Урок на тему: "І. С. Нечуй- Левицький . «Кайдашева сім'я» - соціально – побутова повість - хроніка"

І. С. Нечуй- Левицький . «Кайдашева сім я» - соціально – побутова повість - хроніка

Мета заняття:

Навчальна:     розкрити стильові та жанрові особливості повісті , її

                           зміст, систему образів , проблематику, акцентувати ува-

                           гу на майстерності автора змальовувати характери  геро-

                           їв;

Розвиваюча:    розвивати навики аналізу  літературного твору , усне мов-

                            лення , абстрактне і образне мислення , вміння давати чіткі

                            конкретні відповіді  , аналізувати , зіставляти , наводити

                            переконливі факти;

Виховна:   виховувати почуття поваги до творчості І. Нечуя- Левиць-

                            кого , вітчизняної культури , народної моралі й етносу

 

Форма   проведення:   метод «Фішбоун», або «Риб’ячий скелет».

 

Обладнання :  книга, текст твору «Кайдашева сім’я», інтерактивна дошка смарт

 

Хід уроку

 

1. Організаційний момент

1.1 Привітання  учнів

1.2 Підготовка класу до уроку , перевірка наявності учнів        

2. Ознайомлення учнів із темою та навчальними цілями уроку

3. Мотивація  навчання

  Урок присвячений сімейним стосункам :українська етнопедагогіка подає цілісну систему виховання особистості , найважливіше місце в цій системі відводиться вихованню людини – трудівника з високими моральними якостями

Назва твору, який ми вивчаємо, скла­дається з двох слів «Кайдашева сім'я». Ми з вами зро­бимо акцент на другому слові. Отже, розглянемо саме сім'ю.

—   Як ставилися до родини наші предки й яке ставлен­ня до неї сьогодні?

Сім'я — одна з найдавніших форм спільності людей. «З родини йде життя людини» — твердить народна мудрість. Сім'я для українців — це щось святе, високе, космічне. Вони прагнуть тієї гармонії у своїй сім'ї, яка існує у Всесвіті:

Ясен Місяць — пан господар,

Красне Сонце — жона його,

Дрібні зірки — то їх дітки (2).

Шлюбний союз чоловіка й жінки підноситься в цій древній колядці до найвищих небесних вершин. У часи глобалізації змінилося відношення до сім'ї, зараз популярний шлюб «на віру», стосунки між чоловіком і жінкою набувають рівноправності або жінка виконує головну роль.

—   Від кого залежить злагода в родині?

Жінка завжди була берегинею сімейного затишку, вона створювала гармонію й лад у сім'ї, тому що «ладом усе можна», і «горе тому, в кого немає ладу в господі». Про це пише й Соломон у своїх приповістках: «Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його».Так і в повісті І. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» перед нами постають колоритні постаті: старий Кайдаш з його забобонами, улеслива Кайдашиха, суво­рий Карпо, «бриклива» Мотря, тиха Мелашка, запаль­ний Лаврін. Усі вони майстерно виконують свої ролі. Які саме й чому, спробуємо з'ясувати на уроці.

Ми дуже часто звертатимемося до поняття гри.

Актуалізація опорних знань

— Міцна родина виховувала високопорядну осо­бистість. Давайте визначимо етнічні риси українця.

Етнічні риси українця:

•     повага до старших;

•    шанування родинних традицій;

•    пісенність душі;

•    любов;

•     взаємоповага;

•    жартівливість;

•    гумор;

•    розум.

Ці риси залишаться на дошці, а в кінці уроку ми їх порівняємо з тими, які притаманні родині Кайдашів.

 

4.  Опрацювання матеріалу.

4.1.     Прослуховування уривка з повісті (початку).

Методом пошуку художньої істини учитель обговорює з учнями найважливіші епізоди, вчинки, допомагає їм правильно зрозуміти твір, ставлячи запитання проблемного характеру.)

I) Чи можемо ми, аналізуючи діалог братів про дівчат, визначити, який з них добріший, сердечніший? Чому? (Добріший Лаврін, бо про кожну дівчину відзивався добре, у кожній знаходив щось гарне.)

2. Хто був главою в сім'ї? (Кайдашиха.) Чому? Добре це було чи погано? (Добре, бо Омелько випивав, був слабовольним.)

3. Як ви розцінюєте той епізод, коли п'яний Омелько пізно   повертається додому, мало не топиться у бочці з водою в сінях, а вся сім'я сміється з   п'яного? Чи можна було так чинити?

4. Хто в цій сім'ї заробляв гроші? (Батько, адже був добрим стельмахом.) Чи можна було

так зневажати годувальника сім'ї?

5. Згадайте залицяння Карпа до Мотрі. Чи є в їхніх стосунках ніжність, ліризм? (Ні.)

6.  Як ви гадаєте, чому навіть кохання не змінило Карпа і Мотрю? (Це грубі натури, в яких завжди бере верх тверезий розрахунок,)

7. Чи добре вчинила Кайдашиха, переклавши всю роботу на Мотрині плечі?

Коли і чому заплакала Мотря? Чи знайшла вихід із ситуації? (Заплакала, коли Кайдашиха

купила їй поганий одяг, але довго не журилась, одягла на храм свій дівоцький.)

8)    Проаналізуйте випадок, коли Карпо побив старого батька, зреагував на це Омелько? Що відчував після бійки Карпо?

9)    Чи допомагали Довбиші будувати хату молодятам? Хто будував? Чи справедливою була Мотрина «віддяка» старим?

10)  Чому Мотря не дозволяла Кайдашисі бавити дитину вдень , а вночі вдавала, що спить і не чує, як дитя плаче? (В такий спосіб змушувала стару робити всю хатню роботу вдень,  а вночі ще й бавити дитину.)

II)  Пригадайте перше побачення Мелашки і Лавріна. Порівняйте їхню любов з Карповою та Мотриною.

12)  Який засіб сміху використовує автор, показуючи, як саме Кайдашиха їде до Балашів? (Гумор, доброзичливий сміх.)

13)  Як сталося, що заможна Кайдашиха дозволила Лаврінові одружитися з бідною Мелашкою? Чи можна сказати, що Маруся була доброю матір'ю, хотіла синові добра і щастя?

14)  Чому Кайдашиха так тяжко заповзялася на молодшу невістку? {Боялася, щоб та не уподібнилася до Мотрі.)

15)  У чому полягала «святість» баби Палажки проаналізуйте цей образ.   

16) Як сприйняла Кайдашиха те, що Мелашка пішла з дому? Чи зреагувала би так Мотря, якби пропала її невістка? Чи йщла| би шукати її в Київ? Про що це свідчить?

17) Як ви розумієте слова Омелька, що діти «загнали його на піч»? (Почали самі господарювати, не слухаючись батька) Хто саме з синів це зробив? (Лаврін.) Чия вина більша: Карпа , який вдарив батька, чи Лаврінова, який змусив старого зрозуміти   що той, не є господарем власного майна?

18)  Як справляли похорон Кайдаша? Скільки днів після цього сім'я жила в мирі? Як ви розцінюєте таку поведінку?

19)  Чому Кайдашиха назвала себе «сиротою», розповідаючи, які її ображають діти?

20)  Чи відчувала Мотря муки совісті, скалічивши свекруху А Карпо, коли загнав матір у ставок? Як ви це розцінюєте?

21)  Чи однаково ставилася Маруся до внуків від Лавріна і внуки від Карпа? Про що це свідчить? Як Мотря підмовляла своїх дітей проти баби? Чи виростуть ці діти порядними людьми?

Пояснення вчителя.

• Кайдашева сім'я» є вершиною гумористичного таланту І. Нечуя- Левицького. Авторський сміх буває різний: доброзичливий, жартівливо-безтурботний, ліричний, сумний і навіть печальний (сміх скрізь, сльози), а також дошкульний, сатирично-знищуючий — залежно від того, хто потрапляє в поле зору письменника. Чим же відрізняться гумор від сатири? Що таке іронія? (Основні положення  учні записують у зошиті.)

Гумор. М'яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища; добродушне підсміювання.

Іронія. Іносказання, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли сказане набуває у контексті мови протилежно-значення; висміювання, яке містить в собі критичну оцінку того, що висміюється. Іронічне ставлення передбачає насмішку, дещо сховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; іноді іронія маскується удаваною похвалою.

Сатира. Вид комічного, який нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного, висміювання людини чи явища. Сарказм. Зла, уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії. За допомогою гумору смішне в житті і в людини зображується н незлобиво-добродушному, жартівливому тоні. Для сатири ж характерне різке висміювання зображуваного, викривальний тон, гнівний осуд негативного в суспільстві та особистому житті людей.

Повість «Кайдашева сім'я», в якій письменник майстерно використав засоби як гумору,

так і сатири, викликає не тільки сміх, а серйозні роздуми , змушує кожного глянути на

себе з боку.

 

                                                  4.2 «Мікрофон»

 

- На якого героя я хотів би бути схожим …..    Оскільки….

 

 

                                            «Мікрофон»

          Різновидом загально групового обговорення є технологія  „ Мікрофон” , яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

 

 

4.3.  Літературний цитатний диктант

За наведеним текстовим матеріалом визначити, кому із героїв твору І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» він належить.

•    «Була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем... Питала губи. Осміхалася, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом». (Маруся Кайдшиха)

*    «Як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки бре­шуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змоло­тив». (Хотина Корчаківна)

•    «У білій сорочці з широкими рукавами. З-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця». (Омелько Кайдаш)

*    «Тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя: личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а т неначе вода в криниці». (Одарка Ходаківна)

•    «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка. З кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима». (Мотря Довбишиха)

' «Кругла, як цибулька, повновида, як повний мі­сяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як пряник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить». (Олена Головківна)

' «Була невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнуч­ка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк». (Мелашка Балашиха)

•    «Молоде, довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні гу­би — все дихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір». (Лаврін Кайдаш)

•    «Очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе, решетом горох точить, такі викрутаси виробляє...» (Химка)

•    «Вона розцвіла і стала повніша на виду. її очі, її тон­кі брови блищали на сонці, а лице горіло рум'янцем. Вона сяяла, як кущ.калини, посаджений серед двору». (Мелашка Балашиха)

 

4.4.   Характеристика персонажів твору

                              Омелько Кайдаш

Бесіда «Познайомтесь, батько відомої на всі Семигори родини»

—   За яких обставин читач уперше знайомиться з ге­роєм?

—   Відтворіть власний портрет Кайдаша.

—  Як до героя ставляться у родині? Чому Омелько серед оточуючих його близьких людей, поступово втра­чає повагу і авторитет?

—   Що свідчить про його надзвичайну набожність?

—  Які позитивні риси характеру, вдачі притаманні ста­рому?

— Чи має Омелько авторитет серед мешканців села? За що його поважають люди?

—  Чому герой не міг владнати постійні сварки в ро­дині?

—  Як автор, на вашу думку, ставиться до свого пер­сонажа? Чим це зумовлено?

—  Через що Кайдаш гине? Чи була його смерть перед­бачуваною?

—  Уявна зустріч з героєм. Про що б ви повели з ним розмову? У чому надали пораду?

Додатковий матеріал

Омелько Кайдаш став уособленням невігластва й забо­бонності тієї частини селянства, що було понівечене духовно і фізично панщиною. Він був добрим стель­махом, прожив довге і тяжке життя, в якому не знав нічого, крім важкої праці. Це людина з багатим життє­вим досвідом. За характером це добрий і миролюбний чоловік, він намагається помирити всіх членів роди­ни, жаліє Мелашку, відстоює закони патріархальної української сім'ї, в якій діти в усьому послушні бать­кам, а батько —- розпорядник праці та заробітків. Але все марно. Безпомічність Кайдаша у прагненні утвер­дити свій батьківський авторитет свідчить про крах ста­рих догм під вітрами нового часу. Патріархальна сім'я занепадає, і разом з нею руйнується багато доброго, що було їй притаманне. Щоправда, існують більш вагомі причини знижен­ня батьківського авторитету Кайдаша, зокрема при­страсть старого до чарки. Кайдаш богомільний, його молитва щира й глибока, але й вона не може вберегти від спокуси. Перехиливши чарку, до того ж не одну, Омелько стає сварливим, зганяє зло на домочадцях. Автор в'їдливо насміхається над п'яним Кайдашем — п'янство завжди осуджувалося в українській родині й суспільстві.

Важка праця, темнота, забобонність, родинні чвари і пияцтво зробили Кайдаша безвольним, внутрішньо надломили його, перетворили на посмішище в сім'ї, убили в ньому віру в краще життя і довели до трагічної смерті.

 

 

                                 1. «Робота в парах»

(Один проти одного, один – вдвох –всі  разом, « Думати працювати в парі, обмінятися думками»                                       

          Технологія  особливого ефективна на початкових етапах навчання учнів  роботи у малих групах . Робота  в парах дає час  подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучити свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок  спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння вести дискусію й переконувати співрозмовника. Під час роботи в парах можна швидко виконувати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу:

• Обговорити короткий текст, завдання;
• узяти інтерв`ю і визначити ставлення партнера до тої чи іншої навчальної діяльності;
• зробити  редагування письмової роботи  один одного;
• сформулювати підсумок уроку;
• протестувати та оцінити один одного;
• дати відповіді на запитання вчителя;
• порівняти записи, зроблені в класі.

 

 

Складання інформативного грона щодо характеристики героя (робота в парах)

Омелько Кайдаш:

•    забобонність, невігластво

•    богомільність, щирість

•   доброта, працьовитість, миролюбство

•    «темність», безвольність

•    захисник патріархальних законів

•    кращий стельмах на селі

•    пристрасть до горілки

•    все життя — важка праця

 Цитатний матеріал про персонажа

•    «В білій сорочці з широкими рукавами. Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухор­ляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сиви­ною».

•    «Хто сьогодні спостить цілий день, той ніколи не потопатиме в воді і не вмре наглою смертю».

•    Карпу: «Ніколи не вдержиш язика! Все допікаєш мені гіркими словами...»

•    Критика синів: «Чи в вас бога немає в серці, що ви в таку святу п'ятницю паскудите язики? Чи вам не тре­ба помирать, чи ви не соромитесь святого сонечка на небі».

•    «Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім мішків гречаної вовни, незважаючи на святу п'ят­ницю».

•   «Кайдаш молився, стоячи навколішки, не зводив ясних очей з царських врат, а його широке бліде лице стало жовте, як віск, жовте, як лице в ченця».

•   «Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій напе-чаток».

•  «Він усе ждав, щоб його жінка хутчій стулила рота та щоб хазяїн наливав по чарці. Червоний перець у горілцідражнив його неначе цяцька малу дитину, а жінка роз­пустила розмову на всю губу».

•    Мотрі: «Ти-бо повинна таки поважати матір, бо мати старша в хаті, треба ж комусь порядкувати в хаті та лад давати»; «Коли ти наша, то слухай матері та роби діло. Наш хліб їси, нам і роби, а які ні, то ми тебе й по­просимо слухати».

•    Карпо — батьку: «А хіба ви дали мені коли хоч копійку в руки? Я роблю, а ви гроші в свою скриню ховаєте».

•    Мотрі: «Чи ти хочеш бути найстаршою в хаті, чи що? Чи ти хочеш, щоб мати була тобі за наймичку? Я тобі полічу ребра оцим мотовилом».

•    «Він не стільки забився об діл, як стривожився. Неповага од сина й сором перед своїми дітьми, і гнів, і злість — все злилось в його душі, запекло його в гру­дях так, що йому здавалося, ніби Карпо вбив його на

смерть».

•    «На його широкому блідому лобі, на його спущених віках лежала глибока, важка туга, лежав сором, перемі­шаний з жалем».

•    «Кайдаш постарівся і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщинне горе. Всі гроші, що він заробляв у пана, в людей на возах, на плугах та боронах, старий Кайдаш пропивав у шинку».

•    «Заженуть мене синки швидко на піч».

•    «Він більше майстрував, заробляв гроші, постив усі п'ятниці та з горя сливе щодня вертався ввечері додому з шинку п'яний. Його голова стала сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали, неначе в ямках, глибоко позападавши під бровами».

•    «Він перестав пити на той час, і дідьки перестали йому привиднуватися.

—   Це моя смерть іде за мною, коли вже до мене при­ходив небіжник батько. Був я колись Кайдаш, а тепер перевівся на маленького Кайдашеня».

•    «Він був жовтий, як віск; а його очі блищали й горі­ли, як свічки.

—  Завела мене нечиста сила аж у богуславський ліс».

•    Карпо: «Постив батько дванадцять п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю та в воді не потопати, а про­те втопився. І п'ятниці нічого не помогли. Варте було мучити себе цілий вік».

 

 

 

•    Маруся Кайдашиха

 

Бесіда «Хто вона, Маруся Кайдашиха?»

—  Якою ви уявляєте героїню на початку твору?

—  Чи можна її вважати справжньою господинею? :— Що вам відомо про минуле Марусі?

—  Які стосунки склалися у неї з панами? Чим це зу­мовлено?

—  Чому Кайдашиха із доброзичливої жінки перетво­рилася на сварливу й лайливу?

—  Як героїня ставилася до чоловіка, синів, невісток, онуків?

—  У чому виявилась невідповідність звичок і поведін­ки Кайдашихи способу її життя та соціальному поход­женню?

—  Доведіть або спростуйте думку: «М. Кайдашиха — комедійний герой твору І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я"».

—  Як поводиться Маруся під час заручин у Довбишів і БаЛашів?

—  Чому сімейні сварки і колотнечі в родині Кайдашів були її стихією?

—   Що свідчить про вольову, енергійну натуру Марусі?

—   Чи співчуваєте ви героїні, коли їй під час однієї зі сварок було вибито око?

—  Яким чином соціальні умови життя вплинули на ха­рактер, поведінку, психіку героїні?

—   Стисло висловіть своє ставлення до Кайдашихи.

 

 «Мікрофон»

—   Маруся Кайдашиха — це позитивний чи негативний герой повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»?

Додатковий матеріал

Маруся Кайдашиха — один з найдовершеніших образів повісті. Знайомлячи читача зі своєю енергійною герої­нею, автор одночасно показує негативні риси її харак­теру. Тривалий час догоджаючи панам, вона полюбила панське життя, «подушки під боками» і на старості літ захотіла побути «панею», примушуючи невісток догод­жати собі.

У характері жінки лицемірство, улесливість, манірність поєднуються із грубістю і жорстокістю. Кайдашиха вміє прислужувати панам та духовенству, чим і хизуєть­ся. Недарма люди глузували з Марусі і називали її «еко­номшею», підкреслюючи цим невідповідність звичок і поведінки Кайдашихи способу її життя та соціально­му походженню. Ця жінка досить сварлива, свекруха ж із неї «наче люта змія». Жадоба до власності керує всіма її вчинками.

Описуючи поведінку Кайдашихи на оглядинах у двох різних за соціальним станом сім'ях, письменник-гуморист висміює її улесливість, запобігання перед багатія­ми. На заручинах у багатих Довбишів з словами Марусі «неначе полилась патока з уст», героїня так і сипле: «моя дитино», «серце кохане», «моя втіхо». Зовсім інак­ше поводиться вона в бідних Балашів. Спочатку навіть не хоче заходити в хату, говорячи синові: «Тут, мабуть, живуть старці, а не хазяїни».

Сваволя Кайдашихи, її нескінченний гонор та жорс­токість повною мірою виявляються у родинних сварках та колотнечах, які були її стихією. Маруся вольова, енергійна жінка, але вся її душевна енергія витрачаєть­ся на нескінченні сварки за яйця, горшки, кабанця, грушу тощо.

Водночас ця жінка має й добрі риси: вона охайна, гарна куховарка, вміє господарювати. У глибині її душі тече чистий струмок любові й добра, який є в кожної людини, шкода тільки, що він не має змоги пробитися крізь товщу намулювань з лайливих слів і негідних вчинків. Автор іронізує над своєю героїнею, насміхається з неї, але робить це з гіркотою, бо така енергійна, роботяща жінка губить свою душевність у сварках та нікчемній запобігливості перед усім «панським».

 

 

 

Складання інформаційного грона щодо характеристики героїні

(Робота в малих групах.)

Маруся Кайдашиха:

•    любов до панського життя

•    пихатість і манірність

•    гонористість і сварливість

•    лукавство і непоступливість

•    лиха свекруха

•    ніжність і доброта до онуків

•    охайна, гарна куховарка і господарка

•    мова брутальна і засмічена лайливими словами

•    лицемірство, улесливість

•    «економна»

•    свавільна

•    енергійна, вольова

Цитатний матеріал про М. Кайдашиху

•    «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. ...замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить, ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кла­нятись, підсолоджувала свою розмову з ними. Попаді й небагаті панії частували її в покоях, садовили поруч з собою на стільці як потрібну людину. Маруся лишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. До природної звичайності україн­ської селянки в неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї . спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот. Маруся була сердита».

•    «Вбралась як у неділю, в горсет, в жовті чоботи, в но­ву білу свитку, ще й засунула в рукав білу хусточку».

•    «Втирала губи й вид хусточкою, хоч на губах і на ви­ду нічогісінько не було».

•    «Вона любила чепуритись і держала себе дуже чис­то. Все на її було чистеньке, неначе нове».

•    «Вона дуже церемонилася і була прохана. Пробуваючи на службі в панів, вона набралась од їх чимало пишання».

•    «На її уста прилинув осміх, а з словами неначе по­лилась патока з уст». «Той солодкий медок одразу не сподобався Марусі».

•    «Кайдашиха взяла чарку і наговорила приказок жи­вим і мертвим повнісіньку хату, ледве помочила губи в горілці, хоч і любила горілочку».

•    «Вона дуже любила чванитись і почала розказувать, як її шанували пани та попи».

•    «З того проше сміялись по всьому селі і дражнили через те слово Кайдашиху пані економшею».

•    «Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду».

•    «Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку. Вона-була рада, що взяла в свою хату добру робітницю, і почала залежуватись».

•     Мотря: «Лучче лягайте на ліжко та, про мене, беріть у руки бандуру, куріть люльку, як наша пані економша».

•    Мотря: «На словах, як на цимбалах грає, а де сту­пить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне».

•    «Проїхала коло шинку, де стояла купа чоловіків, гордовито підняла голову й "добридень" людям не ска­зала, виставила навмисне напоказ громаді жовті нові сап'янці».

•    «Вона любила дітей».

•    «Полизала вареники, виїла полуниці, а тісто поки­нула на полумиску».

•    «Мелашчина краса таки розв'язала їй язик й витяг­ла з його меду цілий вулик».

•    «Вона нападала на Мелашку сливе кожного дня, то­чила її, як вода камінь».

•    «...як лиха доля: сама спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку роботу скидала на Мелашку, наче на свою наймичку».

•    Лаврін — Матері: «Бо ви її гризли, гризли, доки до свого не догризлись. Як пропаде Мелашка, то я вам цього не подарую».

•    «Кайдашиха дуже стривожилась. її серце пом'як­шало, і вона дуже жалкувала за тим, що недобре обхо­дилась з своєю невісткою».

•    «Карпо пхнув матір так, що вона трохи не переки­нулась».

•    Мотря до дітей про Кайдашиху: «Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка».

•    Діти про бабу: «Баба погана, баба злодійка!»

•    Мотря: «Буду я чортова дочка, коли не розіб'ю тобі кочергою голови».

•    «Кайдашиху тепер на селі дражнили безокою еко­номшею».

•    «В неї аж губи трусились до лайки, та не було з ким лаяться».

•    «По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висо­ка та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці, в здоровій хустці на голові. Сліпе око білило ніби наскрізь, як вушко в голці, хоч туди нитку затягай».

•    «Але стара була прудка і так покатала з двору, як мала дівчина».

 

•    Карно Кайдаш

Міні-«круглий стіл»

«Вітайте старшого сина Кайдашів»

 Стисле обговорення питань:

—   Під впливом яких чинників сформувався характер Карпа?

—   Як він ставиться до батьків, рідних йому людей?

—   Чим зумовлена жорстокість і неповага до них з його боку?

—   Які позитивні риси вдачі мав старший син Кай­дашів?

—   Завдяки чому Карпа було обрано десяцьким?

—   Чому герой вирішив одружитися з Мотрею. Яким було їхнє подружнє життя?

—   Що уособлює цей персонаж у творі і тогочасному суспільстві?

Додатковий матеріал про персонажа

Старший син був суворий і непривітний, упертий, гордий, не любив нікому кланятися, навіть рідному батькові: «В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у бать­ка, а напитував супряжичів.між чужими людьми».

Карпа не назвеш слухняним, він змалку був упертим І тепер усе робить по-своєму. За мотовило побив бать­ка, бігав з дрючком по селу за матір'ю, лихословив. Він наполегливий, роботящий, але грубуватий і черст­вий. Прагнення збагатитися часто зводить нанівець і синівські, і братерські почуття. Правда, рішучість та впертість Карпа оцінює громада й обирає його деся­цьким. Його не підкупиш чаркою, бо він байдужий до горілки. Практичність Карпа спонукає його поми­ритися з братом, але ненадовго. Тому материні слова про Карпа можна сприйняти хіба як лицемірство або бажання мати слухняного і доброго сина.

«Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди, а його насуплене жовтувате лице не розвиднялось навіть тоді, як губи осміхались». У нескінченних родинних чварах Карпо черствіє і грубіє дедалі більше. Він навіть дохо­дить до того, що в нестямі кидається з кулаками на батька і кричить: «Задушу, іродова душа!» Жадоба влас­ності заглушує в Карпові родинні почуття і доводить до того, що він на очах усього села женеться з дрючком за рідною матір'ю.

 

 

 

Оформлення інформативного Грона  щодо характеристики старшого сина Кайдашів

Карпо Кайдаш:

працьовитість

турботливість за свою сім'ю

дрібновласницькі інтереси

суворий і непривітний

гордість і упертість

неповага до батьків

•    лихослів я

•    грубість і черствість

•    жага до збагачення

•    на посаді десяцького

•    байдужий до горілки

•    вольовий і рішучий

•    виділяється самостійністю у розумі

•    індивідуальна самовпевненість

Цитатна характеристика героя

•    «Карпо був білявий, але волосся на його голові звершечку було трохи рудувате».

•    «Його насуплене, жовтувате лице не розвиднюва­лось навіть тоді, як губи осміхались».

•    «Цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопу­вать. Як хтось почне, то й я копирсну заступом стільки там разів».

•    «Я не гордий, я не пишний і гордо не несуся».

•    «Зовсім не слухав не тільки її (матері), але навіть батька, а покірним він не був навіть малим хлопцем».

•    «Карпо не жартує. Він не мовчав батькові й малень­ким, а тепер по всьому було видно, що він говорив не на вітер».

•    «Після того як він оженився, він ніби виріс у своїх очах. Кожний батьків докір здавався йому тепер удвоє важчим. Його думка літала коло якоїсь хати, в котрій він живе сам з своєю жінкою, сам господарює без батька, без матері і ні од кого не чує ніякого приказу та загаду».

•    «Карпові й самому хотілось прибрать свою жінку, як прибирається квітка навесні».

•    «Я роблю й маю право на своє добро».

•    «Тату! Візьміть лучче сокиру та за одним разом зару­байте мене; він почутив, що вся кров налилась в його голову, заливала йому вуха, очі; він почув, що в його вухах задзвеніло, й зашуміло, й зашелестіло, а в очах все в хаті почало крутиться».

•    «Хіба в мене жіночий розум, щоб я жінок слухав».

•    «Пхнув матір так, що вона трохи не перекинулась, і підставив драбину під Мотрю».

•    «Одрізнившись од батька, спочатку таки набрався багато лиха, поки збирався на своє хазяйство. Він був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові. В його була тільки пара волів, і як йому треба було спрягаться під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми».

•    «Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та

молодиці».

•    «Карпо горілки не любить».

•    «Він не любив говорити і більше мовчав».

•    «Стояв Карпо у вузькій сорочці з короткими та вузькими рукавами, в широких білих штанях з товстого полотна».

•    «Карпо був десяцьким».

•    Мотря Довбишиха Опрацювання образу за питаннями:

—  Хто така Мотря? Коли ви вперше зустрічаєтеся на сторінках повісті з цією героїнею?

—  У якій родині виховувалася Довбишівна?

—  Як Мотря ставилася до праці, ведення хатнього гос­подарства?

—  Чому героїня, ставши дружиною Карпа, змушена була повсякчас конфліктувати з його родиною?

—  Яким чином мова героїні є дзеркалом її характеру, поведінки, ставлення до оточуючих?

—  Через що Мотря стала скупою, егоїстичною і свар­ливою жінкою?

—  У чому виявилась її жорстокість у ставленні до Кайдашихи?

—  Як зовнішня краса героїні не завжди відповідає її характеру?"

—  Чи можна, на ваш погляд, змінити характер Мотрі? Відповіді умотивуйте.

Хвилинка життєвого досвіду

—  Уявіть, що Мотря — сусідка оселі, де ви мешкаєте. Стисло прокоментуйте, яким чином вам слід уникати з нею тих непорозумінь, що траплялися з героїнею у родині Кайдашів?

Додатковий матеріал про Мотрю

Вихована в заможній сім'ї, Мотря тримається гордо і незалежно. Фізично здорова і працьовита, з гострим розумом, Мотря не кориться лихій свекрусі й ні в чому не поступається їй. Вона живе мріями про власну хату, власне господарство.

Це розумна, вродлива і чепурна жінка. За характером же вона «...трохи бриклива, і в неї й серце з перцем». Вона любила працю. «Діло ніби горіло в Мотриних руках». Ставши невісткою, жінка тривалий час терпіла докори свекрухи. І лише тоді, як відчула себе наймич­кою, а не господинею, її терпець увірвався: «Я на бать­ка не кричала ніколи, а вас мусиш кричать, коли робиш на всю сім'ю сама». Захищаючи себе, Мотря поступово втрачає почуття міри і згодом в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим.

Скупість, сварливість, зневага до. людей найповніше проявляється у характері Мотрі після того, як вона ста­ла самостійною господинею. Героїня — зла жорстока жінка. Виколовши в сварці свекрусі око, вона не вболі­ває за свій страшний вчинок, а навіть радіє з цього.

Можливо, стосунки зі свекрухою склалися б інакше, якби від перших днів заміжжя до Мотрі ставилися справедливо. Але вона не з тих, хто дозволить над собою збиткуватися — сама кого хочеш висміє і облає, знайшовши дошкульні й образливі слова. Натура само-

любива, егоїстична, вона не вміє поступатися і йти на компроміси.

Складання інформаційного ґрона щодо характеристики Мотрі

(Робота в малих групах.)

Мотря:

•    горда, і незалежна

•    фізично здорова і працьовита

•    розумна, непоступлива

•    скупа, егоїстична, сварлива • •   зневага до людей

•    зла і жорстока

•    виховання із заможної родини

•    вродлива і чепурна

•    «бриклива, ...серце з перцем»

•    організатор багатьох сварок у родині

•    самолюбива, гостра на язик

•    не з тих, хто дозволить над собою збиткувати

Цитатний матеріал про героїню

•    «Дивилась своїми темними маленькими, як терен, очима, її лице пашіло рум'янцем на всю щоку, біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами».

•    «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум із завзяттям, трохи з злістю».

•    «Вбралася в зелену спідницю, в червону запаску, підперезалась довгим червоним поясом і попускала кінці трохи не до самого долу, одяглась в зелений з чер­воними квіточками горсет, взулась в червоні чоботи, наділа добре намисто, взяла в руки білу хусточку та й пішла до церкви. Вся її голова аж ніби горіла квіт­ками проти сонця. Павине пір'я блищало й миготіло, а золотий пружок парчі на чорних косах сяв і надавав краси тонким чорним бровам та блискучим очам».

•    «її гострі, як ніж, очі, її блискучий погляд з-під він­ка квіток та зеленого листя».

•    Карпо: «Ой ти, дівчино, з кучерявої рути-м'яти зви­та та з гостролистої шальвії».

•    Кайдашиха: «Та й робоча ж ваша дочка! Що за золота в вас дитина. Там так пильнує коло роботи, що й не розгинається. Ото, моє серце, гарну невісточку матиму, коли дасть господь милосердний довести діло до ладу».

•    «Якби я могла розірватися надвоє, то я б і сіни мела і коло печі стояла».

•    «Діло ніби горіло в Мотриних руках».

•    Кайдашиха — Карпу: «Не потурай своїй жінці, а то вона мене не слухає, йде й лає. Вона мене зовсім не має за матір. Що з того, що вона робоча, коли хата три дні стоїть неметена».

•    Маруся: «Хліб їсти добре тямить. Мені довелось всьому вчити невістку. Та то, моє серденько, моя невіс­тка незугарна тобі ні спекти, ні зварити, ні прясти, ні шити. Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять; як помаже комин,, то всі віхті знать. А вже лаятись та мене не слухати, мабуть, учив її сам Довбиш укупі з Довбишкою. Я скажу слово, а вона десять. А вже що лінива, то й сказати не можна. Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона вивернеться на полу, здорова як кобила, та тільки сопе...».

•    «Моя мати квітчала мене, як рожу, а твоя мати во­дить мене, неначе старчиху. Попроси батька, щоб дав мені грошей на нову хустку та на спідницю. Куплю собі і к великодню нову одежу та хоч уберуся по-людськи».

•    «Не моя воля волить у цій хаті. І для неї схотілось волі та своєї хати».

•    «Була б в батька; було моє* личко біленьке й бро­ви чорненькі, а в свекра личко моє змарніло й брови полиняли. І з'їсть свекруха, люта змія, мій вік моло­денький».

•    «Мотря злякалась, що за її мотовило син побив батька».

•    «Нове мотовило аж гуло в її руках і вряди-годи черкалось об сволок, об стелю. Ні один цар не махав з такою втіхою скіпетром, як Мотря своїм мотовилом. Вона почула в собі дух господині, самостійної госпо­дині».

•    Кайдашиха: «Але й хліб спекла, хоч коники ліпи!», «Вона лучче витерпіла б лайку, ніж смішки».

•    «Вона гордо сиділа на своїй скрині, як цар на пре­столі».

•    Кайдашиха: «Така сатана, як Мотря. І в Мотрі непо­гані брови, а за тими бровами ціла купа лиха».

•    Мелашка: «Карпова Мотря, наче люта змія»; «не сприяє мені через свекруху»; «Авжеж, велика пані. Покаляєш, княгине, золоті підковки».

•    «Карпе! Одривай хату, бо я підпало й їх, і себе та й на Сибір піду».

•    Кайдашиха: «Це не Мотря, а бендерська чума. Вона мене з світу зжене. Покарав мене тобою господь, та вже й не знаю за що!»

•    Карпо: «Та й бриклива ж ти, Мотре, хоч я тебе колись любив за той перець».

•    «Мотря стояла коло тину висока та здорова, така заввишки, як Карпо, з широким лобом, з загостреним лицем, з блискучими, як жар, чорними маленькими очима. Вона була в одній сорочці і в вузькій запасці. Хазяйновита, але скупа, вона втипала одежу, як тільки можна було обтяти. Вузька запаска влипла кругом її стану. В великій, як макітра, хустці на голові. Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою».

4.5.. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 

Запитання до учнів.

1.  Які суспільні процеси вплинули на сімейні стосунки Кайдашів?

2.  Що спричиняло сутички і сварки між членами родини?

3.  Які епізоди повісті, на вашу думку, найкомічніші?

4.6.  Узагальнення теоретичного матеріалу                                    

5. Коментар відповідей учнів                                                      

    Виставлення оцінок

5. Домашнє завдання

Скласти план повісті, підготувати матеріал про роль гумору та сатири в повісті «Кайдашева сім’я».