Урок "Іван Франко. Життєвий та творчий шлях"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ КОЛЕДЖ ТЕХНОЛОГІЙ ТА УПРАВЛІННЯ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

відкритого заняття

на тему:

«Іван Франко. Загальний огляд життя та творчості»

з предмету  «Українська література»

для студентів спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»

2019

         Методична розробка відкритого заняття з предмету   «Українська література»  для студентів спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»

   Підготувала : Литовченко Юлія Анатоліївна – викладач Донбаського державного коледжу технологій та управління. – Торецьк , 2019

       Методичну розробку створено на підставі «Положення про освітній процес  ДонДКТУ».

       Методична розробка заняття «Іван Франко.  Загальний огляд життя та творчості» відображає сучасні вимоги до нових технологій у викладанні української літератури, призначена для поглибленого вивчення творчості І.Франка.

   Для викладачів української літератури закладів фахової передвищої освіти.

Рецензент:                                    І. М. Щербакова, методист коледжу,

                                                                  спеціаліст вищої категорії, викладач-методист

Розглянуто та ухвалено

 на засіданні циклової комісії

гуманітарних дисциплін

Протокол  №       від 

Голова комісії                        І. В. Служенко

Зміст

Вступ

1. План заняття

2. Зміст та хід заняття

Додаток А

Додаток Б

Рецензія

на методичну розробку з теми:

«Іван Франко. Загальний огляд життя та творчості»

Тема методичної розробки відповідає діючій навчальній програмі з української літератури, входить до розділу:  «Українська література  70-90-х років ХІХ століття».

Методрозробка відображає сучасні вимоги нових технологій у викладанні української літератури, має гуманістичну спрямованість; сприяє розвитку розумових, творчих здібностей, створенню позитивної емоційної атмосфери на занятті; стимулює естетичні почуття. Досягається це шляхом впровадження проєктних технологій, які і передбачається використовувати при проведенні заняття.

 Дослідницькі уміння і навички, як базові у підготовці фахівця, виявляють провідні характеристики процесу його професійного становлення, відображають універсальність його зв'язків з навколишнім світом, ініціюють здібності до творчої самореалізації, визначають ефективність пізнавальної діяльності, сприяють перенесенню знань, умінь і навичок дослідницької діяльності в будь-яку область пізнавальної і практичної діяльності.

Дослідницький проєкт  з теми «Іван Франко. Загальний огляд життя та творчості»

 має низку позитивних аспектів:

 - збір відомостей;

 - аналіз і синтез зібраних даних;
         - зіставлення відомостей і висновків;
         - підготовка і оформлення повідомлень;
         - виступ з підготовленим повідомленням;
         - переосмислення результатів у процесі відповіді на питання;
         - формулювання узагальнень та висновків.

Таким чином робота студентів над проєктом і реалізація результатів під час заняття сприятимуть загальному розвиткові особистості, формуванню її світоглядної культури, індивідуального досвіду, інтуїції, творчості.

Методична розробка підготовлена згідно з вимогами щодо оформлення, може бути використана викладачами української мови та літератури.    

           Спеціаліст вищої категорії,

           викладач-методист,

           методист коледжу                                                 І.М.Щербакова

ПЛАН  ЗАНЯТТЯ

Дисципліна: Українська література

Викладач: Литовченко Юлія Анатоліївна

Група: УА-19(ф)

Кількість  студентів за списком : 11   

Аудиторія:  № 12

Дата проведення: 01.11.2019

Тема заняття:  «Іван Франко. Загальний огляд життя та творчості» 

Мета заняття:

Методична:  впроваджувати інноваційні методи проведення занять,  елементи            дослідницької роботи студентів.

Вид заняття:   лекція

Тип заняття:  комбіноване

Форми й методи роботи: демонстраційний, дослідницький, узагальнюючо-систематизуючий

Міжпредметні зв’язки:

Забезпечуючі:   «Культурологія»

Забезпечувані:   «Українська мова», «Історія: Україна і світ»

Методичне забезпечення: портрет І.Франка, тестування з теми : « І.Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля»

Технічне забезпечення:  ноутбук,  відеоматеріали

Література :

1. Басс І., Каспрук А. Іван Франко: життєвий і творчий шлях.— К., 1983.

 2. Вервес Г. Іван Франко і світова література // Українська література в загальнослов’янському і світовому контексті: У 5 т.— К., 1987.— Т. 1.

 3. Гундорова Т. Франко — не Каменяр.— Мельбурн, 1996.

 4. Дей О. Іван Франко, життя і діяльність.— К., 1981.

ЗМІСТ ТА ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Організаційна частина                               2хв.

- привітання;

- перевірка наявності студентів.

2.Ознайомлення з темою, метою, планом проведення заняття.                        2хв.

       Сьогодні у нас незвичайне заняття — заняття-відкриття.  Ми починаємо вивчати жит­тєвий і творчий шлях визначного діяча нашої культури Івана Яковича Франка, спробуємо сьогодні відкрити для себе нові, раніше невідомі нам грані життя і творчості цієї людини.

Тема заняття : «Іван Франко. Загальний огляд життя та творчості»

    Мета нашого заняття  - доповнити й поглибити знання про І. Франка, відкрити нові грані життя і творчості Великого Каменяра, зупинитись на ос­новних напрямках його діяльності; розвивати вмін­ня    застосовувати свої знання; виховувати патріотичні почуття,  любов  і пошану до ви­датних діячів української культури.

3. Мотивація навчання                                                                                                    3хв.

 Він був середнього росту, а йшов, як велетень... мало хто встигав за ним, а головою сягав хтозна-як високо. Він був спокійної вдачі, а вибухав, як порох, коли йшлося про добро трудящих. Його з війська відпустили за слабкий зір, а бачив краще від інших, з низин далі сягав оком, ніж інші згори. Влада гнобителів не пустила його викладати у вищій школі, а він став учителем усього народу. Напрацювався за десятьох, а життя йому було дано лиш одне, та й то недовге. Таким був Іван Франко, робітник пера, Каменяр, чарівник слова.

Хочу наголосити на тому, що творчість Івана Франка щороку включається до тестових завдань ЗНО з української літератури.

4.     Актуалізація опорних знань.                 10хв.

Тестування «І. Карпенко-Карий . Комедія «Мартин Боруля »        Див. Додаток  А

  5.    Вивчення нового матеріалу                                                                                  45 хв.

 «Він був... з гарним високим чолом, з трохи крученим рудавим волоссям, з рудавими невеликими вусами і сірими очима. На його обличчі малювалися розум і енергія. Очі й уста показували на впер­тість і завзяття.  Він був у вишиваній сорочці. Одяг на ньому був невибагливий, навіть убогий. У поведінці... скромний... навіть трохи несміливий».

     Важко знайти у світовій культурі лю­дину такого безмежного творчого діапазону, як Іван Франко.

        Поет, прозаїк, драматург, перекладач, журналіст, філософ, фольклорист, етнограф, лі­тературний критик, публіцист, літературознавець, економіст, історик і теоретик літератури, театру, мистецтва, мовознавець, видавець, один з найвизначніших політиків Галичини кінця XIX - початку XX століття.

Завдяки надзвичайній працездатності в поєднанні з глибоким розумом і величезним талантом Франка називають академією в одній особі. Подумати тільки: за 40 років свідомого життя він написав близь­ко 6 тисяч праць найрізноманітніших жанрів. Це в се­редньому 2-3 твори в день. Дивовижно! Адже скільки потрібно було затратити часу, щоб лише переписати їх, не те що створити!

     Мало хто у світовій літературі може зрівнятися з ним у твор­чих звершеннях. Люди такого масштабу діяльності ре­презентують не лише свій народ і свою епоху, а й цілих світів .

    Ми сьогодні спробуємо відкрити для себе нового Франка, поговорити про відомі і невідомі сторінки його життя . Усі студенти отримали індивідуальні  випереджальні завдання , які сформували невеликий дослідницький проєкт   під   назвою : « Відомий та невідомий Іван Якович Франко».

        Наше перше відкриття має назву  «Іван Франко. Дитинство. Юність.»  

       Мальовниче підгірське село Нагуєвичі  Дрогобицького повіту на Галичині.  В сім'ї сільського коваля Якова Франка 27 серпня 1856 року народився син Іван, якому судилося стати гордістю України. У цьому велика заслуга його перших вихователів і наставників — батьків.

   Дитячі роки майбутнього письменника проходили серед трудового народу. Його батько Яків Франко користувався великою повагою в населення. До його кузні приходили селяни, робітники розмовляли про злиденне життя, тяжку працю. Розмови глибоко запали у вразливу душу малого Івана і викликали співчуття і любов до знедолених.

В оповіданні «У кузні» він писав:

«На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міц­ний огонь... Се огонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі».

    Шестирічний Іван навчається в початкові школі сусіднього села  Ясениці – Сільної. За два роки  (1862 -1864) він добре оволодів трьома мовами: українською, німецькою й польською.

    «Якесь воно не таке, люди»,  - казали про нього сусіди. Це помічав і батько  . Він вирішив, що необхідно сина одірвати від кузні й спровадити в якусь науку. З  1864 – 1867 Іван навчається в так званій нормальній школі при базиліанському монастирі ордена Василіян у Дрогобичі.

        «Нормальна школа в Дрогобичі ще пе­ред вступом дитини в неї була місцем постраху... Школа була для нас жорстокістю, тьмою обичаїв, карою, лихом. Як тільки прийш­ли діти до школи і стали перед учителем, так зараз щезав з лиця усміх, губи строго замикалися. На місце приязної прихильності ро­дилися відпір, здержливість, недовір'я і боязнь перед несправедли­вою карою». (К. Бондарівський)

        З 1867 -1875 роки Іван Франко навчається в Дрогобицькій гімназії. «В гімназії був дуже скромний і несміливий. Ходив у полотняній блузі, носив багато книжок і дуже багато читав». (І. Погорецький) 3 п'ятого класу гімназії почав купляти на зароблені гроші книжки. Пізніше Фран­ко писав:

 «Я набрав замилування до книжок і почав збирати свою власну бібліотеку, яка до кінця моїх гімназіальних часів виросла до числа 500 томів. Ся бібліотека, в якій, крім різних класичних авторів, було зібрано немало й таких книжок, яких не було в гімназіальній бібліотеці... зробилася центром невеличкої громадки учеників».       Навчаючись у гімназії, Франко захопився збиранням усної на­родної творчості і сам почав писати вірші. Багато читав.

      Викладач.  У своїх спогадах та оповіданнях І. Франко часто підкреслював, що саме в батьковій оселі, зокрема в кузні, засіялися ті зерна допитливо­сті, які пізніше дали рясні сходи знань.

   Перший вірш Франка мав назву «На Великдень 1871 року» і був присвячений батькові, але , на жаль, він не зберігся. Пропоную послухати один із перших віршів  поета.

   Котляревський

Орел могучий на вершку сніжному                                                                                                                            Сидів і оком вдовж і вшир гонив,                                                                                                                                 Втім, схопився і по снігу мілкому                                                                                                                             Крилом ударив і в лазур поплив.

Та груду снігу він крилом відбив,                                                                                                                                         І вниз вона по склоні кам’яному                                                                                                                                  Котитись стала – час малий проплив,                                                                                                                                    І вниз ревла лавина дужче грому.

Так Котляревський у щасливий час                                                                                                               Вкраїнським словом розпочав співати,                                                                                                                                               І спів той виглядав на жарт не раз.

Та був у нім завдаток сил багатий,                                                                                                                                      І огник, ним засвічений, не згас,                                                                                                                                                            А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.                           ( 1873)

 Викладач.   У дев’ятирічному віці Іван утратив найближчого порадника – свого батька, мати вийшла заміж вдруге, щоб підтримати родину, четверо дітей і розладнане господарство. Вітчим  Гринь Гаврилик був доброю людиною і любив дітей своєї дружини. Вважав, що Іван повинен продовжити навчання.

 У 15 років Іван Франко утратив і матір, яку дуже любив.

О батьку мій! Коли сьогодні

Хоч іскра тих огнів горить

У моїй груді, щоб народні

Злі дні в добро перетворить,

Коли нещастям, горем битий

Не засклепивсь, не знидів я,

А встав, щоби братам служити,

То все те — спадщина твоя.

              Тямлю, як нині: малим ще хлопчиною

В мамині пісні заслухувавсь я;

 Пісні ті стали красою єдиною

 Бідного мого, тяжкого життя...

Мамо, голубко! Зарання в могилі

Праця й недуга зложили тебе,

Пісня ж твоя в невмираючій силі

В мойому серці ясніє, живе.

«Синку, кріпися! — мені ти твердила.—

Адже ж не паном родився ти  чей!

Праця, що в гріб мене вчасно вложила,

Та лиш тебе доведе до людей».

Правда, матусю! Спасибі за раду!

Я її правди не раз досвідив.

Праця дала до життя мні принаду,

Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив.

Друге відкриття має  назву «Іван Франко. Освіта. Активна літературна і громадська діяльність»

Осінь 1875 року. Іван Франко у Львові — тодішньому центрі літературного і культурного життя Західної України. . Місто справило на юнака велике враження. Порівняно з Дрогобичем це був справжній центр культурного й лі­тературного життя. Львів – це місто Франка, де він прожив 40 років з 60. Тут у жовтні 1875 року Франка зарахували студентом філософського факультету Львівського університету. Тут він поринає у вир українського суспільного життя.

Він мріє по­глибити й розширити свої знання в університеті. Та життя готува­ло йому багато розчарувань і випробувань. Поряд із навчанням Франко розгортає активну літературну і громадську діяльність, стає одним з організаторів студентського журналу «Друг» та  членом "Академічного гуртка", учасником  робітничого та селянського руху в Галичині.

  «На Галиць­кій Русі не було чоловіка, що мав би такий вплив на сучасну мо­лодь, який мав свого часу Іван Франко. У нього була гарна бібліоте­ка, з якої користалась молодь його кружка, в бібліотеці тій знахо­дили ми те, чого деінде в Галичині не можна було знайти: «Вестник Европы», «Отечественные записки», твори Щедріна, Бєлінсь­кого, Добролюбова, Золя, Флобера, Спенсера, Лассаля, а з українсь­ких — Драгоманова, Мирного»,— писав Є. Олесницький.

     «У в'язниці,— згадував Франко,— не знаю чому — стави­лись до мене з особливою суворістю. Запхано мене до найгіршої камери, до злодіїв, убійників та інших звичайних злочинців... Протягом дев'я­ти місяців, проведених у тюрмі, сидів я переважно у великій камері, де перебувало 18—28 злочинців, де зимою ніколи вікно не зачинялось і де я, слабий на груди, з бідою добивався привілею спати під вікном... про­кидався майже завжди з повним снігу волоссям на голові».

З університету Франко був відрахований.

Багато друзів та знайомих від письменника відвернулися, вважали його неблагонадійним. Вийшовши з тюрми, починає разом з Михайлом  Павликом видавати журнал «Громадський друг», кошти на який надіслав Михайло Драгоманов.

   Ще два рази поліція заарештовувала І. Франка. Але він був не­схитний. Випробування лише зміцнювали його революційно-демо­кратичні переконання. І хоч часом було нелегко  та моло­да енергія, революційний запал і глибока любов до трудового наро­ду перемагали життєві незгоди.

«Не бійтеся тюрми, о други молодії!»           (Сонет)

Не бійтеся тюрми, о други молодії!                                                                                                                                    Не бійтеся тих пут, що на короткий час                                                                                                         Обкручують, немов холодні чорні змії,                                                                                                               Безсильне тіло! Що значить се все для нас?                                                                                                     Бажається панам пограться трохи з нами,                                                                                                                Бо бачать, що в тюрмі зовсім ми в їх руках,                                                                                                                    Ну і обвішають старими бренькачками,                                                                                                                  Щоб знати, як було в середніх ще віках.                                                                                                               Ніщо для нас тюрма. Ми інші тюрми знаєм,                                                                                                       Тверді, безвихідні, уперті та живі,                                                                                                                                     І проти них, брати, борню ми підіймаєм!                                                                                                                  А в тій слабій, дурній, хоч кам’яній, тюрмі                                                                                                                Ми бачим тільки страх панів і понімаєм,                                                                                                                   Що панство їх крухе, як мури ті німі.

    Викладач.   Вищу освіту І. Франко все ж таки здобув. Але не у Львівському університеті, а в Чернівецькому і Віденському. Успішно захистив докторську дисертацію на тему : “Варлаам і Йосааф” – старохристиянський духовний роман і його літературна історія”  В червні 1893 року йому присуджено науковий ступінь доктора філософії.

      Франко  мріяв про кафедру в  рідному університеті. Та шлях до викладання був закритий. Австрійський уряд не міг допустити, щоб небезпечний соціаліст пропагував свої ідеї в стінах навчального закладу.

Третє відкриття має назву «Видавнича та політична діяльність»

      У січні 1881 р. Франко починає видавати журнал "Світ". Проте ця робота не рятувала від злиднів. Журнал мав 150 передплатників, тож прибутку вистачало лишень на оплату типографії.

    У липні 1886p. стає редактором польської соціал-демократичної газети "KurjerLwowski". Ця посада давала певну матеріальну незалежність, змогу вільно висловлювати свої думки, не рахуючись із позицією галицьких партійних ватажків.

    В 1890 році за участі Івана Франка організована Українсько-руська радикальна партія, яка ставила своїм завданням боротись за права трудящих, вимагала загальних і прямих виборів, свободи зборів, друку, зниження податків тощо. Органом партії був журнал "Народ".

       Напередодні 1894 року вийшов з друку перший номер фольклористичного журналу "Житє і слово", заснованого Іваном Франком. До участі в його роботі були запрошені прогресивні українські і російські письменники. Це було перше в Галичині видання, яке мало революційно-демократичне спрямування.

     В цей же період галичани тричі висували Івана Франка до австрійського парламенту та галицького сейму (1895, 1897, 1898рр.). Але кожного разу, внаслідок різних виборчих махінацій, видатного письменника обрано не було. 1898р. приніс іще одне розчарування — розкол у партії радикалів, до якої входив Франко. Він мусив вийти з партії.

    У 1898-му виступив фундатором та одним із редакторів "Літературно-наукового вісника" – журналу, який на чверть століття став справжньою громадською і мистецькою трибуною України.

Четверте відкриття має назву «Академія в одній особі»

    На початку XX ст. ім'я Франка набуває широкої популярності за межами Галичини й України. "Академія в одній особі" – називали його сучасники. 1905р. його обирають членом Чеського наукового товариства, 1906р. Харківський університет приймає рішення «о возведении галицийского учёного исследователя Ивана Франко в степень доктора русской словесности».

       1907 році Франку запропонували очолити  кафедру Софійського університету. Однак вірний син свого народу, не мислячи життя без батьківщини, відмовився від цієї цікавої пропозиції.

      «Мене так використовують, що вже і жити не хочеться. Я зму­шений вести коректуру чужих праць, справляти переклади на німе­цьку мови таких перекладачів, що й до белетристики не годяться, не то до научних діл. Я мушу слухатися, бо моє існування загрожене. З тої праці я осліп і оглух»,— зізнається І. Франко своєму това­ришеві А. Чайковському. Часто доводилося великому поетові через матеріальні нестатки виконувати нелюбу роботу. Надзвичайне пере­напруження фізичних сил призвело до того, що він тяжко занедужв — на якийсь час втратив зір, захворів на нервову хворобу – контрактуру рук і пальців. Лікування давало тільки тимчасове полегшення. Та Франко не покинув ні творчої, ні наукової роботи. Свої праці він диктував синові Андрієві.

    І. Франко завдяки великому таланту і невсипущій праці став одним із найосвіченіших людей свого часу. Г. Величко згадує: «На іспиті в університеті професор дав мені, як завдання додому, опрацювати тему «Політико-торговельні відносини Русі та Візантії в X та XI століттях». Я зайшов якось до Франка і розповів йому про цю тему, він одразу подав мені багато літератури й цілий нарис роботи,, дав мені потрібні книжки,— так що я міг за два тижні закінчити тему, на яку сам мусив би витратити найменше півроку.

   Іншого разу, коли я складав іспити з французької мови, мені дали тему обробити добу романтизму й Шатобріана. Після іспиту за­йшов я до Франка й згадав це. І він розказав мені багато більше й докладніше, ніж я написав, спеціально готуючись до іспиту».

Викладач.  Ще за життя до І. Франка прийшло визнання. Святкування 25-річного та 40-річного ювілеїв літературної діяльності Каменяра свід­чили про велику популярність його серед народу. У 80—90-ті роки Іван Франко був для молоді тим, ким Тарас Шевченко у 50-ті роки.

        Широко відзначався 40-літній ювілей літературної і громадсько-політичної діяльності Великого Каменяра у Чернівцях. Було створено ювілейний комітет, який запросив І. Франка прибути на Буковину. У день приїзду сотні людей зібралися на привокзальному майдані. Ювіляра до сліз зворушила тепла зустріч. Чернівчани піднесли улюбленому письменнику хліб-сіль і букет чудових троянд. Після привітальних промов процесія рушила до міста.

«Чернівці ніколи не бачили такої грандіозної демонстрації: це був своєрідний тріумфальний по­хід великого революціонера»,— згадував студент І. Василашко.

Коли у великому залі Народного дому Франко читав поему «Мойсей», присутні не могли стримати свого захоплення. Лунали вигуки: «Слава українському Мойсеєві!», «Слава Великому Каменяреві!».

        Наприкінці життя Франко був уже загальновизнаним корифеєм науково-літературного життя Західної України. На смертному ложі, знеможений і приречений, він скаже:

 «Скрізь і завжди у мене була провідна думка — служити інтересам мого народу і загальнолюд­ським поступовим ідеям. Тим двом провідним я, здається, не споневірився досі і не споневірюся, доки мого життя».

28 травня 1916 року великого Каменяра не ста­ло. Його життєвий шлях був устелений терном, але коли б довелось усе почати заново, він би не зрадив своїх ідеалів.

 «Подібно до леген­дарного Данко, розірвавши свої груди, він дістав вогненне серце і освітив ним шлях для визволення свого народу»,— сказав про Франка Агатангел Кримський.

Викладач    "Поезію творить любов, а не злоба", - на­голошує Дмитро Павличко. Любов стояла і стоїть біля витоків життя, стверджує в людині людське, вивищує нас перед злом. Любов робить людину кращою, зі­гріває її теплом, дає наснагу  для діяльності, творчості.

    Любов великих людей - завжди леген­да.  Про особисте життя людей, а особливо видатних, треба говорити дуже делікатно і обережно. Бо це той бік життя людини, який часто не залежить від неї.

Отже, наступне відкриття  про жінок Івана Франка, про його особисте життя – далі.                           П' яте відкриття має назву  «Іван Франко. Особисте життя»

Ольга Рошкевич

Ще в гімназії Іван  закохався у дочку одного священика Ольгу Рошкевич... Вони чекали весілля. Але грянув грім!  Перешкодою до щастя став арешт Фран­ка та його захоплення соціалізмом. Цей арешт Франка змінив у їхньому житті багато чого: обшуки в будинку Рошкевичів, допити батька, сльози Ольги.

 Батько коханої Ольги  Рошкевич заборонив опальному поетові з нею зустрічатися і змусив дочку вийти заміж за іншого. Довідавшись про цей шлюб, Франко тяжко занедужав, мало не помер від крововиливу.

Для Франка протягом усього життя бу­ло священним ім'я Ольги, саме їй він присвятив збірку « Зів' яле листя» , а колишня наречена до са­мої смерті зберігала Іванові листи, своїй сестрі  заповіла покласти їй у труну листи, з якими не хотіла розлучатися й після смерті і які тепер, звісно, втрачені для читачів.

  Це була найбільша і взаємна любов у Івановому та Ольжиному житті.

Юзефа Дзвонковська

    У Львові ще з осені 1883 р. Франко заприятелював з польськими студентами Владиславом Дзвонковським, Феліксом та Ігнацієм Дашинськими. Перебуваючи восени 1883 р. в Станіславі у привітнім домі Дзвонковських Франко познайомився з Юзефою, про яку чув від її брата Владислава. Франко був захоплений сестрою свого  товариша. Юзя була дуже красива, вихована в трудовій родині, вчителька, змогла би стати надійним другом на все життя. Вони листувалися, він присвячував їй  вірші. Юзефа не погоджувалась на одруження, але давала поетові багато доказів своєї щирої симпатії і прихильності. І це вселяло надію. На початку 1884 р. Франко дізнався про хворобу Юзефи (була хвора на туберкульоз) і здогадувався, що саме це стало на заваді його щастю. Юзефа так ніколи і не вийшла заміж і померла у 30-річному віці.

Целіна Журовська

     Франко пережив ще одне кохання - найтяжче до Целіни Журовської.

 «Познайомився з Целіною ще в Дрогобичі, коли та сиділа біля поштового віконця й обслуговувала публіку. Почував себе при ній несміливим, бо ні постаттю, ні красою не міг їй заімпонувати, його розуму дівчина не бачила, творів не знала» . Ця жінка була надзвичайно примхливою й гордою і не відповіла на любов поета. Коли потім Целіну запитають, чому во­на не відповіла взаємністю Франкові, вона відверто, спокійно, не видумуючи різних причин, відповість: він їй просто не подобався. Був рудий, а їй імпонували брюнети, особливо брюнети з синіми очима. І прізви­ще не подобалося, не мав солідного становища, грошей і надій на них. Журовська була єдиною з коханих Фран­ка, яка не любила поета, не розуміла його поривань, хо­лодно реагувала на освідчення й вірші і тільки на схилі віку втямила, хто любив і обезсмертив її своєю любов'ю.

Ольга Хоружинська

Перебуваючи у травні 1886 р. в Києві, Франко знайомиться з освіченою, розумною, щирою дівчиною випускницею Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською, яка була родом із Харківщини. Ольга була привітна, дотепна і відразу впала в око Франкові. Він їй теж сподобався енергією, розмахом думки, культурою, розумом. Куди до нього ту­тешнім женихам! Та й зовнішність - гарні очі, високий лоб... Ольга своїм товаришкам розповідає, що Франко - людина «передових поглядів», на жінку дивиться, як на товариша і друга, сподвижника в боротьбі. Перед Оль­гою Франко не приховує, що йому такий друг і потрібен. Саме зараз...

Ольга прийшла до нього в найтяжчі хвилини жит­тя і врятувала.

 Хоружинська вивчила українську мову, була вірною дружиною, доброю матір'ю (народила Франкові чотирьох дітей), дала гроші на його навчання в аспіран­турі. Допомагала чоловікові в літературній праці, вида­вала заснований ним журнал «Життє і слово», на свій кошт опублікувала книжку Франка «В поті чола» і вдруге збірку «З вершин і низин».

     Разом з чоловіком збирала казки, легенди, писала статті. Їхній шлюб мав символізувати єдність Західної та Східної Ук­раїни. Саме дружині присвячена збірка «З вершин і низин»

Викладач. Коли, готуючись до заняття, почали працювати  творчі групи, то  студенти  віднайшли ще одне дуже цікаве відкриття  «Іван Франко - перекладач». 

Шосте відкриття має назву «Франко - перекладач»

З дитинства, знайомлячись з шедеврами світової літерату­ри, Франко захоплюється думкою перекласти їх ук­раїнською мовою. Латинські, грецькі, німецькі, російські поети, що ними зачитується Франко-гімназист, дають йому багатющий матеріал для перекладів.      Уже в 1875 році Франко друкує під псевдонімом «Джеджалик» переклад пісні «Три кужільці» з трагедії «Фауст» Гете. Франко вільно володів німецькою, латинською, французькою, англійською, польською, болгарською, сербською, російською, чеською, єврейською та багатьма іншими мовами.

        Перекладав Франко з класичних старогрецької та римської літератур, староіндійської, староперської, староарабської, західно-європейських поетів — староісландських, німецьких, французьких, англійських, італійських, мадярських, шведських, фінських та ін.      Серед перекладів Франка ми зустрічаємо всі жанри, починаючи від короткої мініатюри - «чотиристишія» до сонету, байки, політич­ної сатири, казки, ліричних віршів, епічних і романтичних по­лотен, пісень, поем, драматичних поем .

Що ж перекладає Франко зі світової літератури?

Твори російських письменників Пушкіна, Гоголя, Салтикова-Щедріна, Некрасова, Лермонтова, друкує переклади з Альфонса Доде, Анатоля Франса, Марка Твена, Ібсена, Лессінга, Міцкевича, а також переклади з маловідомих тоді австралійських новелістів Джона Гріна та Артура Девіса. Поряд з цим чудові твори світової спадщини — індійський епос, «Дон Кіхот» Сервантеса, поезії Гейне, староруська, старогрецька, ста­роіндійська поезії, народні сказання — творчо перероблюються письменником.

Серед перекладів Івана Франка – біблійна “Книга Буття”. Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.

   Важко навіть перелічити все, що переклав Франко. Багато чого він не встиг надрукувати, багато чого він не встиг обробити. І. Франко перекладав до останніх днів свого життя, коли, тяжко хворий, згасаючий, уже не здужав сам писати й лівою рукою.

Сьоме відкриття має назву «Іван Франко дослідник народної творчості»

Багатогранна діяльність І. Я. Франка-фольклориста розпочалася із збирання та записування художніх народних творів, насамперед пісень та приказок, які чи не найсильніше його приваблювали. І не дивно: в особі Франка органічно зливались інтереси поета і вченого. Його захоплювала краса народної пісні, її тонкий ліризм і тональне багатство; у приказках та прислів’ях учений знаходив скарби істинної народної мудрості. Усі жанри народної творчості були для І. Франка цінним джерелом, що допомагало пізнавати, осмислювати й реалістично відображати життя трудових мас.

Протягом усього свого життя він займався записуванням, систематизацією і публікуванням народнопоетичних творів. Усе це давало йому величезний матеріал для наукових досліджень і всебічно збагачувало його як письменника

Восьме відкриття має назву «Іван Франко : універсальність таланту»

1. Іван Франко увійшов у літертуру як  поет. Його збірки поезій  «Баляди і розкази», «З вершин і низин», «Мій ізмарагд», «Зів’яле листя», «Із днів журби»,  «Із літ моєї молодості», «Давнє і нове»  полюбилися народом. За життя поета вийшло 11 поетичних збірок . А скільки його поетичних творів покладено  на музику!
2. В українську літературу Іван Франко увійшов, і  як драматург (створив понад 10 драм). У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва і палкий борець за розвиток українського театру. Іван Франко був основоположником українського наукового театрознавства – істориком і теоретиком драми і театру, активним театральним критиком.
3. Прозаїк (створив 10 повістей і романів, майже 100 творів малої прози, а також твори для дітей « Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Отець гуморист»)
4. Мовознавець (знав понад 14 мов)
5. Перекладач
6. Науковець (мав звання «Доктор наук»)
7. Фольклорист , етнограф
8. Громадський діяч
9. Політик
10. Історик літератури
11. Публіцист
12. Філософ
13. Видавець

Викладач.  Поезії  І.Франка ліричні, мелодійні  та актуальні  і сьогодні. Незважаючи на те, що  пройшло вже понад сто років від дня смерті поета, його вірші кладуть на музику і створюють сучасні хіти. Пропоную прослухати пісню у виконанні  В. Козловського на слова І.Франка.

 Як ви знаєте, Нобелівська премія є однією з найвищих та найпрестижніших нагород у світі. Як це пов’язано з І.Франком, послухаймо уривок з листа австрійського професора, доктора філософії до комітету з присудження Нобелівської премії.

Лист до нобелівського комітету написаний 26 листопада 1915 року: «Високоповажній Королівській Академії, м. Стокгольм. Оскільки український університет для 35-мільйонного населення не відкритий ні в Галичині, ані в Східній Україні … тому я дозволю собі звернути увагу високоповажної академії, що найбільший і одночасно слов’янський поет і вчений живе у Львові, у нужді, але зі свіжістю юнака високо держить прапор боротьби за свободу, прогрес і загальнолюдські ідеали протягом половини століття.

У 1893 році захистив докторську дисертацію у Віденському університеті на відмінно під керівництвом відомого професора Ягіча, але з політичних причин його не допустили до університетської кафедри. Він працював на ниві поезії, прози, як критик, історик літератури, етнограф тощо, працював так, що втратив зовсім своє здоров’я.

… Він є справді найвизначнішим письменником сучасної Європи.

Жалюгідне становище нації не дозволило видатному письменникові стати доступним широким культурним масам.

Тепер він лежить тяжко хворий. Від голодної смерті його рятує тільки допомога студентів.

Це видатний поет і прозаїк, пісні якого стали національним гімном, цей великий Провідник свого народу, міжнародний геній заслуговує, щоб славна Королівська Академія нагородила його Нобелівською премією. Я підкреслюю при цьому величезне політичне значення такої нагороди для національних змагань старовинного культурного народу, який тепер бореться за відкриття свого університету. Нагородження Івана Франка Нобелівською премією буде мати величезне значення не тільки для самої України, але також для Східної і Західної Європи.

Відень, 26 листопада 1915 року.
Професор, доктор філософії Застирець Йосип».

Цей лист, написаний 1915 року, надійшов до Стокгольма вже тоді, коли список лауреатів Нобелівської премії був затверджений. У 1916 році кандидатура І.Франка не розглядалася, оскільки в травні цього року український поет помер, а Нобелівські премії посмертно не присуджуються. Але вже те, що ім’я І.Франка було серед претендентів на здобуття Нобелівської премії свідчить про велич Каменяра.

6. Закріплення  вивченого матеріалу.                                                                          15 хв.

Прегляд  відеоролику

Наше заняття-відкриття наближається до логічного завершення. До тієї інформації, що мали ви про Франка , додалася величезна кількість відкриттів сьогоднішньої нашої зустрічі. Пропоную відповісти на питання вікторини.

1. Назвіть дату народження І. Франка.                            (27 серпня 1856 року)                                                          2. В якому селі і якого повіту народився І. Я. Франко? (с. Нагуєвичі   Дрогобицького повіту на Галичині)

3. У яких навчальних закладах навчався пименник? (початкова школа в селі Ясениця –Сільна, нормальна школа при базиліанському монастирі ордена Василіян у Дрогобичі та Дрогобицькій гімназії )

4.У якому році  І. Франко вступив до Львівського університету?  ( 1875 р.)

5. Які збірки Каменяра вам відомі? («З вершин і низин», «Мій ізмарагд», «Зів’яле листя»…)

6. Скільки разів Іван Франко був заарештований?    (3)

7. Назвіть імена жінок, які відіграли величезну роль у житті і творчості  Каменяра.    (Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська, Целіна Журовська, Ольга  Хоружинська)

8. Кому присвячена збірка  «Зів’яле листя» ?(Ользі Рошкевич)

9. Що ви знаєте про політичну діяльність Франка? (організував  Українсько-руську радикальну партію,  тричі його висували до австрійського парламенту та галицького сейму (1895, 1897, 1898рр.). Але кожного разу, внаслідок різних виборчих махінацій, видатного письменника обрано не було)

10. Назвіть дату смерті  письменника?     (28 травня 1916 року)

11. Як називають Франка в українській літературі?                   (Каменяр)

12. Ким був Франко для української культури і суспільства в цілому?  (Поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, видавець, учений-філолог, політик, філософ)

Викладач

     Якщо духовне життя народу порівнювати з багатою, розлогою кро­ною, то постать Каменяра — це міцний стовбур, який понад сорок років тримав на собі цю крону на межі двох століть — XIX і XX.

   Його називають академією в одній особі, бо перу Франка належить близько 6 тисяч праць найрізноманітніших  жанрів. Найповніше ви­дання їх в Україні - 50 томів, але все написане Франком не вміс­титься, мабуть, і в 100 томах. Мало хто у світовій літературі може зрівнятися з ним у творчих звершеннях.

Усе життя поета – це боротьба і велика праця. Пропоную послухати останній вірш Франка.                                                                                                                                                         Не мовчи, коли, гордо пишаючись,                                                                                                                       Велегласно брехня гомонить,                                                                                                                                              Коли, горем чужим утішаючись,                                                                                                                           Зависть, наче оса та, бринить,                                                                                                                                             І сичить клевета, мов гадюка у корчи,                                                                                                                         –                     Не мовчи!                                                                                                                                                Говори, коли серце твоє підіймається                                                                                                            Нетерплячкою правди й добра,                                                                                                                                           Говори, хай слів твоїх розумних жахається                                                                                                                          Слямазарність, бездарність стара,                                                                                                                                Хоч би ушам глухим, до німої гори, – Говори!       (Написано 3 лютого 1916 р.)

7. Підсумок заняття                                                                                                     2 хв.

     Мені разом із творчими гру­пами, які брали участь у дослідженні під час підготовки до заняття, дуже хоті­лося, аби ви  відкрили для себе Великого Каменяра, відчули гордість від того, що така людина належить до нашого народу, щоб зрозуміли, що Франко жив і титанічно працю­вав лише заради слави і кращого майбутнього України.

8.  Домашнє завдання                                                                                                  1хв.

Опрацювати за підручником  с. 126-131.   

                                                          Тестові завання                                                  Додаток А

         «І. Карпенко-Карий . Комедія «Мартин Боруля»                                       

1. Мартин Боруля, за словами Гервасія, «захворів… 
   А) апеляцією»;                                                                                                                                                                          Б)заздрощами»;                                                                                                                                                           В)дворянством»;                                                                                                                                                        Г) жадібністю». 

2. Мартин хотів видати Марисю за 
   А) повітового суддю                                             Б) дрібного чиновника                                                                                                        В) пана Красовського;                                          Г) сусідського сина                                                                                                                              

3. Мартин відмовив Миколі у сватанні Марисі, бо він… 
   А) бідний;                                                                                                                                                                       Б) любить випити ;                                                                                                                                                          В) не дворянин;                                                                                                                                                         Г) програв своє господарство у карти. 

4. Щоб Марися не поралася по господарству, як селянка, а поводилася, як дворянка, Мартин позичив для неї у Сидоровички… 
   А)п’яльця;                                                                                                                                                                   Б) веретено;                                                                                                                                                                  В )мотовило;                                                                                                                                                                Г) спиці. 

5. Кому з персонажів належать слова: «Чина, дворянство треба любить, а другої любові нема на світі!»? 
   А) Гервасію;                                                                                                                                                                      Б) Красовському;                                                                                                                                                   В)Степанові;                                                                                                                                                                Г) Мартинові. 

6. Націєвський не прийшов на саме сватання, бо: 
   А) дізнався, що Марися його не кохає;                           Б) Микола його налякав; 
   В) подумав, що Марися чекає дитину від іншого;      Г) Мартин замало дав приданого за дочку. 

7. Степан залишив роботу у канцелярії,бо…                                                                                                                                                           А) скасували земський суд;                                          Б) через пиятику;                                                                                                              В) через хабар;                                                                Г)скасували його посаду. 

8. Що зробив Мартин із документами на дворянство? 
   А) віддав Омелькові на цигарки;                  Б) спалив у печі;                                                                                               В) розірвав і розвіяв по вітрі;                        Г) сховав у скриню для кращих часів.

9. Установіть відповідність між дійовими особами та їх словами: 

1 Мартин                    А «По батьківському молитовнику легше молитися»

2 Марися                     Б «Нам що? Вдень наробишся, а ввечері, разом з соловейком, щебечем по    садках»

3 Гервасій                   В «Герб – то єсть знак шляхетського достоїнства!»

4 Микола                    Г «Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном»

                                Д «Умственная робота – вислого порядка предмет!» 

10. Установіть послідовність подій за комедією «Мартин Боруля»: 
А) Степана залишили поза штатом;     3                                                                                                                                                     Б) в Омелька вкрали коней;     2                                                                                                                                                          В) Мартин Боруля знищив папери;    4                                                                                                                                                      Г) Мартин заборонив синові товаришувати з Миколою 1               

 «Цікавинки  про Франка»                                           Додаток Б

• Літературно-меморіальний музей Івана Франка розміщений у власному будинку письменника у Львові, де він жив з 1902 по 1916 рік.
• У дворі ростуть посаджені ним дерева: чотири яблуні, груша і два горіхи.
• На спорудження будинку пішов посаг дружини Ольги Федорівни, гроші, подаровані йому прогресивною громадськістю до 25-річного ювілею літературної діяльності, а також 12000 крон позики у банку.
• В експозиції, фондах і бібліотеці музею зібрано більше 20 000 найменувань – майже всі видання творів Франка.
• Франко любив одяг строгого кольору, нешнуровані черевики. Майже завжди носив вишивану сорочку.
• Каменяр був завзятим рибалкою. Друга його пристрасть – грибництво, яке часто поєднував із пішими мандрівками
• За 40 років свідомого життя він написав близь­ко 6 тисяч праць найрізноманітніших жанрів. Це в се­редньому 2-3 твори в день. …
• Джеджалик, Мирон, Брут Хома, Живий, Кремінь, Марко, Віршолот Голопупенко та інші  – під такими псевдонімами друкувався Франко.