Урок на тему "Риби: різноманітність, роль у природі, значення в житті людини

Тема. Риби: різноманітність, роль у природі, значення в житті людини

Мета:

 -        освітня: розширити знання учнів про різноманітність риб, узагальнити знання про особливості організації та процесів життєдіяль­ності кісткових та хрящових риб, пов'язані з існуванням у водному се­редовищі; познайомити учнів з різноманітністю риб на прикладах зазначених груп: акули, скати,  коропоподібні, оселедцеподібні, окунеподібні, осетроподібні та лососеподібні,  кистепері та дводишні; виявити залежність різноманітності від умов водного середовища; розкрити учням господарське значення риб, вплив діяльності людини на їхнє життя;  

•                  розвиваюча: продовжити формування навичок самостійного опрацювання тексту та виділення в ньому головних  понять та біологічних закономірностей , розвивати навички роботи з додаткововими джерелами інформації
•                  виховна:  розкрити господарське значення риб, вплив діяльності людини на їхнє життя,   підвести до висновку про необхідність охорони, раціонального використання та відтворення рибних багатств.

Методи: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний,

пошуково-дослідницький.

Прийоми:   робота з комп’ютерною презентацією, робота з роздатковими картками, робота з підручником.

Форми роботи: фронтальна, колективна (робота в різнорівневих парах),        

індивідуальна (різнорівнева).

Тип уроку:  засвоєння нових знань.

Обладнання: тестові завдання, презентація „ Різноманітність риб”, листи-оцінювання, картки-завдання.

                                  ХІД УРОКУ

І.Організаційний момент

Налаштування учнів на роботу: давайте посміхнемося один одному і побажаємо успіх. ( Слайд 2)

Психологічний тренінг «Від уроку я очікую …»

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Ми з вами познайомилися з особливостями зовнішньої будови риб. Ознайомилися з їх будовою, процесами життєдіяльності, різноманітністю класу Хрящові риби. А зараз я пропоную вам пригадати все, що ви знаєте, виконавши тестові завдання. В себе на парті кожен має лист-оцінювання. Протягом уроку ви будете виконувати завдання, а до листа-оцінювання (додаток 1) записуватимете свої результати. Отже, перше завдання виконати тести (виконання учнями тестових завдань).

1. Тестовий контроль знань ( Слайд 3)

1.Тіло риб  має такі відділи:

   а) головогруди, тулуб з хвостом, плавці;                                     

  б) голова, черевце, хвіст;

   в) голова, тулуб з хвостом, плавці;                                

2. Шкіра риб  містить залози, які виділяють:

   а) травні ферменти;                                    б) слиз

3. Непарними плавцями риб є:

   а) грудні;                                                    б) черевні;

   в) спинні.

4. У хрящових риб зябра:

 а) прикриті зябровою кришкою;

 б) зяброві щілини відкриваються назовні самостійними отворами;

 в) зябер немає.

5. Шкіра риб вкрита:

 а) лускою;                                     б) роговими щитками;

 в) роговими лусками лускою;      г) шкіра гола

6. Що слугує рибі кермом:

 а) бічні плавці;                          б) хвостовий плавець

 в) спинний плавець;                  г) анальний плавець.

7. Плавальний міхур у кісткових риб:

 а) забезпечує дихання;                            б) змінює питому вагу тіла;

в) бере участь у травленні;                       г) бере участь у виділенні.

8. Рецептори бічної лінії у риб сприймають:

а) звук;                                                        б) запах;

 в) дотик;                                                     г) смак;

д) рух води та її напрямок.

9. Органи слуху в риб представлені вухом:

а) зовнішнім;                                           б) середнім;

в) органа слуху немає;                            г) внутрішнім.

10. Форма тіла риби залежить від:

а) глибини на якій вона мешкає;       б) рівня солі у воді;

в) способу життя;                               г) способу живлення.

    Учні здійснюють самоперевірку за ключем ( Слайд 4)

Ключ

 ( запис  учнями свого результату до листа-оцінювання)

2. Інтерактивна вправа „ Бумеранг”

( домашнім завданням учням було підготувати запитання по вивченій темі для товаришів. Кожен готує по 2 запитання).  Якщо відповідь неправильна,

„бумеранг” повертається до учня, який його пускав. Якщо учень відповів правильно, він отримує право посилати „бумеранг” далі. (За кожне запитання і правильну відповідь по 0,5 бала)

( запис  учнями свого результату до листа-оцінювання)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

 Є різні риби у воді: товсті, тоненькі і худі,

дрібненькі риби-малюки, а є й великі – от такі!

Є войовничі – із мечами,

є з довжелезними хвостами,

є рибки срібні й золоті,

є дуже мудрі, є й пусті…( Слайд 5)

        Активне вивчення підводного світу почалося порівняно недавно – в середині минулого століття. Для цього необхідно було придумати гідролокатори, акваланги, батискафи, орбітальні супутники…
         Скільки ж сюрпризів виявилося на морських глибинах! Різноманітність форм життя просто приголомшує.

         Різноманіття риб налічує більше ніж 23 тис. видів. Світ риб такий цікавий і різноманітний, що про нього можна говорити годинами. Досліджуючи водойми важкодоступних районів і глибоководних частин Світового океану, вчені продовжують відкривати все нові й нові види риб. Сьогодні на уроці ми дізнаємося про незвичайну рибу, яку відкрили у 1938 біля берегів Африки, про риб на яких полюють з лопатою і ще багато цікавого.

ІV. Повідомлення теми та мети уроку

Отже, тема нашого уроку „ Риби: різноманітність, роль у природі, значення в житті людини” ( Слайд 1, 6)

Я вам пропоную виконати вправу « Сьогодні на уроці я б хотів дізнатися….»

( учні формулюють мету уроку)

Я узагальнила ваші бажання про те, що б ви хотіли дізнатися на уроці, а отже мета нашого уроку……..  ( Слайд 7 )

V. Вивчення нового матеріалу

1. Загальна характеристика хрящових риб (розповідь вчителя з елементами бесіди)

Зовнішні ознаками хрящових риб: ( Слайд 8 )

• хрящовой скелет, який зберігається все життя;
• відсутність плавального міхура;
• зябрових кришок немає, зябра відкриваються назовні 5 — 7 зябровими щілинами;
• пара отворів – бризкалець – недорозвинена перша пара зябрових щілин, через які в ротоглоткову порожнину під час дихання потрапляє вода;
• різно-лопатевий хвостовий плавець;
• характерне внутрішнє запліднення;
• більшість видів живе у солоних водах, хоча є і прісноводні;

-  мають кінцівки — непарні і парні плавці: непарні плавці — це спинні, хвостовий та анальний; парні плавці : передні — грудні та задні — черевні.

Всіх хрящових риб поділяють на групи:

- скати

- химери   ( Слайд  8)

2. Різноманітність хрящових риб (розповідь вчителя) ( Слайд 9 )

Акули — представники хрящових риб з обтічним видовженим тілом, які можуть мати розміри від 20 см (глибоководна акула) до 20 метрів (китова акула). Представники  поширені у морях та океанах, зустрічаються як біля поверхні, так і на глибині більше 2000 метрів. Серед акул є як хижаки, так і фільтратори, які живляться планктоном. У акули відсутній плавальний міхур. Тому плавучість акулі забезпечує гігантська печінка, яка становить майже третину маси тіла хижих риб, низька щільність хрящової тканини і плавників. Акули володіють відмінним зором, що перевищує гостроту людини в 10 разів. Слух представлений внутрішнім вухом і вловлює низькі частоти і інфразвуки, а крім того забезпечує хижим рибам функцію рівноваги. Тіло вкрите плакоїдною лускою — міцні ромбічні пластинки з шипами. У акул наявні декількох рядів зубів, які регулярно змінюються після зношування або випадання.  

Хвилинка цікавинок (Повідомлення учнів, які вони готували вдома).

Гігантська акула-молот. Зустрічається в Атлантичному, Індійському, Тихому, Карибському і Середземному морях. Максимальна зареєстрована довжина акули-молота – 6,1 м. Передній край «молота» практично прямий, що відрізняє їх від інших акул-молотів. Високий спинний плавець серповидної форми.

Тигрова акула. Мешкає біля берегів Японії, Нової Зеландії, США, Африка, Індії, Австралії. Тигрова акула вважається одним з найпоширеніших видів акул на Землі. Ці великі хижаки досягають в довжину 5,5 метрів. Забарвлення леопардової акули сіре, черево біле або світло-жовте. Поки акула не досягне двометрової довжини, на її боках помітні поперечні смуги, схожі на тигрові. Звідси і його назва. Ці смуги маскують хижих риб від їх більших родичів. З віком смуги бліднуть.

Акула-бик або сіра тупорила акула. Найагресивніший вид акул, поширений в тропічних і субтропічних океанах, часто можна зустріти цю хижу рибу в річках і каналах. Ці величезні риби мають характерне для сірих акул веретеноподібне довгасте тіло, морда коротка, масивна та притуплена. Поверхня тіла бичачої акули пофарбована в сірий колір, черево біле. Максимальна зареєстрована довжина тіла становить 4 метри.

Блакитна акула або велика блакитна акула.  Це одна з найпоширеніших акул на землі. Ареал проживання блакитної акули досить широкий: вона зустрічається повсюдно в помірних і тропічних водах Світового океану. Велика блакитна акула досягає 3,8 метра в довжину і важить 204 кілограми. Цей вид має подовжене струнке тіло з довгими грудними плавниками. Забарвлення тіла блакитне, черево біле.

Зеброїдна акула бичок (китайський бик). Мешкає біля берегів Китаю, Японії, Австралії, Індонезії. Максимальна зафіксована довжина – 122 см. Тіло акули світло-коричневе або біле з широкими коричневими смугами, крім того, з боків є вузькі смуги.

Китові акули (гігантські). Вони мають середню довжину 15 м, але, незважаючи на значні габарити, небезпеки для людей не представляють. Забарвлення сіро-коричнева з цятками. На хвостовому стеблі є яскраво виражені бічні килі. Акули живуть в основному в водах Атлантики, Тихого океану, Північного і Середземного морів.

Лисячі акули (морські лисиці).  Вони відрізняються дуже довгою верхньою частиною хвостового плавника, рівною довжині тіла. Морські лисиці, як правило, стрункі з невеликими спинними і довгими грудними плавниками. Забарвлення акул варіюється від коричневого до блакитного або пурпурно-сірого кольору, черево світле. Виростають до 6 м в довжину, але боязкі і намагаються уникати зустрічі з людиною. Лисячі акули поширені в водах Північної Америки і по всьому тихоокеанському узбережжю.

Цікаві факти про акул( Слайд 10 )

• Незважаючи на (або через) погану славу, акули вважаються одними з найцікавіших риб, що представляють інтерес для вчених, дайверів і багатьох людей, далеких від океанського світу.
• У культурі Китаю особливу роль відіграють акули, а точніше їх частини. Суп з акулячих плавників є визнаним делікатесом і пропонується самим почесним гостям, а сушені плавники акули вважаються афродизіаком.
• Культура японців викриває акул як страшних монстрів, які забирають душі грішників.
• Сформована думка про те, що акулячий хрящ – панацея від раку, не має наукових доказів. Більш того, вчені розвіяли міф про те, що акули несприйнятливі до раку: у багатьох риб були виявлені злоякісні пухлини різних систем і органів.
• Незважаючи на те що акуляче м’ясо має властивість накопичувати ртуть, багатьох це не зупиняє, його все ж використовують як делікатес і до цього дня.
• Міцна і довговічна шкіра акули знайшла застосування в галантерейної промисловості, а також використовується для виготовлення абразивних матеріалів.
• Акула – риба, яка грає неоціненну роль в екосистемі океану, але третина видів акул знаходиться на межі зникнення тільки з вини людини.

Оцінювання учнів (запис  учнями свого результату до листа-оцінювання «Хвилинка-цікавинок»)

Скати (розповідь вчителя) ( Слайд 11-12 )  — група хрящових риб, які, як правило, ведуть придонний спосіб життя. Тіло — дископодібне — широке і пласке. Грудні плавці зростаються з головою. Хвостові і спинні плавці розвинені погано. Анальний плавець — відсутній. Плавають скати завдяки хвилеподібним рухам грудних плавців.

Рот і зябра містяться на нижній стороні тіла. На відміну від акул, шкіра у скатів є гладкою. Гострих зубів немає. Ці тварини живляться дрібними морськими тваринами, або планктоном. Серед скатів є отруйні види, а також види, які генерують електричний струм.  

Як правило, в скатів бризкальця розвинені значно краще, ніж у акул, що пов'язане з їх більшою роллю в процесі дихання. Саме через бризкальця лежачі на дні скати набирають воду в зяброву порожнину. Розміри різних скатів вагаються від декількох сантиметрів до 6-7 м в довжину, а вага найбільш крупних представників групи може досягати майже 2,5 т. Велика частина скатів веде донне життя, лише небагато видів - пелагічні. Розмножуються вони, відкладаючи на дно укладені в капсулу яйця або приносячи живих дитинчат. Їжу скатів складають найрізноманітніші тварини - від планктону і донних безхребетних до риб. Скати дуже широко поширені у всіх морях і океанах. Вони зустрічаються як в холодних водах Арктики і Антарктики, так і на прогрітих мілких водах тропічного Моря в дуже широкому діапазоні температур - від 1,5 до 30° С. Сильно варіює також глибина їх проживання. Багато скатів живуть біля самого берега на глибині менше метра, але відомі і глибоководні види, що мешкають на глибині 2500-2700 м. У цій групі є і такі риби, які заходять в прісну воду або навіть живуть в ній постійно. У Чорному та Азовському морях поширені шипуватий скат (морська лисиця) та хвостокіл (морський кіт). У хвостовому відділі останнього є довга отруйна голка, якою він може небезпечно поранити необережну людину.

Химери (розповідь вчителя ( Слайд 13 ) -  морські малорухливі хрящові риби. Тіло видовжене. Зябрових щілин 5, з них 4 вкриті згортками шкіри. Зуби у вигляді жуйних пластинок. Хорда вкрита численними вапняковими кільцями. Більшість представників мешкає на глибині понад 500 метрів. Живляться молюсками, рибою, ракоподібними. Промислового значення химери не мають. Поширені в Атлантичному, Індійському і Тихому океанах та океанічних водах Південної півкулі. У західній частині Баренцового моря, зрідка трапляється химера європейська. Химери роздільностатеві. Для всіх видів характерно яйцеродіння. Оскільки більшість видів живе на великих глибинах, дані про репродуктивної біології цієї групи дуже обмежені.

Дива підводного царства (Повідомлення учнів, які вони готували вдома).

Скорпена Амбон. Відкрита в 1856 році. Її легко упізнати за величезними «бровами» – специфічними наростами над очима. Вміє змінювати колір і линяти. Веде «партизанське» полювання – маскуючись на дні чекає жертву. Не є рідкістю і досить добре вивчена, але її екстравагантну зовнішність просто не можна не відзначити!
Психоделічна риба-жаба. Відкрита в 2009 році. Дуже незвичайна риба – хвостовий плавець зігнутий у бік, грудні плавці видозмінені й схожі на лапи наземних тварин. Голова велика, широко розставлені очі спрямовані вперед, як у хребетних тварин, завдяки чому риба має своєрідний «вираз обличчя». Забарвлення риби жовте або червонувате зі звивистими біло-блакитними смужками, що розходяться в різні боки від очей блакитного кольору. На відміну від інших риб, які плавають, цей вид рухається немов стрибаючи, відштовхуючись від дна грудними плавцями і виштовхуючи воду з зябрових щілин, створюючи реактивну тягу. Хвіст риби зігнутий у бік і не може прямо направляти рух тіла, тому воно коливається з боку в бік. Також риба може повзати по дну за допомогою грудних плавців, перебираючи ними як ногами.
Морський дракон. Відкритий в 1865 році. Представники цього виду риб примітні тим, що всі їх тіло і голова покриті відростками, що імітують водорості. Хоча ці відростки і схожі на плавники, у плаванні вони участі не беруть, служать для маскування (як при полюванні на креветок, так і для захисту від ворогів). Живе у водах Індійського океану, що омивають південну, південно-східну і південно-західну Австралію, а також північну і східну Тасманію. Живиться планктоном, дрібними креветками, водоростями. Не маючи зубів, морський дракон ковтає їжу цілком.
Місяць-риба. Відкрита в 1758 році. Стисле з боків тіло надзвичайно високе і коротке, що надає рибі вкрай дивний вигляд: вона нагадує за формою диск. Хвіст дуже короткий, широкий і усічений; спинний, хвостовий і задньопрохідний плавці з’єднані між собою. Шкіра риби-місяця товста і еластична, покрита дрібними кістковими горбками. Часто можна побачити місяць-рибу, що лежить на боці на поверхні води. Доросла місяць-риба – дуже поганий плавець, нездатний подолати сильну течію. Живиться планктоном, а також кальмарами, личинками вугрів, сальп, реброплавів і медузами. Може досягати гігантських розмірів у кілька десятків метрів і важити 1,5 тонни.
Широконоса химера. Відкрита в 1909 році. Абсолютно неприємна на вигляд желеподібна риба. Мешкає на глибокому дні Атлантичного океану і харчується молюсками. Вкрай мало вивчена риба.
Волосяний морський чорт. Відкритий у 1930 році. Дуже дивні і страшні риби, які живуть на глибокому дні, де немає сонячного світла – від 1 км і глибше. Для приманки мешканців морських глибин використовує спеціальний наріст, що світиться на лобі. Завдяки особливому метаболізму і вкрай гострим зубам він може їсти все, що трапиться, навіть, якщо жертва в рази більше і теж є хижаком. Розмножується не менш дивно, ніж виглядає і харчується – зважаючи на надзвичайно суворі умови і рідкість риб, самець (у десять разів менший за самку) прикріплюється до плоті своєї обраниці і передає все необхідне через кров.
Риба-крапля. Відкрита в 1926 році. Часто помилково приймається за жарт. Насправді, це абсолютно реальний вигляд глибоководних морських риб, які на поверхні набувають «желейний» вигляд з «сумним виразом». Вивчена погано, але й цього достатньо, щоб визнати її однією з найбільш химер.
Малорота макропінна  – переможець по химерності. Відкрита в 1939 році. Мешкає на вельми великій глибині, тому вивчена слабо. Вважалося, що вона повинна відчувати дуже великі труднощі з огляду на те, що вона бачить тільки вгору. Тільки в 2009 році було повністю вивчено будову ока даної риби. По всій видимості, при спробах вивчити її раніше риба просто не переносила зміну тиску. Найбільш примітною особливістю даного виду є прозора куполоподібна оболонка, яка вкриває її голову зверху і з боків, і великі, зазвичай спрямовані вгору очі циліндричної форми, які знаходяться під цією оболонкою. Щільна і еластична оболонка прикріплена до луски спини ззаду, а з боків – до широких і прозорих навколоочних кісток, які забезпечують захист органів зору. Ця покриваюча структура зазвичай втрачається (або, щонайменше, дуже сильно пошкоджується) при підйомі риб на поверхню в тралах і сітках, тому до останнього часу про її існування не було відомо. Під оболонкою знаходиться заповнена прозорою рідиною камера, в якій, власне, і знаходяться очі риби; очі у живих риб пофарбовані в яскраво-зелений колір і розділені тонкою кістяний перегородкою, яка, продовжуючи назад, розширюється і вміщає головний мозок. Попереду кожного ока, але позаду рота, знаходиться велика округла кишеня, яка містить нюхову рецепторну розетку. Тобто те, що на перший погляд на фотографіях живої риби здається очима, насправді є нюховим органом.
Зелений колір викликаний наявністю в них специфічного жовтого пігменту. Вважається, що цей пігмент забезпечує спеціальну фільтрацію світла, що надходить зверху, і знижує його яскравість, що дозволяє рибі розрізнити біолюмінесценцію потенційної здобичі.

Оцінювання учнів (запис  учнями свого результату до листа-оцінювання «Дива підводного царства»)

2. Загальна характеристика  кісткових риб (Розповідь вчителя з елементами бесіди). Систематики поділяють сучасних кісткових риб на 30-40 груп, з яких ми розглянемо лише деякі: кистепері та дводишні – найдавніші представники риб та найбільш поширені в Україні,  які мають практичне значення – коропоподібні, оселедцеподібні, окунеподібні, осетроподібні, сомоподібні,  лососеподібні. До  кісткових риб належить понад 21 тис. видів, які мешкають в усіх типах водойм: прісних озерах, ставках, річках і солоних морях й океанах. У водоймах України мешкає 181 вид кісткових риб (з них у Дніпрі - 80). Серед такого різноманіття ми розглянемо групи, які мають найбільше промислове значення та є найпоширенішими представниками наших водоймах.

У кісткових риб виділяють такі  групи: ( Слайд 6 )

1. Кистепері
2. Дводишні
3. Осетроподібні
4. Коропоподібні
5. Сомоподібні
6. Оселедцеподібні
7. Лососеподібні
8. Окунеподібні

Зовнішні ознаки  Кісткових риб: ( Слайд 14 )

• Скелет формується із сполучної тканини: хрящової і кісткової.
• Зяброва щілина прикрита з боків зябровою кришкою.
• Є луска з кісткової тканини.
• Форма тіла більш-менш торпедоподібна в більшості кісткових риб.
• Тіло зовні розчленоване на голову, тулуб та хвіст.
• Плавники: парні й черевні , непарні спинний, хвостатий і анальний.
• Є бічна лінія.
• Спина темніша.
•  Аніж боки, а найсвітліша частина тіла – черево.
• Рот риби, як правило, озброєний зубами.

Вправа «Дослідження». Учні поділяються на малі групи -  колективна робота в різнорівневих парах. Кожна група за допомогою матеріалу підручника, додаткової літератури, роздаткового матеріалу (додаток 2-7) «проводять дослідження» однієї групи кісткових риб. Учні готують презентацію у вигляді плакату. Під час захисту презентацій учнів показуються слайди з зображенням представників різних груп риб, про які іде мова.

Розповідь учнів з одночасним заповненням таблиці

Кистепері риби Слайд 15 )

Групу кистеперих риб ще порівняно недавно вважали вимерлою. У 1938 р. в Індійському океані, поблизу узбережжя Африки, було виловлено невідому доти рибу (завдовжки 150 см, масою 57 кг), яку назвали латимерією. Це хижак, який мешкає на глибинах 400-1000 м. Предки латимерії мешкали в прісних водоймах, де відчувалася нестача кисню. У зв’язку з цим у давніх кистеперих разом із зябрами утворилася легеня (виріст кишечнику). Отже, крім кисню, розчиненого у воді, вони могли дихати й атмосферним киснем. У латимерії, яка мешкає на великих глибинах, легеня заповнена жировою тканиною. Парні плавці кистеперих за своєю будовою подібні до кінцівок наземних тварин. Це давало можливість предкам латимерії виходити на суходіл і переповзати з однієї водойми в іншу. Викопних кистеперих риб учені вважають предками наземних хребетних тварин.

Дводишні риби Слайд 16 )

Дводишні - невелика група риб (усього 6 сучасних видів), поширених у прісних водоймах Австралії, Африки та Південної Америки. Крім зябер, ці риби мають одну чи дві легені, які забезпечують їм дихання атмосферним повітрям. Легеневе дихання допомагає дводишним рибам переживати періоди пересихання водойм або нестачу кисню у воді. Так, при пересиханні водойм африканський протоптер закопується у мул й утворює навколо тіла захисну оболонку з мулу, склеєного липким слизом шкірних залоз. У такому стані ця тварина може перебувати до 9 місяців (за умов експерименту - до 3-4 років). Із захисної оболонки риби виходять тоді, коли починається сезон дощів і водойма знову заповнюється водою. Ще одним представником є рогозуб.

Загальна характеристика  осетроподібних (Слайд 17 )

1. Скелет переважно хрящовий, кістки трапляються лише у черепі.
2. Передня частина голови у них видовжена і називається рострум.
3. Рот у вигляді поперечної щілини з нижнього боку голови.
4. Хвостовий плавець нерівнолопатевий (нагадує півмісяць).
5. Суцільної луски немає, є великі кісткові луски (бляшки), розташовані     рядами.
6. Ікра осетрових смачна і корисна (чорна).
7. Спереду рота є 4 вусики. ( Слайд 18 - 23)

Загальна характеристика  коропоподібних (Слайд 24 )

1. Риби з циклоїдною лускою

2. Переважно прісноводні 

3. На нижніх глоткових кістках зябрового апарата розташовані зуби; на щелепах їх немає.

4. Плавальний міхур розділений на два або більше відділів.

5. Череп дещо скостенілий.

6. Спинний плавець та черевні плавці не мають колючих променів.  

( Слайд 25-31)

Загальна характеристика сомоподібних (Слайд 32 )

1.Немає власне луски,  тіло їх або голе, або покрито кістковими пластинками.

2. Зір у сомів не грає в добуванні їжі істотної ролі, набагато більше розвинений дотик, важливими органами якого є вуса.

3. У багатьох є жировий плавець, схожий на плавець лососевих.

4. У грудних, а іноді й в інших плавцях у сомів розвиваються сильні колючки.

5. Переважна більшість видів цієї групи - невмілі плавці, що не роблять далеких міграцій.

6. Майже всі соми - хижаки, що поїдають дрібну рибу й водних, переважно донних тварин; рослиноїдніх мало. ( Слайд 33-34)

Загальна характеристика оселедцеподібних (Слайд 35 )

1. Тіло сплющене з боків.
2. Зграйні риби.
3. Колір переважно сріблястий.
4. Бічна лінія відсутня. Її функції виконують особливі канальці, розташовані в голові.
5. Хвостовий плавець з великою виїмкою.
6. Голова не вкрита лускою.
7. Промені плавців м’які. ( Слайд 36 - 40)

 Характеристика лососеподібних  (Слайд 41 )

1.  Характерною ознакою Лососеподібних є наявність жирового плавця, який розташований на спинному     боці тіла перед хвостовим плавцем.
2.  Тіло округлої, валькуватої форми або трохи стиснене з боків.
3.  Більшість видів належить до прохідних риб, але деякі, наприклад, форель райдужна, постійно живуть в прісній воді.
4.  Колір м’яса – червоний, такого ж кольору ікра цих риб.  ( Слайд 42- 47)

Загальна характеристика окунеподібних (Слайд 48 )

1. Спинна частина плавця перетворена на колючки.
2. Черевні плавці зазвичай розташовані під грудними, а іноді і попереду них.
3. Спинних плавців два або один, розділений на дві частини
4. Забарвлення різноманітне, часто на тілі і плавцях бувають темні стрічки, плями. ( Слайд 49 - 54)

Оцінювання учнів ( запис  учнями свого результату до листа-оцінювання «Дослідження»)

VІ. Закріплення  знань, застосування вмінь і навичок 

1. Вправа „ Знайди пару”( учні повинні розмістити до кожної групи відповідні види риб ) ( Слайд 55 )

Групи                                                                          Види

1) Окунеподібні                                                       а) харіус

2) Оселедцеподібні                                                  б)  судак

3) Коропоподібні                                                     в) білуга

4) Лососеподібні                                                      г) анчоус європейський

5) Осетроподібні                                                     д) хамса

                                                                                      е) скумбрія

                                                                                 є) лосось чорноморський

                                                                                       ж) карась

                                                                                       з) осетр атлантичний

                                                                                       к) короп

Відповіді: Окунеподібні – судак,  скумбрія;   1 –  б, е.

                 Оселедцеподібні   -  анчоус європейський, хамса;   2 – г, д ;

                  Коропоподібні  - короп, карась ;   3 – ж, к;

                 Лососеподібні  -  лосось чорноморський,   харіус; 4 – а, є;

                  Осетроподібні -  осетр атлантичний,  білуга; 5 – в, з.

( запис  учнями свого результату до листа-оцінювання «Знайди пару»)

( Слайд 56 )       

2. Завдання «Мудринки зі скриньки» ( Слайд 57 )

( запис  учнями свого результату до листа-оцінювання «Мудринки зі скриньки»)

VІІ. Підсумкова частина заняття. Рефлексія. Оцінювання.

    Гра „ Мікрофон „

„ Найцікавішим мені на уроці було…”

VІІ. Пояснення домашнього завдання ( Слайд 58 )

- Опрацювати  § 16 , дати відповіді на запитання с. 63.

- Знайти 2-3 прислів’я про риб та пояснити їх значення.

- Скласти твір-мініатюру «Доля риб у забрудненій водоймі».

Додаток 1

Лист оцінювання

Додаток 2

Загальна характеристика  осетроподібних

До осетроподібних належить близько 25 видів. Скелет осетроподібних переважно хрящовий, кістки є лише у черепі. Хорда зберігається протягом усього життя, а плавальний міхур має зв'язок з кишечником. Передня частина голови в осетроподібних видовжена і називається «рило». Луска має вигляд великих кісткових щитків, які п'ятьма рядами проходять уздовж тіла. Крім того, на шкірі є багато дрібних лусочок.

Осетроподібні, як правило, живляться тваринною їжею, переважно безхребетними (ракоподібними, молюсками тощо), їжу збирають за допомогою рила, розпушуючи ним дно. Великі за розмірами види (як-от, білуга) можуть живитися рибою, а іноді й молодими тюленями. Білуга та далекосхідна калуга - найбільші представник осетроподібних - інколи сягає маси до 1,5 т при довжині тіла близько 9 м. До речі, осетроподібні можуть жити до 100 років, а статевозрілими стають на 4-20-му році життя. Для них характерна велика плодючість (від 1,5 тис. до 5 млн ікринок). Більшість осетроподібних - це прохідні риби, які мешкають у морі, а на нерест заходять до річок.

У морях і річках нашої країни мешкають чорноморська білуга, осетри азово-чорноморський та атлантичний, стерлядь і севрюга. Більшість з них занесені до Червоної книги України.

      Осетроподібні мають велике промислове значення. Людина споживає в їжу їхнє смачне м’ясо, чорну ікру і навіть хорду. Але через інтенсивний промисел, спорудження гребель, забруднення та обміління водойм чисельність цих риб різко знизилася, тому їх вилов обмежений, а багатьох видів взагалі заборонений.

Додаток 3

Загальна характеристика коропоподібних

       Ця група налічує близько 3 тис. видів. Коропоподібні мають м'які промені плавців, щелепи беззубі, але є так звані глоткові зуби, розташовані на задній зябровій дузі. Вони слугують для подрібнення їжі (безхребетні тварини, водорості, вищі рослини та ін.). Плавальний міхур цих риб протягом усього життя зберігає зв'язок із кишечником. Більшість видів коропоподібних поширена у прісних водоймах, але деякі (як-от, вобла, тарань) здатні мігрувати на нерест в опріснені ділянки морів.

      Коропоподібні мають велике промислове значення. Всім відомий свійський короп. Його диким предком є сазан . Коропа штучно розводять з давніх-давен, виведено багато його порід (наприклад, дзеркальний, український коропи. Порода - це штучно створена людиною група особин одного виду, що характеризуються певними корисними для неї ознаками. Представники деяких порід коропів можуть сягати маси до 20 кг при довжині тіла до 1 м. Вирощують коропа у рибних господарствах до товарної маси 0,5-2 кг, якої він сягає у віці 2-3 років. Короп стає статевозрілим у віці 3-5 років, його плодючість -- 600-800 тис. ікринок.

  Коропоподібні - переважно всеїдні риби, однак серед них відомі й хижаки - жерех , та інші, а також рослиноїдні види. До рослиноїдних видів, зокрема, належать білий і чорний амур, а також товстолоби. Дикий предок коропа - сазан (мешкає у Дніпрі та інших річках України). Близько 3 тис. років тому в Китаї та Японії одомашнили сріблястого карася.  Такі відомі види, як короп, карась, лящ, плітка, лин також належать до коропоподібних.

Додаток 4

Загальна характеристика оселедцеподібних

Тіло оселедцеподібних риб сплощене з боків, а забарвлення переважно сріблясте. Бічної лінії немає або вона дуже коротка. Голова не вкрита лускою, промені плавців м'які, плавальний міхур зберігає зв'язок із кишечником. Більшість видів цих риб мешкає у товщі води, живлячись дрібними організмами. Налічують близько 300 видів цих цінних промислових риб.

Найвідомішими є атлантичний та тихоокеанський оселедці, довжина їхнього тіла сягає 40-50 см. Атлантичного оселедця, що живе у Балтійському морі, називають салакою. В Чорному морі поширений чорноморський оселедець  (довжина тіла - до 40 см, маса - до 1 кг). Частина особин цього виду заходить на нерест у Дунай, їх називають дунайським оселедцем. Чорноморські оселедці можуть запливати й в інші річки (такі, як Дніпро, Південний Буг), але у незначній кількості.  Багато промислових видів риб належать до оселедцеподібх. Здебільшого вони мешкають у морях, але можуть на нерест заходити в річки. Особини цього виду часто заходять для розмноження у Дунай, долаючи відстань у сотні кілометрів. В Азовському та Чорному морях мешкає чорноморсько-азовська тюлька, що останнім часом заселила дніпровські водосховища. У наших морях також поширені дрібні за розмірами (7-13 см завдовжки) європейський анчоус, або хамса, чорноморський шпрот та деякі інші промислові види оселедцеподібних.

Додаток 5

Загальна характеристика лососеподібних

Представники лососеподібних за будовою загалом нагадують оселедцеподібних. У лососеподібних тіло округлої, валькуватої форми або трохи стиснуте з боків.  Характерна ознака представників даної групи - наявність особливого, позбавленого променів жирового плавця, розташованого на спинному боці тіла перед хвостовим плавцем.  Плавальний міхур цих риб протягом усього життя зберігає зв'язок із кишечником.

Більшість видів лососеподібних мешкає у морях, однак для розмноження заходить у річки. Окремі представники (харіус, форель) - мешканці прісних водойм. Лососеподібних відомо понад 200 видів. В Україні мешкає харіус європейський (у басейнах Дунаю та Дністра), дунайський і чорноморський лососі (до 2 м завдовжки при масі до 25 кг), яких занесено до Червоної книги України. Райдужна форель віддає перевагу прохолодній воді, тому мешкає у гірських річках. Її штучно розводять у рибних господарствах Закарпаття, Карпат і Криму. Лососеподібних часто називають «червоною рибою», оскільки їхнє високоякісне м’ясо має червонувате забарвлення. Червоне забарвлення має й ікра цих риб, яка дуже цінується в усьому світі.

Додаток 6

Загальна характеристика окунеподібних

           Найчисленніший за кількістю видів (близько 6500). Окунеподібні, поширені у морях, океанах, прісних водоймах. Це переважно хижаки. Довжина тіла різних видів цих риб становить від 1 см до 5 м, а маса інколи сягає 900 кг. Так, меч-риба може сягати 4,5 м завдовжки при масі до 500 кг. Ця тварина, переслідуючи здобич, здатна розвивати швидкість до 130 км за годину.

 Багато видів окунеподібних мають промислове значення. У Чорному морі добувають скумбрію, ставриду, тунців, різноманітні види бичків. У прісних водоймах України поширені окунь річковий, судак, йорж та інші види цих риб.

Додаток 7

Загальна характеристика сомоподібних

Сомоподібні дуже близькі по будові до карпоподібних і раніше розглядалися як підрід останніх. Однак представники цього роду сильно відрізняються від власне карпоподібних. У сомів немає власне луски; тіло їх або голе, або покрито кістковими пластинками. Навколо рота звичайно є кілька пара вусів. У багатьох є жировий плавець, схожий на плавець лососевих. Деякі ознаки свідчать про велику стародавність цього роду. Наприклад, шкірні кістки на голові іноді розташовуються поверхово, у ряду видів є на черепі так званий пинеальний отвір для епіфозу - рудиментарного світлочутливого органа, якоий можна назвати третім оком. Іноді зустрічаються й шкірні зуби, дуже схожі на зуби акул. У грудних, а іноді й в інших плавцях у сомів розвиваються сильні колючки. Сомоподібні дуже різноманітні. Серед них є гіганти, що досягають 300 кг ваги (наш звичайний сом), і двухсантиметрові карлики, хижі й мирні риби, паразити, власники електричних органів, мешканці боліт і порожистих гірських рік. Деякі можуть плазувати по суші й дихати атмосферним повітрям, інші переселилися в підземні води й попадаються в артезіанських колодязях. Тільки морські води їм далекі: у море переселилися лише дві родини з 28-30 родин, виділюваних сучасними вченими. Не люблять сомоподібні також низьких температур, тому в північних водоймах зустрічаються рідко. Відомо більше 1200 видів сомоподібних і близько 150 родів; велика частка їх живе в тропічних і субтропічних областях Південної й Центральної Америки, Африки й Азії. У ріках Австралії й Мадагаскару немає сомів, крім вторинно переселившихся в прісні води з моря. Очевидно, ця група сформувалася пізніше ізоляції зазначених масивів суши, імовірно, наприкінці крейдового періоду або початку третинного періоду - 60-70 млн. років до нашої ери. Відокремившись від загальної гілки харацинових, гімнотових і коропових, вони зберегли веберів апарат - ряд кісточок, що з'єднують лабіринт внутрішнього вуха із плавальним міхуром. Незважаючи на разючу розмаїтість сомоподібних, у їхньому способі життя можна знайти загальні риси. Переважна більшість видів цієї групи - невмілі плавці, що не роблять далеких міграцій. Майже всі соми - хижаки, що поїдають дрібну рибу й водних, переважно донних тварин; рослиноїдніх мало. Зір у сомів не грає в добуванні їжі істотної ролі, набагато більше розвинений дотик, важливими органами якого є вусики. Серед сомів багато нічних форм і хижаків, що полюють із засідки.