Урок на тему: "Ліна Костенко. Життєвий і творчий шлях поетеси. Особливості індивідуального стилю (філософічність, історизм мислення, традиційність, інтелектуалізм, публіцистичніст

Тема. Ліна Костенко. Життєвий і творчий шлях поетеси.  Особливості індивідуального стилю (філософічність, історизм мислення, традиційність, інтелектуалізм, публіцистичність). «Страшні слова, коли вони мовчать…» - ліричний роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва.

Мета: ознайомити одинадцятикласників із життєвим і творчим шляхом Ліни Костенко; розкрити жанрове й тематичне розмаїття її творчості; донести до свідомості учнів істину, що поезія – це вияв громадянської позиції; закріплювати навички аналізу ліричного твору; виховувати засобами поетичного слова громадянську свідомість, мужність, чесність, почуття власної гідності; любов до поезії.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет Ліни Костенко, виставка творів письменниці, мультимедійна презентація, відеозаписи, аудіозаписи поезій.

Випереджувальні завдання: повідомлення «Дитинство та діяльність Ліни Костенко в наш час» (1 група «Біографи»),  аналіз лірики (2 група «Літературознавці»).

ЕПІГРАФ                                                  Поезія – це завжди неповторність,

  Якийсь безсмертний поклик до душі

Ліна Костенко

                                                 ХІД УРОКУ

          І. Організаційний момент.

Визначення емоційної налаштованості учнів до уроку

 

          ІІ. Перевірка засвоєних знань. Запитання до учнів.

• Яка основна причина появи «шістдесятництва» в літературі ?
• Ким було започатковане «шістдесятництво»?
• Чим закінчилася «хрущовська відлига»?
• Назвіть відомих шістдесятників: поетів, прозаїків, композиторів, перекладачів, громадських діячів?

Вступне слово вчителя.
«Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»,— пише Л. Костенко. І це дійсно так.

Сьогодні ми побуваємо в гостях у Поетеси, яку знають, люблять і обожнюють мільйони людей в Україні. Слухаючи ЇЇ поезію, неможливо приховати захоплення красою і вишуканістю поетичного вислову. Все більше знавців поезії, знайомлячись із її творчістю, приходять до думки, що вона належить до обраного кола найкращих поетів сучасності. Активна учасниця руху шістдесятників, вона завжди виважувала високе й відповідальне покликання митця на терезах сумління і ніколи не зраджувала своїх переконань.

Ліна Василівна Костенко стала почесним професором Національного університету "Києво-Могилянська академія", її завжди обожнювали студенти і з трепетом ходили на її лекції пишаючись тим, що можуть слухати "титана" українського слова. У неї чимало нагород: почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1987, за роман "Маруся Чурай" і збірку "Неповторність"); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.

Мені хочеться, щоб із нашого уроку кожен із вас сьогодні взяв для себе часточку тієї енергії, якою дихають вірші цієї поетеси. Я хочу, щоб кожен із вас сьогодні  віднайшов для себе «свою» Ліну Костенко. Тож бажаю вам успіхів!                                                                                              

    А зараз запишіть дату, тему уроку «Ліна Костенко. Особливості індивідуального стилю (філософічність, історизм мислення, традиційність, інтелектуалізм, публіцистичність). «Страшні слова, коли вони мовчать…» - ліричний роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва» та епіграф.

       Наша мета сьогодні ознайомитися із біографією Ліни Костенко, проаналізувати її вірші, зрозуміти, що поезія - це не тільки краса слова, а й вияв почуття власної гідності, громадянської позиції людини.

  ІV.  Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу.

Усі ці заслуги ніколи не стануть показником істинного світогляду поетеси до тих пір, доки ви не візьмете до рук її збірки; до тих пір, доки ви не помітите як промайнув день за читанням її поезій; до тих пір, доки ви не прочитаєте "Марусю Чурай" і задумаєтесь про долю українського жіноцтва. Ліна Костенко бачила світ по-новому, вона говорила правду без прикрас і чудово знала, що: "Жонглює будень святістю і свинством". Як писав Богдан Лепкий: "Для України варто не лише вмирати" і вона жила, творила, страждала, раділа, була воїном і просто жінкою, матір'ю і царівною: "Я вибрала долю собі сама, і що зі мною не станеться, - у мене жодних претензій нема до Долі - моєї обраниці"

  6.  Якою ви уявляєте людину, що їй належать ці слова?

 (після відповідей учнів портрет Ліни Костенко з’являється на мультимедійній дошці) (Слайд №1-2)

    Так, долю Ліна Костенко вибрала собі сама. Її поетичне слово змушувало стрепенутися, гордо розправити плечі або ж спалахнути від сорому. Воно розбуджувало притуплену гідність, коли презирливо мовчало. Є в Ліни Костенко «вірші-квіти» і «вірші-дуби», немає і не могло бути лише «віршів-рабів». Тому й дивується, як це українці мають встати з колін. На них вона не стояла ніколи! У цьому ви переконалися, читаючи біографію Ліни Костенко.

А зараз учні 1 групи «Біографи» презентують результати своєї роботи. Учні класу складають тези почутого.

 (слайд №3 -5)

 1- й учень. У народі кажуть, що 19 березня прилітають з вирію лелеки — птахи в українському фольклорі обожнювальні й тотемні. Мабуть, саме вони принесли в цей день у далекому 1930 р. в сім’ю ржищівського вчителя немовля-дитину, яка зго­дом стала Ліною Костенко. Батьки майбутньої поетеси — високоосвічені порядні люди — учителювали. З ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька — Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на най­вищому рівні викладати всі предмети в школі. Родина Костенків зазнала суворих переслідувань у роки сталінщини. Одного страшного дня було заарештовано батька та забрано від сім’ї на цілих десять років. Маленька Ліна тоді ще й не уяв­ляла, що таке бути дочкою «ворога народу», вона просто не могла змиритися в душі, за що й чому її такого доброго, розумного, інтелігентного татка так безцеремонно й брутально принизили, відірвали від неї й матері. У повоєнні роки Ліна почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко. Вона надовго запам’яталася ровесникам і навіть уже відомим талантам не тільки аристократичною красою, яка свідчила про глибоку духовність допитливого дівчатка-підлітка, а й дивовижно свіжими віршами, оригінальним поглядом на світ і вмінням від­творити побачене несподіваними словами. Раннє дитинство Ліни минало «над берегами вічної ріки» — понад Дніпром. Коли дівчинці минуло 6 років, родина перебра­лась до Києва. Тут дівчинка закінчила середню школу, навча­лася в педагогічному інституті. 1952 р. вступила до Московського літературного інституту імені М. Горького, який закінчила з від­знакою (1956).

2- й учень. На початку 1960 р. брала участь у літератур­них вечорах київського Клубу творчої молоді, але на своєму літературному шляху довелося Ліні Костенко пережити майже п’ятнадцятилітнє невизнання її як митця. Це був сумний період у житті письменниці зокрема й в історії української літератури взагалі. Хоча й тоді вона писала. Не зламалася, не зневірилася, не занепала духом, а шліфувала своє поетичне слово.

 (Слайд №7-9)

Починаючи з 1961 р., її піддавали критиці за «аполітичність», був знятий з плану знімання фільм за сценарієм Л. Костенко «Дорогою вітрів».

8 квітня 1963 р. на ідеологічній нараді секретар ЦК КПУ з ідеології А. Скаба заявив: «Формалістичні викрутаси зі сло­вом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів М. Вінграновського, І. Драча, Л. Костенко». Це був сигнал до погрому покоління шістдесятників.

1963 р.— зняли з друку книжку віршів Л. Костенко «Зоря­ний інтеграл», книжку «Княжа гора» зняли з верстки.   (Слайд №10 - 11)

1964-1965 рр. були, очевидно, часом переоцінки цінностей, зокрема світоглядних. Л. Костенко не належала до якихось диси­дентських організацій, але коли в 1965 р. почались арешти укра­їнської інтелігенції, підписувала листи протесту проти арештів української інтелігенції. Була присутня на суді над М. Осадчим і М. Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом з І. Драчем звернулася до редакції жур­налу «Жовтень» (тепер «Дзвін») і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники не зважилися на протест, але подали в суд клопотання з прохан­ням передати на поруки Б. Гориня як наймолодшого з заарешто­ваних. Усе це не вплинуло на перебіг судів, але мало величезне моральне значення.

Травень 1966 р.— у Спілці письменників України, де тавру­вали «націоналістичних відщепенців», частина молоді влашту­вала овацію Л. Костенко, яка відстоювала свої позиції й захищала І.  Світличного, О. Заливаху, М. Косіва й Б. Гориня.

1968      р.— написала листи на захист В. Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім’я Л. Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала «в шухляду».(Слайд №12)

1969      р. в діаспорі було видано велику збірку «Поезії», до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема вірші, що поширювалися в «самвидаві» через заборону тогочасною цен­зурою.

1973 р.— потрапила до «чорних списків», складених секрета­рем ЦК КПУ з ідеології В. Маланчуком. Лише 1977 р., після від­ходу В. Маланчука, вийшла збірка віршів «Над берегами вічної ріки», а 1979 р., за спеціальною постановою Президії СПУ,— історичний роман у віршах «Маруся Чурай», що пролежав без руху 6 років. (Слайд №13-15)

1977 р. Ліна Костенко повернулась у поезію — вийшла дру­ком її збірка «Над берегами вічної ріки», через два роки — роман у віршах «Маруся Чурай», 1980 р.— збірка «Неповторність», 1987 р.— збірка «Сад нетанучих скульптур». 1989 р. побачила світ збірка «Вибране». (Слайд №16)

1999 р. був написаний історичний роман у віршах «Берестечко» й окремою брошурою видана лекція «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», прочитана 1 вересня 1999 р. в націо­нальному університеті «Києво-Могилянська академія».

3- й учень. Сім’я Ліни Костенко.

1. Чоловіки.

• Єжи -Ян Пахльовський (1930), польський письменник, одно­курсник Л. Костенко під час навчання в Московському літе­ратурному інституті імені М. Горького.
• Цвіркунов Василь Васильович, керівник Київської кіностудії імені Довженка в 1960-х рр.

1. Діти.

• Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, культуролог. (Слайд №17)
• Цвіркунов Василь Васильович-молодший, програміст.

 (Демонстрування слайдів №18-23)

Відеоролик про книгу «Записки українського самашедшого»

(Демонстрування слайдів 24-25)

Учитель: яке ж враження про поетесу склалося у вас після виступів ?

( відповіді учнів)

Учитель: якби у вас була змога зустрітися із Ліною Василівною особисто, про що б ви запитали її у першу чергу? (учні ставлять запитання, орієнтовано про поезію, слово, митця).

Учитель: А зараз уважно прослухайте вірш, уявіть собі людину, яка його написала.

(на мультимедійній дошці відеопрезентація вірша

«Страшні слова, коли вони мовчать»)

 «МІКРОФОН»

Учитель:

Учитель. В усі часи світ рятує Слово. Поетичними текстами лікують людей.            У стародавніх цивілізаціях поезія супроводжувала важливі для історії народу процеси: народження і смерть, війна і мир, ритуальні свята й наукові відкриття. Про те, що поезія є неповторним явищем духовного життя української нації, пробуджуючи благородні, світлі почуття,  переконливо говорить і Л.Костенко.

Аналіз поезії (паспорт твору, усно).   

Квінтесенцією роздумів Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність пое­тичного мистецтва став вірш «СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ...». Саме цим твором завершується збірка «Неповторність». Авторка звіряється: слова ніби живі згустки, що увібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поете­си усе це вловлює, тому з побожним страхом ставиться до слова. Тим паче, коли усвідомлює своє надскладне завдання: кожне слово треба вимовити, як уперше, треба сказати так, як до тебе ніхто й ніколи не говорив. Лише тоді це буде справжня поезія — «завжди неповторність, // якийсь безсме­ртний дотик до душі».

Історія написання: філософські питання про сутність поезії, про місію митця для Ліни Костенко (особливо для неї, яка пішла у «внутрішню еміграцію» на знак протесту проти відновлення тоталітаризму в СРСР і понад 16 років змушена була писати «в шухляду»), як і для всіх «шістдесятників», були особливо актуальними, що вилилося в низку творів, де ця проблематика стає осердям уваги.

Рік створення: 1980.

Збірка: «Над берегами вічної ріки».

Напрям: модернізм. Течія: неоромантизм.

Рід: лірика. Жанр: вірш (роздум, медитація).

Тематичний різновид: філософська лірика.

Тема: слово в житті людини, сутність поезії.

Ідея: утвердження думки, що «поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», що «страшні слова, коли вони мовчать» у той момент, коли вони повинні бути сказані поетом як особистістю й громадянином.

Мотиви: «слово в житті людини»; «сутність мистецтва»; «місце та роль митця в суспільстві».

Образи: людей: ліричний герой-, предметів і явищ: слово, поезія; асфальти, спориші; краса, потворність.

Композиція (зміст): страшні слова, коли вони мовчать — слова вже всі були сказані — кожного разу людина їх говорить як уперше — поезія ж завжди неповторність.

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: 5-стопний ямб

 Римування: перехресне (абаб).

Художні засоби виразності: метафора, оксиморон, гіпербола, антитеза; афористичність мови.

Поетеса доводить, що відповідальність митця перед людьми за свої слова велика, адже їм вірять, до них прислухаються. Вона стверджує, що важливо створювати щось нове, неповторне, яке б зачіпало душі людей, розраджувало і заспокоювало їх. Ліна Костенко переконана: якщо ти справжній поет, то твоя поезія має бути «завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Хай буде велика праця душі, муки творчості, аби знайти оте єдине, неповторне слово, яке залишиться в пам’яті й у серцях людей.

Учитель:   У чому  ж  особливість  цієї поезії?

 Про це розкажуть нам учні 2 групи «Літературознавці».

1-  учень  Ліна Костенко є видатною постаттю українського культурного життя завдяки своїй сильній особистості, принциповому запереченню позиції пристосуванства, яка характеризує багатьох радянських письменників, здатності мовчати в час, коли це мовчання означало відмову від спокус облаштувати своє життя ціною поступок.

Від 1961 по 1977 рр. поетесу не друкували, а підготовлені  у видавництві збірки лірики були розсипані. Перед періодом вимушеного мовчання видала три пое­тичні книжки: «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Ман­дрівки серця» (1961). Чергова книжка «Сонячний інтеграл» (1963) була порізана внаслідок втручання цензури. Те саме спіткало й книжку «Княжа Гора» (1972), підготовлену після багатьох років мовчання. Тому в певному сенсі збірка «Над берегами вічної ріки» стала в 1977 р. наче новим дебютом, який відразу повернув Ліні Костенко чільне місце в літературі. Відтоді вона опублікувала кілька важливих поетичних книжок: «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987).

 (учні класу роблять відповідні записи у зошитах).

Учитель: А зараз прочитайте вислови відомих людей. Прокоментуйте їх. Поміркуйте, як вони стосуються теми нашого уроку.

1. Чим більший поет, тим глибші корені його творчості (М. Рильський).

2. Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого (В. Стус).

3. Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті (Леся Українка).

4. Поет розширює зміст нашого внутрішнього «я», зворушуючи його до глибини (І. Франко).

5. Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність… (М.Хвильовий).

6. Ще слів нема. Поезія вже є (Л. Костенко). (відповіді учнів)

У творах яких українських поетів уже звучала тема призначення поета й поезії?(Євген Маланюк, вірш «Стилет чи стилос?», Леся Українка «Давня казка»)

Учитель

     Ми ознайомилися з маленькою краплиною бездонного океану поезії Ліни Костенко. Сьогодні багато хто з вас відкрив для себе цю поетесу, про яку літературознавець Валерій Шевчук,  переадресувавши слова Івана Франка про Лесю Українку, сказав: «Можна сказати, що нині Ліна Костенко – єдиний мужчина на всю соборну Україну!.. Чоловіки ламалися і відступали, а вона – ні. Вона людина – високодуховна. Тільки високодуховні стають митцями».

Для переважної більшості українців Ліна Костенко сьогодні беззаперечний моральний авторитет, совість нації, втілена в людину правда, її голос сьогодні особливо відчутний.  У виступі перед студентами Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова прозвучали такі слова: «Коли в нас з'являться люди, які нічого не боятимуться, крім ганьби України, тоді буде Україна. Я сподіваюся, що це будете ви, молоді».  

 VІ.  Рефлексія.  Оцінки.

Учитель

- Що  взяли ви для себе із сьогоднішнього уроку?

- Що очікуєте  від подальшого знайомства з поезією Ліни Костенко?

А зараз, діти, ПОЕТИЧНА ХВИЛИНКА

- Послухайте уважно вірш . (На мультимедійній дошці відеозапис вірша Ліни Костенко «Крила»,  декламує Богдан Ступка)

Учитель

- Хто ж декламує цей вірш? (відповіді учнів).

      Кожна людина має крила, тож розправте їх, діти, для польоту творчого, сміливого. Будьте щирими, живіть без фальші, як робить це Ліна Костенко. Ростіть крилатими!

     Отже, ви мали змогу переконатися, що Л.Костенко – одна з небагатьох, котра слідом за Шевченком може повторити: «Ми чесно йшли, у нас нема зерна неправди за собою…».

  VIІ. Домашнє завдання (диференційоване)

4.     Індивідуальні: підготуватися до виразного читання поезій «Українське альфреско» , «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Я вранці голос горлиці люблю, «Недумано, негадано…»

 

 

 

 

                              СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Література:

- Садкіна В.І. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробити урок. – Харків: Вид. група «Основа», 2009. – 88 с.(книга одного автора)

- Відлуння десятиліть. Українська література другої половини ХХ ст.; Навчальний посібник / Упорядник  М.О.Сорока. - К.: Грамота, 2001. - 463с.

(книга кількох авторів) 

- Стешенкова Т. Треба жити на сонячній енергії духу... / Т.Стешенкова // Українська в світі. – 200. - №2. – С.16. (книга одного автора)

- Сітькова І.М. У саду поетичних скульптур / І.М.Сітькова  // Позакласний час. – 2013. - №1/2. – С.64 (стаття із журналу)
- Качуровський І. Поезія Ліни Костенко / І.Качуровський // Качуровський І. Променисті сильвети: Лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. - К.: Вид. дім “Києво - Могилянська академія”, 2008. - С. 645.(книга одного автора)
-  Костенко Ліна Записки українського самашедшого / Ліна Костенко. - К.: А-

БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. – 416с. (книга одного автора)

- Українська література: підручник для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень)/Г.Ф.Семенюк, М.П.Ткачук, О.В. Слоньовська  [та ін.]; за заг. ред. Г.Ф. Семенюка. – К.: Освіта, 2011. - 416с. (книга семи авторів)