Урок мужності "Україна пам'ятає"

Урок мужності

Україна пам’ятає

Мета: поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти усвідомити велич подвигу у Вітчизняній війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.

1-й ведучий: Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам'яті жертв Другої світової війни - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

2-й ведучий.                                 Ніхто не забутий;

                                              На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
2-й ведучий:  Сьогодні ми святкуємо 70 річницю Дня Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні. Дорогою ціною заплатив український народ у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 років.

1-й ведучий: Вже минуло цілих 70 років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки Другої Світової війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.
 

1-й учень:
Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, 
Залився болем, плачем, жалем.
2-й учень:
Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
3-й учень:
Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба кари.
 

4-й учень:
Хто б це вгадав і по якій причині
На скільки літ розтягнеться війна?
І звісно всім: земель багато в світі,
А рідна, батьківська, лише одна.
5-й учень: 
Гримить гроза війни. Іде розплата.
Покладено життя на терези.
Але коли ж порадує солдата
Веселий грім весняної грози.
6-й учень: 
Вкраїну хоч із краю в край сходи
Усі роздоли, всі її простори, -
Навряд чи знайдеться десь двір, куди
Не внадилося ненависне горе.
7-й учень: 
Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу
В броні важкій віддав останні сили
Ми зараз квіти і терпку журбу
Приносим на засмучені могили
 

2-й ведучий.
9 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни. 
Вшануймо пам'ять про них хвилиною мовчання.
Учениця.
Вийшла в степ широкий мати посивіла, 
Виплакала очі від журби вона,
Біля квітів маку стала, заніміла,
І згадалась знову матері війна.
І почула голос сина над житами –
То зітхнула мати, то вогонь палав: 
«Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо
Я своєю смертю смерті потоптав»
На моїй могилі нині квітів море,
Та в думках до мене линеш з далини,
І твоє невтішне материнське горе,
То прокляття вічне паліям війни». 
2-й ведучий

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. з попередньої злочинної змови керівництва двох країн-агресорів - фашистської Німеччини та більшовицько-комуністичного Радянського Союзу. Того вікопомного вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворювалася у світову пожежу. А вже 17 вересня 1939 року Сталінська радянська імперія, що важким чоботом розтоптала Наддніпрянщину, під лицемірним приводом порятунку Західної України від німецьких фашистів кинулася й собі звіряче шматувати Польщу, до складу якої на той час входили західноукраїнські землі... Побоючися подальшого наступу сталінської Червоної Армії, Гітлер ударив першим. Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. У вогняному смерчі Другої Світової війни запала вся Україна...  
1-й ведучий
9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутний. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.

Учні1
Благословенна й радісна година
Безсмертна буде в пам'яті віків,
Як над палаючими мурами Берліна
Стяг Перемоги в небі прошумів.
2.
Омитий кров'ю матері й солдата,
В снігах московських, селищах Дінця, 
Він не схилився в битві перед катом, 
Не падав з рук відважного бійця.
3
Ми з ним пройшли по бойових дорогах 
В міста ворожі, на чужі шпилі. 
Так сяй же у віках, знамено Перемоги, 
Як сила й гордість нашої землі! 
4
Хай ворогам цей день несе тривогу, 
День гніву нашого, і помсти, й прокляття, 
Коли в Берліні Прапор Перемоги
Ми підняли, як ствердження життя.
 

2-й ведучий 
Ми - українці!Ми ніколи не забудемо подвигу своїх дідів і батьків у Другій світовій війні. Ми сьогодні шануємо всіх живих, і тих, хто пережив її, у кого й досі болять рани...
1-й ведучий: В лихоліття війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення Землі. Друга Світова тривала довгих б років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто  пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.
 

2-й ведучий: Крізь дощі і сніги,

крізь роки і лихоліття

 говорять з нами ті,

хто не посміхнеться сьогодні,

не зустріне цю весну. 
Катами мучена, розп’ята,
Ти не скорилась ворогам
Ти знала: прийде час розплати
Впаде на голови катам.
Ти знала мучитись не довго,
Що заясніє небозвід,
Що зійде сонце, зійде сонце
І все дивилася на схід;
У далину де дні і ночі
Від вибухів здіймався дим,
Дивились виплакані очі
На Україну – рідний дім.
 

1-й ведучий: 
Могили! Могили! Скільки їх лишилося на дорогах війни. В них лежать ті, хто вже ніколи не погляне на цей світ. Вони вже ніколи не притиснуть до грудей посивілої голови старенької матері чи дружини, ніколи не піднімуть на руки сина чи доньку.
2-й ведучий:
Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тис.сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. Багато днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу, захищали Батьківщину, воювали за її свободу. Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася нам перемога. 
Учень:
 

Матінко рідна, матусю ласкава!
В горі пекучому, в любій журбі,
Бродиш ти десь по дорогах кривавих,
Ждеш, виглядаєш розради собі.
Вранці виходиш у степ, на долину,
Де похилилися верби на шлях.
Згадуєш як попрощалися з сином,
Щастя йому побажала в боях.
Довга дорога прослалася звідти,
Тяжчого шляху не знати мені.
Глянь, як схилились обпалені віти,
Ніби заклякли у чорному сні.
Чорна стіна, зловорожа, проклята,
Ще й на дорозі потвора- змія.
То за ногою фашистського ката
Кров’ю сплива Україна моя. 
 

1-й ведучий:
Кров’ю і пожежами котилась війна по нашій рідній землі. Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя.

2-й ведучий: . Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду.

На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

1-й ведучий:Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов'янські народи - поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

      Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі "фабрики смерті". Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

2-й ведучий: 
Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей, похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

1-й учень.  Уривок з листа. «Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

    Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

     Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

   Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбили легені.

    ... Я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями.

    Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.

     Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...   Твоя  доня».

       2-й ведучий: 
Йшов 1945 рік. Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників наближалася до переможного кінця. Навесні Радянська Армія підійшла до столиці фашистської Німеччини - міста Берліна.

        1-й ведучий:

З 16 квітня по 8 травня була проведена остання наступальна операція Великої Вітчизняної. Радянські війська, які на той час вже мали перевагу в живій силі і техніці, за участю бойових частин Війська Польського нанесли кілька сильних ударів на широкому фронті, розбили берлінське угрупування противника на частини і оточили їх. Берлінською операцією командував Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков.

      20 квітня почався штурм Берліна. 25 квітня завершилося оточення берлінського угрупування, радянська Армія зустрілася з частинами союзників - американською армією.

     Учень.  Битва за Берлін тривала до 2 травня. Особливо запеклим був штурм рейхстагу-лігва фашистського звіра. Над рейхстагом замайорів Червоний прапор, який символічно став прапором Перемоги над фашизмом. Гарнізон ворога капітулював у ніч на 2 травня. Бої з окремими групами ворога, які проривалися з оточення, продовжувалися до 5 травня.

8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлсхорсті ( передмістя Берліна) акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.
2-й ведучий: 
Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в безсмертя. 
 

Діти: Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі – довіку нетлінні.
З граніту волає грізно і люто:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто».

 

Вічна слава солдату-герою
І солдату без нагород-
Хто загинув хоробро від бою,
Захищаючи рідний народ.

 

Вічна слава бійцю рядовому,
Як і маршалу слава отця,
Хто поліг біля отчого дому
Смертю мужності, смертю бійця.

Скільки їх полягло серед бою!
І однаково боляче нам.
Бо в бійців рядових і героїв
Смерть оцінена рівно – життям!

Вічний вогонь палає,
Дзвонить у далі століть.
Вічний вогонь закликає:
«Щастя живих бережіть!»
 

Вічний вогонь клекоче
«Люди, не треба війни
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, брати, сини.

Вічний вогонь палає
Тужать берізки над ним
Вічний вогонь вимагає:
«Миру і щастя живим».

Ми хочем без воєн жити,
Хай буде мир на всій землі.
За мир, щоб сміятись!
За мир, щоб трудитись!
За мир, щоб троянди цвіли
Щоб діти буяло і діти росли!

Упав Берлін. Іще боями гула розвихрена земля,

а вже з барвистими квітками вступила тиша на поля.

І сходив мир на доли й води і в гарячковий стук сердець.

Удари з заходу і сходу сказали ворогу: "Кінець!"

Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів.

Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів.

І всі звели до сонця чола, що довго снилось їм у млі.

І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи

такої тиші на землі.

Учень. Хочеться зібрати всі квіти землі і покласти їх до ніг ветеранів.