Урок на тему "Стилі художнього мистецтва"

1. Античний ( VII до н.е.-V ст н.е). В давньогрецьких полісах розвивається система облаштовування міст, з прямокутною мережею вулиць, площею — центром торговельного та суспільного життя. Площі грецьких міст також прикрашали статуями, виготовленими з дерева, бронзи, мармуру. Архітектура стародавніх греків з'єднувала в собі простоту і вишуканість, продуманість і художність, геометрію ліній, симетричність і пропорційність при повній відсутності зайвих деталей. Вона була настільки гармонійною і цілісною, що згодом сприймалася пізнішими стилями мистецтва як еталон для наслідування. Велике значення в античності надавалося орнаменту. Характерний орнамент — спіральна і хвиляста лінія, фігурні й рослинні, геометричні та архітектурні елементи. Основними матеріалами для споруд були дорогі породи дерева, мармур, бронза, золото, слонова кістка, глина. У них скульптори прагнули втілити ідеал краси людини. Відомі скульптори  Мірон, Фідій, Поліклет, Скопас, Пракситель. Культовим осередком міста був храм, який будувався на високій й укріпленій частині міста. Елліни виробили абсолютно інший, ніж давньосхідні цивілізації, тип храму — відкритий, світлий. Він прославляв людину. Римляни переважно займалися покращенням середовища і привносили цивілізацію в оточуючий світ. Перед архітектурою римської держави стояли нові завдання, то для будівництва доріг, акведуків, мостів, величезних в'язниць, палаців з гігантськими залами. Було винайдено бетон. Архітектура Риму характеризувались грандіозними пропорціями і багатством оздоблення. Римські архітектори освоїли арочну конструкцію. Будувались тріумфальні арки, які споруджувались на честь військових перемог. У містах та провінціях було створено мережу доріг, кам'яних мостів. Римські майстри створили грандіозні архітектурні ансамблі, прекрасні скульптурні портрети, чудові фрески, мозаїки. Римляни вперше винайшли бетон, що було справжньою революцією у будівництві; спершу він був засобом будівництва доріг, а потім знайшов широке використання і у зодчестві. Особливість римської архітектури — широке використання арок, ордерних аркад. Грандіозність, пишність споруд виражали ідею могутності римської держави, а пізніше — і імператора. Головне місце в архітектурі займали амфітеатри, цирки, терми, базиліки, палаци та вілли.

Античний живопис — це безкордонне мистецтво античності. Картини, створені прославленими майстрами-художниками, зникли безслідно, їх поглинуло полум'я пожеж, незліченних воєн, в яких загинула античність. Художник писав картини переважно міфологічного змісту, але були полотна, на яких зображувалися події великого значення (наприклад, Марафонська битва), причому художник намагався передати основні риси душевного стану своїх героїв.

2. Романський(Х-ХІІ ст). Романіка вважається першою великою загальноєвропейською епохою у мистецтві після падіння Риму у V ст. і, таким чином, кінця античності. Повноцінно виявив себе передусім в архітектурі. Найбільша увага приділялая спорудженню храмів, монастирів, замків, які розташовані на підвищених місцевостях. У архітектурі типовими рисами романських будівель вважаються круглі арки, невеликі круглі аркові вікна, стовпи з блокоподібними капітелями та товсті стіни з підкреслено масивними кам'яними блоками; так що будівля нагадує фортецю. Плани поверхів і будівлі слідують простим геометричним формам. За художніми ознаками мистецтво цього періоду схематичне, умовне. Для романської композиції характерні простір, позбавлений глибини, різномасштабні фігури, різкі кольорові гами. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду, біблійні сцени, скульптури.

3. Готичний( ХІІ- ХІV).  Зародився у Франції, поширився згодом по всій Європі. Розвивався на основі романської архітектури. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам'яного різьблення і скульптурних прикрас. Готичний напрям в живописі розвинувся через кілька десятиліть після появи елементів стилю в архітектурі і скульптурі. Одним з основних напрямків готичної живопису став вітраж, який поступово витіснив фресковий живопис. Техніка вітража залишилася такою ж, як і в попередню епоху, але колірна гамма стала набагато багатше і яскравіше, а сюжети складніше — поряд із зображеннями релігійних сюжетів з'явилися вітражі на побутові теми. Крім того в вітражах стали використовувати не тільки кольорове, але і безбарвне скло.

4. Відродження(ХІV- ХVІ) . Найповніша і найпослідовніша еволюція Відродження проходила в Італії. Відродження — це могутній культурний рух у межах XIV — початку XVII ст., в ході якого відбулося подолання духовної диктатури і деспотії церкви. Виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення людей до щасливого життя, а також нова система національних літератур, нова філософія і наука. Небувалого розквіту досягло у ту пору образотворче мистецтво. Відродження виникло, по-перше, на ґрунті досягнень середньовічної цивілізації, зокрема періоду пізнього середньовіччя, коли феодальне суспільство досягло найвищого розвитку і зазнало великих змін. У XIV—XV ст. відбувалося швидке піднесення економіки й культури міст Італії та Фландрії, з'явились нові технічні винаходи (друкарський верстат, компас, артилерія тощо), розвинулося кораблебудування і мореплавство, зроблено великі географічні відкриття. На цей період припадає початок інтенсивного книгодрукування. В період 1490—1520 рр. живопис Італії переживає справжній розквіт і вищу фазу свого розвитку. Ще в повну силу працюють талановиті представники кватроченто — Доменіко Гірляндайо, Сандро Боттічеллі, Перуджино, Джованні Белліні. Але підросла і активно захоплює провідні позиції в мистецтві нахабна нова генерація митців, що мало рахується з живими авторитетами нещодавнього мистецького минулого. Їх значно менше, ніж майстрів XV століття (кватроченто за італійцями), але їх обдарованість і майстерність — майже недосяжні. Їх перелік не перевищує і 10 осіб, але всі вони — велетенські таланти, титани Відродження, серед яких —Леонардо да Вінчі, Джорджоне, Тіціан, Рафаель, Мікеланджело.

5. Бароко( кін. ХVІ-сер. ХVІІІ) Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення способу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Інтер'єри стилю бароко використовували золото, срібло, мідь, кістку, мармур, різні породи дерева, мозаїку, облицювання шпоном. Як декоративні елементи застосовували дзеркала, скульптуру та малярство (Рубенс і пізній Рембрандт), стіни затягували дорогими тканинами, прикрашали ліпниною. У цей період значного розвитку набули: порцеляна, дзеркало, перламутр, слонова кістка, кам'яна мозаїка. Круги й овали замінені складними спіралями, гладкі поверхні — увігнутими й опуклими. Різьба кучерявих стебел, мушель, гірлянд. Уперше з'являються кімнати з обшивкою стін в єдиному стилі з меблями. У барокових меблів з'являються складні позолочені різьблені елементи, м'які сидіння, оббиті дорогими яскравими тканинами і рясно прикрашені бахромою.

6. Класицизм(ХVІІІ-поч.ХІХ). Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним підґрунтям класицизму була антична теорія поетики й насамперед «Поетика» Арістотеля, Класицизм не міг узгодити суперечність між двома началами людської природи — між матеріальним і духовним, між розумом і чуттям. Звідси йде раціоналістичне протиставлення розуму, трактованого як самодостатній. Єдиний і абсолютний засіб пізнання, чуттєвим зв'язкам людини з навколишнім світом.

Визначальні риси класицизму:

раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);

наслідування зразків античного мистецтва;

нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон трьох єдностей (дії, часу й місця);

обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;

встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма)

7. Романтизм(кін. ХVІІІ-поч ХІХ) стверджує культ природи, почуттів і природного в людині. Зародився у Німеччині. Представники боролися проти канонів класицизму, висували на перший план інтереси особи та її почуття. Саме в епоху романтизму оформлюються феномени туризму, альпінізму і пікніка, покликані відновити єдність людини і природи. Затребуваним виявляється образ «благородного дикуна», озброєного «народною мудрістю» і не зіпсованого цивілізацією...В архітектурі романтизм не виробив єдиного стилю, а представляв собою сукупність романтичних рис і появу нових напрямків в архітектурі, неоготика( готика+класицизм), романтичний історизм, неовізантійський.

8. Реалізм( ХІХ ст.) Максимально правдиве  відображення дійсності засобами мистецтва. Глибоке занурення в людину. Художники вивчають глибини свідомості людини, шукають і досконало відображають будь-які природні форми. Архітектура в період реалізму виразна, нескладна, без вигадливих форм і зайвих деталей, природна, натуральна. Почали використовувати при будівництві скло, залізо, сталь, залізобетон.

9. Імпресіонізм(ХІХ- поч.ХХ). Художники писали свої картини переважно на пленері, використовували чисті кольори, часто контрастні та багато відтінків. Фарби накладались дрібними мазками роздільно, не змішуючись на палітрі. Контури неначе розчинялись в повітряному просторі. Імпресіоністи фіксували нібито випадкові моменти життя городян сценки на вулицях, в театрі, під час відпочинку в парку. Клод Моне́  французький живописець, один із засновників імпресіонізму.

Цікава історія походження стилю. Літопис імпресіонізму починається з першої художньої виставки що відбулася в Парижі. Невдовзі після цієї події в одному гумористичному виданні вийшла стаття з назвою “Виставка імпресіоністів”. Критика і публіка різко демонстрували негативні оцінки і іронічно відгукувались про представлені роботи, особливо картину К.Моне “Імпресія”. Художникам дорікали в незавершеності і неохайності живопису, відсутності смаку.

10. Модернізм.(кін ХІХ) Відмова від класичних прикладів мистецтва, розмаїття форм відображення дійсного та уявного, форма часто переважає над змістом. Помітними характеристиками модернізму є самосвідомість та іронія стосовно літературних та соціальних традицій, що часто призводило до експериментів із формою, поряд із застосуванням прийомів, що привертали увагу до процесів та матеріалів, які використовуються при створенні картин, поем, будівель, творів мистецтва, тощо. кубізм(зведення предметів до простих геометричних фігур), фовізм (підвищена світлість та прозорість, виразність кольору), футуризм (захоплення можливостями сучасної науки та техніки).

11.  Авангардизм( 20-30-ті роки ХХ ст) Скерований на руйнування традиційних художніх законів і форм заради створення нових.

 З погляду авангардистів, людина у процесі пізнання має спиратися на первісне світобачення, позбавлене негативного впливу цивілізації та культурних норм. Лише позбувшись умовних обмежень, вона може сприяти вільному творенню нової епохи. Супрематизм (вважали, що квадрат є формою в вищому розумінні вільною від будь-якого змісту), примітивізм (спрощені і майже плоскі зображення предметів), символізм (казкові сюжети і вільна фантазія),експресіонізм (відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване “Я”), абстракціонізм (внутрішній світ людини через накопичення кольорових плям і неоформлених контурів), дадаїзм (використання нетрадиційних елементів, реальних предметів, імітація мистецтва первісної людини).

12.  Постмодернізм(60-70-ті роки ХХ ст) Фрагментарність, хаотичне поєднання будь- чого, превалювання форми над змістом, відсутність глибокої ідейності. Поєднання в межах одного твору стилів, образних мотивів та прийомів, запозичених від різних епох, регіонів та культур
13.  Сучасна архітектура- деконструктивізм( візуальна ускладненість, несподівані зламані форми), хай-тек( широке використання скла, пластику, блискучих поверхонь металу, багато трубчастих конструкцій та сходинок), біо-тек( звернення до природних форм будівлі мають форму кокона, дерев, раковин молюсків), екологічна архітектура( прагне звести до мінімуму негативний вплив будівель на довкілля, поміркованість використання матеріалів, енергії).