Вивчення творчості Василя Симоненка у школі (з досвіду роботи над розвитком критичного мислення)

Відділ освіти Кобеляцької райдержадміністрації

Кобеляцький районний методичний кабінет

Опорний заклад «Кобеляцький ліцей №2 імені Олеся Гончара»

 

 

 

 

                               Пищита О. О.

 

 

(з досвіду роботи над розвитком критичного мислення)

 

 

 

Кобеляки – 2018

Відділ освіти Кобеляцької райдержадміністрації

Кобеляцький районний методичний кабінет

Опорний заклад «Кобеляцький ліцей №2 імені Олеся Гончара»

 

 

 

 

                          Пищита О. О.

 

 

Вивчення творчості

Василя Симоненка у школі

 (з досвіду роботи над розвитком критичного мислення)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кобеляки – 2018

 

Пищита Оксана Олександрівна,

учитель опорного закладу «Кобеляцький ліцей № 2

імені Олеся Гончара»

вищої кваліфікаційної категорії,

учитель-методист.

 

 

 Посібник містить методичні розробки уроків української літератури за творчістю Василя Симоненка. Використано елементи технології «Критичне мислення», враховано індивідуальні особливості учнів. Дібрані завдання  спрямовані  на розвиток творчих здібностей.

 Для вчителів-філологів.

 

 

 Рецензенти:

 Левченко С.Г., методист Кобеляцького районного методичного кабінету.

         Шара-Махно Т.В., заступник директора опорного закладу «Кобеляцький ліцей № 2 імені Олеся Гончара»

 

 Схвалено науково-методичною радою Кобеляцького районного методичного кабінету.

Зміст

 

Вступ ……………………………………………………………………………....7

З досвіду роботи ………………………………………………………….………8

«Витязь молодої української поезії…»(Система уроків української літератури) …………………………………………………………………….…16

5 клас

В.Симоненко. «Цар Плаксій та Лоскотон». Т.Л.: віршована мова (рима, строфа, ритм)..................................................................................................17

Урок позакласного читання. В.Симоненко. «Подорож в країну Навпаки»………………………………………………………………………….28

7 клас.

В.Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі. «Лебеді материнства»……………………………………………………………………32

В.Симоненко. «Ти знаєш, що ти – людина?» Громадянський мотив у поезії. Загальнолюдські цінності та ідеї. Т.Л.: ліричний герой………………………37

В.Симоненко. Романтичний порив, прагнення пошуку в поезії «Гей, нові Колумби й Магеллани!». Проблема індивідуальності й пошуку у вірші

«Перехожий» ……………………………………………………………………41

Розвиток мовлення. Письмовий твір «Витворюймо в собі людину!» (за поезіями В.Симоненка) ………………………………………………………….46

11 клас

Нова хвиля відродження української літератури на початку 60-их рр. Шістдесятництво як культурологічне й соціальне явище.

В.Симоненко – «витязь молодої української поезії». «Задивляюсь у твої зіниці» «Я…» ………………………………………………………………….....48

Висновок …………………………………………………………………………62

Список використаної літератури……..…………………………………………65

 

 

Вступ

 

Сучасній молоді, як ніколи, необхідно опанувати вміння вирішувати складні проблеми, порівнювати альтернативні точки зору та приймати зважені рішення. Тож актуальною стає методика критичного мислення. Здатність мислити критично – це навичка, яку потрібно формувати в навчальному середовищі, спонукаючи учнів піддавати сумніву будь-які судження, з якими вони зіштовхуються в повсякденному житті.

Розвиток критичного мислення досліджують у багатьох країнах світу. Американський вчений М. Ліпман наголошує на тому, що учні активніше вступають у навчальний процес, коли не просто запам’ятовують, а ставлять запитання, досліджують, творять, інтерпретують, дебатують.

В Україні технологію критичного мислення вивчають такі учені, як:

К. Баханов, Т Воропай, С. Мирошник, О. Пометун, Л. Терлецька, О.Тягло та інші.

Є багато інтерпретацій визначення терміну. На думку Д. Халперна, критичне мислення – це використання стратегій, що підвищують імовірність отримання бажаного кінцевого результату. Його називають ще спрямованим мисленням. Набуття навичок якісного мислення допоможе розпізнати пропаганду, а отже, не стати її жертвою, проаналізувати помилкові підстави в аргументації, побачити обман, визначити надійність того чи іншого джерела інформації та обдумати кожне завдання або прийняти рішення. Інші науковці (А.Кроуфорд, С.Метьюс, В.Соул) вважають критичним мислення, яке розвивається на основі ретельного оцінювання не тільки припущень, а й фактів і призводить до найбільш об’єктивних висновків шляхом аналізування всіх доцільних чинників і використання обґрунтованих логічних процесів.

Отже, критичним мислення можна вважати тоді, коли  учні контролюють інформацію, ставлять її під сумнів, аналізують, де можуть використовувати її, чи потрібно це запам’ятати.

 

З досвіду роботи

 

Впроваджуючи технологію критичного мислення, ставлю за мету навчити такого сприйняття матеріалу, в процесі якого інформацію, яку отримує учень, можна розуміти, сприймати, порівнювати з особистим досвідом і на її грунті формувати своє аналітичне судження.

Аби навчити дитину мислити критично, необхідно її зробити співавтором уроку, дати їй можливість висловити свою думку.

Навчання за методом критичного мислення проходить у три етапи: виклик (активізація); осмислення  (побудова знань); рефлексія. Методи та прийоми, які при цьому використовуються, спрямовані на те, щоб спочатку зацікавити учнів, потім забезпечити умови для осмислення ними матеріалу і врешті, на стадії рефлексії, закріпити ці знання.

Виклик спрямований на швидку активізацію розумової діяльності шляхом зацікавлення. Він визначає мету і завдання. На цьому етапі учні пригадують усе, що їм відомо з теми. Це можуть бути припущення, асоціації, які вчитель спрямовує в потрібне русло й готує дітей до критичного сприйняття навчального матеріалу.

Доречними є вправи «Мозковий штурм», «Вільний мікрофон», «Інтрига». Остання є досить дієвою. Використовую короткі інтригуючі питання: «Чи чули ви, як дзвенить павутинка? А хотіли б почути?» (В.Близнець «Звук павутинки»); «Хто хотів би взяти участь у полюванні на  справжнього монстра?» (Я.Стельмах «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера»).

Добре запропонувати учням почати складати таблицю «Знаю – Хочу дізнатися - Дізнався». Так, наприклад, починаючи вивчати біографію Тараса Шевченка чи Лесі Українки у старших класах, пропонуємо пригадати все, що  відомо про цих письменників, поміркувати, про що хотіли б дізнатися протягом уроку, і записати це у перших двох колонках.

Прийом припущення на основі ключових слів передбачає, що діти  спрогнозують тему, мету уроку, опираючись на ці слова.

Наприклад, пропонуємо слова «Докія», «каторжна», «сирота», «мачуха», «калина», «зрада», «помста». Учні, об’єднавшись у пари, спробують, зважаючи на ті слова, спрогнозувати сюжет твору, визначити тему уроку. А потім уже знайомимо їх із оповіданням Б.Грінченка «Каторжна».

Має місце на початковому етапі прийом «Семантична карта» чи встановлення асоціативних ланцюжків.

Наприклад, на уроці української літератури у десятому класі, починаючи знайомити учнів із поетичною спадщиною М.Старицького, запитуємо: «Із чим асоціюється слово «виклик»? Хто кого куди кличе? А з якою метою?» Розмірковуючи, учні вибудовують асоціативний ланцюжок, який приведе до визначення теми твору.

Отже, на початковій стадії уроку учень пригадує те, що йому відомо з теми, формулює перші гіпотези, визначається у своїх мотивах.

Другий етап уроку, основний, -  осмислення. Ця частина уроку найбільш сприятлива для обмірковування учнями нового матеріалу, для розвитку уміння критично мислити, а саме: аналізувати, оцінювати факти, ставити запитання і відповідати на них, відрізняти  факти від думок, шукати інформацію, використовуючи різні тексти й джерела, систематизувати та критично оцінювати їх, аргументувати власну думку.

Одним із методів, що сприяє розвитку критичного мислення, є проблемно-пошуковий, коли учні, спираючись на вивчений матеріал, виявляють причину явищ, висловлюють свої думки щодо проблемної ситуації, пояснюють їх походження, вибирають найбільш раціональний варіант їх вирішення. Особливу увагу тут потрібно приділити проблемному викладанню навчального матеріалу, евристичним бесідам, застосуванню наочних методів проблемно-пошукового типу, практичних робіт тощо. Проблемним можна вважати будь-яке питання, яке не потребує прямої відповіді. Залучати до такого роду питань слід учнів, починаючи з п’ятого класу. Так, наприклад, під час вивчення теми «Дума «Маруся Богуславка» у восьмому класі пропонуємо учням відповісти на такі питання: «Чи можна вважати Марусю патріоткою? Чи можна сказати, що вона героїня? Чи є Маруся Богуславка історичною особою?»

Проблемно-пошуковий метод ефективний під час роботи в групах. На уроці української літератури у восьмому класі, розглядаючи поезію В.Сосюри «Любіть Україну», пропонуємо об’єднатися в групи. Кожна отримує завдання.

І група підраховує кількість ужитого у вірші дієслова «любити» в різних формах, іменника «Україна» і робить висновки про значення цих повторів.

ІІ група визначає деталі, які вказують на час написання вірша, робить висновок про значення такої поезії для народу.

ІІІ група, проаналізувавши рядки (наприклад, «не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну»), дасть відповідь на питання: «Чи справедливим були звинувачення В.Сосюри у націоналізмі?»

«Читання тексту з розмітками» – досить ефективний спосіб навчити уважно сприймати й критично оцінювати матеріал. Пропонуючи таку роботу, учням дають листи з текстом, де вони будуть ставити помітки типу «я це знав», «нове для мене», «я думав інакше», «цікаво», «незрозуміло», «потрібно розібратись».

Можна використовувати «Читання із зупинками». Для цього розробляємо ряд запитань, які ставимо учням під час читання твору.

Наприклад, читаючи оповідання В.Винниченка «Федько-халамидник», запитуємо:

• Чи любить Федька мати?
• Чи могли б стати Федько з Толею товаришами?
• Яким у майбутньому міг би бути Федько?
• Як думаєте, чи вдасться Федькові пройти по крижинах?
• Ось нарешті Федька й Толю витягли на берег. Як думаєте, чим батьки Толі віддячать Федькові за врятованого сина?
• Чи усвідомлюють батьки Федька, настільки тяжкий  стан сина?
• Чим закінчиться оповідання?

Доречним є складання «ліній цінностей» героїв, що дозволяє учням зайняти власну позицію й аргументовано її довести.

Розглядаючи образ Антося Корецького під час вивчення в десятому класі повісті М.Старицького «Оборона Буші», пропонуємо варіанти позицій. Рішення Антося загинути разом з Орисею можна назвати по-різному:

• патріотизм;
• солідарність з коханою;
• самозречення;
• спокута за недавнє вагання;
• усвідомлення безвихідності.

-  А яку ж позицію обираєте ви? – запитуємо в учнів.

Сучасний учень повинен уміти протистояти тиску, робити вибір, аргументовано відстоювати власну думку, брати участь у дискусії. Тому слід застосувати на цьому етапі метод «Павутинка дискусій». Учитель ставить питання, які викликають дискусію. Учні, з різних точок зору розглянувши проблему, висловлюють свій погляд, вчаться з повагою ставитися до позиції опонентів.

Познайомивши восьмикласників із образом Івана Вишенського (Іван Франко «Іван Вишенський»), пропонуємо ряд питань дискусійного характеру: «Вибір Вишенського – це втеча від труднощів? Чи справді щира молитва про Україну принесе більше користі їй, ніж боротьба?»

Розглядаючи роман «Хіба ревуть воли, як ясна повні» Панаса Мирного у десятому класі, звісно ж спонукаємо учнів поглянути на Чіпку з різних боків. Його образ, без сумніву, суперечливий і викликає різні оцінки. Та не можна оминути увагою й Грицька Супруненка. Аби залучити учнів до дискусії, ставимо, наприклад, такі питання:

• Чи був Грицько справжнім другом Чіпці?
• Чи міг Супруненко вплинути на поведінку Чіпки?
• Небажання підтримати Нечипора, коли той скотився на дно, – спосіб зберегти власну репутацію добропорядного господаря чи усвідомлення неможливості щось змінити?

В одинадцятому класі, вивчаючи роман «Місто» Валеріана  Підмогильного, пропонуємо учням такі питання дискусійного характеру:

• Чи здатний Степан бачити в людях хороше?
• Прагнення бути письменником – від великої любові до мистецтва слова чи прояви амбітності, бажання слави?
• Чи був Вигорський другом Степану, а Степан Вигорському?

У старших класах дискусії можна провести і в більш складній формі, наприклад, у вигляді «круглого столу», форуму, уроку-гри «Коло думок» чи «Твій зоряний час», уроку – судового засідання.

Цікавими є уроки – проблемні семінари.

В одинадцятому класі, вивчаючи тему «О.Довженко. Кіноповість «Україна в огні», пропонуємо до розгляду такі питання:

1. Якими рисами національного характеру наділені Лаврін, Тетяна та Олеся Запорожці? Чи можна тут говорити про символічне значення цих образів?

2. Які почуття викликала у вас Христя? Чи вчинила вона злочин, чи переступила моральну межу? Чи мусить ця жінка бути покараною?

3. Які міркування і почуття викликали у вас висловлювання німецьких офіцерів-завойовників про Україну і її народ?

4. «Перед їх духовним зором виникла раптом вся Вкраїна в огні, у множестві страждань і тяжких протирічивих стиків», - пише Довженко. Які епізоди аргументують цю думку?

Семінар за кіноповістю Довженка «Україна в огні» краще провести після бесіди про «Щоденник» письменника. Уважно прочитавши «Щоденник», учні краще зрозуміють кіноповість. Вони не тільки розповідають про життєві долі героїв, а й характеризують узагальнений образ українського народу, в чоловіках якого духовна міць і внутрішня нескореність Лавріна, у жінках – вдача берегині роду, притаманна Тетяні й Олесі.

Найскладніша розмова про Христю. Виходимо з того, що ми не судді, не маємо морального права ставати над цією нещасною дівчиною, але це не означає, що ми не можемо мислити, почувати. «За межею совісті шлюб з катом рідного народу», - так кажуть дівчата. Проте карати Христю, покриту безчестям, ніхто з дітей не закликає.

Певна традиція сформувала стереотип: усе, що проголошувалося фашистами, - маячня, дике безглуздя. Довженко цю примітивну традицію ламає, доводячи, що німецькі офіцери мислять логічно: «..у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п’ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих.  У них немає державного інстинкту… Вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п’ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власної сім’ї, дружби! У них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних істин». Пригадавши поведінку не тільки героїв твору, а й багатьох своїх сучасників, одинадцятикласники доходять висновку: ця критична оцінка українців, на жаль, правдива.

Як гірку, але правдиву характеристику розуміємо епізод «на колючому дроті». У час війни із загарбником, коли батьківщина окупована й українці мали б єднатися для спільної боротьби, вони у смертельній ненависті душать одне одного.

Завершальним етапом уроку є рефлексія. Важливо спонукати учнів передавати власними словами отриману інформацію, адже в такий спосіб вона краще запам’ятовується, сприяти обміну ідеями між учнями, що дозволяє їм збагатити словниковий запас, формулювати і висловлювати думки.

Добре підійде як прийом для підсумування інформації твір-хвилинка. Орієнтовані теми таких творів-мініатюр:

• Якби Степан Радченко одружився із Зоською…
• Повернувшись в Україну, Іван Вишенський…
• Що можна відповісти на останнє запитання Докії «За що?»
• Чи був у Павла Тичини вибір?

Цікавою вправою є складання сенкану. Така робота сприяє не лише розвитку вміння критично дивитися на питання, а й навички лаконічно викладати власні судження.

Можна запропонувати інші види робіт у письмовій формі. Наприклад, написати телеграму:

• від імені Чіпки матері зі словами каяття;
• від імені п’ятикласників Лоскотону, аби прибув на шкільне свято;
• від імені Лукаша Долі з проханням дати ще один шанс.

На стадії рефлексії доречно повернутися до таблиці «Знаю – Хочу дізнатися – Дізнався», якщо вона мала місце на початку уроку, доповнивши її записами у третій колонці.

Рефлексію можна провести і в усній формі, пропонуючи вправи «Мікрофон», «Незакінчене речення» тощо.

Матеріал для вправи «Незакінчене речення»:

• На уроці найбільш цікавим був момент…
• Я замислився над проблемою…
• Особливо мене вразило..
• Не можу погодитися з позицією…

Крім того, у кінці уроку пропонуємо учням оцінити діяльність класу в цілому і власну.

Обираючи стратегію критичного мислення, намагаюся добирати цікаву й важливу інформацію, створюю емоційну атмосферу, аби учні не залишалися байдужими. Адже лише так можна спонукати їх до активної співпраці, у процесі якої можливе формування гармонійно розвиненої конкурентноспроможної особистості, здатної критично оцінювати різні життєві ситуації, ставити мету, обстоювати думку, порушувати й вирішувати проблеми, піддавати різні ідеї сумнівам, користуватися зібраною інформацією, здійснювати перевірку окремих фактів чи ідей, підсумовувати роботу, проводити самооцінку.

Наведена методична система дає можливість учителю активізувати мислення учнів; мотивувати та стимулювати їх діяльність; залучати всіх дітей до творчої, продуктивної навчальної діяльності; активізувати пізнавальний процес; розвивати вміння логічно та аргументовано викладати матеріал; розвивати навички колективної роботи, почуття взаємоповаги; формувати ключові компетентності учнів.

Матеріали посібника були апробовані на уроках української літератури в Кобеляцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 імені Олеся Гончара.

Використання форм і методів технології «Критичне мислення» дає вагомі результати. Учні з перших хвилин включаються в роботу; активні протягом уроку, уважні, не просто сприймають матеріал, а піддають його критиці, порівнюють із власним досвідом, знаннями, отриманими раніше, розпізнають важливе серед загального.

 Учні, які навчаються за методикою розвитку критичного мислення, здатні до діалогу, дискусії. Вони допиливі, незалежні, не байдужі до всього, що відбувається навколо.

 

 

«Витязь молодої української поезії…»

(Система уроків української літератури)

 

 

 

          Василь Симоненко – яскравий представник «шістдесятництва», один із найперспективніших письменників, який відроджував найліпші традиції української літератури. Він назавжди вписаний до історії рідної літератури, та водночас завжди буде її злободенною сучасністю, її сподіваною прийдешністю. Адже його поезія протистояла антихудожнім, антинародним тенденціям «соціалістичного реалізму», будь-якому засиллю імітаційної літератури. Час, коли жив Симоненко, потребував літератури, яка б переробляла свідомість, творила нові ціннісні орієнтації. Потрібно було перетворювати людину, бо вона не могла й досі залишатися безмовною, пригніченою. «Витязем молодої української поезії» назвав поета Олесь Гончар. Так, вічно молодим залишиться навіки Василь Симоненко, чиє життя обірвалося так рано. Вічно молодим є і буде його поезія. Саме тому так важливо донести її підростаючому поколінню. Вірші Симоненка – яскраві приклади людяності, мужності, патріотизму, громадянської гідності.

 

 

5клас

         В. Симоненко. Цікава сторінка з життя митця.  Казка «Цар Плаксій і Лоскотон»

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю В.Симоненка (стисло); визначити ідейно-тематичне спрямування казки, простежити різні способи життя й поведінки, різні життєві позиції царя Плаксія й Лоскотона; розвивати культуру усного мовлення, уміння виразно й осмислено читати казку, висловлювати особисте ставлення до зображеного, обирати позицію й відстоювати її; виховувати такі риси, як чесність, оптимізм, доброта.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Методи: бесіда, «Читання з розмітками», «Читання із зупинками», усне мовлення, робота в парах, інтелектуальна гра.

Обладнання: портрет письменника, текст казки, малюнок «Дерево знань», кросворд.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань у формі інтелектуальної гри «Дерево знань».

(Учні зривають листочки з «Дерева знань», дають відповіді на запитання, написані на них. Відповіді вписують у клітинки кросворду. Початкові літери складають слово «Лоскотон»)

Запитання:

1.              Розповідь казкового чи фантастичного характеру про незвичайну подію або життя й діяльність якоїсь особи (Легенда).
2.              Казка про те, як маленький дідок узяв у найми нерадивого сина селянина («Ох»)
3.              Батько Дажбога (Сварог)
4.              Автор казки «Хуха-Моховинка» (Королів-Старий)
5.              Один із видів мистецтва (Образотворче мистецтво)
6.              Швидкість читання – рівна, уповільнена чи прискорена (Темп читання)
7.              Яким іменем назвався Лис Микита у колі звірів (Остромисл)
8.              Легенда про незнищенність української землі («Неопалима купина»)

Евристична бесіда

•                  Як ви думаєте, що таке чи хто такий Лоскотон?
•                  Що уявляєте, коли чуєте таке слово? Якщо це людина, то яка вона?

ІІІ. Оголошення теми, мети; мотивація навчальної діяльності учнів.

Учитель. Сьогодні познайомимося із дивовижним героєм Лоскотоном, якого вигадав український поет Василь Симоненко. Та перш ніж відчинимо двері казки, відкриємо для себе автора. Хто ж такий Василь Симоненко?

ІV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Учні, які мали випереджальне завдання, прикріплюють до «Дерева знань» «листочки» із цікавими фактами з життя В.Симоненка, коментують.

Наприклад:

«Відстань до школи малому Василькові доводилося долати чималу. Особливо складно було взимку, адже не мав ні взуття, ні одягу гарного. Та коли мати питала: «Важко тобі?», усміхаючись, відповідав: «Чого там! Доки дійду до школи – всі уроки повивчаю, а як назад, то всі пісні переспіваю».

«Навіть учителі не читали стільки книжок, скільки Василь. Дуже любив казки, особливо про Лиса Микиту. А коли став відомим письменником, то й сам написав дві казки для дітей: «Цар Плаксій та Лоскотон» і «Подорож в країну Навпаки»

2. «Читання з розмітками». (Учням пропонується копія тексту підручника – біографічні відомості про В.Симоненка. Школярі, читаючи, роблять на берегах помітки: «я це знав», «нове для мене», «цікаво», «незрозуміло», «потрібно розібратися» тощо). Потім переказують, коментуючи свої помітки, ставлячи запитання.

3. Учитель. Василь Симоненко народився в селі Біївці у нас на Полтавщині в селянській родині 8 січня 1935 року. А значить у 2015 році святкував би своє 80-річчя. Та доля мало відвела йому років для життя – 28-річним пішов у небуття талановитий поет. Уже перша  збірка «Тиша і грім» засвідчила, що в українську літературу прийшов справді обдарований, з чистим сумлінням митець, серце якого пройняте тривогами і болями рідного народу. Свідченням цього є казка «Цар Плаксій і Лоскотон».

4. Виразне «Читання із зупинками» казки «Цар Плаксій і Лоскотон».

Орієнтовані питання:

•                  Чи можна за назвою здогадатися, про що казка?
•                  На які роздуми наштовхують імена героїв?
•                  Чи зустрічаються в житті люди, які радіють бідам інших, наживаються на чужому горі?

5. Робота над змістом. Обмін враженнями. Визначення теми.

- Чи сподобалася вам казка? Чим?

- Про що вона?

варіанти відповідей:

• про царство Плаксія, де не можна сміятися;
• про несправедливого царя, який забороняє людям бути веселими;
• про перемогу Лоскотоном злого й несправедливого царя Плаксія.

Учитель: Отже, тема казки – зображення царства, де панує гноблення народу, та Лоскотона, який бореться за волю, щастя народу і врешті перемагає.

6. Визначення жанрових особливостей.

- Доведіть, що твір Симоненка – це літературна казка.

(літературна, бо має автора; у творі казкові герої; злочин теж характерний для казки).

7. Досліджуємо побудову казки.

(6 частин, кожна із яких має назву)

- Які частини відповідають вступові (зачину)? (1, 2: знайомство з царством Плаксія, його родиною, жорстокими законами, з Лоскотоном).

- Про що йдеться в основній частині? (3, 4 частини: переслідування, ув’язнення Лоскотона, весілля царівни Нудоти та капітана Макаки).

- Визначте кінцівку. (5, 6 частини: визволення народом Лоскотона, знищення царя Плаксія).

8. Опрацювання змісту казки у формі бесіди за питаннями.

- На які два табори поділені персонажі казки і за якими рисами вдачі ділить їх автор?

- Знайдіть і прочитайте опис Плаксієвої родини. Чому всі Плаксії не терплять сміху?

- Навіщо Плаксій змушував плакати дітей?

- Хто такий Лоскотон? Яка в нього вдача? Знайдіть і схарактеризуйте його портрет.

 - Прочитайте опис весілля і загибелі царської родини. Що тут викликає сміх і який характер він має? (Ущипливий, розвінчувальний)

- Чи можна знайти за вказаним у казці маршрутом дорогу в країну Сльозолий? Прочитайте ці рядки. З якою метою автор так докладно описує цей маршрут?

- Що, на вашу думку, допомагає людині перенести найбільші труднощі: сльози чи сміх?

- Що значить бути оптимістом чи песимістом? Кого з героїв казки можна назвати оптимістом?

9. «Усне малювання»

  Учням пропонують обрати кольори для портретів героїв (у них на партах палітри, виготовлені з різнокольорових смужок паперу). Учитель називає героя казки, діти піднімають дві-три смужки, кольори яких найкраще, на їхню думку, відповідають портретним характеристикам героїв.

10. «Обери позицію».

Учні працюють в парах: Цар Плаксій і його піддані - Лоскотон, народ, діти. Один одному ставлять питання, наприклад:

•                  Чи не збиралися, Плаксію, спробувати хоча б кілька хвилин посміятися?
•                  Чи справді Вам, Макако, сподобалася завжди скривлена Нудота?

V. Підсумки уроку.

- Чого навчає казка? Яка її основна думка?

(Будь-яке гноблення, приниження, рабство має бути подолане; добро, оптимізм завжди переважить жорстокість).

•                  Яка ідея твору?

(Засудження лицемірства, гноблення, уславлення мужності ватажків із народу, що здатні очолити боротьбу за щастя в рідному краю).

VІ. Домашнє завдання.

Навчитися переказувати казку; скласти план-порівняльну характеристику Плаксія і Лоскотона.

Варіанти особистісно зорієнтованих завдань:

А) намалювати портрети героїв;

Б) написати телеграму Лоскотону із запрошенням на шкільне свято.

В.Симоненко. «Цар Плаксій та Лоскотон». ТЛ: віршована мова (рима, строфа, ритм).

Мета: продовжити роботу над казкою В.Симоненка, дати характеристику головним образам твору, визначити їхні протилежні риси; пояснити відмінність прозової і віршованої мови, звернути увагу на поняття «рима», «строфа», «ритм»; розвивати зв’язне мовлення, творчі здібності учнів, уміння критично мислити; виховувати інтерес до читання, зневажливе ставлення до жорстокості, жадібності, прагнення бути чесним, небайдужим.

Тип уроку: комбінований

Методи: бесіда, «Павутинка дискусій», створення ліній цінностей, «Мікрофон»

Обладнання: портрет В.Симоненка, дитячі малюнки героїв казки, телеграми героям.

Перебіг уроку

І. Забезпечення емоційної готовності до уроку.

Учитель:

•                  Якби можна було слова розфарбувати, то який би колір ви обрати б для слова радість?
•                  Якби кожне слово означало істоту, якою істотою ви уявили б сміх?

Я бажаю вам, аби радість і сміх були не лише у вашій уяві, а супроводжували вас завжди.

І сьогодні на уроці оголосимо бойкот усьому негативному. А тому поглянемо один на одного, посміхнемося, скажемо приємне – так нас навчив новий знайомий, дядько Лоскотон.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.              Учитель. Ви прочитали казку. А якби була можливість поспілкуватися з її автором, які питання ви поставили б йому? (обираємо автора, учні ставлять йому питання за змістом казки, він відповідає)
2.              Учні зачитують телеграми героям. Наприклад, Лоскотону: «Приїзди негайно. Одна дівчинка посварилася з подружкою. Увесь час плаче. Потрібна допомога» тощо.
3.              Учні демонструють малюнки героїв казки, прикріплюють їх на дошці (з одного боку Плаксія та його підданих, а з іншого – Лоскотона, звичайних людей, їхнії дітей).

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель: Спробуємо глибше збагнути сутність героїв. Попрацюємо з текстом казки, визначимо риси персонажів, аби зрозуміти, серед яких же людей хотілося б нам з вами жити. Ось царство Плаксія (звертаємо увагу на малюнки дітей), а з іншого боку ті, хто не хотів миритися з його законами. Під малюнками запишемо ланцюжки цінностей та антицінностей, притаманних героям. Ви вдома складали план - порівняльну характеристику Плаксія та Лоскотона. Які найпротилежніші риси притаманні героям? (жорстокість-доброта, боягузливість-сміливість, жадібність-щедрість тощо)

IV.Робота над змістом казки.

1. Звернемося до тексту і знайдемо рядки, що стосуються Плаксія.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

•                  Про які риси вдачі свідчать дібрані цитати? Можемо їх назвати цінностями?

Отже, Цар Плаксій – ледар, ненависний народом, жорстокий і потворний, тиран, любитель дитячих сліз, боязливий і хитрий.

           2. Записуємо лінію антицінностей:

неприваблива зовнішність → садизм → жорстокість → деспотичність → тиран → хвастливість → амбітність → боягузливість.

- Що згубило Плаксія?

- А що б сталося, аби він залишився жити й далі правив країною? Якими методами могли б люди з ним боротися?

3.  Знайти й зазначити рядки, у яких розповідається про Лоскотона.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- То який же він – Лоскотон?

- Яке враження справляє його зовнішність?

- Про що свідчать вчинки?

Отже, дядько Лоскотон – безкорисливий, відвертий, щирий і добрий, справедливий і сміливий. Любить дітей, шанований народом.

          4. Записуємо лінію цінностей

М’яка вдача → щирість → доброзичливість → безкорисливість → людяність → сміливість → любов до дітей → здатність переконувати.

•                  Чи хотіли б ви мати такого друга, як Лоскотон? Чому?
•                  Як думаєте, чи змінила країна, яку описує В.Симоненко у творі, назву?

 

V. Теорія літератури.

1. Учитель. Ви прочитали кілька казок і, мабуть, помітили, що мова останньої відрізняється від мови попередніх.

Учні читають запропоновані уривки казок «Цар Плаксій і Лоскотон»  В. Симоненка і «Хуха-Моховинка»  В. Короліва-Старого, пробують пояснити відмінність.

2. Учитель. Казка «Хуха-Моховинка» написана прозовою мовою, а «Цар Плаксій і Лоскотон» - віршованою. Прозова мова – та, якою ми спілкуємося повсякчас. У прозових творах нема поділу на рядки і вони не римуються. Віршована мова є розміреною, ритмічно організованою, поділеною на строфи, які складаються з рядків, що мають співзвучні кінці. Віршована мова емоційніша, ніж прозова, характеризується своєрідною інтонацією й особливим темпом читання, пов’язаним із більшою кількістю пауз, ніж це буває в прозі.

3. Колективне опрацювання статті підручника «Прозова й віршована мова (ст..96-97)

4. Словничок основних теоретичних понять:

 

 

 

 

 

 

•                  Чи поділено текст казки «Цар Плаксій та Лоскотон» на строфи?
•                  Це впливає на мову твору в цілому?

 

 

V. Підсумки уроку.

 Мікрофон «Найкраща, найпевніша зброя проти несправедливості й жорстокості - …»

 

VІ. Домашнє завдання.

 Дати усні відповіді на запитання 1-9 (ст..97-98); за бажанням можна виконати завдання 10-12.

 Особистісно зорієнтоване завдання

«Залиште за мною останнє слово… » (учень пише, що його найбільше вразило у казці. На наступному уроці обговоримо, що його вразило. Інші учні пояснюють, чому однокласника вразило саме це. А потім він пояснює, чому насправді його це вразило).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок позакласного читання

 

В. Симоненко «Подорож у країну Навпаки»

Мета: поглибити знання учнів про творчість В. Симоненка, опрацювати зміст казки «Подорож у країну Навпаки», визначити ідею твору; проаналізувати вчинки дітей; розвивати культуру мовлення, увагу, уміння мислити критично, оцінювати вчинки інших; виховувати цілеспрямованість, відповідальність.

Тип уроку: урок-спілкування

Методи: «Семантична карта слова», бесіда, робота в групах, «Мікрофон», постановка проблемних завдань.

Обладнання: портрет Симоненка, виставка його книг, текст казки «Подорож у країну Навпаки».

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.              Перевірка домашнього завдання за методом «Залиште за мною останнє слово».
2.              Гра «Турнір Чомучок».

(Кожен учень має поставити питання до класу за змістом казки «Цар Плаксій та Лоскотон», наприклад:

•                  Чому головного поліцейського звати Макака?
•                  Чому в Лоскотона розмальована торбина?
•                  Чому Плаксій так ненавидів сміх?
•                  Чому ту країну не так просто знайти?
•                  Чому Симоненко написав таку казку?)

3.              «Семантична карта слова».

•                  Із чим асоціюється у вас слово навпаки?

(Варіанти відповідей:

•                  зробив щось навпаки;
•                  бачу себе в дзеркалі навпаки;
•                  дивлячись на поганих хлопців, роблю все навпаки)

Учитель: А коли я чую слово навпаки, одразу згадую казку В.Симоненка про країну-перевертня, де жили дивні люди, панували нечувані звичаї. Хочете дізнатися про неї? Тоді вирушаємо негайно в подорож!

 

ІІІ. Основна частина уроку.

1.              Постановка проблемних завдань:

А) дочитавши до епізоду, коли дітей разом із квітами оточили вояки Навпаки, пропонуємо учням спрогнозувати кінець історії, умотивувати його;

Б) дочитавши казку, учні повинні бути готовими висловити враження від країни Навпаки: що в ній негативне і чи є щось позитивне.

2. Читання казки.

3. Варіанти учнівських кінцівок казки. Далі дочитуємо казку, порівнюємо із дитячими версіями.

4. Бесіда.

- Сподобалась вам країна навпаки?

- Чому ж пропозиція Бороданя здалася хлопчикам такою привабливою?

- Чи справдилися сподівання друзів? Коли зрозуміли, що потрапили в халепу?

- Опишіть місцевого правителя.

- Чи схожий Невмивака на Плаксія?

- На яких умовах Невмивака погоджувався дозволити дітям залишитися в країні навпаки?

- Які ще страшні випробування довелося пережити хлопчикам у казковій країні?

- Чому воякам все ж не вдалося наздогнати школярів?

- А що сталося б, якби гвардійці схопили втікачів?

- Отже, підсумуємо: негативне в країні Навпаки - …., а позитивне - … .

(Діти назвуть негативне: бруд, патологічна будова мешканців, відсутність порядку; позитивне: рослини, що здатні на взаємовиручку, квіти, які цінують красу).

•                  Як хлопцям вдалося повернутися додому? Чому вони тепер нізащо не хочуть потрапити в країну Навпаки?

4.              Робота в групах.

Об’єднавшись, учні виразно переказують у ролях окремі епізоди.

1 група: від початку до слів «Поможіть нам, поможіть!»

2 група: від слів «Якось їх біля млина стріла гвардія чудна…» до слів «І щаслива дітвора з криком радісним «ура!» задала стрімкого дьору од царя страшного з двору».

3 група: від слів «Тут, у лісі, на поляні, квіти бавились рум’яні…» до слів «Як нам тяжко! Як нам гірко!»

6. Характеристика хлопчиків. Складання інформаційного ланцюжка.

До                 

Лесик, Толя, два Володі: безвідповідальні → ліниві → легковажні → безтурботні.

Після

Лесик, Толя, два Володі:  усвідомили, що родина дає захист → зрозуміли, що бути брудним гидко → зробили висновок, що навпаки (стосовно життя, яке веде нормальна людина) – це огидно → зрозуміли, що кожен вчинок несе наслідки, тому не можна бути легковажним.

 

ІV. Підсумки уроку

1.              Творча рефлексія

«Мікрофон»: «Прочитавши казку «Подорож в країну Навпаки, я зрозумів, що й сам часто…», але тепер усвідомлюю…»

2.              Бесіда:

•                  Яка ідея казки В.Симоненка?
•                  Чи варто було хлопцям потрапити до такої країни?

 

          V. Домашнє завдання.

          Підготуватися до виразного читання і переказування казки. Повторити про теоретичне поняття: віршована мова, рима, ритм.

 

Варіанти особистісно зорієнтованих завдань:

•                  Твір-хвилинка «Чому існує країна Навпаки»?
•                  Створити малюнки до епізодів казки, які найбільше сподобались.

7 клас

 

Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі. «Лебеді материнства».

Мета: поглибити знання учнів про життя й творчість поета, познайомити з поезією «Лебеді материнства»; з’ясувати ідею твору, розкрити символічний зміст ; розвивати вміння критично мислити, зв’язно викладати свої думки, робити висновки; виховувати почуття любові до матері, батьківщини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Методи: «Знаємо - Хочемо дізнатися - Дізнались», створення семантичної карти слова, ментальних  карт.

Обладнання: портрет В.Симоненка, виставка його творів, підручник.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

Хвилинка позитиву.

Уявіть, що у вас у руках пензлики. Розфарбуйте день у ті кольори, які  вам до вподоби.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Учитель:  Ви гуртом створили чудовий веселий день. Це тому що ви веселі й дуже позитивні діти. А пам’ятаєте, як у п’ятому класі ви читали казку про діточок із країни Сльозолий?

- Що воно за край?

- А хто створив казку про країну?

- Як та казка називалася?

Учитель: У 5 класі ви читали казки В.Симоненка, написані для дітей, і довідалися, що першим слухачем був син Лесик.

 - А що про поета пригадаєте ще?

Пропонуємо учням накреслити табличку «Знаємо - Хочемо дізнатися - Дізнаємося», завершити яку вони зможуть у кінці уроку.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІV.  Основний зміст уроку

Розповідь учителя доповнюють фотоматеріали та виставка книг поета (або презентація).

Доля відміряла йому скупий відрізок часу для життя й творчості, і можна лише здогадуватися, скільки міг би зробити для нашої літератури той, кого називають «витязем української поезії», «лицарем на білому коні».

Народився Василь Симоненко 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині. У родині, крім нього, були мама та дідусь. Батька Василько не знав.

Дитинство було важким, напівголодним. Але хлопчик ріс добрим і працьовитим. У домашньому господарстві був правою рукою дідуся, допомагав матері на колгоспному лану. При цьому добре вчився, не нарікав на те, що до школи потрібно було долати довгу відстань (щодня туди й назад до 20 кілометрів), багато читав.

Перші уроки життя, доброти, людяності Василь брав від мами, Галини Федорівни, та дідуся Федора. Дідусь колись самотужки навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле.

Писати юнак почав ще в шкільні роки, це були вірші для шкільної стінгазети.  У 1952 році В. Симоненко вступив на факультет журналістики Київського університету, де водночас із ним навчалися Ю. Мушкетик,

В. Шевчук, Т. Коломієць, В. Підпалий, С.Тельнюк. Студентське життя було багате на дружбу, на цікаві особистості, творчі суперечки, на мрії про майбутнє.

Щоб якось покращити матеріальне становище, а ще, мабуть, щоб набути газетярського досвіду, Симоненко працює секрктарем в університетській багатотиражці.

У роки навчання В. Симоненко продовжує писати, але з друком не поспішає. Згодом почав активно працювати в університетській літературній студії, де його обирають старостою.

По закінченні університету Василь працює в газеті «Черкаська правда», потім – у «Молоді Черкащини», власним кореспондентом «Робітничої газети». Як журналіст він сміливо втручався в різні сфери життя, різко критикував вияви бюрократизму, неуваги до трудівників, теплим словом відгукувався про добрих людей.

Перша збірка поезій В. Симоненка «Тиша і грім» побачила світ у 1962 році, другу книгу «Земне тяжіння» опубліковано в 1964 році, вже після смерті поета, яка сталася 13 грудня 1963 року.

Учитель: На могилі поета в Черкасах викарбовано слова: «Можна все на світі вибирати, сину, /  Вибрати не можна тільки Батьківщину».

•                  Як ви думаєте, чому саме вони?

(Починає тихо звучати пісня «Виростеш ти, сину…»)

Учитель: Це останні рядки вірша Симоненка «Лебеді материнства». Слова твору поклав на музику Анатолій Пашкевич. І зараз ми з вами слухаємо саме цю пісню.

Після прослуховування музичного твору виразно читаємо вірш.

Бесіда:

•                  Яку пісню нагадує твір Симоненка?

(За формою «Лебеді материнства» -  колискова пісня).

•                  Намалюйте словами картину, яку уявили під час слухання (читання) твору.

(Українська хата з вишитими рушниками, молода мати гойдає колиску, її погляд ніжний, дитя уві сні посміхається, відблиски місячного сяйва крізь віки снують на стіні химерні візерунки, що нагадують лебедів у польоті).

•                  Який голос  у матері?

(Знайдіть слова, які вона промовляє на початку твору. Що для матері найголовніше?)

•                  Про що роздумує мати потім?
•                  Яка тема твору?

(Змалювання материнської любові, тривоги за долю сина, бажання бачити його патріотом, чесною людиною).

 

Складання інформаційного ланцюжка.

Син: має пройти випробування →  виросте гідним свого роду й народу → не зрадить Україну.

Мати: оберігає сон дитини → вчить любити й цінувати матір і Батьківщину → застерігає від небезпек.

 

Завдання – дослідження: знайти художні засоби у вірші.

 

Метафори: «танцювали лебеді»; «заглядає в шибу казка»; «будуть мандрувати очі матері і білява хата»; «мріють крилами лебеді»; «темряву тривожили півні»; «прийдуть верби і тополі».

Порівняння: «лебеді, як мрії».

Епітети: «сиві очі»;«золоте сузір’я»; «білява хата»; «лебеді рожеві»; «хмільне смеркання»

 

-  Які ще художні особливості ви помітили? (повтори «Можна все на світі вибирати, сину, /  Вибрати не можна тільки Батьківщину»)

•                  А чому, на вашу думку, Симоненко саме так назвав поезію?
•                  Із чим асоціюється у вас слово «лебеді»?
•                  Що відомо про лебедів-птахів?
•                  Як думаєте, що символізують лебеді? (прихід весни, вірність, материнство, чистоту).

    Пропонуємо створити ментальні карти за поезією В.Симоненка «Лебеді материнства». Демонстрація ментальних карт

•                  То над чим спонукає задуматися поезія Симоненка? Яка її головна думка? (Вибирати можна усе, крім матері і Батьківщини)
•                  Яка ідея твору? (уславлення материнської любові, яка береже дитя протягом усього життя; утвердження думки про те, що Батьківщина, як і мати, одна – єдина для кожного).

 

V. Підсумки уроку

Завершення таблиці «Знаємо -  Хочемо дізнатися -  Дізналися».

 

VІ. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять вірш «Лебеді материнства»

Особистісно зорієнтовані завдання:

                -  Створити ілюстрацію до поезії

           -  Підготуватися до вокального виконання твору

                -  Скласти сенкан: а) Симоненко; б) Лебеді; в) Мати.

 

В. Симоненко. «Ти знаєш, що ти – людина?» Громадянський мотив у поезії. Загальнолюдські цінності та ідеї. Т.Л. Ліричний герой.

Мета: поглибити знання про творчість В.Симоненка, зокрема визначити громадський мотив, загальнолюдські цінності поезії «Ти знаєш, що ти - людина», розкрити ідейну спрямованість; розвивати вміння критично мислити, висловлювати власну думку, переконливо її відстоювати; виховувати відповідальне ставлення до всього, що робиш, любов до рідної землі, людей, почуття гідності.

Тип уроку: комбінований

Методи: бліцопитування, складання семантичної карти слова, бесіда, «Мікрофон».

Обладнання: портрет В,Симоненка, учнівські ілюстрації до вірша «Лебеді материнства».

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

1.              Виступи учнів, які виконували індивідуальні завдання (зачитування сенканів, виконання пісні «Виростеш ти, сину…»)
2.              Виразне читання напам’ять  вірша «Лебеді материнства»
3.              Бліцопитування:

•                  Хто назвав «Витязем молодої української поезії» Симоненка?
•                  Як називається перша збірка віршів поета?
•                  Хто займався вихованням Василя?
•                  Що перейняв майбутній поет від дідуся й мами?
•                  Поясніть назву твору «Лебеді материнства».
•                  Що символізують лебеді?
•                  Який жанр твору «Лебеді материнства»?
•                  Чого навчає мати сина, ліричного героя вірша?
•                  Яка головна думка твору?
•                  Хто поклав на музику поезію?
•                  У якому віці помер Василь Симоненко? Де поховано поета?

ІІІ. Підготовка до сприймання нової теми.

Учитель: Усі ми з вами люди. Однаково збудовані, чимось схожі, але насправді дуже різні.

Ми вимовляємо слова «людина», «люди», «людство» тисячі разів.

- А з чим чи з ким асоціюється у вас це слово насамперед? (складання семантичної карти слова)

(людина – вища істота; особистість – милосердна, тактовна, доброзичлива особа; особа, яка чогось досягла в житті)

- А як думаєте, який зміст у поняття людина вкладав Симоненко?

ІV. Оголошення теми  й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

V. Сприймання навчального матеріалу.

1. Виразне читання поезії «Ти знаєш, що ти - людина».

2. Робота над змістом твору у формі бесіди.

     -    Чим особливо вражає цей твір?

(Уже першим рядком пробуджує сумління, сприймається як безпосереднє звернення особисто до кожного. Поезія допомагає читачеві відчути себе частинкою великого народу, особливою людиною, неповторною)

• Про що цей вірш? Яка його тема?

(Роздуми про швидкоплинність життя, протягом якого кожен повинен встигнути покохати, зробити корисні справи)

• Для чого має жити людина, на думку автора? Прокоментуйте відповідь відповідними рядками з поезії .

(Людина живе для того, щоб творити на землі, любити цей світ, берегти озера, гаї, степи, рідну землю).

• З ким наодинці змушує поет свого читача відчути себе людиною?

(Із цілим світом, із землею, на якій людина перебуває якусь мить і тому має цінувати щастя жити)

• Яка головна думка твору?

(Людина повинна поспішати жити повноцінно, за кожен свій вчинок вона відповідальна перед власною совістю)

• До кого, на вашу думку, насамперед звертається поет у вірші?

(До людей, які легковажно витрачають час на дрібниці; до тих, хто лише починає жити, аби допомогти їм осягнути сенс буття)

• Чи помітили ви, що в поезії немає традиційних художніх засобів? Як же вдалося автору досягти високого художнього рівня?

(Завдяки точному слововжитку, особливим синтаксичним конструкціям, властивим ораторському мистецтву)

3.  Теорія літератури

Учитель: Говорячи про ліричні твори, вживаємо поняття «ліричний герой». Це поняття не ототожнюють із автором. Ліричний герой – це характер, який виступає в думках і переживаннях, висловлених у літературному творі, це художній образ. Поняття «ліричний герой» вживається як стосовно всієї творчості певного автора, так і щодо окремої поезії.

Робота з підручником. Опрацювання короткої статті на сторінці 242.

• То хто ж такий ліричний герой?

 

 

 

 

 

 

 

 Хто є ліричним героєм поезії «Ти знаєш, що ти – людина?»?

(Той, хто любить жити й живе повноцінно, закликає цінувати кожну мить буття, усвідомлює свою неповторність і разом із тим єдність із світом і народом)

 

VІ. Підсумки уроку.

Учитель: Потрібно пам’ятати, що сьогодні все для тебе: озера, гаї, степи – уся земля. І ти – унікальний, ти – цілий світ, ти – людина. Тож все роби для того, аби ця мить, мить життя, не минула безслідно, бережи красу навколо себе, твори, кохай.

«Мікрофон».

Поезія В.Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина…» змусила мене задуматися над … і зробити такий висновок: …

 

VІІ. Домашнє завдання

Вивчити про поняття «ліричний герой» (ст.. 242, запис у зошиті); підготуватися до виразного читання напам’ять вірша «Ти знаєш, що ти – людина?».

Особистісно зорієнтоване завдання

Уявіть себе делегатом з’їзду соціально активної молоді. Підготуйте виступ, узявши за основу ті загальнолюдські цінності, які розкрив у своїх творах Василь Симоненко.

В.Симоненко. Романтичний порив, прагнення пошуку в поезії «Гей, нові Колумби й Магеллани…» Проблема індивідуальності й натовпу у вірші «Перехожий»

Мета: розкрити ідейно-художній зміст віршів В.Симоненка, розвивати вміння висловлювати думку про зміст людського існування, робити висновки, формувати кругозір школярів; виховувати активну життєву позицію, прагнення до самореалізації, почуття поваги, любові до людини, суспільства.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет В.Симоненка, учнівські презентації.

Перебіг уроку

 

І. Актуалізація опорних знань.

1. Виразне читання напам’ять вірша «Ти знаєш, що ти - людина».

2. Виступи учнів, які готували індивідуальні завдання .

3. Бесіда:

• Яким ви уявляєте ліричного героя творів В.Симоненка?
• Що спільного в нього з автором?
• На кого схожий цей герой із вашого оточення?

ІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель: До сьогоднішнього уроку окремі учні готували проекти. Цей матеріал допоможе краще зрозуміти вірші В.Симоненка, які будемо розлядати. Один із них має назву «Гей, нові Колумби й Магеллани». Тож цікаво довідатися, хто ж такі Колумб та Магеллан. У цьому допоможуть ваші однокласники. А потім кожному з вас слід буде задуматися, до кого ж все-таки звертається поет. Інший твір, «Перехожий», присвячений Ліні Костенко. Це ім’я нам добре відоме. Наші друзі зуміли знайти цікаві біографічні відомості того часу, коли жив  В.Симоненко. Поет особисто був знайомий із Ліною Іванівною Чому ж присвятив їй поезію з такою дивною назвою  - це теж з’ясуємо на уроці.

ІІІ. Сприймання нового навчального матеріалу.

1.              Відповіді учнів, які готували проекти (Школярі демонструють зібраний і систематизований матеріал або за допомогою презентацій, або на плакатах).

Перша група: «Видатний мореплавець – Христофор Колумб»

Друга група: «Організатор першої навколосвітньої подорожі – Ферман Магеллан»

2.              Учитель: Щойно ви почули розповіді про життя людей, сповнене випробувань, постійних пошуків. А зараз до вашої уваги вірш В.Симоненка «Гей, нові Колумби й Магеллани».
3.              Робота над ідейно-художнім змістом поезії. Виразне читання твору.

Бесіда:

• Який настрій викликає твір?
• Кому ж адресовані ці поетичні рядки?

(Насамперед автор звертається до молодих людей, закликає їх не бути пасивними, прагнути пізнавати світ, духовні скарби свого народу. Образи великих мореплавців символічні, вони уособлюють прагнення відкривати нове).

• З чим пов’язане те, що автор у творі закликає молодь до активних дій, не зупинятися на місці?
• Від чого залежить здійснення мрій?
• Що мав на увазі Симоненко, порівнюючи душу з іржавим якорем? (Так поет сказав про тих, хто живе лише сьогоднішнім, хто боїться змін; іржавий якір – символ пасивності, відсталості, примітивізму)
• Знайдіть у творі інші символи, розкрийте їхній зміст («каравела в мандри вируша», «як нам помістити у корито наші сподівання молоді» та інші)
• У чому ж бачить сенс життя поет? А ви? (Смисл життя людини – це пошуки, мандри, прагнення самоствердитися)
• Яка головна думка твору? («мріяти, шукати, доки жити»)

4.              Третя група учнів захищає проект «Ліна Костенко – поетеса винятково таланту»
5.              Бесіда:

•                  Чим близька Ліна Костенко В.Симоненкові?
•                  Про що могли мріяти молоді поети?

6.              Виразне читання поезії «Перехожий».
7.              Бесіда:

•                  Про що ця поезія? (Про те, як люди ставилися до перехожого у момент його красивої ходи і тоді, коли спіткнувся)
•                  Що із чим у творі автор протиставляє (Індивідуальність і сіру масу, натовп)
•                  Як називається  цей прийом? (Антитеза)
•                  Яким перед нами постає перехожий? (Це людина з піднесеною душею, цілковито перейнята творенням краси, його хода по життю освітлена високими ідеалами)
•                  Опишіть інших людей. (Перехожого оточує натовп безликих, обережних, не здатних на творчий порив істот. Вони дріб’язкові, заздрісливі, у них немає співчуття до тих, хто ненароком спіткнувся).
•                  Чи здатні такі люди оцінити чийсь творчий лет? (Ні. Про це свідчать рядки твору: «Як він ішов! І ніхто не бачив, і ніхто від краси не зомлів. В землю полускану втюпився кожен, очі в пилюці бездумно волік…»)
•                  Як сказано у вірші про злорадство, жорстокість обивателів?

(Люди радіють, коли перехожий спіткнувся, втішаються і беруться повчати: «Треба дивитися під ноги, так можна голову потерять».)

•                  Яка ж авторська позиція? (Автор переконаний, що натхнення життєва потуга гордої людини має перемогти: «А він знову йшов. І дивився прямо. І знову натхненно творив ходу».)
•                  Яка ж ідея твору? (уславлення гідності, творчого прагнення людини, засудження жорстокості, ненависті, заздрості, зла).

Учитель: В.Симоненко й Ліна Костенко жили в суспільстві, де всіляко замовчувалися або применшувалися успіхи тих митців, які не йшли в ногу з так званим радянським народом. Але Василь Андрійович і Ліна Іванівна залишалися патріотами, не переставали вражати читачів художньою довершеністю слова й своєю громадянською мужністю.

 

ІV. Виконання завдань у групах.

Дослідження особливостей творів. Визначення художніх засобів.

1,2 групи працюють із текстом вірша «Гей, нові Колумби й Магеллани».

3,4 групи досліджують художні особливості твору «Перехожий».

Орієнтовні відповіді учнів.

«Гей, нові Колумби й Магеллани».

Метафори: «кличуть нас у мандри океани, бухту спокою облизує прибій», «в океані рідного народу відкривай духовні острови», «нидіє на якорі душа», «б’ються груди об вітри…», «жоден вітер сонця не остудить», «шкварити байдужість на огні».

Епітети: «духовні острови», «якорі іржаві», «вітри тужаві».

Риторичні оклики.

Символічні й алегоричні образи.

 

«Перехожий»

Метафори: «струменіла дорога», «далеч у … очі текла», «співали ноги», «тиша музику берегла», «планети грядуть на орбіти», «очі в пилюці бездумно волік», «трохи в футбол пограли словами».

Епітети: «жадібні очі», «зачарований світом», «з шаленою радістю», «з шаленим сміхом», «сміхом гарячим».

Окличні речення.

Антитеза.

 

V. Підсумки уроку

- Охарактеризуйте ліричного героя твору «Гей, нові Колумби й Магеллани».

(Це оптиміст і життєлюб. Він не хоче, щоб його співвітчизники-ровесники ниділи в мулі буденщини, перебували в «бухті спокою» на «іржавому якорі». Він прагне переконати кожного в необхідності повноцінного життя. Ліричний герой твору – пристрасний патріот, натхненний творець, не байдужий до людей, світу, України).

«Мікрофон»

Вірш «Перехожий» - це виклик…

 

VІ. Домашнє завдання.

Виразно читати поезії В.Симоненка. Усно відповідати на питання, вміщені в підручнику (ст. 240-243)

Готуватися до письмової роботи за творами В.Симоненка.

 

 

 

 

 

Розвиток мовлення

 

Письмовий твір «Витворюймо в собі людину!» (за поезіями В.Симоненка)

Мета: удосконалювати вміння учнів писати творчі роботи на запропоновану тематику; перевірити рівень компетенції з вивченої теми; розвивати творчі здібності учнів, критичне мислення, пам'ять, мовлення, уміння зіставляти, узагальнювати й робити висновки, обґрунтовувати власні судження; виховувати повагу до мистецтва, відповідальність, бажання бути самодостатнім, інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: застосування знань і вмінь.

Методи: бесіда; міні-дискусія; самостійна робота учнів.

Обладнання: портрет Симоненка.

                                        Перебіг уроку

 

І. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІІ. Основний зміст уроку.

1.              Учитель: В.Симоненко не лише митець художнього слова, а й палкий патріот, громадянин, не байдужий до окремої людини й до народу загалом. Щиро вірив поет, що призначення людини – творити добро, жити відповідно до законів суспільної моралі. Кожен, на думку митця, має прагнути до активного життя, до самовдосконалення. Головне для людини – це її гідність, особиста значимість у суспільстві.

- А  що значить бути людиною?

2. Проведення міні-дискусії за питаннями:

• Чи складно бути людиною серед лицемірів і брехунів?
• Що можна зробити для інших, для України в 12 років?
• Чи легко зробити вибір між особистою вигодою і громадянським обов’язком?
• Які якості найголовніші для людини?

3. Підготовка до написання твору.

Бесіда:

•                  Що таке твір? (це зв’язний текст, у якому послідовно повідомляється про конкретні події).
•                  Яка особливість твору-роздуму? (у роздумі обов’язково є твердження, які потрібно довести; може бути кілька тверджень, ідейно близьких).
•                  Яка композиція твору? (Вступ, основна частина, висновок, обов’язковим є чітке формулювання тези, наведення аргументів, прикладів).

Учитель: Під час виконання роботи потрібно використовувати цитати, посилатися на власні життєві спостереження, висловлювати своє ставлення до прочитаного, робити відповідні висновки.

4.              Самостійна робота учнів на чернетках.

 

ІІІ. Підсумки уроку:

«Мікрофон»

•                  Вірші Василя Симоненка навчили мене…

 

ІV. Домашнє завдання.

Переписати твір з чернетки в робочий зошит.

 

 

 

 

 

 

11 клас

 

Нова хвиля відродження української літератури на початку 60-их рр.. Шістдесятництво як культурологічне й соціальне явище. Василь Симоненко -  «витязь молодої української поезії». «Задивляюсь у твої зіниці…» , «Я…».

Мета: дати загальну характеристику творчості поетів-шістдесятників, розкрити соціальний зміст загальнолюдських цінностей в літературі цього періоду; поглибити знання про творчу біографію Василя Симоненка, пригадати раніше вивчені його твори, удосконалити навички аналізу поетичного твору, вміння визначати віршові розміри; розвивати мовлення, критичне мислення; виховувати любов до літератури, почуття гідності, готовність протистояти складним життєвим обставинам, усвідомлення своєї неповторності й унікальності.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Методи: робота в групах, бесіда, «Мікрофон», метод проектів.

Обладнання: портрет В.Симоненка та інших поетів-шістдесятників, виставка книг митця, учнівські презентації.

Перебіг уроку

 

І. Оголошення теми й мети проектної діяльності.

Учитель: 60-ті роки назвали періодом відлиги. Залякана репресіями, вкрай заполітизована література відчула вітер перемін. Проте тривало це недовго. Антихрущовська змова різко повернула державне кермо. Ті, у чиїх руках воно опинилося, вдалися до випробуваних методів і засобів боротьби з інакомислячими.

Мов метелики на світло, летіли самозречені юнаки й дівчата за теплим вітром відлиги, летіли й падали під студеним віянням зими, що так і не поступилася місцем омріяній весні.

Дисидентський рух було жорстоко придушено. Україна колись викарбує ці імена на сторінках своєї історії.

До сьогоднішнього уроку ми йшли з вами кілька тижнів, готуючи проекти. Такий напрям роботи важливий, оскільки дає змогу не тільки виявити ваші творчі здібності, уміння збирати, систематизувати й узагальнювати матеріали, а й критично мислити, даючи оцінку важливим життєвим явищам, історичним фактам.

Готуючись до уроку, ви працюючи в п’яти групах над окремими завданнями, звіт про які частково розкриє сьогоднішню тему.

ІІ. Основний зміст уроку.

Захист проектів.

1 група. «Ми не безліч стандартних я». Загальна характеристика діяльності шістдесятників.

Після смерті Й. Сталіна в 1953 році в Радянському Союзі починається процес лібералізації всього суспільного життя. В Україні відбуваються помітні зміни: уповільнюється процес русифікації; зростає роль українського чинника в різних сферах суспільного життя; відбувається часткова реабілітація жертв сталінських репресій (до 1957 року повернулися понад 65 тисяч депортованих сімей, пов’язаних із діяльністю українських націоналістів).

Важливою подією в процесі десталінізації став ХХ з’їзд КПРС, на якому М. Хрущов у своїй доповіді викрив культ особи Сталіна. Саме в умовах хрущовської «відлиги» відбувалося пробудження громадської активності та національне відродження України. У 1956 році в Києві був заснований Клуб творчої молоді «Сучасник», який згуртував навколо себе найкращих митців. Активісти клубу (М. Вінграновський, І. Світличний,

І. Драч, Є. Сверстюк, А. Горська та багато інших) організовували творчі вечори, самвидав. А оскільки нове покоління української творчої інтелігенції голосно заявило про себе саме в 60-ті, то ця мистецька генерація й отримала назву «шістдесятники». Найбільш яскраво шістдесятництво проявилося в літературі, але не менш цікаві творчі пошуки відбулися і в живописі

(О. Заливаха, А. Горська, B. Зарецький, Г. Севрук, В. Кушнір, І. Марчук), кіномистецтві (C. Параджанов, Ю. Іллєнко, Л. Осика, І. Миколайчук), музиці (Л. Дичко, М. Скорик, В. Івасюк).

Молоде покоління прагло до оновлення не лише мистецького, а й усього суспільного життя. Але влада, вбачаючи в шістдесятниках зародки опозиційності, відповіла на творчий порив молоді двома хвилями арештів – у 1965 і 1972 роках. Через це в середовищі шістдесятників відбувся розкол. Перші сформували офіційне шістдесятництво (І. Драч, Б. Олійник,

Д. Павличко та ін.). Вони мали змогу активно друкуватися, але натомість змушені були йти на певний компроміс із владою. Інші – такі, як І. Калинець, І. Світличний, Є. Сверстюк, В. Стус – сформували дисидентський рух. Не бажаючи пристосовуватися до влади, дисиденти зазнали з її боку масових арештів і ув’язнень. Треті ж, взагалі, вдалися до «внутрішньої еміграції» - зайняли аполітичну позицію, яка коштувала їм довгих років мовчання, писання «в шухляду» (Ліна Костенко, В. Шевчук).

В основі світоглядних засад даного періоду лежить визнання свободи в усіх її виявах: свобода совісті, свобода мислення, свобода нації. На місце культу особи приходить культ особистості: кожна пересічна людина-трудівник є неповторною, унікальною. Активно сповідують шістдесятники також ідеї антропоцентризму, згідно з яким людина – центр Всесвіту. Невід’ємною засадою світогляду покоління є патріотизм, що виявляється в національній самосвідомості, любові до Батьківщини, збереженні історичної пам’яті.

Одним із джерел шістдесятництва був український фольклор, зокрема митцями активно запозичувалися й переосмислювалися фольклорні мотиви й образи, використовувалися народнопісенні засоби й прийоми образотворення. Естетичним взірцем письменників 60-их років стала творчість митців Розстріляного Відродження. Також шістдесятники усвідомлювали важливість долучення української літератури до світового літературного процесу, тому активно вивчають творчість зарубіжних письменників, перекладають твори кращих митців світового письменства. Літературне шістдесятництво зробило чималий внесок у розробку таких жанрів, як балада, притча, сонет, етюд, рубаї, роман у віршах, химерна проза. Помітно розширюються тематичні обрії художньої літератури: підкорення космосу, етична правомірність науково-технічної революції, тема голодомору.

2 група. «Її постать яскравіша від легенди». Творча палітра Алли Горської.

Алла Олександрівна Горська — українська художниця-шістдесятниця і відомий діяч правозахисного руху 60-х років в Україні, автор численних художніх творів: «Автопортрет з сином» (1960), «Портрет батька» (1960), «Абетка» (1960), «Біля річки» (1962–1963), «Портрет В. Симоненка» (1963) та ін.  Дружина художника Віктора Зарецького.

Її батько, Олександр Валентинович Горський, був одним з організаторів радянського

 кіновиробництва: після демобілізації він деякий час працював у державних установах, а з 1931 року став директором Ялтинської кіностудії. Через рік, 1932 року, Олександр Валентинович з сім'єю переїжджає до Москви, де обіймає посаду начальника виробництва тресту «Востокфильм». Але Олександр Горський не любив Москву, тому дуже зрадів, коли 1933 року видалася нагода переїхати до Ленінграда, де спочатку був заступником директора, а потім — директором Ленінградської кіностудії.

Мати Алли Олександрівни, Олена, ніколи, на відміну від чоловіка, кар'єри не робила. У Ялті вона працювала вихователькою в дитячих закладах санаторно-шкільного типу, а в Ленінграді - художником костюмів.

Під час війни Алла пережила блокаду Ленінграда. З 1946 року навчалася у Київській художній школі імені Шевченка, яку закінчила 1948 р. із золотою медаллю. У виборі фаху вагань не було: Горська вступила на живописний факультет Київського художнього інституту ( майстерня Сергія Григор'єва ). Влітку 1952 року одружилася зі студентом цього ж вузу Віктором Зарецьким, а через два роки, закінчивши інститут, працювала за фахом у галузі станкового й монументального живопису. Її твори експонувалися на виставках, вона пробувала себе у сценографії.

У 1961-65 р.р. разом із Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним стала одним з організаторів і активним членом Клубу творчої молоді «Сучасник» в Києві, який був тоді центром українського національного життя. Брала участь в організації літературно-мистецьких вечорів, підготовці щорічних Шевченківських свят. Плідно займалась мистецькою діяльністю, створила ряд монументально-художніх робіт.

У 1964 році за виконання Шевченківського вітражу для вестибюлю Київського університету (знищений), була виключена зі Спілки художників, однак згодом поновлена. Належачи до групи «шістдесятників», брала активну участь в українському правозахисному русі. За участь в акціях протесту в 1965-68 р.р. проти розправ над українськими правозахисниками — Богданом і Михайлом Горинями, П. Заливахою, Святославом Караванським, В. Морозом, В. Чорноволом та ін. Горська була знову виключена зі Спілки художників і зазнала переслідувань з боку радянських органів безпеки. У неї буквально вирвали визнання провини і запевнення, що своєю працею по художньому оформленню м. Донецька вона виправдає високе звання радянського митця. У квітні 1968 поставила свій підпис під листом-протестом ста тридцяти дев’яти діячів науки і культури до тодішніх керівників СРСР у зв'язку з незаконними арештами і закритими судами над дисидентами. 28.11.1970 трагічно загинула при нез'ясованих обставинах у Василькові біля Києва. Це вбивство за деякими версіями приписують КДБ, який мстив Горській ще й за оприлюднення разом із  Симоненком фактів масових розстрілів киян у Биківнянському лісі. (Скоріш за все, саме це стало причиною побиття міліціонерами у м. Сміла Симоненка, внаслідок чого він  помер у лікарні через кілька місяців.)

Похорон Горської перетворився в демонстрацію протесту проти існуючого комуністичного режиму в Україні.

3 група. Сергій Параджанов – «божевільний геній» в українській пустелі.

З Україною пов'язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні митець створив фільми "Наталія Ужвій", "Золоті руки", "Думка" , "Перший хлопець", "Українська рапсодія" , "Квітка на камені" (у співавторстві з А.Слісаренком), «Тіні забутих предків» та ін.

У 1965-68 р.р. Параджанов разом з іншими відомими діячами української науки та культури, протестуючи проти масових політичних арештів в Україні, звертався у вищі партійні та державні органи з вимогою роз'яснити причини переслідувань українських інтелектуалів і виступав за проведення відкритих судових процесів, що мало б забезпечити справедливість розгляду справ. Неодноразово висловлювався за дотримання свободи слова в пресі. Зазнавши переслідувань і, намагаючись уникнути арешту, був змушений виїхати у Вірменію.

В 1971 повернувся у Київ. 17 березня 1973 був заарештований і засуджений до п'ятирічного ув'язнення. У вироку було зазначено: «за спекуляцію» і «за український націоналізм». Швиденько знайшли «жертву насильства» — «члена КПРС» Воробйова. До речі, він виявився єдиним, хто погодився відкрито свідчити проти Параджанова. Інші відмовилися. Один із «свідків» — архітектор Михайло Сенін — після розмови в Київському КДБ перерізав собі вени.

Тільки завдяки міжнародній кампанії протесту (звернення підписали Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Р. Росселіні, М. Антоніоні) Параджанов був звільнений 30 грудня 1977р. Зважаючи на заборону жити в Україні, поселився в Тбілісі. І в подальшому зазнавав переслідувань з боку радянських репресивних органів.

Величезною трагедією для Параджанова стала смерть його сестри Ганни. Він власноруч зробив надзвичайно красиве вбрання для труни. А за декілька місяців у самого Параджанова виявили рак легені. Операцію з видалення легені було проведено в Москві, але стан Сергія Йосиповича не покращився. В одному зі своїх інтерв'ю Параджанов сказав: "Усі знають, що в мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював на Україні і збираюся вмирати у Вірменії". 17 липня 1990 року  приїхав до Єревана, а  20 липня того ж року всесвітньовідомий режисер помер. 

 

 

4 група «Івасюківський вибух» на українські естраді.

Володимир Михайлович Івасюк — український композитор і поет. Герой України (2009р., посмертно).

Один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР.

Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому що досі живі  учасники тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.

26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 року справу було закрито нібито через відсутність складу злочину.

12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.

 

5 група. Василь Симоненко – «витязь молодої української поезії». Народився Василь Симоненко 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині. У родині, крім нього, були мама та дідусь. Батька Василько не знав. Дитинство було важким, напівголодним. Але хлопчик ріс добрим і працьовитим. У домашньому господарстві був правою рукою дідуся, допомагав матері на колгоспному лану. При цьому добре вчився, не нарікав на те, що до школи потрібно було долати довгу відстань (щодня туди й назад до 20 кілометрів), багато читав.

Перші уроки життя, доброти, людяності Василь брав від мами, Галини Федорівни, та дідуся Федора. Дідусь колись самотужки навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле.

Спочатку вчився у Біївській початковій школі. Після закінчення середньої школи в Тарандинцях вступив на факультет журналістики Київського університету, потім працював в обласній газеті «Черкаська Правда» і «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962), «Земне тяжіння»(1964) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963).

Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-их pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи…»),  російського великодержавного шовінізму («Курдському братові») тощо. Окремий значний цикл становлять твори, у яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).

Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, указаний Т.Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини 20 ст. Доля літературної спадщини Симоненка невідома. Його самвидавна поезія, у сучасній Україні лише в незначній частині опублікована у сфальшованому вигляді, поширилася за кордоном і була видана (разом з фрагментами поетового щоденника «Окрайці думок») у журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973). В УРСР по смерті Симоненка видано з його спадщини казку «Подорож у країну Навпаки» (1964), зб. поезій «Земне тяжіння» (1964),  «Поезії» (1966) та збірку новел «Вино з троянд» (1965; ці новели також увійшли в друге видання збірки «Берег чекань» за кордоном).

Радянська критика у перше десятиліття по смерті Симоненка намагалася паралізувати вплив його самвидавної поезії цілковитим замовчуванням її, одночасно канонізувати спадщину померлого поета як бездоганно «партійну», але в подальшому, за виразної тенденції до замовчування творчості Симоненка загалом, розпочато ревізію її як несумісної з «партійністю» в літературі (М.Шамота). Зате високу оцінку, з особливим підкресленням громадської мужності поета, дістала поезія Симоненка у самвидавній критиці (І.Дзюба, І.Світличний, Є.Сверстюк).

1962 року В. Симоненко разом з А.Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. У 1963 році Симоненко був жорстоко побитий кагебістами на залізничній станції  у Смілі, після чого  переніс хворобу нирок і невдовзі помер у головній обласній лікарні 13 грудня 1963 року. Похований в Черкасах.

 

Учитель: Як бачимо, явище шістдесятництва було неоднозначним як за творчими постатями, так і за стильовими течіями та ідейно-естетичними вподобаннями. Таке розмаїття свідчило про багатство відновлювальної української літератури. Воно не вкладалося в жорстокі рамки соцреалізму, загрожувало його існуванню, і тому радянська влада та слухняна критика намагалися його дискредитувати.

Але нині маємо незалежну Україну й вільну від політики культуру. У літературу приходять нові митці, ми відкриваємо нові мені. Усе ж треба пам’ятати тих, хто наближав сьогоднішній день. Один із них – Василь Симоненко, життєпис якого щойно озвучили ваші однокласники.

Поетична хвилинка.

Виразне читання поезій В.Симоненка, із котрими учні познайомилися раніше.

Звучать твори: «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти - людина», «Перехожий».

Бесіда:

•                  Що об’єднує вірші Симоненка? У чому їх неповторність?
•                  Що для себе особисто візьмете з цих творів?
•                  Як думаєте, що вплинуло на формування Симоненка як поета й людини?
•                  Чому Олесь Гончар назвав митця «витязем молодої української поезії»?

 

ІІІ. Виконання практичних завдань на основі поезій Василя Симоненка.

 Учитель: Сьогодні познайомимося з іншими творами В.Симоненка, потім попрацюємо в групах над аналізом цих поезій.

Виразне читання віршів «Я…»,  «Задивляюсь у твої зіниці…»

Робота в групах (клас ділимо на групи, кілька з них аналізує вірш «Я», решта - «Задивляюсь у твої зіниці…».

Виступи учнів – представників творчих груп.

«Задивляюсь у твої зіниці» - приклад громадянського інтиму. Вірш написаний у формі монологу – звернення до України. Тема твору – змалювання синівської любові до України. Образ України персоніфікований. Вона постає матір’ю, гордою і красивою. Нелегко ліричному героєві жити в умовах, де любов до рідної землі й традицій свого народу все ще вважається злочином. Проте він щиро любить свою Україну-неньку, хоч і розуміє, що за її життя й права «гримотить над світом люта битва». Почуття ліричного  героя до рідної землі підкреслюють епітети («горда і вродлива», зіниці «голубі, тривожні»), метафори («ради тебе перли в душу сію»). Але життя таке суєтне – «дні занадто куці й малі». Крім того, «ще не всі чорти живуть на небі». Є доволі недругів лукавих, які ще недавно розпинали поетів за націоналізм, а нині нібито схвалюють демократичні виступи. Насправді ж вижидають, аби знову вчепитись.

Та все ж є поряд, хоч і небагато, тих, хто готовий підтримати ліричного героя. Саме на їхню підтримку він сподівається. В останніх рядках синекдоха у поєднанні з риторичним запитанням яскраво передає важливість дружньої підтримки у святій справі («Як же я без друзів обійдуся, \ без лобів їх, без очей і рук?»)

Поезія має чіткий ритм, що передає урочистість миті. Рішучість ліричного героя, упевненість у собі й своїх почуттях, поглядах. Віршовий розмір – п’ятистопний хорей, перехресне римування.

 Головна думка твору: Батьківщина – найважливіше поняття для кожної людини, за неї потрібно боротися, але в цій боротьбі потрібні друзі, однодумці.

Вірш «Я» - це гірка правда про людину в тоталітарній системі. Тих, хто кидали виклик дійсності, намагалися зберегти індивідуальність, система ламала. Адже людина в ній -  ніщо, вона лише складник безликої маси, якою легко маніпулювати. У вірші зображено одного з представників цієї системи. Це насправді обмежена людина (про це свідчать рядки першої строфи), що, користуючись своєю владою, ладна розіпнути кожного, хто поважає себе, не згоджується принижуватися й блазнювати. Він безмежно лютує через упертість ліричного героя. Гнів його підкреслюють метафори й епітети («він гримів одержимо й люто», і « кривилося гнівом лице рябе»).

Ліричний герой – повна його протилежність. «Не стала навколішки гордість моя» - у цьому метафоричному рядку переконливо звучить і авторська позиція.

Діалог триває довго («ліниво тяглася отара хвилин»), але ліричний герой не зраджує своєї позиції, бо твердо переконаний, що кожна людина – особистість, яка має право на власну думку, на власне життя. В останніх рядках твору звучить ідея твору: за будь-яких обставин треба залишатися людиною, прагнути бути неповторною особистістю, поважати погляди інших.

Віршовий розмір – п’ятистопний ямб із заміною третьої стопи на хорей та з допоміжною стопою пірихієм. Перехресне римування.

Доповнення учителя.

Вірш «Задивляюсь у твої зіниці…» має інший варіант початку: «Україно! П’ю твої зіниці». Поезія повністю не друкувалася навіть у роки горбачовської перебудови. Були вилучені третя й четверта строфи, що вважалися крамольними. Адже патріотизм по-радянськи – це любов до Росії, до інших народів-братів. В останній строфі епітет «священне» знамено замінений на «червоне» знамено. І тільки в незалежній Україні ми читаємо поезію так, як написав Василь Симоненко.

 

ІV. Підбиття підсумків уроку

Учитель: Василь Симоненко належав до когорти митців-шістдесятників, які не боялися говорити правду, не хилили голови, не корилися владі. Їх називали відступниками і запроданцями, твори не друкували, забороняли, а самих поетів всіляко цькували. Але справжню поезію не можна вбити.

Бесіда:

•                  Яким постає ліричний герой віршів Симоненка?
•                  Назвіть найхарактерніші риси поезії митця?
•                  Яке місце займає Симоненко в когорті шістдесятників?

«Мікрофон»

«Вірші Василя Симоненка переконали мене в тому, що…»

Учитель: Василь Симоненко постає перед сьогоднішнім читачем виразником народної совісті, правди, надії й віри. Силою свого таланту, даром образного узагальнення поет підніс життя звичайних людей до рівня загальнолюдських ідеалів і проблем, долучив до духовних здобутків світової культури.

 

V. Домашнє завдання

Опрацювати за підручником матеріал на ст..226-234. Вивчити напам’ять один із віршів поета.

- Варіанти особистісно зорієнтованих завдань:

- Опрацювати статтю Олеся Гончара «Витязь молодої української поезії».

- Написати есе  «Я відкриваю Василя Симоненка».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Галунко Г. Є вічна загадка любові… (Урок розвитку критичного і толерантного мислення в 11 класі) / Г. Галунко // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2010. - №9. – 56-59.
2. Котляренко Н. Головного очима не побачиш (Мультимедійний урок критичного читання за повістю Віктора Близнеця “Звук павутинки” у 6 класі) / Н. Котляренко // // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2010. - №4. – 8-11.
3. Пометун О.І. Основи критичного мислення : навчальний посібник для учнів старших класів загальноосвітньої школи / О.І. Пометун, Л.М. Пилипчатіна, І.М. Сущенко, І.О. Баранова. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2010. – 216 с.
4. Скоморовська Н. Розвиток критичного мислення школярів під час вивчення творів Т. Шевченка / Н. Скоморовська // Українська література в загальноосвітній школі. – 2011. - №2. – С. 5-7.
5. Терно С. Критичне мислення: чергова мода чи нагальна потреба / С. Терно // Історія в школах України. – 2007. - №41 - С. 13-15
6. Технології розвитку критичного мислення учнів / Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д.; наук. ред., передм. О.І. Пометун. – К. : Плеяда, 2006 – 220 с.
7. Цьома Л. Уміти вірити в добро (Урок розвитку критичного мислення в 6 класі) / Л. Цьома // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2010. - №11. – 13-17.