Урок літератури рідного краю «Я серце ще людям не все розділила…»

Література рідного краю

 «Я серце ще людям не все розділила…»

Мета: ознайомити учнів з поетичним доробком котелевської поетеси, що ввійшов у збірку «Йду до людей»; визначити тематику віршів; простежити особливості світобачення через засоби художнього слова; розвивати творчу уяву, асоціативне мислення,  мовлення; спонукати до власної творчості; виховувати чуття поезії, любов до України, народу, малої батьківщини – Котельви, гордість за односельців, бажання творити добро.

 

Тип уроку: урок-презентація збірки Дар’ї Горлиці «Йду до людей» (урок – дотик до серця).

 

Обладнання: портрет поетеси, збірка «Йду до людей», картки визначення очікуваних результатів та оцінювання роботи на уроці, записи на дошці (тема, тип уроку, епіграф, реалізація мети), ілюстрації до віршів, комп’ютер, римоване правило доброти, картки – зернини мудрості Дар’ї Горлиці.

Епіграф

Наша котелевська рідна горличко,

Ми до тебе серденьком горнемось.

А вона до нас – крилоньками й піснею,

Віршами і мудрістю вічною.

Валентина Товма

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

Виразне  читання напам’ять уривка із оповідання Дар’ї Горлиці «Лист у вічність» зі збірки «Йду до людей» (ст.71)

                                                                                                                                                        «Пам’ятаю, як одного разу зимою я почула зі свого подвір’я якийсь дивний , надривний плач. Роздивилася навколо і побачила  на великій замерзлій калюжі, в кінці нашого городу, якусь жінку. Вона так тужила, що аж серце краялось. Повернувшись до хати, я запитала в батька: «Що то за жінка?» І татусь розповів про її велике горе. Чоловік жінки був євреєм, вона – українка. Народилося у них двоє хлопчиків - близнят. Щаслива то була сім’я. Та війна все зламала. Коли чоловіка Раїси (так звали жінку) забрали на фронт, вона з дітьми лишилася вдома.

    Хлопчики так мало були схожі на євреїв, що жінка не боялася за них навіть тоді, коли німці окупували Котельву. Та хтось таки доніс у гестапо на цю сім’ю. І тоді одна бабуся, Дар’я Петрівна Голуб, стала переховувати у своєму домі цих двох сусідських хлопчиків. Одного разу, коли матері не було вдома й хлопчики бавилися на подвір’ї у бабусі, прийшли гестапівці. Загнали дітей по коліно в озеро й розстріляли. На ранок вода в озері замерзла. Бідна мати прийшла по синочків, а їх уже не було. Пташкою билася вона об лід, де лежали її дітки. Згодом майже зовсім втратила розум: де тільки вгледить кригу – починає голосити. Все її ввижаються очі і личка її діток з-під льоду. А бабусю за те, що переховувала дітей-євреїв, по-звірячому вбили німці».

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

Мужня, смілива жінка була бабусею героїні нашого уроку, тема якого «Я серце ще людям не все розділила…»  Це урок-презентація збірки Дар’ї Горлиці  «Йду до людей» (урок – дотик до серця).

Епіграфом уроку є такі поетичні рядки:

Наша котелевська рідна горличко,

Ми до тебе серденьком горнемось.

А вона до нас – крилоньками й піснею,

Віршами і мудрістю вічною.

І ми з вами повинні сьогодні віднайти ці зернинки мудрості, істини, що не підвладні ні часу, ні життєвим обставинам, бо вони вічні.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

• Що означає слово «презентація»? (з лат.мови – представлення)

Отже, маємо сьогодні представити вам на розсуд і роздуми збірку Дар’ї Горлиці «Йду до людей». Мені дуже хотілося б, щоб ви полюбили цю поезію, щоб у вас виникло бажання читати вірші, а, можливо, під їх впливом віршувати самим.

Зверніть увагу на  картки визначення очікуваних результатів та оцінювання роботи. Протягом уроку ви повинні заповнити їх. Крім того, вашу роботу оцінюватимуть гості й учитель. Аж потім буде виведено підсумковий бал.

 Короткий інструктаж щодо заповнення.  Для гостей пояснюю, що учні класу об’єднані в такі групи: біографи, дослідники творчості, читці-декламатори.

• Отож, хто вона, –  Дар’я Горлиця? Послухаймо учнів-біографів.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Учень - біограф.

Я вважаю, що знайомство з біографією поетеси слід почати із вірша «Моє життя»,  у якому вона говорить про себе.

Вірш «Моє життя»

Учитель

•             З чим асоціюється життя поетеси у вірші? (Україна, свобода, щастя, пісня, планета, дитяча іграшка, зорі)
•             А який асоціативний ряд виникає, коли ви говорите про власне життя?

(школа, навчання, друзі, сім’я, родина…)

Висновок: життя поетеси тісно пов’язане з рідною землею, життям працьовитого народу. Усе її хвилює, Людмила Іванівна  весь час у вирі подій.

Так це чи ні – слухаймо біографію.

 

Учень - біограф.

 

Народилася 1 січня 1946 року в с. Котельва Полтавської області в сім’ї вчителів. Закінчила Котелевську середню школу та Охтирське медучилище. Працювала медсестрою в с. Миколаївці Сумського району. Згодом переїхала до обласного центру в м. Суми. Закінчила факультет Чернігівського  державного педагогічного інституту. Більшу частину свого життя (аж до виходу  на пенсію) працювала лікарем лікувальної фізкультури в медичних закладах міста Суми. Відвідувала літературну студію «Зажинок». Перший вірш був надрукований в 1968 році в Сумській молодіжній газеті «Червоний промінь». Публікувалася в різних виданнях: газетах «Народне слово», «Село Полтавське», «Народна трибуна», «Полтавський вісник», «Вісті», «Полтавська думка», в альманахах «Голос ветерана» та «Полтавський сміхограй».

Була лауреатом не одного фестивалю «Сумські зорі», виступала на радіо й телебаченню. Усі гонорари перераховувала у Фонд Миру.

 У 1999 році повернулася на малу батьківщину в Котельву і вже сповна присвятила себе літературі. Видала чотири книги – «Йду до людей» (2007), «Відшуміли весни» (2008), «Запрошую до пісні» (2009), «Легенди одного життя» (2013).

Продовжувала писати, брала участь у різних поетичних конкурсах. Тісно співпрацювала з обласною літстудією «Голос ветерана» в Полтаві. На її тексти композитори Котельви, Полтави, Києва, Ялти створили понад 30 пісень.

А перша збірка поетеси має назву«Йду до людей»

Учитель

Де бере початок творча стежина поетеси. Коли вперше спалахнула ота Божа іскра, що горить і донині?

Учень - біограф.

У Людмили Іванівни є ще брат Анатолій. Маленькими вони дуже хворіли. І батько Іван Якович Голуб дістав їм путівки до Гадяцького санаторію. За вікном кімнати йшов дощ. І саме тоді народилися перші римовані рядки.

Батько був учителем російської мови та літератури. Він підтримував творчі спроби доньки, але ніколи не хвалив. Навіть казав їм з братом навпаки: «Діти,  ви не найкращі. Бо ви такі , як і інші, а в дечому навіть гірші». Можливо, саме це й змушувало самовдосконалюватися.

Учитель

Узяла псевдонім Дар’я Горлиця, «обдаровувала й голубила словом, виповідала біль і страждання, розчулювала читача й очищала його серце від рутини, моральної червоточини, збайдужіння. Це й стало її життєвим покликом…»

–  Звідки родом таке милозвучне поєднання слів - Дар’я Горлиця?

Учениця

Ім’я Дар’я – на честь бабусі батькової матері. У роки Великої Вітчизняної війни вона переховувала дітей євреїв, за що її вбили котелевські поліцаї. Батько Людмили Іванівни розповідав, що бабуся дуже хотіла побачити своїх онуків, але не судилося. Поетеса й зараз доглядає за могилою цієї дивовижної жінки,  яка ціною власного життя рятувала чужих дітей від смерті. Саме ці спогади про подвиг Дар’ї Петрівни Голуб, прозовий уривок із «Листа у вічність» звучав на початку уроку.

«Люба моя бабусю, Дар’є Петрівно! Пишу до тебе через роки і відстані, сьогодні, коли мені виповнилось 56 і ми з тобою стали ровесницями. З тих пір, як ти пішла в інший світ, минуло майже шість десятиліть. Та я пам’ятаю тебе, хоч ми ніколи й не зустрічалися в цьому житті. Пам’ятаю з розповідей батька..»

Учитель

А йому про це розповіли рідні сестри бабусі, що вижили у війну.

Та є ще прізвище Горлиця. Що ви знаєте про це?

Учень

А Горлиця – то назва птаха, спів якого Людмила Іванівна дуже любить слухати. Вона часто згадує, як тітонька з хутора Матійки під Милорадовим саджала її, маленьку, поряд під яблунею в садку й говорила: «Чуєш, як горличка співає?» Дівчинка прислухалася й чула: «Та-ту-сю! Та-ту-сю!»

Вірш «Спів горлиці».

А взагалі горлиця – це дикий голуб.  Дівоче прізвище її було теж Голуб.

Учениця  декламує вірш «Я – українка».

Я – з роду милих голубів та горлиць,

Тих, що пташат виводять навесні.

Я вийшла з древніх українських вольниць,

З дніпровських круч, з поселень на Десні.

 Нащадок я тих предків-хлібосолів,

 Що з року в рік за плугом в полі йшли.

 Я відродилась з каторжан в неволі

Тоді, як хрест тяжкий вони несли.

З полтавських Чураївн я, з Богуславок,

 Чий гордий дух й понині ще не вмер.

Я – з Роксолан, я – з половецьких бранок,

 Я – Українка, здавна й дотепер!

Я мирний птах нескореного роду,

З його минулим, грізним і святим,

Дочка свого великого народу,

Я – Українка! І горджуся цим!

Учитель

Ось така наша горлиця

Із котелевського краю.

Це для неї сьогодні

Усі наші вірші й пісні.

Її творчий здобуток

Полтавщина щиро вітає,

Бо ж у світ полетіла

Ця  збірочка перша її.

       Валентина Товма

Я трепетно тримаю книжечку в руках і ніби відчуваю тепло душі й серця цієї незвичайної жінки. Бо ж вона не лише гарно писала вірші, а ще й малювала.

Тому художнє оформлення й обкладинка книги повністю авторські.

•             Звідки ж у Людмили Іванівни талант малювати? Що відомо про це?

Учень

Перші уроки малювання дав батько Іван Якович. А згодом мистецтву пензля навчав місцевий художник Василь Прокопович Войтенко.

Особливі враження залишилися від мальовничих хуторів Матійки й Ковжижа, де Людмила Іванівна гостювала в тітки щоліта. Тому ще з дитинства полюбилася природа рідного краю, запам’ятався гіркувато-духмяний запах полину, степу. Усе те знайшло відгук у віршах і в малюнках.

Учитель

Презентацію збірки нам підготував на комп’ютері ваш однокласник.

Уважно слухаємо й будуємо інформаційне ґроно.

Учень

1. Збірка «Йду до людей» вийшла у світ у видавництві «Полтавський літератор» у 2007 році.
2. Перша презентація збірки відбулася в Полтавській обласній бібліотеці імені Котляревського, поетесу щиро вітали полтавські поети Володимир Тарасенко, керівник обласної літстудії «Голос ветерана» Марина Максименко, композитор Володимир Раковський, письменник Микола Костенко, друзі, знайомі, виконавці пісень авторки.
3. До збірки увійшли поезії, прозові твори, пісні, переклади з російської мови, гуморески. Основними мотивами поезії є любов до України, народу, батьківської хати, рідної землі.
4. У збірці значне місце займають вірші-присвяти окремим людям-односельцям.
5. Інтимна лірика поетеси.
6. Варті уваги переклади віршів з російської мови.
7. Справжню втіху душі дарують гуморески.

Учитель

•             Як би ви пояснили назву збірки?

Учень

Збірка має присвяту рідному батьківському краю і його працьовитим людям. І ще відповідь на це питання дає поезія, що відкриває книжечку. Вона теж називається «Йду до людей».

Вірш «Йду до людей»

Учитель

•             Як ви розумієте вислів «йду до людей» і не просто так, а  з відкритою душею?  Що таке душа? А як пояснює назву сама авторка?

У інтерв’ю газети «Народна трибуна» Людмила Іванівна зізнається: «Мрія видати книжку народилася вже давно. Хотілося залишити після себе щось пам’ятне для односельчан, рідних і знайомих, без підтримки яких мені жилося б дуже важко. Ось тому в збірці більшість віршів присвячено саме людям, а сама книжка має таку назву».

Учитель

•             Пригадайте, що таке лірика?
•             Які є види лірики?
•             Якими віршами представлена громадянська лірика? Про що вона?

Слово дослідникам творчості й читачам декламаторам.

Учень - дослідник творчості.

Я хочу презентувати громадянську лірику поетеси. Вона є глибоко патріотичною. Кілька віршів цього циклу уже прозвучало. Це поезії  «Йду до людей», «Моє життя», «Я – Українка». Саме ними й розпочинається збірка. Ще слід назвати вірші «Україні», «Україно моя», «Величальна Україні». У цих поезіях виразно звучить мотив любові до рідної землі – України, гордість за вільнолюбний народ, а ще за те, що й поетеса є невід’ємною його частинкою – українкою. Особливої уваги заслуговує поезія «Я не зраджу».

Вірш «Я не зраджу».

Учитель

•             Чому учать нас ці вірші?
•             Що ви вкладаєте в поняття «мала батьківщина»?
•             Прокоментуйте рядки:

Котельва, Котельва, Богом дана Вітчизна.

Забувати тебе – то непрощений гріх.

Повернутись додому ніколи не пізно.

Ти, як мати, простиш  і пригорнеш усіх.

•             До яких тем ще звертається поетеса?

Учень - дослідник творчості.

Чимало поезій присвячено темі війни. Дитина повоєнної Котельви Людмила Іванівна  чутливо вловила те, чим жили люди в повоєнні роки, якою була для них війна, скільки принесла горя і страждань, скільки перекреслила юних життів.

Про це вона пише у віршах «Ветеранам»,  «Син війни», «Іванове жито», «Війна»,  «Серце комбата».

Вірш «Не був мій батько комуністом»

Учитель

Життя й повоєнні роки було дуже важкими. Дітей батько виховував сам. Сім’я жила дуже бідно. Мати Любов Іванівна була теж учителькою. Вона покинула родину й поїхала на заробітки до Західної України. Поетеса й зараз пам’ятає, як у день її від’їзду батько лежав хворий, але потім знайшов у собі сили підвестися, щоб разом з дітьми провести матір у дорогу. Згодом вона приїздитиме, але погостювати.  Незважаючи на труднощі, батько навчив дітей бути добрими. Навчив любити матір, хоч вона з ними й не жила. Може, саме тому у багатьох віршах поетеси відчувається якийсь незбагненний біль, тривога й сум.

Як і кожен митець, Ларіонова  не один вірш присвячує роздумам про роль поета й поезії в житті, намагається дати відповідь на нелегке запитання: «Як же народжується вірш?».

А ми з вами відчиняємо  віконечко у світ художньої творчості поетеси.

Практикум у групах

1.Завдання в групах.

Знайдіть і  випишіть тропи, які авторка використовує у віршах «Поезія» та «Спасибі музо». Поясніть їх роль. Визначте вид римування.

– Які думки і почуття викликали ці поезії?

– Назвіть, які рими є  у вірші?

– Яким є сам процес творіння?

2. Захист авторських малюнків «Герб Котельви»,  «Поспішайте творити добро».

Учитель

А добро творити можна на кожному кроці. Варто лише захотіти цього усім серцем, бути людяним.

- То що ж означає творити добро в  нашому сучасному нелегкому світі? (Посміхнутися привітно, підтримати добрим словом, допомогти людям з фізичними вадами, людям похилого віку, просто бути поряд у хвилини горя, поступитися місцем, не пліткувати, не судити… І головне – робити це безкорисливо, без сподівання на винагороду).

Вірш «На цвинтарі».

І ми з вами в кошик мудрості додаємо ще одну зернинку – поспішаймо творити добро.

 

3. Робота в групах

 Спробуймо зараз скласти віршоване правило доброти за поданими римами, записаними на дошці:

 

пробачай не звертай пожалій зігрій

ти в людині святині доброти

 

Учитель

Трепетно - ніжною, журливо - задумливою й окриленою є інтимна лірика поетеси.

Вірш «Жінка».

•             Хто головна героїня вірша? Яке її місце?

Ще раз зачитайте рядки, які найбільше вразили.

Не хочу я жаринкою десь тліти

Горіти хочу все своє життя.

Бо жила недаремно!

Згораю дотла, і в тім жалю не буде!

Життя продовжиться , - і в тому вища суть!

Вірш «Похилий вік»

•             Як ви розумієте вислів «Серце ще людям не все розділила…»
•             Чому на дошці виділено слово серце?
•             Яка роль цього слова в нашому уроці?
•             Тож яка вона, Дар’я Горлиця?
•             Складемо  літературний портрет поетеси.

Означення – талановита, чуйна, добра, щира, милосердна, справедлива, гуманна, любляча.

•             Як маємо ставитися до таких людей? (Брати за приклад, поважати, цінувати, захоплюватись, наслідувати...)
•             До чого спонукає своїми віршами? ( До роздумів, до обговорення, до пізнання, до праці, замислитися над власним життям…)
•             Чи можна твердити, що любов до людей рухає пером поетеси? (Багато віршів присвячено окремим людям)

Її вірші серцем сягнули неба, доторкнулися до небесної висоти,  піднялися на крила музики й стали піснями. Музику до них написали відомі усім вам люди: В.І.Шевченко, О.І.Чепурний, місцевий композитор із Деревок І.Литвиненко, поет і композитор В.Раковський і  багато інших. А  це означає, що вірші полюбили люди, що вони справді ідуть до людей – у душу, у серце, у пісню.

На жаль, 10 січня 2014 року Дар’я Горлиця відійшла у засвіти, залишивши нам, її знайомим і шанувальникам, нетлінні рядки своїх творів, а ще народну мудрість, яку кожен із нас візьме із собою в життя.

 

 

V. Підведення підсумків.

Заповнення листків визначення очікуваних результатів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Тож, які зернини мудрості ви візьмете із собою в життя?
• Чому деякі слова написані з великої літери?
• Що після цього уроку ми зможемо робити? Чому навчилися, яких умінь досягли?

Сенкан

1. Л.Ларіонова
2. Талановита, добра
3. Творить, спонукає, допомагає
4. «Горіти хочу все своє життя…»
5. Котелевська горлиця

«Ніколи не пізно вирушити в дорогу до людей, до зірок, до себе. У людей навчилися мудрості, у зірок – туги за неосяжним і прагнення долати духовні вершини, самовдосконалюватися а в себе завжди знайти сум за тим, що не забулося, а головне – віру, що прийшов на землю недаремно».

Дякую всім за увагу, за серце не байдуже до людей.

VІ. Домашнє завдання (на вибір)

• художникам – намалювати ілюстрації до віршів
• поетам – скласти свою поезію «На струнах душі»
• прозаїкам – написати есе, обравши для назви твору улюблений рядочок із вірша поетеси