Урок на тему "Пантелеймон Куліш – письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач, автор підручників для школи, першого українського правопису"

Урок № 1

Тема. Пантелеймон Куліш – письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач (Біблія,  твори В. Шекспіра, Й.-В. Гете), автор підручників для школи, першого українського правопису – «кулішівки»

Мета: ознайомити учнів з основними віхами життєвого шляху П.Куліша, його життєвою й громадянською позицією; розвивати навички логічно-образного аналізу життєпису письменника; удосконалювати вміння аргументовано висловлювати власну думку; прищеплювати любов до рідного краю та почуття відповідальності за майбутнє України.

Очікувані результати: учні повинні знати важливі події в житті П.Куліша; його внесок у розвиток української мови та культури; учні повинні вміти аргументовано пояснювати значення діяльності П.Куліша для відродження, культурного збагачення української нації.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: Інтернет, стрічка часу, планшети або ноутбуки, монітор або екран із проектором, стрічка часу TimelineGS.

 

Епіграф:  Не забудеш мене, поки віку твого,

    моя нене Вкраїно,

    Поки мова твоя голосна у піснях,

              як срібло чисте дзвонить. 

          П.Куліш 

ХІД УРОКУ

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент (з’ясування емоційної готовності до уроку).

ІІ. Вступне слово вчителя

Не забудеш мене, поки віку твого,

 

моя нене Вкраїно,

 

Поки мова твоя голосна у піснях,

 

як срібло чисте дзвонить -

 

писав вірний син України Пантелеймон Олександрович Куліш, колискою якому стала щедра на видатних особистостей поліська земля.

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

 Тож темою нашого уроку є «Пантелеймон Куліш – письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач (Біблія,  твори В.Шекспіра, Й.-В. Гете), автор підручників для школи, першого українського правопису – «кулішівки».

 Ми помандруємо Кулішевими стежками, спробуємо осягнути його світобачення, перевіримо та закріпимо здобуті під час екскурсії в музеї Пантелеймона Олександровича Куліша знання про життя та творчість нашого земляка.

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Проблемне питання

 Відомий літературний критик Юрій Шерех назвав Пантелеймона Куліша «народником без народу, елітистом без еліти, літератором без літератури, політиком без політичного діяння...».

 У кінці уроку ви повинні будете висловити власну думку з приводу цього висловлювання: спростувати його або ж підтвердити.

V. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

 Допомагати в плануванні нашої роботи на уроці буде стрічка часу TimelineGS, що відображатиме сторінки життя видатного письменника – П.О.Куліша.

(Протягом уроку учні в зошитах складають хронологічну таблицю)

 Отже, І сторінка життєпису П.Куліша – «Дитинство Панька». (Інтерактивний малюнок).

 Пригадаймо ж наші рідні місця, пов’язані з дитинством малого Панька.

(Учитель натискає на фото, а учні повинні пояснити, що зображено на світлині і як цей об’єкт пов'язаний із П.Кулішем).

ІІ сторінка життєпису – «Навчання в Новгород-Сіверській гімназії»

•     Як проходило навчання П.Куліша?
•     Чи позначився запальний характер на стосунках з учнями, учителями?
•     Читання уривків з автобіографічної повісті «Феклуша» (цикл «Воспоминания детства»)

ІІІ сторінка – «Плани молодого Пантелеймона»

 

• Якою є ваша мета?
• Чи часто трапляється, що людина зраджує свою мету? Чому?
• Пантелеймон Олександрович був надзвичайно цілеспрямованим юнаком. Він самотужки підготувався до вступу до Київського університету. Ще в юності  він запланував протягом 10 років досягти таких вершин, які мало хто міг підкорити протягом усього свого життя. Перегляньте, будь ласка, фрагмент відеосюжету й напишіть, що саме зміг реалізувати П.Куліш і в чому це знайшло втілення.

(Перегляд відеоролика, знятого учнями, про плани юного Куліша)

• Які риси вдачі характеризує його вчинок?

 Як бачимо, молодий Пантелеймон Куліш ставив перед собою нелегкі завдання. А зараз ми з’ясуємо, чи втілив він у життя задумане.

Робота з Padlet

(Учні пишуть на дошці, які мрії Куліша були втілені в життя та наводять приклади їх реалізації).

 Як бачите,  будучи юнаком, Пантелеймон Куліш серйозно зацікавився літературою і зробив вдалу спробу в цьому виді мистецтва.

ІV сторінка життєпису – «Студентські роки Куліша»

 З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київськім університеті. Пантелеймон Олександрович особисто познайомився та заприятелював з М.Максимовичем. Професор заохочував здібного студента до літератури, до збирання та дослідження фольклору. Мрія навчатися в університеті, що її плекав юнак із 1834 року, коли зробив першу невдалу спробу вступити до цього навчального закладу, обірвалася 1841 року. Куліш не мав документального свідоцтва про дворянське походження, хоча його батько й був із козацько-старшинського роду, а отже — й права навчатися в університеті. Кілька років слухання лекцій на словесному, а згодом на правничому факультеті виявилися визначальними для його подальшої долі.

 Куліш написав у той час «малоросійські оповідання» російською мовою — «О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став» і «О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зеленой неделе», а також повість із народних переказів «Огненный змей».

V сторінка життєпису - ІV сторінка – «Одруження з Олександрою Білозерською»

• Пригадайте, як познайомився П.Куліш із Олександрою.
• Чим прославилася О.Білозерська?
• Який її літературний псевдонім?

VІ сторінка життєпису - «Кирило-Мефодіївське товариство. Арешт»

• Назвіть відомих вам учасників Кирило-Мефодіївського товариства. Чим вони займалися?
• Важливою сторінкою в житті П. Куліша є його довголітнє знайомство та дружба з Т. Шевченком. Їх єднала любов до України та її народу, її мови, славного минулого, прагнення служити Батьківщині. Проте, на відміну від Шевченка, шлях війни для Куліша був неприйнятним. Він вірив, що відродження почнеться зі звеличення рідного слова й освіти, бо це "сила невмируща", і ми "тією силою дійдемо колись до того зросту, який сама природа нам на роду написала".
• У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештували й повернули до Санкт-Петербурга, де його майже три місяці допитували в III відділі, але довести його приналежність до таємної антикріпацької організації не змогли. 
• Чи був причетним П.Куліш до Кирило-Мефодіївського товариства? Існують різні документи.

 Робота в групах

Завдання

 Опрацювати витяги з документів, довести чи спростувати причетність П.Куліша до Кирило-Мефодіївського братства.

(Ознайомлення учнів із витягами з документів)

 І група. Інформуючи міністра освіти Росії графа С. Уварова, керівник третього відділу жандармів генерал О. Орлов 30 травня 1847 р. зауважував, що "художник Шевченко и бывший учитель 9-го класса Кулиш... вовсе не участвовали в украинско-словянском обществе, но были в коротких связях с учредителями общества…" Ця думка жандармами повторюється і в іншому документі під назвою "Висновок III відділення про справу П. О.Куліша та встановлення таємного нагляду за його дружиною О. М.Куліш". Зокрема, тут підкреслюється, що П. Куліш нічого не знав про Кирило-Мефодіївське товариство й ніхто з учасників цієї організації "не засвідчив, що він брав участь у цьому товаристві". Очевидно, саме ці та інші свідчення дали право деяким дослідникам не робити однозначних заяв про причетність П. Куліша до Кирило-Мефодіївського гурту.

 ІІ група. У довідці для імператора, всупереч своїм попереднім твердженням, III відділ жандармів заяв­ляє: "Что же касается до Кулиша, то не одни большие бумаги и письма, но даже краткие заметки, где он обозначал адреса или предметы для памяти, показывают, что он предан идее славянизма и нахо­дился в связях с людьми неблагонамеренными. Замечая, с кем надобно ему повидаться за границею, он отметил между другими Федора Чижова и в Париже известного польского выходца Мицкевича. Даже свою жену он любит особенно за то, что она по рождению и образу мыслей вполне малоросси­янка и знает наизусть стихи Шевченки.

 Наконец, в напечатанной книге Кулиша под заглавием "Повесть об Украине", пропущенной цензором Куторгою, находится много мест, показывающих, что он желал бы видеть другой порядок вещей в государстве.

Описывая с восторгом дух древнего казачества, песни малороссийские, в которых выражается любовь к вольности, он старается показать, что этот дух не простыл и доселе таится в малороссиянах; изображает распоряжения Петра Великого и преемников его, вводивших благоустройство в Украине, в виде страшных угнетений и подавления прав свободы. Замечательно еще, что на заглавном листе этой книги напечатано, что она составлена "для детей старшего возраста". Словом, книга эта сочине­на Кулишом, видимо, вследствие правил устава славянского общества - приготовлять восстание сла­вянских племен распространением просвещения и воспитанием детей.

 Для окончательных улик не оказалось у Кулиша только кольца и образа во имя св. Кирилла и Мефодия.

 Выписка из бумаг Кулиша и Белозерского представлена его и. в."

•     Наведіть аргументи, що свідчать про причетність Куліша до Кирило-Мефодіївського братства («ЗА») або спростувати цю думку («ПРОТИ»).

• Відтак документи засвідчують, що П. Куліш не лише був членом Товариства, а й активно впливав цього часу на життєву позицію його учасників. У листах до М. Костомарова, М. Гулака, В. Бєлозерського, О. Марковича та інших членів Кирило-Мефодіївського товариства він звертав увагу на необхідність підсилення їхньої творчої діяльності щодо вивчення історії України, її культури, за­хисту рідного слова тощо.

 Після «щирого каяття» Куліша, клопотань сановитих друзів дружини та її особистих благань покарання було замінено: його ув'язнили на два місяці в арештантське відділення військового шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Спочатку молодому подружжю було нелегко. Бідували, але проведені в Тулі три роки й три місяці не пройшли марно. Куліш написав «Историю Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца», історичний роман «Северяки», який згодом вийшов друком під назвою «Алексей Однорог», автобіографічний роман у віршах «Евгений Онегин нашего времени», роман «Петр Иванович Березин и его семейство, или Люди, решившиеся во что бы то ни стало быть счастливыми», вивчав європейські мови, осягав «механіку» романного мислення В. Скотта, Ч. Діккенса, захоплювався поезією Дж. Байрона і Ф-Р. Шатобріана, ідеями Ж.-Ж. Руссо.

 Після довгих клопотань перед III відділом Куліш здобув посаду в канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей».

 VІІ сторінка життєпису – «Захоплення П.Куліша»

• Якими ж іще здібностями володів підліток Панько, що були помічені викладачами в Новгород-Сіверській гімназії? (малювання, надзвичайна пам'ять)

 Часто кидався хлопчина до малювання. Навчаючись у гімназії, подав Пантелеймон свій малюнок учителеві, так той не повірив, що це робота хлопця, аж поки Куліш не виконав рисунок у нього на очах. Пізніше на його талант звернув увагу сам імператор Миколай і дозволив повернутися в столицю.

 Змолоду навчався Пантелеймон Олександрович гри на скрипці, а згодом – столярства й виготовив власноруч гарну скрипку.

 Однієї пори займався виготовленням меблів, ставив на них власне клеймо. Його вироби мали великий попит, навіть надходили Кулішеві замовлення на шафи, стільці та ін. речі. Як кажуть, талановита людина талановита  в усьому.

 VІІІ сторінка життєпису – «Видавнича й літературна справа»

П. Куліш повернувся до Санкт-Петербурга, де продовжив творити, хоча деякий час не мав права друкуватися. Під криптонімом «Николай М.» він публікує в Некрасовському «Современнике» російські повісті та двотомні «Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя».

Та найбільшим своїм творчим успіхом Пантелеймон Куліш вважав двотомну збірку фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси». З'явилися вони в Санкт-Петербурзі в 1856 — 1857 роках у двох томах і викликали подив та захоплення. «Записки о Южной Руси“  друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам'ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни», — так писав він в одному з листів до С.Аксакова. Про збірку Т. Г. Шевченко писав:" Цю книгу скоро напам' ять буду читати. Вона мені так чарівно, живо нагадала мою прекрасну бідну Україну, що я немов з живими бесідую з її сліпими лірниками і кобзарями. Пречудова і вельми благородна праця! Брильянт у сучасній історичній літературі."

Збірка була написана «кулішівкою» — придуманим Кулішем першим українським фонетичним правописом, який згодом прислужився і для друку «Кобзаря» 1860 року, і для журналу «Основа».

• Чим був знаменний для Куліша 1857 рік?

Творчо багатим і успішним був для Куліша 1857 рік. Вийшли у світ «Чорна рада», український буквар і читанка — «Граматка», «Народні оповідання» Марка Вовчка, які він відредагував й опублікував, відкрив власну друкарню.

Надії на цензурні послаблення не виправдалися, хоча Куліш остаточно не розчарувався в імператорі Олександрі II, тому вирушив з дружиною до Москви, гостював у свого друга С.Т. Аксакова, відвіз дружину на хутір Мотронівку, щоб згодом звідси в березні 1858 року разом вирушити в мандри Європою. Там він, уважно фіксуючи в листах найменші деталі життя європейських народів, приглядався до тодішніх здобутків цивілізації, але не захоплювався ними. Навпаки, переймався глибшою вірою в майбутнє природно-патріархального побуту. Хутір як форма практичного втілення руссовської ідеї гармонійного життя серед природи і як духовний оазис національної самобутності — цей ідеал упевнено захоплював Пантелеймона Куліша.

Куліш не отримав дозволу на заснування в Санкт-Петербурзі українського журналу, тому створив альманах «Хата». Одночасно брат дружини Василь Білозерський клопотався про видання першого українського часопису «Основа».

Куліш разом із дружиною, яка починала друкувати оповідання під псевдонімом Ганна Барвінок, зразу ж захопився підготовкою матеріалів для цього літературного й громадсько-політичного журналу. Насамперед дбав про історичне виховання українського громадянства. Тому почав писати «Історичні оповідання» — своєрідні науково-популярні нариси із історії України — «Хмельнищина» і «Виговщина». З'явилися вони 1861 року в «Основі». Сторінки цього журналу заповнювали і його перші ліричні поезії та поеми, що були написані вже після другої подорожі Західною Європою, яку він здійснив разом із Миколою Костомаровим.

Водночас Куліш уклав свою першу поетичну збірку «Досвітки. Думи і поеми», що вийшла в Петербурзі 1862 року — перед появою 1863 року ганебного валуєвського циркуляра, яким самодержавство обмежило друкування українською мовою. Слава про Куліша долетіла до Галичини, де львівські журнали «Вечерниці» і «Мета» публікували його прозу, поезію, статті… «Куліш був головним двигачем українофільського руху в Галичині в 60-х і майже до половини 70-х років», — писав Іван Франко, особливо відзначаючи його співробітництво в народовському журналі «Правда».

Чотири роки перебування у Варшаві, матеріальні статки (тут був на посаді директора духовних справ і членом комісії для перекладу польських законів) дали змогу письменникові набути неабиякого досвіду й знань (праця в державній установі, вивчення архівів, де він робив численні записи для майбутніх історичних досліджень, дружба з польською інтелігенцією та галицькими українцями, зокрема у Львові, де часто бував).

Людина емоційна й діяльна, схильна до беззастережного обстоювання виношеної ідеї, П. Куліш терпляче й цілеспрямовано добирав матеріали для обґрунтування концепції про негативний вплив козацьких і селянських повстань на розвиток української державності й культури. Працюючи у Варшаві в 1864 - 1868 роках, з 1871 року - у Відні, а з 1873 - у Санкт-Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готував тритомне дослідження «История воссоединения Руси», в якому прагнув документально підтвердити ідею історичної згубності народно-визвольних рухів і піднести культуротворчу місію польської шляхти, ополяченого українського панства і російського царизму в Україні.

Роки спливали, відходили в небуття друзі, однодумців, по суті, не залишилося, надто після появи «Истории воссоединения Руси», яка була зустрінута українською громадськістю із розчаруванням і обуренням (гострому осуду працю піддали, зокрема, Л.Глібов, Б.Грінченко). Сам Куліш поступово розчарувався в державній службі і своїх «москвофільських» орієнтаціях. 1876 року з'явився Емський указ, згідно з яким заборонялося друкувати українською мовою будь-які тексти, крім художніх творів та історичних документів, ставити театральні вистави; не дозволялися прилюдні читання українською мовою, а також викладання нею будь-яких дисциплін… Львівський журнал «Правда» в 1876 році в статті «Указ проти руського язика» проаналізував наслідки цього згубного для української культури шовіністичного указу, а через два роки М. Драгоманов подав до Міжнародного літературного конгресу в Парижі науковий реферат, у якому інформував європейську громадськість про самодержавну акцію щодо цілковитого усунення української мови з громадського життя.

 ІХ сторінка життєпису – «Останні роки життя»

 Куліш оселився на хуторі Мотронівка поблизу Борзни Чернігівської губернії. Тут господарював, творив, зокрема, укладав зі своїх російськомовних статей і україномовних художніх творів збірку «Хуторская философия и удаленная от света поэзия», яку після появи друком 1879 року цензура заборонила й вилучила з продажу. Це не зупинило вченого, письменника. Його погляд то знову сягає далекої Галичини, куди він посилає свою «Крашанку русинам і полякам на Великдень 1882 року» в надії залучити до спільної культурницької діяльності українських і польських інтелігентів, то приглядається до мусульманського світу, передусім до етичних засад Ісламу (поема «Магомет і Хадиза», 1883, драма у віршах «Байда, князь Вишневецький», 1884).

 Куліш багато перекладав, особливо Шекспіра, Гете, Байрона, Шіллера, Гейне, готував до видання в Женеві третю збірку поезій «Дзвін», до видання у Відні — повний український переклад Біблії; завершував історіографічну працю у трьох томах «Отпадение Малороссии от Польши», листувався з багатьма кореспондентами, переймався розбратом слов'янських націй, особливо шовіністичними заходами польської шляхти в Східній Галичині щодо українського населення, дбав про видання прогресивних журналів і газет. На жаль, лише небагато з його перекладів Шекспіра були опубліковані за життя. Американсько-український філолог Андрій Даниленко вважає безцінним вплив Куліша на формування як модерної української культури того часу, так і на формування української літературної мови.

 Пантелеймон Куліш пішов із життя 14 лютого 1897 року на своєму хуторі Мотронівка.

VІ. Систематизація та узагальнення вивченого на уроці

 Як бачимо, П.Куліш був дивовижною людиною, надзвичайно обдарованою, поцілованою Богом. За що він не брався, в усьому досягав успіху. Він навіть займався сільським господарством, виготовляв на замовлення меблі, власноруч змайстрував скрипку, на якій віртуозно грав. А зараз узагальнимо, якими ж видами діяльності займався П.Куліш, виконавши вправу. Перейдіть за посиланням.

 Виконання вправи «П.Куліш – непересічна особистість» (Learning Apps).

 Незважаючи на те, що Т.Шевченко та П.Куліш були щирими друзями (Шевченко був боярином на весіллі Куліша), їхні погляди на покращення життя українського народу, на здобуття ним свободи  не завжди збігалися. У чому ж полягала розбіжність у поглядах?

VІІ. Підсумок уроку

• Що вас найбільше вразило в постаті Куліша?
• Назвіть домінантну рису характеру нашого земляка.

Відповідь на проблемне питання, поставлене на початку уроку

 Ми вкотре переконалися, що П.Куліш – це непересічна особистість. Тож, скажіть, чи погоджуєтеся ви з думкою Ю.Шереха про те, що автор першого історичного роману в українській літературі був «народником без народу, елітистом без еліти, літератором без літератури, політиком без політичного діяння...». (Літературний критик Юрій Шерех мав рацію, бо П.О.Куліш мислив досить неординарно, висував нетрадиційні, як на ті часи, шляхи покращення життя рідного народу, тому не всім був зрозумілим. Сьогодні ж його визнано одним із кращих письменників, видатним громадським діячем, внесок якого в розвиток літератури, культури, історії, педагогіки, етнографії, фольклористики тощо високо оцінений і елітою нашого суспільства, і політиками, і всім українським народом. Бо П.Куліш – справжній патріот своєї Батьківщини. Він щиро вболівав за долю свого народу, жив його стражданнями й ці переживання відтворив у поезії «Україна»)

 Учениця декламує поезію «Україна» під музичний супровід.

VІІІ. Домашнє завдання

• Повторити основні сторінки життя й творчості нашого земляка, використовуючи хронологічну таблицю.
• Опрацювати ліричні твори П.Куліша (І група - «До рідного народу», ІІ група - «Троє схотінок», ІІІ група - «Заворожена криниця»). Охарактеризувати тропи.

Матеріали уроку можна переглянути у «ХМАРІ».