обов'язково повинні бути свіжі; по-друге, вони мають пасувати до кольору і форми вази;

-  МИСТЕЦТВА БОНСАЙ - вирощування карликових дерев у горщиках, які обмежують їх ріст.

- МИСТЕЦТВО МІНІАТЮРНОЇ СКУЛЬПТУРИ „НЕЦКЕ" - спочатку японці виготовляли „нецке" як деталь одягу - брелок, але в кінці 18 ст. „нецке" набуває характеру мініатюрної скульптури; матеріал для виготовлення різноманітний: і слонова кістка, і дерево, і рибна кістка. „Нецке" обезсмертили простих людей, японських богів і, навіть, тварин і комах;

- ЧАЙНОЇ ЦЕРЕМОНІЇ - мистецтва приготування та пиття чайного напою в присутності гостей;

- БОРОТЬБИ СУМО - борці сумо відрізняються могутньою статурою: їх вага перевищує 130, а іноді 180 кг; у них незвичайний зовнішній вигляд: вони носять довгі коси, зібрані на маківці; єдиною одежею є пов'язка на стегнах; борці дуже пластичні, незважаючи на велику вагу, вони легко сідають на „шпагат".

 

Вчитель географії:

А зараз слово надається групі „господарників", які розкажуть про основні риси промисловості, с/г, транспорту.

 

Учень 1.Японія - могутня держава, друга у „сімці" найрозвинутіших країн світу, 3-я за розміром ВНП на 1 жителя. Експорт капіталу - більше 50 млрд доларів. Економічне піднесення країни припадає на середину 50-х років, а з 70-80х років почався революційний розвиток.

Основні напрямки пошуку у 90-і роки пов'язані з розвитком комп'ютерної техніки, мікропроцесорної техніки, генної інженерії.

Японія - високо розвинута індустріально-аграрна держава. Розвинені всі галузі сучасної промисловості: ПЕК, металургія, хімічна і основна галузь - машинобудування.

Країна займає провідне місце по виробництву суден, електроенергії, пластмас, синтетичних волокон. У всьому світі відомі компанії „Соні", „Тошіба", „Панасонік".

 

Учень 2.

Незважаючи на невеликі площі родючих земель, Японія на 70% забезпечує себе продукцією с/г. Воно займає 1-е місце за виловом риби, поширене вирощування водоростей на акваторії морів. Тільки 11 % площі країни придатні для с/г. Країна повністю забезпечує себе рисом, на 2/3 овочами і фруктами, але імпортує м'ясну і молочну продукцію.

1ф

у

д

з

і

я

м

а

2н

і

п

п

о

н

3 х

о

к

У

4 б

о

н

с

а

й

5 і

к

е

б

а

н

а

6 к

а

л

і

ф

о

р

н

і

я

В Японії розвинені всі види транспорту - від велосипедного до повітряного. „Сінкасен" - швидкісний експрес, з'єднує всі великі міста, швидкість - 270-540 км/год. Основні порти: Кобе, Тіба, Нагоя, Осака, Токіо.

Основні торгові партнери Японії - США, Західна Європа, азіатські країни. Експорт: автомобілі, годинники, телевізори, комп'ютери, верстати, сталь, текстиль, хімічні продукти. Імпорт: сировина, напівфабрикати, вугілля, боксити, нафта, ліс, бавовна, залізна руда. Найважливіший напрям -експорт капіталу, особливо в нові індустріальні країни.

 

Вчитель зарубіжної літератури

Своїм учням Басьо-сенсей заповідав не думати про перемоги на поетичних турнірах, а самовдосконалюватися, звільняти серце від суєтного, прагнути стати поетом неземним, поетом, що ось-ось доторкнеться до істини.

Природа - натхнення, незрівнянна ні з чим краса, це - сама досконалість. Треба вчитися в неї, прислухатись до її звуків, вдивлятися в її картини, розуміти її порухи.

„Вчися сосни у сосни, бамбука - в бамбука, - повчав сенсей. - Тікай від самого себе. Істини не збагнути, якщо не подолати самого себе".

Немає японця, який би не знав напам'ять хоча б кілька хоку Басьо. З'являються нові видання його віршів, нові дослідження його творчості, продовжує розвиватись жанр хоку. Таким чином, великий поет з роками не віддаляється від своїх нащадків, а наближається до них.

Якщо говорити про глибинний зміст поезії Басьо, то він нагадує той сад каміння Рьоандзі. Ми всі маємо прагнути побачити „п'ятнадцятий камінь", можливо, й нам поталанить.

АЛІГАТЕ - дякую.

 

Закріплення матеріалу:

 

1. Продовжіть прислів'я:

1) Що маєш сказати - ....(скажи завтра).

2) Мудрий дев'ять разів подумає....( а раз скаже).

3) Рот тримай закритим....( а очі відкритими).

4) Немає нічого страшнішого.... (від дурня).

5)  Коли   помирає   тигр,   лишається   шкура,   а   коли   помирає   людина.... (лишається ім'я).

 

2. Кросворд „Японія"

 

1. Найвища точка Японії, священна гора.

2. Офіційна назва країни.

3. Традиційний жанр японської пейзажної лірики, трирядковий неримований вірш.

4. Вирощування карликових дерев у глиняних горщиках.

5. Мистецтво складання букета.

6.  Гарно писати пензликом і тушшю називається....    

 

Домашнє завдання:

1. Тур. агентство: скласти рекламу Японії (географія).
2. Скласти хоку і   ілюстрації до хоку (зарубіжна література).

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Кузьменчук І. П’ятнадцятий камінь саду Рьоандзі. // Зарубіжна література. 2002. №44, С.5.
2. Мудрість природи. // Пробудись. 2007. Березень. С.23-25.
3. Мурзо Т.Є. Поет+учитель=учень+поет. // Зарубіжна література. 2000. №4, С.17.
4. Рогозинський В.В. П’ятнадцятий камінь поезії  М.Басьо. // Зарубіжна література. 1998. №6, С.12.

Рогозинський В.В. Природа у віршах японського поета М.Басьо. Зарубіжна література:   5 клас: підручник для загальноосвіт. навч. закл. - Харків: Основа,