Урок літератури рідного краю "Співець степової еллади"

Про матеріал
Завданням уроку літератури рідного краю є: поглиблювати відомості про життя та творчість митців даної місцевості; розвивати інтерес до їхнього творчого доробку та спадщини; виробляти особистісне ставлення до літератури рідного краю, розвиваючи вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи.
Перегляд файлу

Мацука Людмила Іванівна,

учитель початкових класів

КЗ «Ялтинський ЗЗСО І-ІІІ ст..№2»

Мангушської селищної ради Донецької області

 

Тема уроку:  Урок літератури рідного краю «Співець степової Еллади»

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю поета-земляка Д.Л.Демерджі;

Обладнання: портрет письменника, виставка творів, реквізити суду, мультимедійні дошка, презентація «З любов’ю до рідного краю»

Форма проведення уроку:  урок «Судове засідання» у формі рольової гри.

                                                       Перебіг уроку

І. Оргмомент

II. Засвоєння нового матеріалу

  1.               Слово вчителя

( На інтерактивній дошці – море, приглушений крик чайок.  На цьому фоні звучать слова вчителя)

  Приазов’є . Край благословенний, щедрий, овіяний легендами  та міфами. Там, де стикаються степові й морські вітри, живе пропалене сонцем моє рідне селище Ялта. Воно дивовижне. Навкруги багато трав: чабрець, м’ята, душиця, полин, ковила. А якщо подивитися з пагорба, то на всю красу предстає перед нами Азовське море. І саме ця благодатна земля подарувала світу багато талановитих людей, які прославили її далеко за межами України. Це – і перший мер Москви Гаврїїл Попов, і відомий композитор Іван Карабіц, і кардіохірург із світовим ім’ям Борис Тодуров, і доктор економічних наук Микола Агурбаш і багато інших.

          Сьогодні мова піде про відомого українського  поета, журналіста, перекладача, одного із найулюбленіших учнів видатного  українського історика  Дмитра Яворницького. Творчість нашого земляка полонить читачів своєю простотою і сердечністю задушевних рядків, сповнених колоритом рідного краю.

          Шановні учні, колеги!  Сьогоднішній урок ми проведемо у формі рольової гри «Урок – судове засідання». Матеріалом послужить звернення Грецького товариства «Арго» селища Ялти  з проханням надати нашому земляку, відомому українському поетові Демерджі Дмитрові Лазаровичу статусу « Почесний громадянин Ялти» і назвати на його честь одну з вулиць селища.

  Отже, починаємо.

 Секретар. – Встати! Суд іде! ( Всі встають)

 Суддя ( стоячи).- Добрий день. Прошу всіх сідати.

Секретар. – Оголошую склад суду:

  1. Головуючий судовим засіданням – суддя …( ПІБ учня).
  2. Представник позивача – адвокат …(ПІБ учня).
  3. Сторона обвинувачення – прокурор …(ПІБ учня).
  4. Представники позивача:…(ПІБ учнів).
  5. Мешканці нашого селища.
  6. Секратар судового засідання – …(ПІБ учня).

Суддя.- Слухається цивільна справа за позивом Грецького товариства «Арго» щодо надання статусу почесного громадянина Ялти Д.Л.Демерджі та назви на його честь однієї із вулиць селища. Судове засідання оголошую відкритим (стук молотка). Слово надається стороні обвинувачення прокурору …(ПІБ учня).

Прокурор.- Шановне товариство! Ваша честь! Сторона обвинувачення вважає, що людина, яка більшу частину свого життя провела поза межами Ялти, області, навіть не народилася у нашому селищі, не може і не гідна носити звання «Почесний житель селища», а також у цієї людини немає вагомих заслуг, щоб на її честь назвали одну із вулиць Ялти.

   Так, він писав красиві ліричні вірші про Приазов’я. Але серед жителів Ялта є немало здібних людей, які оспівують свій край, його природу, людей-трударів. Серед них і учні Ялтинської загальноосвітньой школи I-IIIступенів №2, і місцева поетеса Сагірова Ганна Олексіївна, яка пише як грецькою, так і українською мовами.

-Ваша честь !Я не підтримую позов Грецького товариства «Арго»  і проти всіх його вимог. У мене все.

Суддя.-Дякую, сідайте.

Секретар. - Слово надається представникові позивача, адвокату …(ПІБ учня).

Адвокат. - Ваша честь! Як відомо, Дмитро Лазарович Демерджі народився 4 листопада 1901 року в селі Урзуф у простій селянській родині Лазаря Ставровича та Єлизавети Іорданівни Демерджі. В родині завжди панувала повага до знань, читання, до книжок. Тому у нього завжди був великий хист до навчання. Після закінчення школи вступив до учительської семінарії, потім - навчання в Інституті народної освіти на історичному факультеті. У 1924 році Дмитро Лазарович вступив до аспірантури Ленінградського університету за фахом «Археологія». Паралельно навчається у Дніпропетровській консерваторії по класу вокалу. Працював на сценах оперного театру та музично-драматичного театру імені Тараса Шевченко міста Дніпропетровська. Він брав участь у таких виставах, як «Наталка Полтавка», « У неділю рано зілля копала». Працював разом із геніальною українською актрисою Наталією Ужвій. У цей час активно працює в журналістиці, займається перекладацькою діяльністю. Перекладає  українською мовою поезію грецьких поетів і грецькою мовою твори українських поетів Володимира Сосюри, Андрія Малишка, Максима Рильського.

Щоб мати таке натхнення, він повинен був знаходитися на рідній землі, мати зв’язок із своїми витоками. Ось чому більша частина всього життя Дмитра Лазаровича пов’язана із селищем Ялта. Тут жила  його мати Єлизавета Іорданівна і брат Михайло Лазарович. Він полюбив Ялту і на узбережжі придбав собі невеликий будиночок. Неповторна краса природи цих місць надихала його на створення витончених, проникливих, ліричних творів.

Ще треба сказати, що Дмитро Лазарович був великим меценатом. В ті часи на території селища знаходилися два заклади, яким він допомагав як матеріально, так і морально. Це Будинок інвалідів і дитячий інтернат. Так от, Дмитро Лазарович майже весь свій гонорар переводив цим закладам , а також був частим гостем у дітей та інвалідів, де читав свої вірші і співав пісні. Дмитро Лазарович прожив довге і плідне життя . Він  помер на 91 році 22 грудня 1991 року. У спадщину він лишив нам неоціненний скарб – своє поетичне слово, свої поезії, в яких  так талановито і проникливо  оспівав свою рідну землю, наше Приазов’я.

      -  Ваша честь. У мене все. На основі викладеного я вважаю, що , зробивши такий внесок в культуру греків Призов’я, оспівавши наш край, море, природу, наше селище, і не будучи байдужим до чужого горя, до долі дітей-сиріт, ця людина гідна носити звання « Почесний громадянин Ялти» і гідна, щоб одна з вулиць була названа на його честь. Прошу це врахувати при прийнятті рішення.

Суддя. - Дякую. Я вас почув.

(Вигук із залу)  -Ваша честь!

Суддя.  - Я перепрошую, представтесь.

           -…(ПІБ учня), житель селища Ялта. Ваша честь. Я не згоден із захистом. І ось чому.

По-перше: більшу частину свого життя він, як відомо із біографії, прожив у Дніпропетровську, Харкові, тобто далеко від нашого селища. По-друге: з нашого покоління цю людину ніхто не знає, ми не знайомі з його творчістю. І по-третє: кошти. На це треба їх багато. Процедура ця довга і не дешева. І що за необхідність в такий важкий для України час, коли йде війна, ллється кров, коли люди сидять без опалення витрачати такі гроші на забаганки грецького товариства. Я – проти.

Суддя.    - Дякую.

(виклик із залу)   - Ваша честь! …(ПІБ учня) - мешканець Ялти.

Я не розділяю точку зору мого односельця, бо, як ми вже почули, Дмитро Лазарович часто приїздив у Ялту, довгими місяцами жив тут. Хіба мало таких людей, які не жили навіть в Україні , а прославили її на весь світ? Розумієте, людина, яка не любить свій край, не може написати таких натхненних віршів. Ваша честь, якщо дозволите, я переконаю шановне товариство у зворотньому (читає вірш «Море Азовське»)

(Вигук із залу) –Дозвольте, ваша честь. Я …(ПІБ учня), житель Ялти, вибачте, а де говориться , що цей вірш  про Ялту, адже він може бути присвячений і Урзуфу, і Юр’ївці, і іншим прибережним населеним пунктам побережжя.

(Вигук із залу)  - Дозвольте, ваша честь, я жителька Ялти, …(ПІБ учня). Я можу вас переконати у зворотньому. Послухайте, будь ласка, рядочки із вірша « Перед світанням» (читає вірш).

Суддя  - Дякую.

Адвокат  - Ваша честь! Дозвольте викликати першого свідка, представника грецького товариства «Арго» …(ПІБ учня).   

Суддя.  -Будь ласка.

(1 слайд, фото родини)

  •         Шановний суд! Дмитро Лазарович народився у великій родині, він рано залишився без батька. Мати одна виховувала сімох дітей: трьох хлопчиків - Дмитра , Михайла, Георгія і чотирьох дівчинок – Олімпіаду, Параскеву, Раісу та Зою. (Читає вірш «Забродчики» , присвяченому важкій праці рибалок)

Секретар  - Викликається другий представник товариства …(ПІБ учня).(Слайди поетичні збірки)

  •              Крім важкого дитинства на долю Дмитра Лазаровича випало випробування війною. Він проходив службу у Закавказькому воєнному окрузі. Дружина Антоніни Артемівна та син Аскольд були в евакуації в Ташкенті. Після закінчення війни він розшукав їх і всією родиною повернулися до Дніпропетровська. Тут знову він з головою поринає в журналістську та творчу діяльність. У 1958 році виходять дві книги Дмитра Лазаровича:  поетична збірка « Море моє» та збірка нарисів «Так підказало серце» і у 1962 році його приймають до Спілки письменників України.

Секретар - Запрошую наступного представника грецького товариства …(ПІБ учня) (слайди).

  •      Так сталося, що більша частина життя Дмитра Лазаровича пов’язана з нашим селищем. Тут мешкає його рідний брат Михайло, в родині брата жила і мати поета Єлизавета Іорданівна. Тому Дмитро Лазарович, наскільки це було можливе, часто навідував ці місця. Він полюбив Ялту і на ялтинському узбережжі Азовського моря придбав собі невеличкий будиночок. Неповторна краса природи цих місць надихало його на створення витончених, проникливих ліричних віршів ( читає вірш «Азовське море! Знову я тебе вітаю…»)

Секретар - Запрошую …(ПІБ учня). (слайд Спогади поета Ігора Пуппо)

  •              До Дмитра Лазаровича в Ялту приїздило багато відомих літераторів. Поміж собою вони називали його будиночок «азовською чайкою». Ось як згадує про ці часи учень Дмитра Лазаровича, відомий дніпропетровський поет Ігор Пуппо.

Секретар - Слово надається …(ПІБ учня) ( слайд фото з Гончаром О.)

  •      Свідчення про перебування в Ялті в гостях у поета великого українського письменника Олеся Гончара зберегли світлини, які люб’язно надав нам племінник Дмитра Лазаровича Родіон Михайлович Демерджі. Олесові Терентійовичу дуже сподобалися ці місця, він назвав їх Малою Елладою, Степовою Елладою. Дмитро Лазарович товаришував з Олесем Гончаром, але зустрічатися випадало дуже рідко, і це його дуже засмучувало. І на папір лягають такі рядки:

І осінь ще одна спливла

Знов не приїхали. Діла…

Секретар   - Слово надається …(ПІБ учня), члену грецького товариства.

  •              Частими гостями Дмитра Лазаровича бували грецькі поети Приазов’я. У 1979 році побачила світ антологія поезій «Від берегів Азова», упорядником якої був Дмитро Лазарович. У його перекладах на українську мову до антології увійшли вірші Костоправа, Шапурми, Кір’якова, Коссе, Папуша, Данченка-Міотіса.

(Вірш грецькою мовою «Яблука»)

Секретар   - До судової зали запрошуються представник грецького товариства …(ПІБ учня).

          -  Він переклав на грецьку мову багато пісень, які були популярні у його часи: «Снігопад», «Катюша», «Помнишь, мама моя». Ці пісні виконував грецькою мовою його племінник Родіон Михайлович Демерджі. Готуючись до судового засідання, ми взяли інтерв’ю у шанувальників творчості Дмитра Лазаровича музикантів – Фесенка Сергія Миколайовича - в минулому викладача музичної школи, музиканта і співака грецького фольклору Ніколаєва Сергія Миколайовича. Увага на дошку! ( слайд із інтерв’ю)

Ця пісня про кохання, про те, як парубок приходить у двір своєї нареченої і просить у батьків її руки. Вони дають згоду і молоді щасливі. Треба сказати, що ця пісня «Виноград» - молдавська пісня, але вона настільки полюбилася ялтинським грекам у перекладі Дмитра Лазаровича, що вони вважають її  своєю народною.

Секретар -Слово надається адвокатові …(ПІБ учня).

    -  Шановний головуючий! Ми вислухали обидві сторони нашого засідання. Моє глибоке переконання, що Демерджі Дмитро Лазарович заслуговує носити звання  « Почесний громадянин Ялти» і заслуговує , щоб на  його честь була названа одна з вулиць селища. Його життєва позиція, його творчість, меценатство, його ялтинське коріння, любов до свого краю, до української і грецької мов, до нашої неньки - України ляже в основу при прийнятті рішення. Враховуючи все, що ми почули, суд візьме це за основу  при винесенні об’єктивного, справедливого та законного рішення. У мене все.

Секретар     -Суд удаляється в нарадчу кімнату для прийняття рішення.

Секретар   -Встати, суд іде.

Суддя    -Увага! На судовому засіданні була розглянута справа за позовом грецького товариства «Арго» щодо надання нашому земляку, поетові Демерджі Д.Л., звання « Почесний житель Ялти» і назви на його честь одної з вулиць Ялти.

Суд прийняв таке рішення : задовольнити вимоги грецького товариства частково.

1.Надати Демерджі Д.Л. звання «Почесний громадянин Ялти» .

2.Відмовити у проханні назвати одну з вулиць селища Ялти його  ім’ям. Рішення прийнято.(Стук молотком)

 (Пісня «Виноград» виконується українською мовою – заключне слово вчителя.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
До підручника
Літературне читання 4 клас (Барна М. М., Волошенко О. В., Козак О. П.)
Додано
18 березня 2021
Переглядів
510
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку