Урок "Ліна Костенко. «Маруся Чурай». Історична основа. Духовне життя нації,крізь призму нещасливого кохання. Перша сюжетна лінія роману. Центральні проблеми у творі"

 Тема. Ліна  Костенко  «Маруся  Чурай». Історична основа. Духовне життя нації,крізь призму нещасливого кохання. Перша сюжетна  лінія роману. Центральні проблеми у творі

Мета: дослідити майстерність письменниці у змалюванні образів роману, розкрити їх неповторну індивідуальність, духовну силу і красу Марусі Чурай, що органічно зливається з образом України; розвивати спостережливість, творче мислення учнів, уміння узагальнювати матеріал, виділяти основне; виховати почуття людської гідності, доброти, милосердя, справедливості. Виховати старшокласників в дусі поваги до минулого та гордості за свій народ, формувати національну самосвідомість старшокласників, утвердити високі моральні цінності.

Тип уроку:  вивчення нового матеріалу

Форма проведення: урок-дослідження,  урок пошук істини.

Обладнання:  відео презентація творчості Л.Костенко, Марусі Чурай, текст роману «Маруся Чурай», слайди,  запис пісень легендарної піснярки, словник, на дошці – тема й епіграф, «Пісня про Марусю Чурай» у виконанні Р. Кириченко, фото пам’ятника Марусі Чурай в місті Полтаві.

Епіграф: Красива ж я була, правда?

Схожа на свою матір.

Смілива я була, правда?

Схожа на свого батька.

Співуча я була, правда?

Схожа на свій народ.

«Маруся Чурай» Л. Костенко

 

Проблемне запитання.  Чому Маруся Чурай – це голос  України, її душа?

 

Хід уроку

І.Організаційний момент

Відеопрезентація про Л.Костенко

Зачитую епіграф

ІІ.Актуалізація опорних знань.

Читання поезії напам’ять ученицею

 

Життя іде і все без коректур. 
І час летить, не стишує галопу. 
Давно нема маркізи Помпадур, 
і ми живем уже після потопу. 
Не знаю я, що буде після нас, 
в які природа убереться шати. 
Єдиний, хто не втомлюється, – час. 
А ми живі, нам треба поспішати. 
Зробити щось, лишити по собі, 
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, 
щоб тільки неба очі голубі 
цю землю завжди бачили в цвітінні. 
Щоб ці ліси не вимерли, як тур, 
щоб ці слова не вичахли, як руди. 
Життя іде і все без коректур, 
і як напишеш, так уже і буде. 
Але не бійся прикрого рядка. 
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. 
Не бійся правди, хоч яка гірка, 
не бійся смутків, хоч вони як ріки. 
Людині бійся душу ошукать, 
бо в цьому схибиш – то уже навіки. 

ІІІ Мотиваційний момент

Нашій літературі пощастило, що є в ній постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів. У творах Ліни Костенко – єдність характеру і слова, а увагу привертає історична тема, історична пам'ять. Талановита поетеса не зрушує коріння, розуміючи його значення в розвитку духовності, національної культури. Своєю поезією застерігає нас від втрати історичної пам’яті. Особливо виразно ця думка звучить у її романі у віршах «Маруся Чурай». Образ Марусі зливається з образом України, що сигналізує через століття : пам’ятайте нащадки. Свою славну історію , і лише тим будете сильні й знані у світі.

ІV. Оголошення теми, мети. Цілевизначення

Запис дати теми в зошит

V. Опрацювання навчального матеріалу

1.Вступне слово вчителя

  «Минуло небагато часу від виходу книги, а вона вже стала раритетом, предметом схвильованих виступів майстрів слова, про неї одразу ж з'явилися відгуки у пресі. Так розпочала свій шлях «Маруся Чурай» Ліни Костенко» ,— писав наприкінці 1980 року літературознавець Павло Охріменко. Але, як ми вже знаємо, насправді історія з цим твором розпочиналася не так легко й радісно. Звинувачення внутрішніх рецензентів, причому закиди навіть політичного характеру, затримали вихід роману не менше, як літ на шість... Лише після спеціальної ухвали Президії правління Спілки письменників України твір був випущений у 1979 році «Радянським письменником». 

Цей твір поетеси представляє в українській літературі рідкісний жанр – роман у віршах.

2. Теорія літератури

Роман у віршах — різновид ліро-епічного (змішаного) жанру, у якому поєднані особливості і ліричного, і епічного зображень, що веде до багатоплановості художнього світу. Межує з драматичною поемою, віршованою повістю. Слайд (Діти записують визначення в зошит)

3. Представлення бук трейлерів

Відеопрезентація-1 (про твір)

Відеопрезентація-2(проблемні запитання)

4.Робота в групах

Опрацювання міні- проектів підготовлених учнями вдома

-Маруся Чурай …Хто вона?

Деякі легенди й свідчення дають можливість приблизно визначити роком народження Чураївни 1625. Вважають, що Маруся була дочкою козацького старшини – урядника полтавського добровільного козачого полку Гордія – і полтавської трудівниці Горпини. Під час сварки з шляхтичем, який довго і підло знущався над людьми, не минав нагоди довести українцям, що вони "бидло", батько Марусі вихопив шаблю, вбив напасника, а сам врятувався від несправедливого польського суду, який би навіть не став розбиратися, хто був винен, тим, що втік на Запорізьку Січ і пристав до нереєстрового козацтва.
Під час козацько-селянського повстання у битві під Кумейками у 1637 році Гордій Чурай разом з гетьманом Павлюком потрапив у полон до польського гетьмана Потоцького і був страчений у Варшаві як один з лідерів визвольної боротьби.

Маючи чудовий голос і ліричну душу  Маруся спромоглася на велике кохання до козацького сина Гриця Бобренка.
Деякий час Маруся і Гриць зустрічалися й щиро любилися. Проте заради багатства й за підказкою матері вдовин син посватав дочку осаули Вигаяка Галю . З розпачу й образи Маруся отруїла Гриця, а у своєму злочині під час похорону призналася словами пісні "Ой не ходи, Грицю..." Безперечно, якщо таке відбулося дійсно, судова справа мусила бути зафіксована в архівних документах, але вони не збереглися через пожежу у Полтаві в 1658 році, коли місто згоріло дощенту.

У нарисі про Чураївну О. Шкляревський підкреслює, що коли у день страти Марусі на майдані зібрався великий натовп і два кати витягли на поміст майже непритомну дівчину, Іван Іскра на коні прорвався до місця страти і встиг вручити універсал Б.Хмельницького, яким гетьман відмінив вирок полтавського суду й дарував життя відомій співачці.
-«Історична основа твору. Історія написання»

Історичне полотно твору становить окрему сторінку, через яку ще раз висвітилися долі героїв роману. І життєву лінію головної героїні Марусі Чурай, Ліна Костенко ввела в бурхливі соціально-політичні перипетії суспільного поступу України XVII ст., а ще точніше — періоду визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Представники козацької республіки в романі — Богдан Хмельницький, Лесько Черкас, Мартин Пушкар, Іван Іскра, Яким Шибилист і ті, хто з небуття повернулися в думі (Яків Остряниця, Гордій Чурай, Павлюк, Наливайко).

До цього славного лицарства належить і дід Гамарник, «самітник і химерник», котрий од трьох шабель ще й досі не загоєн. Грицько Бобренко теж козак, але він з часом засвоїть іншу мораль, далеко не козацьку, неодноразово повторивши Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям».

В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українцеві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой не ходи, Грицю…».

   Досить назвати імена письменників, які в своїй творчості зверталися до нього, —

М. Старицький, В. Самійленко, С. Руданський, Л. Забашта, В. Лучук… А коли додати, що його певною мірою використала в повісті «В неділю рано зілля копала…» Ольга Кобилянська, що сама балада перекладена російською, польською, німецькою, угорською, французькою, англійською мовами, то з усією очевидністю розумієш сміливість Ліни Костенко, яка наново взялася за настільки, здавалося б, зужитий у літературі матеріал.

Художній твір вважається історичним передовсім тоді, коли автор правильно й всеохоплююче відображає історичну епоху. Ліна Костенко це зробила неперевершено.

-«Композиція твору»

Багатотемність твору:

-багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою;

-характеристика колоритних народних типів, взятих з різних «поверхів» українського життя XVIII ст.;

-кохання дівчини-козачки, яке відкривається безміром душевних граней та переживань  поетичних і трагічних.

Головна ідея твору:  незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу й могутність.

 Роман складається з дев’яти розділів, кожен з яких має добре продуману назву.

Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні, діалоги, монологи, авторські відступи. Слайд. Діти записують в зошит.

5.Бесіда по змісту тексту

-- Якими лініями розгортається сюжет твору ?

(Сюжет твору розгортається двома лініями: особистою – доля М. Чурай та інших персонажів, які відіграють у її житті важливу роль, та історичною – боротьба українського народу за своє визволення з-під влади польської  шляхти.)

--Що поклала в основу свого роману Л. Костенко?

(В основу роману поетеса поклала страдницьку долю легендарної піснярки з Полтавщини М. Чурай та показала трагедію всієї української нації, яка оплачувала право на життя смертю найдорожчих її синів, горем дітей.)

--Що відбувається в другому розділі роману? Чому мовчить Полтава? (зачитуються рядки учнями від слів: «Годуйте коней, неблизька дорога …»)

 

--Чому Івану найтяжче, ніж кому іншому ?

 

--Дівчина шукає відповіді на болючі питання: чому Гриць покинув її? Чому пішов свататись до Галі?

 

6.Читання за ролями: зачитується в особах сцена розмови Гриця і матері, де мати наполягає на сватанні Гриця.

 

--Чому Гриць виродився духовно? Яка система доводить його до життя на «дві душі»? І до чого це приводить?

 

Учитель. Хай же оживе остання  зустріч Гриця і Марусі у неї вдома.

 

7. Відеофільм (фрагмент)

- Чому так холодно Маруся зустріла Гриця?

Фізкультхвилинка  (фанти під пісню Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки»)

 

8. Прослуховування запису пісні «Ой не  ходи, Грицю».

 

- Що найбільше вражає вас в цій пісні?

(Вражає послідовність, з якою Маруся здійснювала свою помсту.)

 

- Як ви вважаєте, коли Маруся створила пісню: до чи після отруєння? Чому?

(Це план дій Марусі, це пісня -застереження, бо в неї немає каяття за сподіяне!)

 

- Чому Маруся не може пробачити зради?

(Бо будучи чуйною душею, вона  душею зрозуміла, що до неї повернувся інший Гриць, а не той давній, якого вона любила!.

Горда Чураївна не хоче заплямувати своє велике кохання, вірніше пам’ять про нього. Вона зрозуміла, що їхні душі різної глибини.)

 

— Як ви думаєте, чи винна Маруся у смерті Гриця Бобренка?

 

---Чи можна пробачити  їй гріх заради її таланту?

 

9. Дослідницька робота.

Мова роману «Маруся Чурай»
Мова роману «Маруся Чурай» містить у собі все багатство стильових різновидів живої української мови — від розмовної, офіційної до вишуканих взірців літературної.
Лексичне багатство роману вражає: тут і високий стиль інтелектуальної мови автора, і суха суддівська мова, пересипана канцеляризмами та русизмами, і розмовна мова міщан, козаків.
Мелодійна структура твору — поєднання багатьох голосів. Кожна дійова особа наділена особливою, тільки їй властивою лексикою і способом висловлюватися. Ось бере слово незвичний до промов Яким Шибилист. Сама структура мовлення, в якому переважають речення з непрямим порядком слів, вказує на щирість простої людини. У таких людей що на думці, те й на язиці. Мовлення запорожця, що прибував до Полтави у справах, також вказує на те, що це людина відверта і не ховає за словами думок:

А запорожці — люди без круть-верть,
Все кажуть щиро на своє копито.

Не випадково суддя, відповідаючи козакові, ніби забуває про свою офіційність: «Знаскока тут не можна». Так побудовано увесь роман. Прийом індивідуалізації мовлення героїв не новий у літературі, та Ліна Костенко продемонструвала широку обізнаність з найрізноманітнішими проявами багатої української мови. Стиль мовлення, добір лексики вражає точністю вживання. Живий діалог у сцені суду змінюється ліричним внутрішнім монологом героїні. А в другому розділі автор бере слово, щоб високим стилем громадянина говорити про велич подій, на тлі яких розгортається особиста трагедія героїв. Письменниця вступає в діалог з героями і читачем. Часом уживає несподівані порівняння, що коренями сягають глибин народної образності: «зірками ніч висока накрапала», «слова самі на голос навертались, як сльози навертаються на очі», «душа до ранку смутком осипалась» та ін. Із цих порівнянь народжується метафора, яка також часто трапляється в тексті.
Гармонійне поєднання різних пластів живої народної мови, чутливість до слова — ось головні риси мови і стилю Ліни Костенко, що так яскраво виявились у романі «Маруся Чурай». Усе це — не самоціль. Така багата палітра художніх засобів робить твір Ліни Костенко по-справжньому талановитим, підносить його на рівень найкращих взірців світової художньої літератури.

 

---І от, нарешті, сумний розділ «Страта». Як ви думаєте: боїться Маруся страти чи ні? Чому?

(Маруся сама вершить свій власний суд – суд сумління )

 

(зачитується уривок і з розділу «Страта», починаючи словами: «Вона ішла …»

в ролях.

Зачитується наказ про помилування Марусі).

 

-Чи справедливо вчинив  Іскра?

 

-Що ним керувало: любов чи справедливість?

 

 

- Чому в шостому розділі «Проща» письменниця вводить образ мандрівного дяка?

 

(Мандрівний дяк – це борець за Україну, за правду, він ненавидить компроміси у сфері духовності, пристосовництво, таврує сучасних поетів, які складають віршики. Ліна Костенко осучаснює минуле, розглядає його як місток у майбутнє.)

Маруся зрозуміла, що її особисте горе ніщо в порівнянні із всенародною трагедією. Шлях на прощу стане другим прозрінням Марусі, усвідомленням своєї причетності до долі народу. Мандри з дяком показали дівчині горе розтерзаної України і в минулому і, в сучасному. Маруся розуміє, що комусь на світі гірше, ніж тобі. Вразлива і чуйна душа дівчини ніби вдруге народжується, оживає від дотику до страждань співвітчизників. Так роман нагадує нам історію не однієї Марусі, а багатьох людських доль, що і сприймається нами як життя цілої нації, цілого народу. Я думаю, що в цьому саме і е новаторство Л. Костенко.

 

-- Тож якою перед нами  постає Маруся? Дівчина з легенди, чи конкретна історична особа? (Учні діляться власними судженнями)

 

 

10.Займи позицію.

-Які погляди на любов і сім’ю  імпонують вам особисто після детального розгляду змісту  роману?

---Мені подобається, що Маруся мріяла побудувати сім’ю на любові, взаєморозумінні, довірі і повазі одне до одного «Мене потрібно любити», - говорила вона.)

---Мені подобається, що Маруся навчилася у батьків великої любові. Вона хоче бути схожою на батька та матір. « Я колись, як виросту, і в мене буде отака любов», - мріяла Маруся.

----Мені подобається в Марусі те, що, дізнавшись про зраду, вона зберегла у собі особистість, внутрішню стійкість і чистоту. Адже ,навіть у людей, що проводжали її до шибениці, вона викликала захоплення:

Злочинниця - а так би й зняв шапку.

На смерть іде – а та би й поклонивсь.

 

 

--Кого ж дійсно могла б впустити в своє серце Маруся Чурай і бути щасливою? (Івана Іскру)

 

--  Як ви розумієте слова Івана Іскри:

«Ми з нею рідні. Ми одного кореня. Мабуть,  один лелека нас приніс?»

(Стосунки Марусі і Івана - це одні з найпрекрасніших сторінок не тільки роману, а  й усієї української літератури. Івану, як і Марусі, світить батькова зоря. Взаємини Івана і Марусі - це своєрідний виразник великого кохання двох рівноправних людей, двох високих і чистих душ. Любов Івана до Марусі немов би відтінює любов Гриця, допомагає зрозуміти її недостатню глибинність. І в одну з хвилин Маруся дійшла до думки про нерівність душ своєї і Гриця. Іван же був їй рівнею, бо, як ніхто інший, цінував винятковість її душі. І, якщо Маруся піднімала до себе і ошляхетнювала Гриця, то з Іваном була зовсім інша ситуація – їй самій багато в чому треба було підніматись до Івана, Іван і Маруся – духовно близькі, але доля судила їм нерозділену любов, і остання зустріч з Іваном викликала у Марусі велику тугу – вона відчула в ньому по-справжньому близьку людину.)

 

Учитель. (проблемне запитання)

---То чому ж для України Маруся «не  просто так Маруся, а це голос, це пісня, це душа»?

Учні висловлюють свої власні судження, а саме:

--Маруся - голос України, тому що вона бачить своє місце в житті народу, складає для нього пісні.

--Маруся не може вмерти, бо вона піднімала дух воїнів своїми піснями.

--Вона увічнювала героїчну боротьбу за визволення.

--Маруся знайшла своє місце в житті нації, вона реагує на криваві події, що принесли горе на рідну землю, її пісні піднімали духовне життя нації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З яким твором можна порівняти роман у віршах Л.Костенко «Маруся  Чурай»?

11. Компаративний аналіз

 

	«Маруся Чурай» Ліна Костенко	«Лісова пісня» Леся Українка
Жанр	Роман у віршах	Драма-феєрія
Проб­ лема	Незнищенність українського народу; батьки і діти; проблема кохання; проблема зради	Боротьба за вільне, творче, гармонійне, духовно багате життя; добро і зло;
	проблема кохання; проблема  зради
Любов­ний три­кутник	Маруся — Гриць — Галя	Мавка — Лукаш — Килина
Образи	Гриць Бобренко	Лукаш
	Вони обидва живуть у постійній невідповідності, кон­флікті внутрішнього «я» із вчинками, власного пове­дінкою.  Гриць і Лукаш мали багатий душевний потенціал, але власноруч  його знищили
	Орина Бобренчиха	Мати Лукаша
	Обмежені, егоїстичні, обидві прагнуть багатих невісток своїм синам, і в силу своєї душевної сліпоти вони навіть не розуміють, що руйнують життя своїх дітей.

 

 

  Це ж Бобренчиха сама посіяла в Гриця ґрунт для зради, роздвоєність душі. Це ж словами матері він краяв душу Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям»

 

Проблематику твору діти записують у зошит.

 

 

VI. Підсумок уроку

 Учитель. Пройде  кілька місяців,  і ви станете на стежку дорослого і самостійного життя. Що ж  понесемо ми сьогодні з нашого уроку для себе у нелегку, часом жорстоку, дорогу життя?

(Учні роблять висновки, що життя треба прожити гідно, не згинаючись під його тягарем, а в разі необхідності закликати на допомогу небачені свої резерви стійкості і сили і т.д.)

 

 

 

 

Учитель. Минуть роки і роки… іще появляться на поетичному небосхилі Полтавщини нові таланти, нові Чураївни… але завжди на Полтавщині буде куточок, куди ніколи не заросте стежка – це Марусина криниця, де ростуть могутні дерева, що їх рідко знайдеш у звичайному лісі. Щовесни прокидаються вони до життя, вкриваючись ніжною зеленню… То ж і духовні надбання минувшини не повинні згоріти у вогні забуття.

Чи хоч пучечок той калини

Мені на груди покладуть? – готуючись до страти, гірко спитала Маруся. А потім зауважила, що в її житті «вже ніякий цвіт не процвіте».

  Ні, не буде безіменною і забутою українська співачка Маруся Чурай.

  Навесні, 2006р. в місті Полтаві біля театру ім. Гоголя, був урочисто відкритий пам’ятник Марусі  Чурай. Ініціатором спорудження пам’ятника виступив  Анатолій Кукоба, автор пам’ятника Анатолій Чернощоков, а скульптор Андрій Споришев. Вилитий із бетону і окутий міддю, він споруджений на кошти громадських організацій, полтавчан, шанувальників пісні.

 (показую фотографії пам’ятника).

 

 

Учитель. Тож хай наш сьогоднішній діалог запалить в наших душах любов до рідної землі, до отчого дому. Маруся живе серед нас, пісня її продовжує жити!

 

 (звучить пісня «Пісня про Марусю Чурай» у виконанні Раїси Кириченко)

 

 І хай разом з цією піснею живе в нашій пам’яті і ім’я нашого славного солов’я України Раїси Кириченко, ще однієї Чураївни, що промовляє до нас воістино святії слова:

Нема її могили, земля над нею рівна,

А значить, не вмирала Маруся Чураївна …  

 

VII.Оцінювання.

VIII.Домашнє завдання диференційоване.

1. Збір та систематизація матеріалів для міні- твору «Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси і таланту».(В.Сахневич, А.Ляшко,З.Юсупова, К.Камал,С.Кобрін)

2.Виписати з роману 5–6 афористичних висловлювань.(В.Шльомич,О.Білоус,

 Х. Махмудов, А. Ареф’єв, О.Процко, К.Касап)

3.Підготувати характеристику образу Марусі Чурай за планом.(О.Терлецький,В.Ливандовська,Д.Данильченко,Р.Юсупова,Р.Куліш)

Орієнтовний план:

1. Портрет героїні роману як засіб розкриття її характеру.

2. Батьки Марусі.

3. Художня обдарованість.

4. Стосунки: Маруся — Грицько, Маруся — Іван.

5. Піснетворчість.

6. Спільне й відмінне між Марусею Чурай та Мавкою з «Лісової пісні» Лесі Українки.

7. Моє ставлення до образу Марусі Чурай.

 

4.Весь клас - вивчити напам’ять уривок з твору (не менше 20 рядків)