Урок-квест з географії: «Сучасна політична карта світу. Головні об’єкти політичної карти. Типологія держав.»

Урок-квест з географії:

«Сучасна політична карта світу. Головні об’єкти політичної карти. Типологія держав.»

Мета квесту:

• удосконалення та систематизація знань про головні об’єкти політичної карти ;
• розвиток логічного мислення, інтуїції;
• вміння застосовувати набуті знання на практиці
• користуватися картою як одним із джерел географічних знань
• формування в учнів навичок працювати у команді;
• зацікавлення здобувачів освіти у вивченні географії.

Учасники: учні 10 класів.

 

Тривалість квесту: 45 хвилин.

 

Обладнання: картки із завданнями, атласи, політична карта, підручники, комп’ютер, маршрутні листи.

 

Організація квесту:

• про проведення  повідомити здобувачів освіти, окреслити його тему, завдання та особливості проведення;
• кількість станцій має охоплювати всі питання теми;
• на кожній станції групи та здобувачі освіти отримують бали в свої маршрутні листи;
• рівень складності завдань, які розв’язуватимуть учасники квесту, має відповідати їхньому віку та вивченим питанням теми.

 

Зупинки:

Зупинка «Пізнавальна»

Зупинка «Терміни і поняття»

Зупинка «Спільне та відмінне»

     Зупинка «Подорож державами світу»

Зупинка «Типологічна»

Зупинка «Картографічна»

Зупинка « Хвилинка- цікавинка»

Зупинка «Підсумкова»

Зупинка «Оцінювальна»

    

Зупинка «Пізнавальна»

Політична карта та її особливості (фронтальна робота, кожен, хто відповідає, отримує бал в особистий залік)

•          Що ми можемо дізнатись з політичної карти?
•          Які об’єкти розміщені на політичній карті?

     У вузькому розумінні – це тематична географічна карта, на якій показано поділ світу на держави та залежні території з нанесенням існуючих кордонів. На ній також зображено столиці держав та інші великі міста, найважливіші транспортні магістралі. У широкому розумінні політична карта світу є зібранням відомостей про політичну географію світу.

•          Чи змінюється політична карта?

    Політична карта є нестабільною. Зміни можуть бути кількісними і якісними. Вона відбиває утворення нових незалежних держав, зміну їх політичного статусу, об’єднання країн і втрату ними суверенітету, уточнення кордонів, зміни назв держав. Інколи столиці переносяться до іншого міста або змінюються їх назви. Всі ці зміни фіксує політична карта світу. Головною її властивістю є динамічність, тобто здатність постійно змінюватися. 

 

   Зупинка «Терміни і поняття»

Ознайомлення з основними термінами і поняттями, які зустрічаються в темі ( Робота з підручником. Кожна правильна відповідь- бал в особистий залік

 

    

Головними об’єктами політичної карти є країни, держави та території. 

Важливим поняттям політичної географії є «територія». У міжнародному праві під територією (від лат. territorium – область) розуміють простори земної кулі з її сухопутною й водною поверхнями, надрами й повітряним простором, а також космічний простір з небесними тілами в ньому.

    Ділянку водної поверхні певної водойми або її частини (моря, затоки, порту) у визначених межах називають акваторією (від лат. aqua – вода).

 Територія є об’єктом господарської діяльності. За правовим режимом виокремлюють три типи територій: державну територію, територію з міжнародним режимом, територію зі змішаним режимом.

  Державною територією є така, що перебуває під суверенітетом певної держави. До територій з міжнародним режимом відносять ті, що лежать поза межами державних територій та перебувають у загальному користуванні всіх держав відповідно до міжнародного права. До територій зі змішаним режимом відносять континентальний шельф і морські економічні зони у Світовому океані.

Країна – територія з визначеними кордонами, заселена певним народом, яка в політико-географічному аспекті може мати державний суверенітет або бути залежною. Якщо країна набуває суверенітету і стає повністю незалежною, то вона набуває політичного змісту держави.

Держава – суверенне політичне утворення, яке здійснює свої повноваження на певній території через діяльність особливої системи органів і організацій. Кожна держава охоплює певну територію, що є частиною географічного простору і включає все його різноманіття: форми рельєфу, річки, озера, береги морів, ландшафти, сільськогосподарські угіддя, гірничопромислові виробки, міста і багато іншого.

Більшість держав є офіційно визнаними усіма або майже усіма іншими державами. Головне місто держави – столиця. Обмежують територію країни державні кордони: як сухопутні, так і морські.

Державний кордон – вертикальна площина, що відокремлює одну країну від інших. Непорушність державних кордонів означає визнання їх іншими державами, тобто відсутність територіальних претензій та неможливість їх перетину без узгодження з даною державою.

Територія держави – це частина земної кулі з притаманними їй природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами, що перебувають під суверенітетом певної країни.

До складу державної території відносять три основні складові: 

суходіл (територія) з його надрами; 

акваторію (до неї належать зазвичай внутрішні й територіальні води); 

повітряний простір (аероторія) над суходолом і водами.

Юридично до державної території за міжнародними угодами також прирівнюються морські судна, що належать державі й офіційно перебувають на певний момент за її межами, літаки, засоби зв’язку, посольства даної держави за кордоном тощо.

У світі існує кілька країн, що з усіх боків оточені територією іншої держави. Такі країни мають назву анклавів. 

 Окрім держав на політичній карті існують різні за своїм статусом території: залежні території, території з невизначеним статусом, міжнародні території. Статус країн мають залежні території, кожна з яких перебуває під політичним або військовим контролем однієї із суверенних держав.

    Залежна територія – це країна, яка перебуває під владою іноземної держави- метрополії. Нині на політичній карті світу залишилося понад 40 залежних територій. Їх позначено тим самим кольором, що й країну-метрополію, яка ними володіє. Головне місто залежної території називають адміністративним центром.

З-поміж залежних територій розрізняють колонії та протекторати.

Колонія – країна або територія, що перебуває під владою іноземної держави (метрополії), не має політичної й економічної самостійності і керується на основі спеціального режиму.

Колонії позбавлені політичного суверенітету та економічної самостійності. Їх управління здійснюється на основі спеціального режиму

        Існують території з невизначеним статусом: окуповані, нейтральні або спірні території.

У приморських країнах державна територія поширюється ще на певну відстань від берега в море чи океан. Тоді йдеться про кордони територіальних вод, які встановлюють на відстані 12 морських миль (1 морська миля – 1852 м) від узбережжя.

До міжнародних територій належать відкриті моря (тобто частини моря, які не входять ні в територіальні води, ні у внутрішні води будь-якої держави), а також моря, які безпосередньо сполучаються з океанами (наприклад, Середземне море). У мирний час вони не є власністю жодної держави й відкриті для користування всіх держав. Кожний корабель у відкритому морі вважається плаваючою територією держави, під прапором якої він перебуває. До територій з міжнародним режимом також відносять міжнародні річки, протоки та канали, глибоководні частини морського дна за межами континентального шельфу.

Космічний простір (у т. ч. Місяць та інші небесні тіла) згідно з нормами міжнародного космічного права не підлягає національному привласненню й відкритий для дослідження та використання всіма державами.

      Особливий статус має Антарктида, міжнародно-правовий режим якої визнано договором від 1 жовтня 1959 р. Згідно з ним, даний континент є нейтральним, демілітаризованим, де заборонена будь-яка військова та господарська діяльність, а також політичні поділи території. Єдиним дозволеним видом діяльності є науково-пошукова робота.

 

Зупинка «Спільне та відмінне»

  Головні об’єкти політичної карти

 Визначити спільні та відмінні риси понять «країна» і «держава» (Індивідуальне завдання, кожна правильна риса- бал в особистий залік)

Країна	Держава
територія з визначеними кордонами, заселена певним народом, яка в політико-географічному аспекті може мати державний суверенітет або бути залежною. Якщо країна набуває суверенітету і стає повністю незалежною, то вона набуває політичного змісту держави	суверенне політичне утворення, яке здійснює свої повноваження на певній території через діяльність особливої системи органів і організацій. Кожна держава охоплює певну територію, що є частиною географічного простору і включає все його різноманіття: форми рельєфу, річки, озера, береги морів, ландшафти, сільськогосподарські угіддя, гірничопромислові виробки, міста і багато іншого

 

Зупинка «Подорож державами світу»

Кожна держава має столицю- головне місто. (Робота з картою в парах. Кожна пара отримує завдання знайти на карті державу та назвати її столицю, правильна відповідь – бал в залік пари).

 

Зупинка «Типологічна»

 Типологія держав. На політичній карті понад 200 держав. (фронтальна робота, кожен, хто відповідає, отримує бал в особистий залік)

 

•          Чи всі держави є однаковими?
•          За якими ознаками можна групувати держави?

І. За рівнем економічного розвитку:

• доіндустріальні держави (рівень розвитку яких є нижчим світових стандартів);
• індустріальні (які відповідають світовим стандартам);
• постіндустріальні держави (які перевищують світові показники).

ІІ. За способом здійснення влади:

• демократичні, в яких гарантується реальність інститутів безпосередньої та представницької демократії;
• антидемократичні, в яких влада здійснюється насильницьким шляхом.

ІІІ. За характером функцій держави:

• соціальні – забезпечують реалізацію інтересів всіх верств населення;
• асоціальні – перевага надається економічній та політичній функціям держави.

IV. По відношенню до права:

• правові держави, діяльність яких заснована на правових приписах;
• неправові, що лише декларують власну відповідальність перед народом.

V. По відношенню до релігії:

• світські, де релігійні організації є відокремленими від влади та позбавлені юридичних та політичних функцій;
• клерикальні, де певна релігія набирає статусу державної та займає основне місце серед інших конфесій;
• теократичні, де державна влада належить церкві, яка і визначає статус державної релігії, релігійні норми є джерелом законодавства, а глава держави є одночасно вищим релігійним діячем;
• атеїстичні, де релігійні погляди переслідуються законом, а релігійні організації знаходяться під державою (Албанія).

VІ. За зовнішньою політикою:

• миролюбні, що вирішують проблеми на основі норм міжнародного права;
• агресивні, що вирішують проблеми силовими засобами.

Типологія держав за формою правління

Республіка (з лат. — суспільна справа) – форма правління, за якої суверенні права на владу належать або всім дієздатним громадянам, або їхній більшості.

На сучасній політичній карті з майже 190 держав понад 145 є республіками.

У них від імені народу управління здійснюють представницькі органи, які обираються або прямим голосуванням, або на основі визначених процедур непрямого народного волевиявлення (через довірених осіб, вибірників тощо). Традиційно визначають три типи республік:

 парламентська – верховенство влади має парламент, перед яким уряд несе колективну відповідальність за свої дії; роль президента в державному управлінні зменшена. Уряд на чолі з прем’єр-міністром формується із членів партій, що мають більшість голосів у парламенті.;

 президентська – у руках президента поєднані повноваження голови держави і голови уряду;

 президентсько-парламентська або парламентсько-президентська – роль президента і парламенту фактично врівноважена. Парламент має право винести вотум недовіри уряду, який сформував президент, а президент має право розпустити парламент і призначити позачергові вибори парламенту.

Монархія (від грец. monarchia – єдиновладдя) – така форма правління, за якої верховна державна влада цілком або частково зосереджена в руках одноосібного керівника держави – монарха. У сучасному світі лишилося 29 монархій. Вони відрізняються за своєю формою і бувають трьох видів.

В абсолютній (необмеженій) монархії глава держави – монарх є головним джерелом законодавчої і виконавчої влади, а парламенту взагалі немає або він є дорадчим органом.

У теократичній монархії вся політична й духовна влада перебуває в руках церкви. При цьому панівна релігія є обов’язковим атрибутом і частиною суспільства, а норми релігії є головним законом.

У конституційній (обмеженій) монархії влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, а виконавчі – уряду. Монарх юридично є верховним главою виконавчої влади, формально призначає уряд, замінює міністрів, розпоряджається військами, може скасувати прийняті  парламентом закони і розпустити парламент, але фактично ці повноваження належать уряду.

Ще одна специфічна форма правління визначає держави у складі Співдружності, до яких належать 14 країн, що раніше були колоніями Великої Британії

Особливою формою народовладдя є джамахірія (з арабської – «держава мас»), де влада безпосередньо належить народу. Джамахірією у 1977 р. проголошена Лівія. Тут ліквідовані політичні партії, уряд і парламент у його класичній формі. Країна керується первинними народними зборами, які наділені законодавчою і виконавчою владою.

Типологія за формою державного устрою

Під формою державного устрою розуміють територіально-організаційну структуру держави, що встановлює порядок розподілу країни на частини і взаємовідносини центральних і місцевих органів влади. До її основних функцій належать ступінчасте розміщення органів влади і державного управління, забезпечення збору податків і інформації, контроль центру над місцями, здійснення гнучкої економічної, соціальної та регіональної політики, проведення виборчих кампаній тощо.

Традиційно в світі склалися три форми державного устрою.

Унітарна держава (від лат. unitar – єднання) – форма державного устрою, за якої її частини є адміністративно-територіальними одиницями і не мають статусу державного утворення. Для таких держав характерні єдині для всієї країни вищі органи державної влади, єдине громадянство, єдина конституція, єдина правова система. Нині 159 суверенних держав світу є унітарними.

За федеративного устрою (від лат. foederatio – союз) кілька державних утворень, що юридично мають визначену самостійність, утворюють єдину союзну державу. Територія федерації складається з територій окремих її суб’єктів (штатів, кантонів, земель, республік тощо); суб’єкти федерації зазвичай наділені власною законодавчою, виконавчою і судовою владою, мають власну конституцію.

Конфедеративна держава (від лат. соnfoederatio – союзний договір) – постійний союз суверенних держав, створений для досягнення політичних або військових цілей. У конфедерації немає єдиної території і громадянства, єдиної податкової і правової системи. Правова основа конфедерації – союзний договір, а федерації – конституція

 

Зупинка «Картографічна»

Навести приклад держав з різним рівнем економічного розвитку( за типологізацією ООН): високорозвинуті (G-7, G-20), країни, що розвиваються, з низьким рівнем розвитку. (Робота з картою в групах. Кожна група отримує завдання визначити країни, правильна відповідь – бал в залік групи).

Зупинка «Хвилинка- цікавинка»

Кросворд «Держави світу». Розгадавши кросворд (по горизонталі), дізнаються (по вертикалі), без чого неможливе вивчення географії. (Фронтальна. Найактивніші- отримують бал в особистий залік)

1.Держава в Північній Америці, що маж одну з найбільших українських діаспор (Канада)

2.Держава, яка прийняла найбільшу кількість біженців з України під час війни (Польща)

3.Даржава, площа якої займає цілий материк (Австралія)

4. Держава Азії, з однією з найбільших у світі чисельністю населення (Китай)

5. Держава, яка протягом століть виборювала свою незалежність і вразила весь світ своїм патріотизмом (Україна)

					1.
2.
	3.
			4.
		5.

 

					1. К	а	н	а	д	а
2. П	о	л	ь	щ	А
	3. А	в	с	т	Р	а	л	і	я
			4. К	и	Т	а	й
		4. У	к	р	А	ї	н	а

 

Зупинка «Підсумкова»

Учні формулюють висновки уроку, використовуючи схему:

•          Чи був урок пізнавальним? (прикріплюють відповідний смайлик)
•          На уроці ми дізнались …
•          Ми навчились …
•          Найцікавішим було …

 

Зупинка «Оцінювальна»

Підрахунок  отриманих балів, визначення найактивніших здобувачів освіти, взаємооцінювання та оцінювання викладачем.

 

Домашнє завдання: Опрацювати параграф підручника, підготувати повідомлення про одну з держав світу.