Урок "Лишайники – приклад симбіотичних організмів."

Про матеріал

Розробка даного уроку може бути використана при вивченні теми "Лишайники", а також під час проведення екскурсії з метою визначення лишайників своєї місцевості.

Перегляд файлу

Тема: Лишайники – приклад симбіотичних організмів.

Мета:

сформувати в учнів поняття про лишайники як особливий симбіотичний комплекс,
з’ясувати його морфологічну характеристику,
ознайомитись із поняттям екологічна індикація;

показати практичне значення лишайників у природі та житті людини.
ознайомити з основними галузями використання лишайників;
розвивати уміння самостійно складати характеристику, удосконалювати

навички роботи з різноманітними джерелами інформації;
розвивати пізнавальний інтерес, творчий підхід до роботи, уміння аналізувати та порівнювати, робити висновки і узагальнення;
вміння плідно співпрацювати в групі для досягнення мети;
виховувати бережливе ставлення до рослин своєї місцевості та планети;
розвивати в учнів почуття прекрасного, уміння пізнавати і створювати красиве.

Обладнання: малюнки, довідковий матеріал, відео, презентація до уроку.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І.Організаційний етап.

ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

Більше ста років тому лишайники були великою загадкою для вчених, а відкриття в 1867 році їх суті оцінювалось як одне з найбільш унікальних відкриттів того часу. Але в народі давно знали про ці організми й використовували їх для отримання красильних речовин. Тільки називали ці організми «хаосом природи» та «убогою бідністю рослин». Хто ж насправді ці організми? Яку будову вони мають? Чим корисні? Розглянемо сьогодні на уроці.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя супроводжується презентацією.

Загальна характеристика. Будова лишайників.

Лишайники – це особливі симбіотичні організми . Вони складаються з грибів та водоростей або ціанобактерій . Водорості , які містяться в лишайниках , можуть жити самостійно , а гриби – тільки в симбіозі з водоростями. Зверху лишайник вкритий шаром щільно переплетених видозмінених гіфів. Цей шар сухий , його називають кірковим . У середині слань складається з нещільно переплетених гіфів, між якими розташовуються окремі клітини або колонії водоростей . Гриби та водорості в лишайнику тісно взаємопов’язані. Гриби поглинають з навколишнього середовища воду та мінеральні речовини , забезпечуючи ними водорості . до того ж гриби захищають водорості від висихання. Зелені клітини водоростей або ціанобактерій забезпечують гриби органічними речовинами .

Гриби та водорості в лишайнику так тісно взаємопов’язані і взаємодіють , що являються своєрідним цілісним організмом. Лишайники часто утворюють речовини які ніде більше в природі не зустрічаються , наприклад , лишайникові кислоти , ароматичні речовини.

Розмножуються лишайники шматочками слані , а також окремими клітинами, або групами клітин обплетених гіфами . Відірвавшись від цілого, шматочки лишайника розносяться по світу за допомогою тварин або вітру. І там, куди частинка рослини потрапить, виростає ще один лишайник.

Лишайники дуже широко розселилися на Землі .Вони живуть у найрізноманітніших кліматичних зонах – від арктичних снігів до пустель .

Особливо багато лишайників у тундрі , де вони становлять основну масу ґрунтового покриву . Тіло лишайника називають сланню.

Різноманітність лишайників.

За зовнішнім виглядом слані їх поділяють на три групи : накипні , листуваті та кущисті.

Накипні мають слань у вигляді тонкої скориночки , яка зростається з поверхнею стовбура , каменя . Відокремити їх від поверхні майже не можливо.

Слань листуватих лишайників складається з лусок або пластинок і прикріплюється до поверхні пучками гіфів . Такі лишайники легко відокремити від поверхні , не ушкоджуючи слані.

Кущисті лишайники на вигляд подібні до кущиків . Вони прикріплюються до поверхні пучками гіфів і ростуть в гору або звисають у низ .

Крім того, що лишайників налічують найбільше підвидів, так вони ще і є найвитривалішими рослинами на планеті. Довговічність — унікальність лишайника. Вони можуть існувати кілька десятків років, а то і сотень, повільно ростуть собі, орієнтовно один міліметр на рік, сім міліметрів на рік — це вже найшвидше. За розмірами слані вчені визначають вік лишайників . Вік деяких з них сягає 5 тисяч років.

Математичний практикум. Задача.

Відомо що, Ксанто́рія настінна або настінна золотя́нка особливо часто зустрічається на корі дерева осики. За рік лишайник виростає в середньому на 2 мм. Що можна сказати про вік дерева, якщо розмір ксанторії, що виросла на корі осики , становить 3 см?

А ще лишайники — природна сигналізація забруднення повітря. Цьому сприяє неоднакова чутливість різних видів до забруднення атмосфери, пояснюють екологи. Використання лишайників як біоіндикаторів забруднення повітря засноване на ефектах змін у довкіллі під дією забруднення повітря на живі організми. Цей метод називається екологічна індикація.

Лишайники здатні вижити там, де не зможе існувати жодна інша жива рослина. Вони можуть рости і на скелях, і на стовбурах дерев, і на дахах будинків. Не заважають їхньому росту навіть найсуворіші кліматичні умови. Їх можна зустріти і в пустелі, і в зеленому лісі, на замулених болотах і в холодній тундрі. Настільки невибагливі, що цілком задовольняються вологою після дощу. В пустелях лишайники закріплюють піски, сповільнюючи або зовсім припиняючи рух дюн на родючі землі. Наприклад, у найбільшій пустелі помірного поясу — Олешківських пісках, розташованій на півдні України, — саме лишайниковий покрив стабілізує піщані дюни там, де немає лісу.

Біологічний практикум. Робота в групах.

Алгоритм дій.

Скласти пазли з малюнками лишайників.
Отримати назву лишайника
Використавши інтернет ресурс або довідковий матеріал (на вибір) дати характеристику за планом: