Урок "Поетична збірка І.Я. Франка "Зів’яле листя". Емоційна гама почуттів ліричного героя в поезіях "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", "Чого являєшся мені у сні?"" "

Тема: Поетична  збірка І.Я. Франка «Зів’яле листя». Емоційна гама почуттів ліричного героя в поезіях «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені у сні?» Утвердження людських почуттів, ідеалу кохання.

Мета уроку: ознайомити учнів з інтимною лірикою І.Я. Франка, його збіркою «Зів’яле листя», намагатися з’ясувати через духовний світ та спогади про кохання – життєву основу інтимної лірики поета, вчити слухати класичну музику світових геніїв, декламувати вірші; розвивати й виховувати красу взаємин, любов до поетичного і музичного слова.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрети І.Я. Франка, Ольги Рошкевич, Целіни Журовської, Юзефи Дзвонковської, Ольги Хоружинської, «чаша кохання», смарт-дошка, презентація.

Епіграф: Чи варто було трудиться, щоб пустити у світ пару жмутків

зів’ялого  листя, вкинути в круговорот нашого сучасного життя кілька крапель, затроєних песимізмом?

                                                   Іван Франко

Хід уроку

 І. Організаційний момент.

Вступне слово вчителя. (Звучить Л. Бетховен. До Єлізи)

— Доброго дня, діти. Сьогодні ми продовжуємо вивчення творчості Івана Яковича Франка. На попередніх уроках він постав перед нами як поет-борець за свободу народу, як філософ, критик, активний громадський і культурний діяч…могутній сильний Каменяр!  Але перш за все усі ми люди, зі своїми слабкостями, потаємними мріями, бажаннями, зі своїми почуттями…І Франко не був винятком… І його серце трепетало від кохання, мліло від його солодких мук  та  плакало від розлуки… І виною всьому – Жінка… Отже, сьогодні мова піде про жінок у долі Франка, які збентежили його розум, сколихнули його серце, і «з нього визвали одні оті ридання голосні – пісні…»

ІI.  Оголошення теми і мети уроку.

Тож запишіть тему нашого сьогоднішнього уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Учитель. Сьогодні ми будемо говорити про кохання… Воно приходить до кожного з нас, незалежно від віку, статусу, національності…а також незалежно від нашого бажання. Я думаю, що в ваших юних душах теж уже проростали паростки першої закоханості…

• То з чого ж на ваш погляд виникає кохання? Пропоную Вам написати це на невеличких аркушах, з чого ж виникає кохання і наповнити нами нашу чашу кохання! (учні пишуть, потім учитель зачитує)

Отже, з невеличкої іскри здатне розгорітися справжнє полум’я, яке зігріває, якщо кохання взаємне, і обпалює, якщо нерозділене. Хтось закохується лиш раз і на все життя, а особливо вразливі люди неодноразово переживають це почуття… Але цікаво те, що кожного разу все по-іншому… повторитися неможливо… от і до Франка це велике почуття приходило тричі в житті.

 «Тричі мені являлася любов»,  –  пише сам письменник.

ІV. Сприймання і засвоєння учнями нового матеріалу.

1. Звучить вірш «Тричі мені являлася любов»

Учитель. Ким же були ці жінки? Хто вони, оті три Франкові кохання, ті три музи, три жінки його творчої долі, що залишили в серці Франка незагоєні рани? Спробуємо дізнатися завдяки нашим дослідникам.

1. Виступи учнів про три великих кохання Франка

 Учень 1.

Першим сильним почуттям юного Франка було кохання до попівни Ольги Рошкевич. Вона мала добру освіту: володіла німецькою та французькою мовами, захоплювалася збиранням етнографічних матеріалів, мала друковані праці.

     Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу кар’єру. Та після першого арешту та ув'язнення заборонили з'являтися в їхньому домі.

Ти одна моя правдивая любов,

Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;

Ти найтайніший порив той, що бурить кров,

Підносить грудь, та ба - ніколи не сповниться

     Попри заборони зустрічатись, Іван та Ольга ще протягом десяти років листувалися.

     Ольга теж кохала Івана та по велінню батька вийшла заміж за священника, а Франкові написала: «Не думай, що я за тебе забула! Ти мені ніколи з думки не зійдеш - все буде тісно пов’язане з тобою, твоєю роботою, твоїми думками».

     Лист Ольги звалив його з ніг, і він їй написав: «Втративши тебе, я втратив надію на любов чесної і розумної жінки, а притім такої, котра могла б зв’язати свою долю з моєю».

 Він перелив свій біль у найкращі поезії,   –  вона ж на сім замків закрила своє горе.

     Протягом усього життя ім’я Ольги було для Франка священним:

Я не тебе люблю, о ні,

Моя хистка лілеє,

Не оченька твої ясні,

Не личенько блідеє.

Не голос твій, що, мов дзвінок,

Мою бентежить душу,

І не твій хід, що кожний крок

Відчути серцем мушу.

Ні, не тебе я так люблю,

Люблю я власну мрію!

За неї смерть собі зроблю,

Від неї одурію. 

     А Ольга до кінця життя зберігала Іванові листи. Сестрі Михайлині заповіла покласти їх у труну, під голову, як найцінніший скарб її життя.

Учень 2.

Про красу Юзефи Дзвонковської, її начитаність, передові й оригінальні погляди Іван Франко уперше почув від своїх польських друзів. Один із них Іванові писав: «Перед цією красою потрібно впасти на коліна і молитись, молитись, молитись! За такою королевою можна піти на край світу, кинутись в огонь або воду... Це якийсь диявол, а не жінка! А знаєте, чим ще притягує? Величезним тактом   – тримає людей на поводку –  нічим не ділиться і нічого не говорить і тим доводить людину до шалу.

     Це ангел доброти, розсудку, невинності».

     При зустрічі на Франка Юзефа справила сильне враження. Він відразу ж палко закохався. І вирішує, що після Ольги Рошкевич Юзефа саме та жінка, яка може йти поруч з ним, може бути його дружиною.

     Та Юзя не відповіла взаємністю. Він страждав.

Лиш потім Іван Франко довідався про справжню причину відмови. Юзефа була хвора на сухоти (туберкульоз). Йому відмовила, як і всім іншим. Франкові про свою хворобу сказала чесно й відверто.

     Могилу Юзефи Дзвонковської віднайшли зовсім недавно на кладовищі міста Івано-Франковська. Плита з пісковику понадтріскувалась і поросла мохом. На ній написані дати народження і смерті - 1862-1892. Усього 30 років життя.

     Слово вчителя.

Уже тридцятирічним Іван Франко у Києві зустрів Ольгу Хоружинську. Вона закінчила Харківський інститут шляхетних дівиць, володіла французькою, німецькою, англійською мовами, чудово грала на фортепіано. Він їй також сподобався енергією, розмахом думок, розумом.

     Ця освічена жінка стала йому вірною дружиною, народила трьох синів і доньку, писала статті, допомогала у написанні та виданні творів, переживала з ним радість і горе.

     Та Іван Франко у листі до друга писав: «З теперішньою моєю жінкою одружився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою, освіченою. Но то дарма. Судженої і на коні не об'їдеш».

     Учень 3.

Одна із найромантичніших історій із життя вже одруженого Івана Франка – це його кохання до Целіни Журовської –  дівчини з голівкою грецької богині. Він побачив її за прозаїчних обставин, за касовим віконцем пошти міста Львова. Він знов і знов приходив до пошти, щоб побачити її.

      Але гордовита красуня не покохала «русина» з рудим волоссям.

      Благоговійно схиляючи голову перед своїм ідеалом, Іван Франко писав:

Раз зійшлися ми случайно,

Говорили кілька хвиль -

Говорили так звичайно,

Мов краяни, що нечайно

Здиблються з-за трьохсот миль.

Я питав про щось такеє,

Що й не варт було питать,

Говорив щось про ідеї -

Та зовсім не те, не теє,

Що хотілося сказать.

Ти кивнула головою,

В сінях скрилася як стій;

Я ж мов одурілий стою

Шлю в погоню погляд свій.

Чує серце, що програна

Ставка вже не верне знов...

Щось щемить в душі, мов рана:

Се блідая, горем п’яна,

Безнадійная любов.

     Однак є факт, який цю жінку підносить. Коли самітній письменник помирав від важкої хвороби (дружина на той час була у божевільні), Целіна прийшла у його помешкання і доглядала за ним.

     Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська, Целіна Зигмутовська. Ці жінки принесли серцю Івана Франка щастя і горе, радість і муку.

3. Розповідь учителя про видання збірки «Зів’яле листя»

У 1896 році вийшла збірка поезій І. Франка, яка ще й досі викликає дискусії серед франкознавців. Причиною цих суперечок був сам автор, який до першого видання, тобто 1896 року, надрукував у вигляді передмови щоденника пристрасного закоханого, що пішов з життя через нерозділене кохання. А вже в другому виданні, яке побачило світ у 1911 році, сам автор говорить, що поезія його власна, а не того самогубця, і що цей щоденник взагалі є літературною підробкою.

І ось постало питання: чи був насправді цей щоденник?

Виявляється, що такий щоденник насправді був, і відповідь на це питання ми знайшли в нарисі Уляни Кравченко «Перший рік практики. Шкільний рік 1881/1882» з циклу «Спогади вчительки».

У мемуарах письменниці не лише всебічно змальовується життя молодої дівчини на першій її шкільній практиці в повітовому містечку Бібрці на Львівщині, а й показано взаємини особистого характеру. Серед численних прихильників Юлії Шнайдер (справжнє прізвище та ім’я поетеси Уляни Кравченко) був і автор щоденника, що нас цікавить,— двадцятирічний вчитель Супрун. Після відмови Уляни одружитися, він надіслав їй любовного листа-щоденника, а сам зник з містечка. В усних зізнаннях і щоденникових записах юнак погрожував самогубством, але Уляна Кравченко в цьому не впевнена.

І ось цей щоденник потрапляє до рук І. Франка, де він власноручно робить помітку польською мовою, яка в перекладі звучить:

Серце страсті рвуть на часті, хто позаздрить цій напасті?

Сліди перечитування Супрунового щоденника позначилися на «Зів’ялому листі» своєрідно. Між щоденниковими записами і «ліричною драмою» текстуальних збігів майже немає.

V. Закріплення вивченого.

1. Читання вчителем поезії «Розвійтеся з вітром, листочки зелені»

 

Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, Розвійтесь, як тихе зітхання! Незгоєні рани, невтишені жалі, Завмерлеє в серці кохання.   В зів’ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю? Хто взнає, який я чуття скарб бaгатий В ті вбогії вірші вкладаю?   Ті скарби найкращі душі молодої Розтративши марно, без тями, Жебрак одинокий, назустріч недолі Піду я сумними стежками.

2. Бесіда з учнями

1. Спробуймо дати відповідь на перше проблемне питання чому збірка має назву «Зів’яле листя»?

- Чому в’яне листя?

- Що потрібно для того, щоб воно жило?

- Перенесемо це на кохання…

(Тепло долонь, сонце серця, життєдайна енергія – все це необхідно для того , щоб любов не зів’яла). А якщо цього немає, наступає лірична драма.

Образ зів’ялого листя алегоричний, автор визначає його як «завмерлеє в серці кохання».

3. Будова збірки.

Збірка поділяється на три цикли, або «жмутки», вірші в них — це «зів’ялі листочки».

І жмуток - розповідає про зародження кохання, пронизаний мотивами подиву, радості, незважаючи на те, що кохання не розділене.

ІІ жмуток - написаний переважно у народно-пісенній манері. Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них.

ІІІ жмуток - пронизано мотивами розпачу, безвиході, марності життя з сердечних болем, бажанням покінчити з собою та своїми стражданнями.

Учитель.

Проблемне питання №2

 А тепер нам треба дати відповідь на друге питання: чому збірку «Зів’яле листя» називають ліричною драмою?

Така вже доля поета — жити й вмирати, любити й страждати привселюдно. Поети відходять у вічність, залишаючи свої шедеври, сповнені гарячих почуттів і драматизму життя. Таким шедевром є збірка Івана Франка «Зів’яле листя», жанр якої автор визначив сам — «лірична драма», власне, драма почуттів.

  Учитель.  Оскільки драматичний твір  передбачає дійових осіб, давайте  їх разом визначимо  в ліричній драмі «Зів’яле листя».

(Учні називають дійових осіб ліричної драми: Він і  Вона )

4. Складання структурно-логічної схеми «Дійові особи ліричної драми «Зів’яле листя»

Учитель.   Пропоную, аналізуючи  поезії збірки, дослідити  внутрішній світ наших ліричних героїв, те, що з ними відбувається, а результати роботи зафіксувати в структурно-логічній схемі «Дійові особи ліричної драми «Зів’яле листя».

5. Слово вчителя. Щоб глибше зрозуміти поезію «Зів’ялого листя», послухаємо слова Франкового зізнання.

Франко. «Хвилини, в котрих я любив… були, може, найкращі в моїм житті — жаль тільки, що були це заразом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості».

Висновок. У збірці поет створив узагальнений і досить абстрактний образ жінки. Така велика сила майстерності митця: перед нами не три особи, а три силуети однієї й тієї самої жіночої постаті, три грані одного кристала. В одному образі, ніби в усмішці Джоконди, безліч відтінків гордості і гіркоти, непорочності і звабливості, стриманої одержимості й прихованої іронії.

6. Виразне читання та аналіз вірша «Чого являєшся мені у сні?»

7. Ідейно-художній аналіз поезії.

- Визначте основний мотив вірша.

- Яку будову має поезія? Як змінюються почуття ліричного героя?

Запишіть емоційний стан ліричного героя, його зміну послідовно за строфами.

 Біль, страждання образа, докір           прощення     біль як радість.

• Якою показана кохана жінка?

Запишемо в схемі «Дійові особи ліричної драми «Зів’яле листя» » : Він  —  безтямно і самовіддано закоханий, тамує біль  своїми піснями, зневірений, розчарований; Вона  —  незрівнянно вродлива, горда, загадкова.)

• Визначте, які художні засоби сприяють розкриттю ідейно-тематичного задуму твору
• Визначте віршовий розмір поезії.

8. Слово вчителя. «Твою красу я переллю в пісні»,— каже поет устами свого ліричного героя. Інтимні поезії Франка, за словами Коцюбинського, самі «просяться в музику».

9.  Прослуховування пісні В. Козловського «Знаєш…» ( на слова І. Франка «Чого являєшся мені  у сні?» https://www.youtube.com/watch?v=5K9dyqDI6YM

Пропоную вашій увазі пісню «Знаєш…» у виконанні В. Козловського на слова поезії І. Франка «Чого являєшся мені у сні»

Вчитель.

Для поезій другого жмутка характерний тісний зв’язок з фольклорною традицією спробуймо простежити це на прикладі поезії  «Ой ти, дівчино, з горіха зерня».

10. Виразне читання поезії «Ой  ти, дівчино, з горіха зерня»

11.  Ідейно-художній аналіз вірша

• Який основний мотив цього вірша?
• Якою показана кохана жінка у цій поезії? В чому суперечливість цього образу?
• Доповніть схему «Дійові особи ліричної драми «Зів’яле листя» : Вона – неприступна красуня, мініатюрна, фатальна любка)
• В чому подібність цієї поезії до творів фольклорних жанрів? (Фольклорні: вигук ой, поетичне звертання до дівчини, окличні речення, риторичні запитання, зменшено-пестливі слова – серденько, устонька, постійні епітети – ясная зоре, буря люта, анафора – чом, чом, фразеологічні звороти – загублю душу)

Учитель. Справжнє художнє диво — оці Франкові твори, в яких народно-поетичні образи-символи знаходять новий зміст, нове життя.

VІ. Підсумок уроку

1. Звернення до епіграфа.

«Чи варто було трудиться, щоб пустити у світ пару жмутків зів’ялого  листя, вкинути в круговорот нашого сучасного життя кілька крапель, затроєних песимізмом?» (Іван Франко)

• То чи не марною була праця поета над збіркою «Зів’яле листя?»

2. Слово вчителя.

Як би не складалася доля поета, він прагнув бути відвертим, чесним у відношеннях, не дорікав за тяжкі випробування, які доля йому часто ставила на життєвому шляху, проте все ж вела його по життю, мов мати, і вдихала «дух життя рум’яний», вселяла в його серце нові надії.

Великий Франко не побоявся видатися слабким — найбільші таємниці своєї душі довірив світові, нам з вами. Це ознака не слабкості, в якій звинувачували поета окремі сучасники, а духовної сили. Бо знав митець: люди смертні, та вічним є кохання — і взаємне, щасливе, і нерозділене, стражденне. Тому й сьогодні, через багато років з часу появи, хвилюють нас правдиві і щемні поетичні рядки «Зів’ялого листя».

Вам я хочу побажати завжди зберігати оптимізм. І хай у вашому житті обов’язково буде кохання. Хай воно буде чистим, вірним та  взаємним, щоб не в’януло листя, а розцвітали троянди – чудові квіти кохання. Адже великий І. Франко писав:

Які слова, дзвінкі й чудові,

Даруєш ти мені Господь,

Що ми в цім світі без любові?

Лиш грішна плоть, нікчемна плоть.

 

Куди б не йшли, за що б не брались,

Все, виявляється дарма.

Ніщо у цім житті не в радість,

Коли любові в нас нема.

 

Любов – це те, що буде вічно,

І ні початку, ні кінця.

Любов, як Всесвіт, що магічно

Пульсує в грудях у Творця.

 

І я складаю в кожнім слові

Йому подяку і хвалу

За цілий океан любові

Й за кожну крапельку малу.

VІІ. Домашнє завдання.

Вивчити поезію «Чого являєшся мені у сні…» напам’ять, створити буктрейлер до збірки «Зів’яле листя»