Урок. М. Коцюбинський. «Дорогою ціною».

Про матеріал
Конспект уроку з української літератури для 8 класу. Тема: М. Коцюбинський. «Дорогою ціною». Протест Остапа і Соломії проти кріпосницької наруги, будь якого насильства над людиною.
Перегляд файлу

Тема:  М. Коцюбинський. «Дорогою ціною». Протест Остапа і Соломії проти кріпосницької наруги, будь якого насильства над людиною.

Мета:  охарактеризувати образи головних героїв твору (Остапа, Соломії), дослідити, як випробування гартують характер людини, як відбувається боротьба проти будь-якого насильства над людиною; вчити восьмикласників осмислювати вчинки персонажів, визначати типові та індивідуальні риси, розвивати вміння робити власні висновки, аналізувати вчинки героїв; логічне мислення, увагу, пам’ять, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати волелюбність мужність, винахідливість, зневажливе ставлення до жорстокості і зла.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет М.Коцюбинського;  фрагменти аудіо та відеозаписів уривків повісті М.Коцюбинського «Дорогою ціною»; комп’ютер, проектор, мультимедійна презентація «Дорогою ціною».

Хід уроку

І. Організаційний момент. (слайд 1)  .

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку .  Уважно вслухайтеся в слова і мелодію пісні. Хто її автор? А про що вона? (про рідну домівку, рідних, волю, життя, самоствердження), а яка ключова фраза цієї пісні? («Дайте нам бути такими як є…»  Дійсно, кожен вільний  у своєму виборі, і ніхто не має права обмежувати його свободу чи вибір, тому що людина буде боротися  за це право і відстоювати його навіть ціною власного життя. Ми з вами маємо можливість упевнитися в цьому на прикладі повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною».

 Отже, тема нашого уроку: М. Коцюбинський. «Дорогою ціною». Протест Остапа і Соломії проти кріпосницької наруги, будь якого насильства над людиною.

ІІІ. Актуалізація опорних знань (слайд 2). Дійсно, кожна людина – особистість зі своїми мріями та прагненнями, але більшість з нас здатна на подвиг заради майбутнього, доказом цього є нинішні події в нашій державі. Підтвердженням моїх слів є поезія Л. Костенко.

А й правда. Крилатим грунту не треба.
Землi немає.То буде небо.
Немає поля.То буде воля.
Немає пари.То будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землi. Сама не лiтає.
А крила має. А крила має!
Вони, тi крила, Не з пуху-пiр'я,
А з правди. Чесностi i довiр'я.
У кого – з вiчного поривання.
У кого — з вiрностi у коханнi.
У кого — з щиростi до роботи.
У кого — з щедростi на турботи.
У кого — з пiснi, або з надiï,
Або з поезiï, або з мрiï.
Людина нiбито не лiтає...
А крила має. А крила має!

  • Перш ніж розпочати роботу над текстом, зверніть увагу на проблемне питання, відповідь на яке ви дасте в кінці уроку. (слайд 3). Проблемне питання:  Скільки коштує воля людини ?
  • У рукописі твору царська цензура викреслила рядки: «Панську! Тим-то й ба, що панську. Та й хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з Соломією... не похвалявся б оббілувати Остапа за сміливе слово».

— Чому, на вашу думку, ці рядки не сподобалися цензурі?

   - Назвіть асоціації,що виникають, коли ви співвідносите слова «дорогою   ціною».(Недосяжність, воля, свобода, бажане, перешкоди…)

  • Визначте жанр твору М.Коцюбинського «Дорогою ціною»? (Повість).
  • Вам  були роздано індивідуальні завдання. І одне з них – скласти рекламу повісті « Дорогою ціною», для друзів та однолітків. ( Повість «Дорогою ціною» - твір  не просто про людину, а про сильну особистість, яка здатна боротися, не зважаючи ні на які перешкоди, навіть на загрозу життю. Але разом із тим – це твір, про кохання, яке вічне. Повість актуальна і в наш час: Чи можемо ми боротися і відстоювати власні принципи; чи краще тихе життя в неволі.  В1959 році фільм отримав премію Британської Академії кіномистецтв і був визнаний найкращим зарубіжним кінотвором року. Думаю, мені вдалося вас зацікавити).
  • Назвіть головних персонажів повісті М.Коцюбинського «Дорогою ціною» (Остап, Соломія)
  • Нагадайте, будь ласка, композицію повісті М.Коцюбинського «Дорогою ціною».

Вступ (експозиція) — палке слово автора про героїчну історію народу, про його нескорений вільнолюбивий дух.

Зав'язка сюжету - втеча Остапа і Соломії від пана;

Розвиток дії - переправа через Прут і поранення головного героя;  перебування Остапа у плавнях, пошуки Соломією порятунку. Поєдинок юнака з вовком; головні герої у циган, арешт Остапа .

Кульмінація  повісті - спроба Соломії визволити коханого з-під турецької варти.

 Розв'язка твору — загибель головної героїні.

Епілог — старий Остап живе самотою і чекає зустрічі у вічності з коханою.

 - Щоб з’ясувати, яке було життя селян і охарактеризувати головних героїв, звернемося до історії.

- Індивідуальне завдання. Веб-квест. Історична довідка – із історії життя селян першої половини ХІХ століття

- Як про це розповідається у творі? (слайд 4).  Який висновок можна зробити? ( Що народ почав підійматися на боротьбу, не витримавши наруги над собою, над своєю гідністю. Й серед них були герої повісті Остап і Соломія).

- А що загрожувало втікачам, якщо їх зловлять? (слайд 5).

- Така доля могла чекати й головних героїв твору. Саме про них та про їх взаємодію з іншими персонажами ми й будемо говорити.

ІV.  Вивчення нового матеріалу.  Двом учням  було дано індивідуальне завдання : дібрати поезії  до образів Соломії і Остапа, які найбільше їх характеризують. Давайте послухаємо,  як це їм вдалося.

До образу Соломії:  Л.Костенко

 

ДОЛЯ

Наснився мені чудернацький базар:

під небом у чистому полі,

для різних людей,

для щедрих і скнар,

продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,

а другі – як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш.

А хто – і за мільйони.

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто – золотом золотим.

А дехто – вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,

до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне,

душею покликала очі…

– Ти, все одно, не візьмеш мене, –

Сказала вона неохоче.

– А може візьму?

– Ти собі затям, –

сказала вона суворо, –

за мене треба платити життям.

А я принесу тобі горе.

– То хто ж ти така?

Як твоє ім’я?

Чи варта такої плати?

– Любов – рідна сестра моя.

А правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон.

І диво велике сталось:

минула ніч. І скінчився сон.

А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться, –

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці

 

Вірш до розкриття образу Остапа. О. Мельников

Я не хочу йти назад,

Я не хочу відступати,

Своїх сліз солоний смак

Більш не хочу відчувати.

 

Підіймуся я з колін,

Подивлюся вам у вічі

І тоді скажу все те,

Що ховали сни щоночі!

 

Розірву оті кайдани

Злих думок і пересудів,

Розчинюся у повітрі -

І від вас, пани, звільнюся!

 

І розвіюсь вільним вітром

Над ланами та ярами,

Милуватимусь в країні,

Дуже звичними речами...

 

Це є воля, це свобода,

І за неї в боротьбі

Ладен і  життя віддати

Цій омріяній меті!

-Вірші, справді , дібрано вдало. Прослухавши їх, ми розуміємо, що Остап і Соломія – борці за волю і власне щастя.

- Що ви знаєте про Остапа?                       

 (Остап Мандрика — герой оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною» — виховувався на героїчних традиціях предків. Змалку він заслуховувався розповідями столітнього діда, який «ходив у Січ, а потім різав панів в Умані» (під час Коліївщини). Ці чарівні слова розпалювали кров у хлопця, будили і його уяві картини вільного життя.

Вирісши, Остап побачив, що пани перетворили народ на худобу, побудували свій добробут на злиднях і горі кріпаків. Сміливий і волелюбний юнак закликає селян «висунути шию з панського ярма». За це пан називав його бунтарем, гайдамакою, похвалявся з живого шкуру здерти, віддати в рекрути.

 Він закликає селян «Висунути шию з панського ярма». Остап вирішив покинути рідний край і втікати на вільні землі по той бік Дунаю, де колись оселилися запорізькі козаки після зруйнування царськими військами Січі. Йому жаль було залишати старого, кволого дідуся, тяжко було розлучатися з коханою Соломією, покидати, може, навіки рідне село. Та хоч і вирвався від пана Остап, але ще багато злигоднів довелося йому зазнати в пошуках волі.

Мужність, відвага, волелюбність, готовність до боротьби, ніжність у ставленні до Соломії, вірність у коханні, любов до життя і рідного краю — такі основні риси Остапа.

Мужність не покидає його ніколи: ні тоді, коли він закликає народ скинути панське ярмо, ні тоді, коли він відважується на тяжку і ризиковану втечу, ні тоді, коли йому тяжко пораненому, безсилому доводиться віч-на-віч зустрітися з голодним вовком, ні тоді, коли він вступає у нерівну боротьбу з турецькою вартою.

  • Пропоную переглянути епізод, де найкраще розкриваються думки та прагнення Остапа. (слайд 6).
  • Удома ви виписали цитати до характеристики образів Остапа і Соломії.

Як говорить про Остапа М. Коцюбинський?

Цитатна характеристика Остапа.

-  «…Його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю».

-  «Хай воно загориться без вогню й диму… Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…»

-  «Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду, де воля, де інші люди…»

-  «Се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала його з батьківщиною, з усім близьким. Але за хвилину віконце згасло, і Остап почув, як разом із зниклим світлом в його серці щось урвалось  …»

-  «Дивне почуття охопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепехнуло його істоту. В один момент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панську землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки».

-  «Та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його, що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з Соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати Остапа за сміливе слово».

-  «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».

-  «І враз Остапові зробилось весело і легко, Він почувся на волі. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю…»

-  «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…»

-  «Остап теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію».

-  «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…»

- Образ Соломії.

Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан силою віддав заміж за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай. Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди. Самовіддано бореться Соломія за життя Остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити Остапа в жовнірів. Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця». Трагічна доля Остапа і Соломії, їх поневіряння в Туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.

Цитатна характеристика Соломії.

-  «Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік,

і панщина, й життя моє безщасне…Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Все ж за тобою хоч серцеві легше буде…»

-  «Серце нило в Соломії од жалю й тривоги. Їй легше було б, коли куля потрапила до неї».

-  «Соломії ставало моторошно. «Брешеш, брешеш… — хотіла вона кинути в лице злому морокові,— вік мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він стільки пробіг…»»

-  «Зате вона почула вогкий холод, що проймав її наскрізь. Та вона не хотіла виймати з-під голови в Остапа своєї одежини і тільки скорчилась, щоб хоч трохи зігрітись… Він вигоїться, він житиме… вона не дасть йому загинути…»

-  Вона не мала часу на обережність — комиш бив її по лиці і навіть скалічів ногу. Та то були дрібниці. Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу.

-  «Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів. Їй жаль стало молодого змарнованого життя…»

-  «Ні, вона не хоче гинути отут! Як тільки на світ займеться і можна буде йти, вона піде просто, просто і буде йти, аж поки дійде до краю. Вона знайде там людей, оддасть їм усі свої гроші, що висять зашиті в торбинці на шиї, і з ними обшукає плавні та знайде Остапа».

-  «Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди».

-  «Люді добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо… Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…».

-  «Однак Соломія не тратила надії і навіть не дуже журилась. Молодість брала своє. Коли вони не загинули в плавнях, коли не пропали й досі, то вже тепер не загинуть,— аби Остап швидше вигоївся».

-  «Коли тільки річ у грошах,— вона заставить себе, а роздобуде їх. Вона від рота відриватиме кожен шматок, кожен день складатиме на викуп».

-  «Соломія була певна, що не дозволить перевезти Остапа за Дунай. Як це станеться, що вона зробить, вона не знала, але певність у тому зростала в ній з кожним днем. Вона ладна піти на видиму смерть, коли цього треба».

-  «Приходить смерть. Але вона не дасться. Вона має сильні руки, а до берега недалеко. Вона чує за собою якісь крики, Остапів голос, та їй не до них. Вона мусить поспішати ся, поки не змерзло тіло… Дикі невгамовні сили життя встають, і пруться, і розпирають груди, зростають у лютість… Усі сили добути… всю теплу кров… усю волю… Ось ближче до берега… Ось берег видно… а там так гарно, там сонце сяє, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона сковує його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками…Все тяжчим і тяжчим стає воно, все глибше і глибше пірнає у воду…»

- Усе вірно, погляньте на дошку( слайд 7), що об’єднує ці образи ? Прагнення до волі. Взаємодопомога. Сила  волі. Оптимізм. Вірне і щире кохання .

Вікторина «Пізнай героя за його висловлюванням»( усно)

-  «Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…» (Остап)

-  «Бунтар… гайдамака! Він мені людей баламутить!» (Пан)

-  «…Тікаймо звідси, бо ті хлопи заб’ють нас, як мого дідуся в Умані». (Панночка)

-  «Ну, хай тебе боронить і хова од лихого мати божа… Прощавай!» (Соломія)

-  «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» (Остап)

-  «З живого шкуру здеру, чисто оббілую… Я ж йому пригадаю, гайдамаці, Кодню…» (Пан)

-  «За Дунай, у Січ із тобою… Приймаєш товариша чи не приймаєш?» (Соломія)

-  «Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…» (Соломія)

-  «Шукай тепер, пане, парубка з молодицею… ніхто не бачив, лиш двох парубків стрічали». (Соломія)

-  «Хіба я боюся смерті? Сохрани боже!.. Пошли, господи, й завтра. Раз вмирати — не двічі. Вмер — і край, більш не встанеш». (Іван)

-  «Бодай ти, запалася, треклята країно, з твоїми порядками!..» (Остап)

-  «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…» (Остап)

- А тепер я  пропоную вам здійснити мандрівку шляхами Остапа і Соломії та перейнятися їх переживаннями.

- (слайд 8). Що ви можете сказати про цей епізод?

- Що символізує туман ? (Туман, крізь який продираються Остап із Соломією, символізує марність їхніх поривань, провіщує невдачу в майбутньому);

- (слайд 9). Охарактеризуйте ситуацію.

- (слайд 10). Які почуття полонили Остапа і Соломію.

- Хто приходив до хлопця в мареннях? Про що вони розмовляють?(Дідусь)

- Про що почав турбуватися хлопець? Як змінюються його почуття?(Він турбувався за Соломію. Йому було зле)

- Яку живу істоту побачив Остап біля себе удосвіта?(Вовк).Що було єдиною зброєю від звіра? (Вода)

- Кого перед смертю хоче побачити Остап?(Соломію).

- Який колір найчастіше зустрічаємо в цьому епізоді? (Чорний) Як ви гадаєте, чому? (Бо чорний колір співзвучний сумному настрою героїв).

- Визначте його символічний зміст червоного кольору. (Червоні барви символізують страх, породжений пожежею).

– Як передається вічний шум безбережного моря комишу? Які асоціації він викликає? (Звуконаслідувальними алітераціями (повторення звуків «ш», «с») та асонансами (повторення звуку «у») через сприйняття Соломії. У шелесті комишу Соломія десь глибоко в душі відчувала вирок для себе).
– А який звук допомагає відчути розбурхану стихію пожежі? (Звук «р», повторений багато разів).

  • (слайд 11) Що ви можете сказати про цей епізод?
  • Хто надає першу допомогу Остапу?(Стара циганка)
  • Чим займалися циганки?(Їздили жебрачити)
  • Що сталося з Остапом? Яким способом Соломія хоче добитися його звільнення?
  • (слайд 12).  Що  трапилося з героями цього фрагменту ?
  • Про що були останні думки Соломії перед смертю? («…Вона не дасться. Вона чує за собою якісь крики, Остапів голос, та їй не до них… Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона сковує його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками…Все тяжчим і тяжчим стає воно, все глибше і глибше пірнає у воду…»)
  • Чому на думку Остапа, спина є його життєписом? («Оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля…кругом латаний…з тим і до бога піду…Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав…»)
  •  Що мав на увазі герой, зазнаючи: «Половина мене лежить на дна Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли залучиться з нею…»

( кохання  до Соломії вічне. Коли вона загинула, ніби забрала з собою часточку душі. Герой мріє про зустріч з коханою після смерті).

  • Яке значення має епілог твору?  (Кохання – вічне, так як і прагнення людини до волі)
  • ( Слайд 13). Що символізує вітер ? (волю, силу, незнищенність)
  • Що ви розумієте під словом «воля»? (Це свобода людини, здатність розвиватися, робити те, все, що не суперечить моральним цінностям людства).
  • А чи дозволяє воля робити все, що заманеться? (Ні, адже в кожному суспільстві існують певні етичні правила, закони). Тоді яким чином ми можемо говорити про волю, свободу? (Воля там – де не принижується людська гідність).
  •  За яких умов люди можуть бути позбавлені волі в сучасних умовах? (Коли вони зробили протиправний вчинок або не можуть свідомо відповідати за наслідки своїх дій).
  •  Чи може сьогодні людина почуватися повністю вільною? (Сьогодні свобода людини може обмежуватися необхідністю працювати, виконувати певні обов’язки. Однак за умови, коли людина чинить відповідно до своєї природи, то і робота приноситиме їй задоволення). 
  • Міні-дискусія : ( Слайд 14-15)
  • Протест Остапа й Соломії проти кріпосницької наруги – це протест проти будь-якого насильства над людиною чи бажання особистого щастя закоханих, яких насильно розлучив пан?
  • Прикро, що така героїня загинула. Вирішальним моментом життя Соломії стало те, що вона покинула рідне село і пішла за коханим, ризикуючи разом із ним своїм життям.  Подумайте, які аргументи «За» і «Проти» її вчинку. Соломії не слід було йти за Остапом

                  Так!                                            НІ!

- Чи вважаєте ви Остапа і Соломію щасливими людьми?( Так. Адже вони кохали одне одного і це почуття  не згасло навіть після смерті Соломії).

Індивідуальне завдання (слайд 16)

  1. Скласти фанфік про із щасливою  кінцівкою повісті .
  2. Довести, що повість «Дорогою ціною» має романтичний характер.
  3. Фанфік. Діалог між Остапом і Соломією, уявивши, що дівчина повернулася із небуття .

V. Підсумок уроку. Оцінювання учнів.  (слайд 17).

Продовжіть речення:

  • Я захоплююся героями, тому що...
  • Мені подобаються    такі риси характерів героїв...
  • Цей твір мене навчив...
  • І повертаємося до нашого проблемного питання щодо цензури. (Слайд 18).

Домашнє завдання . (Слайд 19). Твір «Ціна виміру життя (за повістю М. Коцюбинського «Дорогою ціною»). У творі намагайтеся визначити, що було найголовнішим для героїв повісті і чи досягли вони цього та у який спосіб?

    Слово вчителя:

Доля героїв твору трагічна. Не зібрав і не повів красень Остап хоробрі козачі полки на лютих панів. Не звила свого щасливого й вільного гнізда Соломія. Коротка була мить вільного життя цих людей. Але то була найщасливіша мить, безсмертна мить, виборена двома затятими волелюбцями. Нескореною пішла в небуття Соломія. Нескореним до віку залишився Остап. Тому вони, борці за свободу, за своє щастя, залишилися жити у віках. Вони й зараз наче промовляють до нас: любіть свободу, свій рідний край, будьте вільними. На закінчення уроку знову пропоную вам пісню С.Вакарчука «Вільний»

docx
Додано
10 лютого
Переглядів
561
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку