Урок на тему:"Еволюція Ничипора Варениченка. Типове й екстремальне у долі персонажа"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конспект уроку з української літератури для 10 класу

 

Еволюція Ничипора Варениченка. Типове й екстремальне у долі персонажа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок №

Дата:

Тема: Еволюція Ничипора Варениченка. Типове й екстремальне у долі персонажа

Мета:

• навчальна – допомагати учням глибше усвідомлювати ідейно-тематичний зміст твору, його життєву та історичну основу; показувати соціальне та психологічне вмотивування бунтарства Чіпки, роль інших персонажів у характеристиці образу головного героя;
• розвиваюча – розвивати вміння аналізувати образи твору; формувати навички виділяти головне, робити власні висновки;
• виховна – на прикладі еволюції Чіпки (від правдошукацтва до розбійництва) виховувати порядну та відповідальну особистість; плекати шану до української літератури; виховувати гуманне ставлення до слабших, доброту, щирість.

Тип уроку – засвоєння нових знань.

Методи та прийоми: репродуктивний, проблемно-пошуковий, інтерактивний, бліц-опитування, розповідь учителя, робота з таблицею, робота в групах, евристична бесіда, інтерактивна вправа «Варіанти рішень», складання лінії-графіка, робота з деформованою таблицею, технологія «Мікрофон».

Обладнання: портрет письменника, схема-графік, таблиця.

Міжпредметні та міжмистецькі зв’язки:  українська мова, образотворче мистецтво.

Використана література:

1.               Білецький О. Панас Мирний / О. Білецький // Зібрання праць. – К., 1965.
2.               Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні?: Посібник для 10 класу / Автори-укладачі Ю. Башкірова, Н. Кривка. —X., 2000.
3.               Сиваченко М. Корифей української прози. – К., 1967.
4.               Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного. – К., 1989.

Часова схема уроку

1. Організаційний момент (2 хв).
2. Актуалізація опорних знань і вмінь (5 хв).
3. Мотивація навчальної діяльності (4 хв).
4. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу (21 хв).
5. Закріплення вивченого на уроці (8 хв).
6. Підсумок уроку. Оцінювання (2 хв).
7. Інструктаж до виконання домашнього завдання (3 хв).

 

1. Організаційний момент
2. Актуалізація опорних знань і вмінь

Бліц-опитування

Учитель:

1. Назвіть справжнє прізвище Панаса Мирного? (Панас Якович Рудченко)

2. Коли і де народився письменник? (Панас Рудченко народився 1849 року в сім'ї дрібного чиновника, у Миргороді на Полтавщині.)

3. Де навчався Панас Мирний? (Навчався Панас спочатку в Миргородському парафіяльному училищі, а після переїзду батьків до Гадяча — у повітовому училищі.)

4. Зі скількох років Панас Мирний працює на державній службі? (З 14 років.)

5. Де поховано письменника? (Письменника поховано в Полтаві.)

6. З яких частин складається літературно-меморіальний музей Панаса Мирного? (Сучасний меморіальний комплекс, створений 1974 року полтавськими художниками В. Батуріним, А. Щербаком, Є. Путрею, І. Ковалевським та В. Цимбалистом, складається з меморіального будинку письменника 1860 року, літературно-виставкової частини 1985 року та господарського саду площею 1,5 га, де зберігаються дерева і кущі, посаджені власноруч Панасом Мирним. Закінчується паркова частина садиби купальнею, навколо якої ростуть вікові верби та дуби.)

 

3. Повідомлення теми уроку, мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Учитель: Існує думка, що в людину від народження закладено все — і добро, і зло. Якщо життя зруйнує духовні цінності, орієнтири чесного, справедливого життя — переможе зло. Що залежить від генетичної спадщини, що від суспільства, а що — від самої людини, спробуємо розібратися на сьогоднішньому уроці. І чи малирацію радянські літературознавці, які стверджували, що Чіпка — бунтар, протестант, правдошукач, якого до злочину змусили вдатися соціальні обставини.

Проблемне завдання

Учитель: У кінці уроку ви маєте дати відповідь на запитання:

«Чи варто виправдовувати Чіпку? Чи слід брати з нього приклад?»

(Орієнтовний варіант відповіді: Усе життя в душі Чіпки жила злість на кривдників, і вона рухала ним. Його можна жаліти та засуджувати, не розуміти та співчувати йому, заперечувати та підтримувати його думки. Але, попри все, слід визнати, що Чіпка — жахливо трагічна і морально роздвоєна особистість, яку обставини зробили стихійним бунтарем, протестантом проти соціальної несправедливості.)

 

 

4. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Учитель: Панас Мирний та Іван Білик у своєму творі відобразили картини українського народного життя. Заповніть таблицю про зображене в романі.

Робота з таблицею

Суспільні, історичні події	Верстви населення	Суспільні явища
кріпосництво реформа 1861 року «Голодна воля» селянські заворушення придушення бунтів за допомогою армії	пани-кріпосники пани в земстві, предводителі дворянства чиновники різних рангів кріпаки козаки селяни москалі розбійники хуторяни жиди, шинкарі	історія закріпачення облаштування земства вибори землеустрій

 

Робота в групах

Учитель:

І група – характеристика образу Чіпки.

ІІ група – характеристика образу Грицька.

ІІІ група – характеристика образу Максима.

І група

На перших сторінках роману автор знайомить читача із Нечипорем Варениченком — парубком, «яких часто-густо можна зустріти по наших хуторах і селах». Проте вирізняє його з-поміж інших палкий погляд, «бистрий як блискавка», у якому світилися «якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою…». Багатогранний характер Чіпки — селянина, що протестує проти соціальної несправедливості, але, не знайшовши законних шляхів боротьби, стає на «криву стежку» бунтарства", брати Рудченки досліджують вичерпно та всебічно.

Подаючи історію села Піски, яке було започатковане колись якимсь козаком, автори також простежують і родовід головного героя, згадують про справжнього батька Івана Вареника, тобто Чіпчиного діда, яким був пан Василь Семенович Польський. Кріпачка Уляна, одслуживши в панському дворі, пішла заміж за Петра Вареника, а через три місяці «послав Бог Петрові сина Івана». Разом з панською кров'ю Чіпка успадкував панські вади. Це один із тих генетичних чинників, які мали вплив на формування його характеру. У спадок від баби Оришки — лагідної і доброї, він дістав зародки любові та добра. Недарма він казав: «Я, бабусю, буду добрий… я злого не робитиму, то й Бог мене не поб'є». Вона була єдиною, хто мав вплив на Чіпку.

Ставлення ж до рідної матері є нетиповим для пересічної української селянської дитини. З дитинства він не любив та не слухав її, не боявся ні лайки, ні її бійки. А з роками з'явилася і неповага, і злість, і ненависть до неї.

Виростав Чіпка «в голоді та холоді, у злиднях та недостачах. І все сам собі як палець». Людська несправедливість та кривда розпалили гнів у чутливому та вразливому дитячому серці, роз'ятрили його душу. З самого малку у ньому розвивається жорстокість. Ще малям він повиколупував очі у образа для того, щоби з'їсти скибку хліба, згодом ледве не спалив козака Бородая, почувши від діда Уласа правду про батька він дорікнув матері, чого мовляв батько не повирізував тоді усіх панів. Отже, схильність до помсти, бунтарства притаманні Чіпці з раннього дитинства. З часом болюче відчуття несправедливості, гніту, нерівності посилюється і переростає у тяжку недугу, порушує душевну рівновагу. Щоправда, юнацькі роки для Чіпки були веселішими: сільська громада відсудила йому за матір'ю частину землі, на якій вони завели господарство. Таким чином з'явилася навіть надія на одруження і щасливе сімейне життя Чіпки.

Нова біда — відібрали Землю — перевернула спокійне хліборобське життя. Не знайшовши справедливості в суді, де суддя вимагав 50 рублів за повернення землі, Чіпка втрачає віру у справедливість і намагається втопити своє горе в чарці. Пияцтво, лиха компанія — Матня, Лушня, Пацюк — штовхають його до грабіжницького розбою. Стихійний протест, намагання повернути своє керують Чіпкою, коли він нападає на маєтки пана, писаря, голову. Проте будь-який злочин, навіть в ім'я справедливості, деморалізує людину, нівелює цінність людського життя: адже Чіпка навіть не на хвилину не замислюється над тим, що вбив невинну людину — сторожа.

ІІ група

За принципом контрасту виписано образ Грицька. Зазнавши багато горя змалку (його батьки померли від холери, коли він був ще зовсім малою дитиною), Грицько, дійшовши літ, подався на заробітки. Важко працював два роки, але повернувся в село, купив землю, хату, завів господарство і почав думати про весілля. Шукав собі дівчини багатої та вродливої, а покохавши, одружився на сусідній наймичці, такій само сироті, як і він. Грицько, як і Чіпка, з дитячих років бачив і кривду, і несправедливість, але він ніколи не намагався чинити опір, бунтувати. Палкі Чіпчині слова не зачіпили його серце, але зародили тугу в чутливій до людського горя Христиній душі.

Робота з таблицею

Порівняльна характеристика Чіпки і Грицька

Спільне
Безбатченки, бідні, жили в селі, разом працювали, розважалися; люблять землю, хліборобську працю; хазяї, здатні кохати
Відмінне
Чіпка	Грицько
Злий, жорстокий, рішучий, сміливий, вболіває за громаду, не може реально оцінити життя, не має твердих моральних устроїв	Працьовитий, наполегливий, цілеспрямований, пасивний до громадського життя; живе за законами народної моралі

 

ІІІ група

План доповіді

1. Рід Максима

2. Дитинство і юнацькі роки

3. Служба в армії

4. Тяжкий побут, солдатські крадіжки

5. Одруження

6. Повернення на батьківщину

7. Торгівля й розбійництво

8. Відмінності від розбійників

Ще однією головною сюжетною лінією роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є лінія життя Максима Ґудзя. Дід Максима, січовик Мирін Ґудзь, прийшов у вільне село Піски поблизу містечка з промовистою назвою — Гетьманське — незадовго до зруйнування Запорозької Січі.

Автор підкреслює, що побут самотнього осілого запорожця спочатку мало чим відрізнявся від способу його життя в попередні роки: «Воював, — казав він, — з ляшнею, воював з башею, воював з татарвою, а тепер воюватиму зі звіром!»... Немає день, немає два, іноді й на третій не видно. А там — глянь! І несе шкур п'ять або шість вовчих». Одружившись з Мариною Зайцівною, перша зустріч з якою виявилася романтичною, Мирін Ґудзь ціною щоденної хліборобської праці став заможним господарем. Єдиний син старого запорожця Іван, хоча змалечку захоплено слухав батькові страшні розповіді про криваві січі, та вдачею був подібний до неньки й з роками все більше сповідував її настанови: «Треба з людьми в мирі жити!» Зруйнування Запорозької Січі, занепад гетьманського ладу й козацьких порядків в Україні для старого Ґудзя виявилися тяжчим випробуванням, ніж військові походи у часи молодості: «Пустіє, глухне наш край! Незабаром і запліснявіє серед такої каламуті!» Тож коли народилися внуки, свою горду душу старий січовик наче вдихнув у молоду душу найстаршого з трьох Іванових синів. Саме на цей час припадає закріпачення села Піски паном Польським. Хоч громада й висловлювала своє невдоволення, окремі сміливці погрожували навіть «до самої цариці» поїхати скаржитися, далі розмов діло не пішло. Волю своїм нащадкам виборов тільки старий Ґудзь:

« Не журись, сину! — скрикнув старий, увійшовши в хату, забув і поздоровкаться. — Ось тобі — на! Поки світа-сонця козаком будеш...» —Та й віддав синові до рук бумагу. Мов сонце вступило в хату. Такі всі раді, веселі... І Мирін вернувся, й волю приніс! Тепер їх ніхто не присилує ні панщиною, ні чиншем». Проте воля для нащадків запорожця була отримана дорогою ціною — старий так перехвилювався долею роду й усієї Вкраїни, що невдовзі віддав Богу душу: « Як косою, скосила його думка про неволю».

Біографічний метод розкриття образу Максима Ґудзя в романі використано сповна. Читач має нагоду щиро захоплюватися дитячими іграми малолітнього нащадка запорожця, його наскоками на генеральшин сад і далеко не безпечною для життя дитини коридою зі здоровенним бугаєм. Проте вже в юності буйність вдачі переростає в Максимові не в усвідомлену силу, спрямовану не на благородні справи, а на парубоцькі розваги й жарти, образи старших і зганьблення дівчат: «Хто пустив погану славу на багатирку Шрамченкову дочку? У кого ж язик довший, як не в Максима! Сам устряне, зведе дівчину, — сам потім перший і насміхається». Не тільки вуличне прізвисько Махамед негативно характеризувало Максима. Охочий до чарки і до бійки, він вкоротив життя не одному ровесникові, який скуштував його важкого кулака. Спроба Івана й Мотрі одружити Максима в сусідньому селі, де про його вчинки менше знали, теж до добра не привела, бо на заручинах жених так набрався, що ледь не побив майбутнього тестя. Безперечно, така ганебна поведінка Максима дала підстави Іванові Ґудзю вирвати його з батьківського серця: « У мене немає третього сина — і не було ніколи!», а скарги генеральші на Максима комісарові й людський поговір змусили старого віддати непутящого нащадка в солдати. Важливо, що коли перед Максимом постала перспектива служити у війську, він « зразу згодився та й пішов до прийому, виспівуючи та вигукуючи».

Очевидно, армія для внука славного січовика асоціювалася з козацькою доблестю й славними походами. На жаль, у москалях Максим пройшов таку школу ницості, про яку напередодні й уяви не мав. « Прокормлєнія», які виявилися типовим грабунком, безпросвітна пиятика, рукоприкладство — все це невблаганно руйнувало Максима як особистість. Час від часу він ще був здатний на добрі вчинки: міг узяти вину товаришів на себе, самостійно навчився читати, та процес деградації з кожним днем нищив у ньому людину. Показовим з цього приводу можна вважати епізод, коли російська армія брала участь у придушенні буржуазної революції в Австро-Угорщині. Привласнивши собі подвиг Чіпчиного батька, який напередодні врятував Максимові життя, а в жорстокій битві, захищаючи бойове знамено, впав смертю хоробрих, Максим за чужу звитягу заслужив георгіївський хрест і, ставши фельдфебелем, думав лише про те, як: «глибше п'ятірню запустити у московські достачі: не звод який там, а ціла рота в руках!.. Ніщо не перепускалось через його руки, щоб він не вигадав остачі для себе».

Не останню роль у долі Максима Ґудзя відіграла Явдошка, що зійшлася з нечистим на руку фельдфебелем. Дитя п'яниць і ледарів, вона дивом не померла немовлям і, зіп'явшись на ноги, почала просити милостиню, з ранніх літ навчилася красти, а в юності мати власноручно продала Явдошку до будинку розпусти. Життя Явдохи з Максимом до народження Галі було безпутним і паразитичним: « Тільки те й робили, що пили та гуляли нишком... » Повернення Максима з дружиною і маленькою дочкою в Піски, де батько не позбавив його спадщини й заповів старшому синові хату, не зробило з «москаля» мирного хлібороба. Максим з сім'єю оселився на хуторі й незабаром став отаманом ним же створеної банди, яка швидко об'єдналася з бандою Чіпки. Заради благополуччя дочки і зятя, який за наполяганням Галі вирішив покинути розбійницьке ремесло, Максим вдруге стає отаманом. Мученицька смерть ватажка, яку Чіпка зіставляє з тихою, безболісною смертю бабусі Оришки, виявляється у романі підтекстовою пересторогою Варениченкові й закономірним закінченням безпутного життя козацького нащадка, який міг стати лицарем на Запорозькій Січі, та не став навіть просто порядною людиною після служби в російській армії.

До «пропащої сили» в романі можна зарахувати й панських байстрюків Лушню, Матню і Пацюка. Й хоча перший з них був дитям любові пана Совинського до вродливої кріпачки, а два інших — гріхами на старості літ Василя Польського, отже, доводилися Чіпці рідними дядьками, всіх їх об'єднувало ледарство, злодійське існування, любов до чарки, нехтування народною мораллю. Чи не найгіршим серед трьох покидьків суспільства був красень Лушня, через біографію якого, прокоментовану самим Тимофієм, постає величезна драма і його нещасної матері, і старого пана, загнаного у крайню безвихідь молодим законним нащадком, і хлопця-кріпака, з якого всі немилосердно знущаються, ліплячи з доброї від природи душі вовчу сутність майбутнього характеру. В романі не описано докладно перебіг життя кожного з персонажів, проте вузлових моментів біографій представників «пропащої сили» цілком достатньо для розуміння читачем першопричин їхньої поведінки і трагічної долі.

Евристична бесіда

Учитель:

•             Ким є за соціальним статусом Лушня, Матня й Пацюк? (Незаконнонароджені від панів діти кріпачок; були при дворі, не звикли працювати; після реформи стали «зайвими» людьми.)
•             Коли й чому Чіпка почав пити? Що цьому сприяло? (Коли відібрали землю, вимагали хабаря в суді; знайшлися «товариші».)
•             Чи хотів Чіпка вбивати сторожа? (Мабуть, ні, але під впливом алкоголю не контролював себе.)
•             Чому Чіпка став вести «подвійне життя»? (Щоб відвести підозру від себе, помститися панам.)
•             Чи правомірні такі дії героя? (Ні, адже ні сторож, ні писар, ні голова конкретно не винні в нещастях Чіпки.)

Учні: (Дають відповіді на запитання.)

 

 

 

 

Інтерактивна вправа «Варіанти рішень»

Учитель: Які можуть бути варіанти дії Чіпки, їхні позитивні та негативні сторони?

Н а п р и к л а д:

Р і ш е н н я І. Піти, як Грицько, на заробітки, заробити грошей, купити землю, на яку б ніхто не претендував:

+ земля в повній власності, ніхто її не відбере;

– треба багато часу, зусиль; буває небезпечно.

Р і ш е н н я ІІ. Позичити в односельців гроші, дати хабаря й отримати землю:

+ земля залишається;

– треба багато працювати, щоб віддати борг, боятися розкриття протиправних дій.

Р і ш е н н я ІІІ. Виїхати на вільні землі, взяти в оренду, піти працювати в найми тощо…

Учитель: Зобразіть за допомогою ламаної лінії-графіка історію життя Чіпки зі злетами та падіннями.

 

Складання лінії-графіка (Див. додаток)

 

5. Закріплення вивченого на уроці

Робота з деформованою таблицею

Учитель: Перемалюйте таблицю в зошит і заповніть відповідні колонки, вписавши провідні риси характеру персонажів роману, з'ясувавши, кого з героїв стосуються наведені цитати і належно впорядкувавши їх у таблиці, а також дібравши з тексту нові.

Персонажі	Риси характеру	Цитати з тексту
Чіпка Варениченко	Власницькі інтереси	«Чи добре що — погане, чи поганеньке — нікчемне!.. Ще більше виставляв свої втрати та згуби»
Грицько Чупруненко	Бажання торжества справедливості	«Тепер уже ви не козаки... За мої щирі послуги сама цариця пожаловала мені Піски»
Пан-генерал Польський	Нестримний гнів через зневажання земством прав трудового селянства	«Недурно вони так всилковувались мене випхнути... Аж їм он чого заманулося?.. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить.»
Мотря	Схильність применшувати свої матеріальні статки	«Підохочувала Чіпку, вітала його братчиків. Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до його сама, раділа всякій удачі, допомагала в розбишацьких затіях»
Явдоха	Спонукання зятя до злочинного ремесла	«Я знаю, хто ті розбишаки... То мій син, клятий! Ходімо у волость. у волость ходімо!»

Учні:

Персонажі	Риси характеру	Цитати з тексту
Чіпка Варениченко	Нестримний гнів через зневажання земством прав трудового селянства	«Недурно вони так всилковувались мене випхнути... Аж їм он чого заманулося?.. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить.»
Грицько Чупруненко	Схильність применшувати свої матеріальні статки	«Чи добре що — погане, чи поганеньке — нікчемне!.. Ще більше виставляв свої втрати та згуби» «Т
Пан-генерал Польський	Власницькі інтереси	«Тепер уже ви не козаки... За мої щирі послуги сама цариця пожаловала мені Піски»
Мотря	Бажання торжества справедливості	«Я знаю, хто ті розбишаки... То мій син, клятий! Ходімо у волость. у волость ходімо!»
Явдоха	Спонукання зятя до злочинного ремесла	«Підохочувала Чіпку, вітала його братчиків. Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до його сама, раділа всякій удачі, допомагала в розбишацьких затіях»

 

6. Підсумок уроку

Технологія «Мікрофон»

Продовжіть речення.

• «Думаю, що в Чіпки був вибір…»
• «Твір Панаса Мирного наочно показує, що друзі…»
• «Думаю, що в критичних ситуаціях дуже важливо…»

7. Домашнє завдання

Повторити матеріал про творчість І. Нечуя-Левицького та Панаса Мирного.