Історико-фольклорна основа 

   історичного роману у віршах

  Ліни Костенко «Маруся Чурай».

  Майстерність автора у змалюванні             

      характерів

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                             Будько Людмила Василівна,

                                                                             учитель української мови та

                                                                             літератури

                                                                             Костопільського ліцею №4

                                                                              Костопільської міської ради

                                                                              Рівненської області

                                                                                                                                          

                                                    

Мета: дослідити майстерність письменниці у змалюванні образів роману, розкрити їх неповторну індивідуальність, духовну силу і красу Марусі Чурай, що органічно зливається з образом України; розвивати спостережливість, творче мислення учнів, уміння узагальнювати матеріал, виділяти основне; виховати почуття людської гідності, доброти, милосердя, справедливості. Виховати старшокласників в дусі поваги до минулого та гордості за свій народ, формувати національну самосвідомість старшокласників, утвердити високі моральні цінності.

Тип уроку:  урок узагальнення.

Форма проведення: урок-дослідження,  урок пошук істини.

Обладнання:  портрети Ліни Костенко, Марусі Чурай, текст роману «Маруся Чурай», ілюстрації до твору, картини М. Пимоненка «Ревнощі», «Проводжання», запис пісень легендарної піснярки, книжкова виставка, словник, на дошці – тема й епіграф, малюнки учнів до роману, пісні «Чураївна», «Пісня про Марусю Чурай» у виконанні Р. Кириченко, фото пам’ятника Марусі Чурай в місті Полтаві.

Епіграф: Красива ж я була, правда?

Схожа на свою матір.

Смілива я була, правда?

Схожа на свого батька.

Співуча я була, правда?

Схожа на свій народ.

«Маруся Чурай» Л. Костенко

 

 

 

Хід уроку

1.                     Організаційний момент.
2.                     Актуалізація і корекція опорних знань.

Учитель. З сивої давнини через три з половиною століття повернулася до нас з вами талановита дочка українського народу, поетеса, співачка і складальниця пісень Марія Гордіївна Чурай, що «піснею в безсмертя увійшла»  (звертаю увагу на портрет Марусі Чурай). Народжена для любові, Маруся так і не знала радощів кохання, і всі свої надії і сподівання, всю свою душу, все своє любляче серце сточила в неперевершені пісні, котрі й зараз бентежно озиваються в наших серцях, вражають нас глибиною та щирістю, чарівністю мелодій… ( показую книгу «Дівчина з легенди», де зібрано 23 текстів пісень, мелодії до пісень, народні варіанти пісень.)  Про Марусю Чурай створено перекази, нариси, розвідки, художні твори. (учні називають Г.Квітку–Основ’яненка, М. Старицького, С. Руданського і серед них поетесу Л. Костенко. Звертаю увагу на роман, показую книгу. Учні відкривають першу сторінку роману)

Бесіда.

-  Який за жанром твір «Маруся Чурай»  Л.Костенко?

(Історичний роман у  віршах.)

-  Про що цей твір і хто в ньому є головним героєм?

(Це енциклопедія життя українського народу середини 17ст., світ вічних мотивів духовного життя народу з усіма його світлими і сумними сторінками. Вихопивши один маленький острівець – драму окремої особистості, трагічну історію нещасливого кохання, поетеса показала трагедію цілого народу, висвітлила болі і сучасного покоління, його страх перед майбутнім.)

Учень. Роман «Маруся Чурай» Л.Костенко – це дзеркало тієї конкретної історичної дійсності, а саме доби 17ст. На мою думку, головний герой роману -  це Вітчизна, рідна земля. Чому? Бо саме любов’ю до неї пронизаний увесь твір.

Учень.

Вогненна зірка в небі пролітала,

Сичи кричали, вісники біди.

На сто думок замислена Полтава

Вербові віти хилить до води…

Учень. (зачитується цитата з роману)

Буває часто сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

Оці степи, це небо, ті ліси,

Усе так чисто, гарно, незрадливо,

Усе я е – дорога, явори,

Усе моє, все зветься  -  Україна

Учень.  Поетеса з великою відповідальністю поставилась і до історичного матеріалу. У романі ожила ціла історична епоха 17ст.. Саме про національно - визвольну війну під проводом Б. Хмельницького 1648-1657-рр.  і згадує Ліна Костенко в романі. Люди не стояли осторонь цих подій, про що і іде мова в романі.

 Бесіда.

- Якими лініями розгортається сюжет твору ?

(Сюжет твору розгортається двома лініями: особистою – доля М. Чурай та інших персонажів, які відіграють у її житті важливу роль, та історичною – боротьба українського народу за своє визволення з-під влади польської  шляхти.)

- Композиційно ці дві лінії становлять цілісність. Доведіть це.

(Вони переплітаються, перебувають то в тісніших, то в слабших зв’язках, залежно від ідейно - естетичного задуму автора)

- Що поклала в основу свого роману Л. Костенко?

(В основу роману поетеса поклала страдницьку долю легендарної піснярки з Полтавщини М. Чурай та показала трагедію всієї української нації, яка оплачувала право на життя смертю найдорожчих її синів, горем дітей.)

- Хто така М. Чурай за переказами народу?

(Кажуть, що жила колись в Полтаві 350 років тому дівчина на ім’я Маруся Чурай, донька славного козака, урядника Полтавського добровільного козачого полку Гордія Чурая, людини хороброї, чесної, палкого патріота. Легенда наділила Чураївну  неабиякою вродою, поетичним і музичним хистом, чарівним голосом і романтичною любов’ю: її обранець, козак Григорій Бобренко, піддавшись материним умовлянням кидає Марусю і одружується з багачкою Галею  Вишняківною. У розпачі дівчина хоче втопитись, але  її рятує Іван Іскра, що палко кохає дівчину. Маруся мстить за зраду, отруює Гриця настоєм із зілля. Її засуджують до страти, та Іскра встигає привезти від гетьмана помилування. Змучена докорами  сумління  Маруся вмирає від сухот. Доля відміряла їй 28 років.)

Слово учителя.  Ця легенда стала сюжетною схемою роману, але, використовуючи її, поетеса по-новому осмислює відомий сюжет. Це стосується і самого трактування постаті головної героїні та зображення духовного життя нації конкретної епохи. Для Л. Костенко  Маруся Чурай – не просто вродлива дівчина з її природним бажанням кохати, бути щасливою у сімейному житті. Вона – натура творча, а тому особлива: з ніжною, вразливою душею, яка вбирає в себе радощі і болі простих людей як свої (звертаю увагу на плакат «Ця дівчина не просто так, Маруся. Це голос наш, Це пісня, Це душа»). Хто ж дав таку оцінку Марусі Чурай?

(Іван Іскра, який розуміє високість душі Марусі і незвичайний талант).

Ш. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

(Учні записують тему в зошити)

Словникова робота.

- Що таке духовність?

(Духовність – це те, чого бракує і сьогодні нашій нації. На мою думку, це внутрішній світ людини, це здатність до творення духовного світу, до самовдосконалення.)

Учениця читає визначення із тлумачного словника.

Духовність – це мораль, внутрішність, душевність.

Теорія літератури.

Роман у віршах —великий художній твір, якому поєднується епічний спосіб зображення життя через розгорнутий сюжет і систему подій, через змалювання сформованих характерів з глибоким ліризмом — віршованою, емоційно забарвленою мовою, з безпосереднім вираженням внутрішнього стану і почуттів автора.

Слово вчителя. Сьогодні Україна переживає період активного самопізнання (самоочищення), заново відкриває свою історію, культуру, відроджує свої звичаї, обряди, мову, шукає в них відповіді на актуальні питання сучасності. І саме роман у віршах «Маруся Чурай» і е тим невичерпним джерелом, що відображає не тільки історичний процес 17 ст. на теренах України, а й пробуджує національну пам’ять, яку вбивали століттями.

2.Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Сьогодні на уроці, перекинувши місток від сучасного до минулого, ми простежимо, як жили в цьому божевільному світі герої історичного роману у віршах Л. Костенко, хто з них, пройшовши через помилки, сумніви, вагання, не схибив, не зрадив собі, своєму народу, своєму великому призначенню – бути людиною!

(Звертаю увагу на проблемне запитання, записане на дошці, епіграф до уроку)

Проблемне запитання.  Чому Маруся Чурай – це голос  України, її душа?

Слово вчителя. Проблему любові і зради, що лежить в основі роману, розглянемо в руслі двох тематичних ліній:

1.              Маруся Чурай – Гриць Бобренко
2.              Маруся Чурай – Іван Іскра

Хай кожен з вас для себе дасть відповідь: чи достойні ми з вами сьогодні нашого минулого, тієї славної сторінки в історії народу? (зачитуємо епіграф). То ж хай оживуть зараз сторінки роману, хай заговорять до нас його герої (зачитується початок роману – сцена суду) .

Бесіда.

• На які основні групи ви поділили б свідків на суді?
• На чому ґрунтується ваш поділ?
• Яка різниця в моральності цих груп?
• Яка риса  об'єднує  ці характери?

Висновок (роблять учні). У сцені суду виявляється ставлення інших героїв до дівчини. Для одних вона – гордість, душа народу, а для інших – убивця. Сама Маруся мовчить, болісно переживає драму зрадженого серця, не говорить про те, що Гриць сам випив настій зілля, який вона готувала для себе.

Учитель. Що відбувається в другому розділі роману? Чому мовчить Полтава? (зачитуються рядки учнями від слів: «Годуйте коней, неблизька дорога …»)

Чому Івану найтяжче, ніж кому другому?

Виразне читання. Учень зачитує цитати з розділу «Сповідь» .

Учитель. Дівчина шукає відповіді на болючі питання: чому Гриць покинув її? Чому пішов свататись до Галі?

Читання за ролями: зачитується в особах сцена розмови Гриця і матері, де мати наполягає на сватанні Гриця.

Учитель. Виявляється, дві системи цінностей формували душу Гриця. Чому він виродився духовно? Яка система доводить його до життя на «дві душі»? І до чого це приводить?

Учениця. Кохання Марусі і Гриця отруєне страшною зрадою. Пекуче прозріння болить Марусі нестерпно. «Нерівня душ - це гірше, ніж майно!» - звучить у творі. Дівчині болить Грицева невірність, роздвоєність, власна помилка.

Тож річ не в тім, -  женився, не женився,

Прийшов, пішов, забув чи не забув,

А в тому річ, коли ж він так змінився,

Чи може він такий і з роду був?

Учитель. Хай же оживе остання  зустріч Гриця і Марусі у неї вдома.

Інсценізація уривка  (розігрується остання сцена зустрічі Марусі і Гриця).

Прослухування запису пісні «Ой не  ходи, Грицю».

Запитання для бесіди 

- Що найбільше вражає вас в цій пісні?

(Вражає послідовність, з якою Маруся здійснювала свою помсту.)

- Як ви  вважаете, коли Маруся створила пісню: до чи після отруєння? Чому?

(Це план дій Марусі, це пісня -застереження, бо в неї немає каяття за сподіяне!)

- Чому Маруся не може пробачити зради?

(Бо будучи чуйною душею, вона  душею зрозуміла, що до неї повернувся інший Гриць, а не той давній, якого вона любила!.)

Він говорив і, відбувалось диво,

Він зразу якось так перетворив,

Так говорив беззахисно й правдиво,-

Неначе він про подвиг говорив.

Горда Чураївна не хоче заплямувати своє велике кохання, вірніше пам’ять про нього. Вона зрозуміла, що їхні душі різної глибини.

Слово вчителя. Життя – це не чернетка, в якій можна закреслити помилки, вирвати аркуш. В житті не може бути так, що одного разу, зрадивши людині, коханій, країні, а завтра ти знову станеш порядною людиною і будеш робити тільки добро. Отруївши кохання  Марусі підступною зрадою, Гриць, сам того не помічаючи, став на слизьку і холодну стежку підлості.

Учні згадують образ Лукаша із драми – феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки і роблять висновок, що Гриць і Лукаш мали багатий життєвий потенціал, але власноруч його знищили.!!!!!!

. Студентам пропонується заповнити таблицю.

3.6. Компаративний аналіз

	«Маруся Чурай» Ліна  Костенко	«Лісова пісня» Леся Українка
Жанр	Роман у віршах	Драма-феєрія (проблемно-філософська драматична поема)
Основна проблема	Незнищенність українського народу, глибока віра в його духовну силу й могутність	Боротьба за вільне, творче, гармонійне, духовно багате життя
Проблематика твору	Митець і народ; митець і суспільство; батьки і діти; проблема кохання; проблема зради	Людина й мистецтво; добро і зло; проблема кохання;
Любовний трикутник	Маруся — Гриць — Галя	Мавка — Лукаш — Килина
Образи	Гриць Бобренко	Лукаш
	Вони обидва  живуть у постійній невідповідності, конфлікті внутрішнього «я» із вчинками, власною поведінкою. І тому найпрекрасніше, наймогутніше серед почуттів, яким обдарувала людину природа,— кохання — приносить їм страждання, горе, муки і — смерть. Бо жити не можна, «втративши душі своєї цвіт», а лише існувати, розмінявши її на спокуси. Але не жити. Гриць і Лукаш мали багатий душевний потенціал, але власноруч його знищили.
	Бобренчиха	Мати Лукаша

 

Учитель. І от, нарешті, сумний розділ «Страта». Як ви думаєте: боїться Маруся страти чи ні? Чому?

(Маруся сама вершить свій власний суд – суд сумління (зачитується уривок і з розділу «Страта», починаючи словами: «Вона ішла …» в ролях. Зачитується наказ про помилування Марусі).

Бесіда з учнями.

• Чи справедливо поступив Іскра?
• Що ним керувало: любов чи справедливість?
• Як реагувала на події юрба, яка зібралася на майдані,?
• Яке ж моральне обличчя нації тієї епохи постає перед нами?

(Учні дають відповіді, користуючись текстом)

- Чому в шостому розділі «Проща» письменниця вводить образ мандрівного дяка?

(Мандрівний дяк – це борець за Україну, за правду, він ненавидить компроміси у сфері духовності, пристосовництво, таврує сучасних поетів, які складають віршики. Ліна Костенко осучаснює минуле, розглядає його як місток у майбутнє.)

Учениця. Маруся зрозуміла, що її особисте горе ніщо в порівнянні із всенародною трагедією. Шлях на прощу стане другим прозрінням Марусі, усвідомленням своєї причетності до долі народу. Мандри з дяком показали дівчині горе розтерзаної України і в минулому і, в сучасному. Маруся розуміє, що комусь на світі гірше, ніж тобі. Вразлива і чуйна душа дівчини ніби вдруге народжується, оживає від дотику до страждань співвітчизників. Так роман нагадує нам історію не однієї Марусі, а багатьох людських доль, що і сприймається нами як життя цілої нації, цілого народу. Я думаю, що в цьому саме і е новаторство Л. Костенко.

Учитель. Тож якою перед нами  постає Маруся? Дівчина з легенди, чи конкретна історично особа? (Учні діляться власними судженнями)

Творче завдання. 

-Охарактеризуйте Марусю, склавши асоціативне дерево(біля дошки)

Маруся Чурай – пам'ять, Україна, патріот,душа, пісня, шляхетність, співчуття, духовність, краса, максималізм, емоційність.

Учитель. От і пройшли ми тернистими дорогами разом із своїми героями роману. Пройшли через сумніви і вагання, кохання і зраду. Хто ж з героїв роману не схибив, не зрадив ні собі, ні своєму народові, ні своєму високому призначенню - бути людиною? (учні називають імена героїв роману)

Творчий експеримент

Сенкани

Піснетвориця

Високоморальна, талановита

Любить, творить, надихає

Вона є втіленням народу

Маруся Чурай

Лицар

Гордий, благородний

Бореться, любить, захищає

Завжди готовий захистити правду

Іван Іскра

Хамелеон

Розчахнутий, ненадійний

Боїться, зраджує, лукавить

Невпевнено крокує по землі

Гриць Бобренко

 

 

Учитель. Пройде  кілька місяців,  і ви станете на стежку дорослого і самостійного життя. Що ж  понесемо ми сьогодні з нашого уроку для себе у нелегку, часом жорстоку, дорогу життя?

(Учні роблять висновки, що життя треба прожити гідно, не згинаючись під його тягарем, а в разі необхідності закликати на допомогу небачені свої резерви стійкості і сили і т.д.)

Займи позицію.

Які погляди на любов і сім’ю  імпонують вам особисто після детального розгляду образів роману?

(Мені подобається, що Маруся мріяла побудувати сім’ю на любові, взаєморозумінні, довірі і повазі одне до одного «Мене потрібно любити», - говорила вона.)

Учениця. Мені подобається, що Маруся навчилася у батьків великої любові. Вона хоче бути схожою на батька та матір. « Я колись, як виросту, і в мене буде отака любов», - мріяла Маруся.

Учень. Мені подобається в Марусі те, що, дізнавшись про зраду, вона зберегла у собі особистість, внутрішню стійкість і чистоту. Адже ,навіть у людей, що проводжали її до шибениці, вона викликала захоплення:

Злочинниця - а так би й зняв шапку.

На смерть іде – а та би й поклонивсь.

Учитель. Кого ж дійсно могла б впустити в своє серце Маруся Чурай і бути щасливою? (Івана Іскру)

 Літературне дослідження (робота в групах).

Скласти тези до характеристики образів; використовуючи хрестоматію,  зачитати уривки з твору.

І. Іван Іскра

- полковий обозний, син Якова Острянині;

- звиклий до випробувань і битв;

- першим відгукується на поклик гетьмана;

- найперше і святе для нього – обов’язок;

- він належить не собі, а боротьбі;

- щира любов до Марусі;

- душевне благородство;

- захист дівчини на суді.

ІІ. Богдан Хмельницький

- великий державний муж;

- носій справедливості;

- гострий розум його урівноважує народні проблеми;

- авторитет серед козацтва;

- мудрість гетьмана вирішила долю Марусі.

ІІІ. Пушкар

- сивочолий полковник;

- загартований у боях і походах;

- зберіг твердість розуму і розсудливість;

- душевна гуманність;

- твердість даного слова.

Учитель.  Як ви розумієте слова Івана Іскри:

«Ми з нею рідні. Ми одного кореня. Мабуть,  один лелека нас приніс?»

(Стосунки Марусі і Івана - це одні з найпрекрасніших сторінок не тільки роману, а  й усієї української літератури. Івану, як і Марусі, світить батькова зоря. Взаємини Івана і Марусі - це своєрідний виразник великого кохання двох рівноправних людей, двох високих і чистих душ. Любов Івана до Марусі немов би відтінює любов Гриця, допомагає зрозуміти її недостатню глибинність. І в одну з хвилин Маруся дійшла до думки про нерівність душ своєї і Гриця. Іван же був їй рівнею, бо, як ніхто інший, цінував винятковість її душі. І, якщо Маруся піднімала до себе і ошляхетнювала Гриця, то з Іваном була зовсім інша ситуація – їй самій багато в чому треба було підніматись до Івана, Іван і Маруся – духовно близькі, але доля судила їм нерозділену любов, і остання зустріч з Іваном викликала у Марусі велику тугу – вона відчула в ньому по-справжньому близьку людину.)

 

 

Учениця.

І я, котрій вже все байдуже,

Уже нічим я сльози не проллю.

Прощай, Іване, найвірніший друже,

Шляхетна іскра вічного вогню!

 Вічний вогонь - це любов, а сам Іван – це шляхетна іскра цього вогню. Тільки хвороба і смерть Марусі зупинили цей процес – процес народження в ній нової, по-справжньому великої і щасливої любові. (зачитується в класі останній монолог Марусі,  звучить пісня «За світ встали козаченьки»)

Учитель. (проблемне запитання) То чому ж для України Маруся «не  просто так Маруся, а це голос, це пісня, це душа»?

Учні висловлюють свої власні судження, а саме:

• Маруся - голос України, тому що вона бачить своє місце в житті народу, складає для нього пісні.
• Маруся не може вмерти, бо вона піднімала дух воїнів своїми піснями.
• Вона увічнювала героїчну боротьбу за визволення.
• Маруся знайшла своє місце в житті нації, вона реагує на криваві події, що принесли горе на рідну землю, її пісні піднімали духовне життя нації.

Учитель. Маруся не брала прямої участі у війні, але чи залишилася б вона скільки поколінь в пам’яті народній, якби вона стояла осторонь життя народу  та  його боротьби за волю?

Учитель. Хто з героїв роману ближчий вам за духом: Маруся, Гриць, Іван?

Поясніть, чому.

Учитель. Як ви поступили б в екстремальній ситуації, коли б вирішувалась  доля країни? (треба виробити свій власний тип поведінки…)

Висновок вчителя. Турбуючись про духовне життя нації, ми не маємо права забувати свою історію, треба відновити свою історичну пам’ять і зберегти її, утримати зв'язок поколінь. Завжди пам’ятати: хто ми є, чиїх батьків чиї діти. Тільки тоді ми зможемо мати сильну українську державу, жити красиво і багато гордитись, що ми українці. У нашій свідомості образ Марусі органічно зливається з образом України. Маруся увібрала в собі кращі риси нашого народу(називаються риси характеру Марусі, підтверджені цитатами)

Маруся виховувалася в родині Чураїв, де її батько був активним учасником подій того часу, боровся і віддав життя за незалежність, Чурая увічнили в пісні; для нього зрадити - це вбити власну душу. Зовсім в інших сім’ях виховувався Гриць Бобренко, Галя Вишняк.  Ці сім’ї завжди стояли осторонь боротьби. Для Вишняка зрада - це трохи клопіт, але безболісний. В цих сім’ях духовні цінності підмінялися матеріальними. (учні порівнюють родини Чураїв, Вишняків і Бобренків, порівнюють образ матері Лукаша із драми – феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки і образ Орини Бобренчихи)

Підсумовуючи сказане, приходимо до висновку, що і мати Лукаша, і Орина Бобренчиха обмежені, егоїстичні, обидві прагнуть багатих невісток своїм синам, і в силу своєї душевної сліпоти вони навіть не розуміють, що руйнують життя своїх дітей, це ж Бобренчиха сама посіяла в Гриця ґрунт для зради, роздвоєність душі. Це ж словами матері він краяв душу Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям»

А тепер, пройшовши емоційним мостом із 17ст. в 21 ст., прокладеним Ліною Костенко, давайте визначимо ту межу, що відділяє чесних людей від нечесних (учні відзначають самостійні судження)

•                 глибина душі;
•                 поняття людської моралі – добро, чемність, благородство;
•                 гідність людини, що виявляється ступенем участі її в долі нації;
•                 справжня людина має своє обличчя – однакове вдень і вночі  і… навіть у смерті.

3.                     Підсумок. Рефлексія.

Отже, роман "Маруся Чурай" сприймається як дуже сучасний, бо примушує нас ще раз замислитись, якою повинна бути людина. Сьогодні ми вчимось жити на уроці, завтра вашим учителем стане саме життя, іноді важке, нестерпне. Ліна Костенко постійно нас переконує: внутрішні можливості людини безмежні, не забувайте про це і завжди боріться за людину в собі, за незаплямоване сумління. Роман «Маруся Чурай» вводить нас у духовний світ наших предків, розкриває забуті сторінки історії, на достойних взірцях вчить громадянської мужності, пробуджує почуття власної гідності причетності до великої історії великого народу.

4.                     Оцінювання.
5.                     Висновки (звучить мелодія пісні  «В кінці греблі шумлять верби…»)

Учитель. Минуть роки і роки… іще появляться на поетичному небосхилі Полтавщини нові таланти, нові Чураївни… але завжди на Полтавщині буде куточок, куди ніколи не заросте стежка – це Марусина криниця, де ростуть могутні дерева, що їх рідко знайдеш у звичайному лісі. Щовесни прокидаються вони до життя, вкриваючись ніжною зеленню… То ж і духовні надбання минувшини не повинні згоріти у вогні забуття.

Чи хоч пучечок той калини

Мені на груди покладуть? –

готуючись до страти, гірко спитала Маруся. А потім зауважила, що в її житті «вже ніякий цвіт не процвіте». Ні, не буде безіменною і забутою українська співачка Маруся Чурай. Навесні, 2006р. в місті Полтаві біля театру ім. Гоголя, був урочисто відкритий пам’ятник Марусі  Чурай. Ініціатором спорудження пам’ятника виступив  Анатолій Кукоба, автор пам’ятника Анатолій Чернощоков, а скульптор Андрій Споришев. Вилитий із бетону і окутий міддю, він споруджений на кошти громадських організацій, полтавчан, шанувальників пісні (показую фотографії пам’ятника).

• Що дасть пам’ятник полтавцям, землякам?

Учні відповідають:

•                 збагатить культурне обличчя Полтавщини;
•                 збагатить духовний світ України;
•                 викличе хвилю патріотичного піднесення;
•                 Викличе увагу до української пісні.

Учитель. Тож хай наш сьогоднішній діалог запалить в наших душах любов до рідної землі, до отчого дому. Маруся живе серед нас, пісня її продовжує жити! (звучить пісня «Пісня про Марусю Чурай» у виконанні Раїси Кириченко) І хай разом з цією піснею живе в нашій пам’яті і ім’я нашого славного солов’я України Раїси Кириченко, ще однієї Чураївни, що промовляє до нас воістино святії слова:

Нема її могили, земля над нею рівна,

А значить, не вмирала Маруся Чураївна …  

6.                     Домашнє завдання:  збір та систематизація матеріалів для твору «Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси і таланту».