Урок мужності "Є така пофесія Україну захищати"

Урок мужності

«Є така професія Захисник України»

Директор Краматорської

загальноосвітньої школи № 15

Чемерис Наталія Володимирівна

 

Мета: виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гідності, любові до рідного краю, почуття вдячності воїнам АТО за захист Вітчизни; розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні; розвивати в учнів бажання брати посильну участь у допомозі і підтримці захисників Вітчизни; формувати активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної Української держави та захисту її кордонів.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Основна частина

Вчитель. Ми живемо у найкращій країні на Землі: із зеленими лісами і гаями, блакитними ріками і озерами, щедрими полями і садами. Ми любимо свою мелодійну мову, пісні, народні традиції, пишаємось своєю історією.  Але в нашу країну прийшла біда. Анексовано Крим, палає війна на сході України, в якій гинуть військові, мирне населення і діти. Нова Україна народжується у цій боротьбі, бо її свободу відстоює увесь український народ. Вчорашні студенти, програмісти, фермери, інженери стали на захист України і нашого майбутнього.

Відео (соціальна реклама армії)

Саша: А дні ідуть, вони під свистом куль ідуть до цілі

І вибух бомб, снарядів дзвін не зломлять їхні сили.

Аліна: Вони ідуть за мир, за Україну, за любов

За матір йдуть, що слізно рве за сина.

Саша: За дівчину, яка ночами темними не спить.

Яка кохає, жде його та й вірить, що прийде він не зломлений, живий!

Аліна: Чекає й матір, звісно, лист від сина

Чекає, що напише: «Мамо, я живий».

Учитель. Сьогодні не залишилось байдужих людей до долі України, а слова «патріот», «герой», «незалежність» набули для нас особливого значення. Світ визнав українців найбільшими патріотами у 2014 році, бо кожен з нас усвідомлює, що доля нашої країни у наших руках і кожен може зробити свій внесок у захист України, незалежно від віку, статі і національності. 

Згадаємо тих, хто захищає нас на передовій.

Відео (Дух українського воїна)

Лера.

За стільки років незалежності,

До волі звикли, мов птахи,

До неба синьої безмежності,

До висоти …

А зараз прагнуть нас скорити,

Відрізать крила від душі.

Та нам без волі не прожити,

А ми без неї не живі…

Здається світ відрікся нас,

Мов прокажені ми для всіх.

І не вчухає шквал образ,

Зі Сходу знов зловісний сміх.

І ніби, все вже, обірвалось –

Надія, віра і любов…

Лише душа не наліталась

І проситься до неба знов!

Лише ковток, благаю, волі

У синьо-жовті небеса.

Я іншої не хочу долі …

Я УКРАЇНКА! І я жива!

Учитель. Прикладом героїзму і національної мужності стала оборона Донецького аеропорту, яка тривала 243 дні. Російсько-терористичні бандформування були вражені стійкістю і мужністю наших солдат настільки, що прозвали їх «кіборгами». Щодня вони пекельним вогнем палили аеропорт, обстрілювали з усіх боків, але наші захисники міцно тримали оборону. Здавалось, що ніщо не може вижити у цьому пеклі, але наші хлопці раз за разом відбивали атаки.

Відео (Загартовані у пеклі)

Учитель. Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні. І тому мені б хотілося надати слово нашим гостям -  _________________________________________________

______________________________________________________________.

(Виступ гостей)

Саша:

Весь український народ став на боротьбу з окупантом. Розгорнувся масштабний волонтерський рух, і на передову вчасно доставлялося військове спорядження, харчі, маскувальні сітки, теплі листи і малюнки від школярів. Саме так, школярі стали волонтерами. Це ваші листи, обереги і малюнки носять солдати біля серця.

Аліна:

Розвідники, отримавши завдання, віддають на зберігання усі особисті речі, крім ваших листів, з якими вони ніколи не розлучаються, бо заради вас усіх вони там. Ви для них найцінніше, що є на світі, і вони це доводять щодня своїм ратним подвигом. Ваші дитячі сувеніри перетворюються на родинні реліквії, бо комусь вони нагадали про рідний дім, дітей, комусь підняли настрій, а комусь і врятували життя. Ваші обереги біля ліжок ранених бійців, а ваші слова є найкращими ліками для них.

Саша: 

Здрастуй, братику!

Здрастуй, воїне! –

Трохи зморений, трохи стомлений,

Але відданий і нездоланий

Із моєю землею споріднений!

Аліна:  

Ти нездужий – та не приречений,

Трохи вітром війни попечений.

Ти залишив краї омріяні, -

І тебе ледь від смерті звільнено…

Саша:

Тож тримайся, мій брате! Радістю

Новий день ще пробудить паростки,

Оживе ця земля, бо судилося –

Вона ж кров’ю синів освятилася!

Аліна:

Твоє серце, до краплі віддане,

Буде з нею, із нами споріднене,

Твої руки цілую спечені –

Ти не кинутий! Не приречений!

Саша:

Поцілую і шрами зболені…

Любий братику! Мудрий воїне!

Поскоріше видужуй! – зранений,

Але, вірю я, не доламаний…

Відео (Привіт, мам)

Аліна:

Уклонимось тим, хто поліг у бою,

Хто покрив землю рідну собою.

Усім поіменно, хто впав у бою,

Хто відстоював нашу свободу.

Саша: 

6 уродженців м. Краматорська загинули під час проведення АТО

1. Білий Василь Іванович

2. Чорний Сергій Миколайович

3. Афанасьєв Дмитро Володимирович

4. Полянський Валерій Володимирович

5. Пагулич Євген Геннадійович

6. Горяйнов Михайло Геннадійович

Вшануймо пам'ять загиблих на сході України хвилиною мовчання…

(Хвилина мовчання)

IIІ. Заключна частина

Учитель: Наш урок підходить до закінчення. Дозвольте мені імені всіх присутніх подякувати нашому гостю за те, що він знайшов час відвідати наш заклад, за те, що він, як і тисячі воїнів робить все, щоб у наших домівках був мир. Земний вам уклін!