Урок на тему: "Життєві форми. Рослинні угруповання. Зв язки рослин з іншими організмами. Типи рослинних угруповань."

 

Тема уроку:

Життєві форми. Рослинні угруповання. Зв'язки рослин з іншими організмами. Типи рослинних угрупувань.

Мета уроки:

 - ознайомити учнів з екологічними групами рослин у залежності від  освітленості, температури, вологості;

 - розкрити значення пристосувальних рис рослин до різних екологічних  умов;

- поглибити знання учнів про життєві форми рослин; розвивати вміння  порівнювати біологічні процеси та екологічні фактори довкілля,

робити висновки;

- розвивати вміння логічно мислити, спостерігати та узагальнювати вивчене;

 - виховувати етично-ціннісне ставлення до природи.

Методи, форми та прийоми роботи на уроці: метод «Ажурна пилка», «мікрофон», розповідь, бесіда

Обладнання та матеріали: зошит, підручник, плазмовий телевізор

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація знань учнів

• Учні отримують картки у які вписують номери рослин у відповідний рядок таблиці

Зернові
Зернобобові
Олійні
Овочеві
Кормові
Технічні
Плодово-ягідні

1 — соняшник, 2 — рижій, 3 — цукровий буряк, 4 — люцерна, 5 — кабачок, 6 — льон, 7 — капуста, 8 — малина; 9 — цукрова тростина, 10 — бавовна, 11 — квасоля, 12 — вишні, 13 — томати, 14 — конюшина, 15 — гречка, 16 — кукурудза, 17 — яблуня, 18 — ячмінь, 19 — ріпак, 20 — горох.

Відповідь:

Зернові	15, 16, 18
Зернобобові	11, 20
Олійні	1, 2, 19
Овочеві	5, 7, 13
Кормові	4, 14
Технічні	3, 6, 9, 10
Плодово-ягідні	8, 12, 17

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

 У тінистих і вологих лісах розкидані густі зарості кислиці. Спостерігаючи за нею, можна зробити цікаві відкриття. Наприклад, коли кислиця розправляє всі три листочки, тримаючи їх горизонтально в одній площині,— це означає, що кислиця «прокинулася», бо на неї не падають прямі сонячні промені. Варто сонячному промінчику прорватись крізь лісову хащу, як листочки її поникнуть, опустяться, а перед «сном» вони знову займуть попереднє положення.

— А що може статися з кислицею, якщо зверху над нею зникнуть густі крона дерев?

— До якої екологічної групи можна віднести цю рослину?

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Екологічні групи рослин у залежності від освітленості

Розповідь учителя

 Ви вже знаєте, що рослин є дуже багато і заселяють вони різноманітні середовища життя. Залежно від умов існування в рослин різних видів, які ростуть в однакових умовах, виробляються схожі риси пристосування. Ці риси проявляються як у зовнішній будові, так і в процесах, що відбуваються всередині рослинного організму. Такі групи рослин називають екологічними, оскільки кажуть, що рослини існують у відповідних спільних екологічних умовах.

За відношенням до умов середовища рослини утворюють різні екологічні групи: світлолюбні, тіньолюбні, посухостійкі, водяні,теплолюбні, морозовитривалі тощо.

2. Екологічні групи рослин у залежності від температури навколишнього середовища

Розповідь учителя

 Види, для існування яких оптимальною є низька температура, називають холодостійкими. До них належать деякі бактерії, лишайники, мохи тощо. Теплолюбними називають рослини, що добре ростуть і розвиваються в зонах тропічного, субтропічного та помірного поясів за умов високих температур.

3. Екологічні групи рослин у залежності від вологості

Розповідь учителя

За відношенням до вологи виділяють такі групи вищих рослин: вища водяна рослинність, вологолюбні, посухостійкі та рослини помірної вологості.

4. Поняття про життєві форми. Класифікація життєвих форм рослин

Розповідь учителя

 Життєва форма — це система взаємообумовлених пристосувань організму до середовища існування, що визначають його загальну будову в умовах певної екосистеми. У природі життєві форми виникають історично у процесі пристосування рослин до чинників середовища існування.

На попередніх уроках ви ознайомилися із життєвими формами рослин, а бачили їх ще раніше. Це дерева, кущі й трави. Кожен назве ці життєві форми рослин у довкіллі. Зараз наше завдання полягає в тому, щоб виявити, як кожна життєва форма рослин пристосована до середовища існування і як це позначається на її будові.

Використовуємо метод «Ажурна пилка»

Такий вид діяльності на уроці дає можливість вам працюва­ти разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує вас допомагати один одному вчитися навчаючи.

Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» ви по­винні бути готовими працювати в різних групах.

• Спочатку ви працюватимете в «домашній» групі.
• Потім в іншій групі ви будете виступати в ролі «експертів» з питання, над яким ви працювали в домашній групі, та отри­муєте інформацію від представників інших груп.
• В останній частині заняття ви знову повернетесь в свою «до­машню» групу, для того щоб поділитися тією новою інфор­мацією, яку вам надали учасники інших груп.

 

«Домашні» групи

1. Кожна група отримує завдання, вивчає його та обгово­рює свій матеріал.
2. Вам бажано обрати в групі головуючого, тайм-кіпера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, або переконатися, що кожний (кожна) розуміє зміст матеріалу.

«Експертні» групи

1. Після того як вчитель об'єднав вас у нові групи, ви стає­те експертами з тієї теми, що вивчалася в вашій «домашній» групі.
2. По черзі кожний або кожна мають за визначений вчите­лем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів інших груп та сприйняти нову інформацію від представників інших груп.

«Домашні» групи

1. Ви повертаєтесь «додому», де маєте поділитися інфор­мацією з членами своєї «домашньої» групи про нову інформа­цію, яку ви отримали від представників інших груп.
2. Виробляєте спільні висновки та рішення.

Таким чином, за допомогою методу «Ажурна пилка» за ко­роткий проміжок часу можна отримати велику кількість інформації.

Учні об 'єднуються у 4 групи ( Учень вибирає собі стікер із запропонованих. Стікерів має бути 4 різних форми і 4 різних кольори)

Групи отримують завдання:

1група – особливості вищих спорових рослин за відношенням до світла

2 група – особливості рослинних угрупувань у залежності від температури навколишнього середовища

3 група - особливості рослинних угрупувань у залежності від вологості

4 група – особливості пристосувань у різних життєвих форм рослин

 

Додатковий матеріал для 1 групи

За відношенням до світла виділяють такі екологічні групи рослин:

• світлолюбні;

• тіньолюбні;

• тіньовитривалі.

Світлолюбні рослини — мешканці відкритих місцевостей: лук, степів, верхніх ярусів лісів, а також ранньовесняні рослини, багато культурних рослин (сосна, береза, пирій, тюльпани, проліски).

Характеризуються такими ознаками:

• дрібні розміри листків; трапляється сезонний диморфізм: навесні листки дрібні, влітку — більші;

• листя розташовуються під великим кутом, іноді майже вертикально;

• листкова пластинка блискуча або густо опушена;

• добре розвинена коренева система;

• утворюють рідкі насадження.

Тіньолюбні рослини — постійно перебувають в умовах сильного затінення: нижні затемнені яруси лісу (мохи, плауни, кислиці, грушанки, веснівка дволиста та ін.), а також рослини печер, розщелин, скель, водних глибин, деякі ґрунтові водорості тощо.

Характеризуються такими ознаками:

• пагони витягнуті;

• листя велике, ніжне;

• листя темно-зеленого кольору;

• листя рухливе;

• характерна листкова мозаїка (тобто особливе розташування листків, при якому листки максимально не затуляють один одного).

Тіньовитривалі — часто добре розвиваються в умовах нормального освітлення, але можуть при цьому переносити й затемнення. За своїми ознаками займають проміжне положення. До тіньовитривалих рослин належать дуб звичайний, липа серцелиста, бузок, суниця, лісові трави, чагарники, деякі лугові рослини (тонконіг, костриця) та ін.

Листя в цієї групи рослин по периферії крони має структуру, як у світлолюбних рослин, а всередині — як у тіньолюбних.

Додаткова інформація для 2 групи

Холодостійкі рослини мають певні пристосування до існування в умовах низьких температур. Щодо рослин, то до холодостійких належать мешканці тундри, високогір’я. Для більшості з них характерне низьке стебло, яке часто стелиться по землі. У їхньому клітинному соку накопичуються цукри, що знижують точку замерзання цитоплазми.

Окремі частини рослини можуть нагріватися до +60…+65 °С (інколи протягом тривалого періоду), наприклад наскельні лишайники. Найвища температура, при якій було знайдено живі організми, зокрема ціанобактерії, становила до +85 °С у термальних водах. А деякі бактерії виживають і при +88 °С. Вищі рослини в термальних водах відсутні. У природі ж уже при +40 °С більшість видів виявляють ознаки пригніченості.

— Які пристосування мають рослини до життя при високих температурах?

У процесі історичного розвитку види, що живуть у місцях з постійно високими температурами, набули цілого ряду пристосувань. У них спостерігаються зменшення поверхні листків, поява волосків і ефірних залозок тощо.

Додаткова інформація для 3 групи

Вища водяна рослинність— це рослини, які повністю або частково ростуть у воді (елодея, ряска, латаття) і поза водним середовищем існувати не можуть.

Вологолюбні рослини існують в умовах підвищеної вологості на болотах, вологих ґрунтах тінистих лісів тощо (росичка, зозулин льон, бальзамін).

Посухостійкі рослини населяють посушливі місця і здатні переживати сухі періоди (ковила, типчак, кактуси). У вищих рослин посушливих місцезростань коренева система або здатна проникати на значну глибину (сосна звичайна, верблюжа колючка), що дає змогу використовувати підґрунтові води, або ж добре розгалужена в поверхневих шарах ґрунту (кактуси), що забезпечує ефективне вбирання вологи зі значної площі під час короткочасних дощів. У них зменшується площа листкових пластинок, потовщується кутикула, зменшується кількість продихів, часто листки видозмінюються на голки, лусочки тощо, а функцію фотосинтезу бере на себе зелене стебло (кактуси, верблюжа колючка). Деякі багаторічні рослини здатні накопичувати вологу в листках (алое, молодило) або стеблах (кактуси) і потім її економно витрачати (є кактуси, здатні запасати до 3 т води).

Багаторічні трав’яні рослини переживають посушливий період у вигляді підземних видозмінених пагонів (кореневищ, цибулин), тоді як їхня надземна частина відмирає. Дерева і кущі зменшують випаровування в посушливий період, скидаючи листя.

Проміжне положення між вологолюбними та посухостійкими належить рослинам, які зростають в умовах достатньої, але не надлишкової зволоженості ґрунтів і можуть витримувати нетривалу посуху: ясен, клен, дуб тощо.

Додаткова інформація

Дерева — це рослини значних розмірів з розвиненими багаторічними стеблами (стовбурами). Головне стебло в дерев здерев’яніле, а численні гілки утворюють крону.

Кущівідрізняються від дерев тим, що головного стебла (стовбура) у них немає або воно нечітко виражене, а галуження розпочинається біля поверхні ґрунту. Висота цих рослин не перевищує чотирьох-шести метрів. До кущів належать усім відомі барбарис, ліщина, шипшина, бузина чорна, бузок тощо.

Серед трав’янистих рослин є багаторічники, дворічники й однорічники.

Багаторічні трави мають підземні стебла (кореневища, цибулини), які живуть від двох до кількох десятків і навіть сотень років. Щороку навесні ви можете спостерігати, як від підземних частин рослини відростають нові надземні пагони, що відмирають восени. Багаторічними травами є кропива дводомна, пирій, материнка, лілії, тюльпани, березка польова, валеріана, лопух, подорожник та багато інших.

Дворічні трави в перший рік життя розвивають тільки вегетативну частину пагона, а видовжені стебла з квітками й плодами з’являються в них на другому році, після чого вони гинуть. Дворічниками є морква, буряк, татарник, пастернак, буркун, кмин тощо.

Однорічні трави починають і завершують свій життєвий цикл протягом одного вегетаційного періоду. До них належать хлібні злаки, горох, квасоля, гречка, соняшник, льон, лобода, мокрець, дурман тощо.

Учні формулюють висновок:

Отже, одні рослини пристосувалися до довговічного життя тим, що мають міцне стебло, як дерева, кущі, і на період низьких температур скидають листя, інші дерева мають вічнозелену хвою, яка пристосована до низьких температур. Трав’янисті рослини не мають високих і міцних пагонів, як у дерев, але легко позбавляються від них на зиму, продовжуючи життя завдяки насінню або підземній частині пагона

 Слово вчителя

Історія класифікації життєвих форм рослин

Ще в працях давньогрецького філософа й природодослідника Теофраста всі рослини поділялися на дерева, кущі, напівкущі і трави.

Відомий натураліст О. Гумбольд запропонував виділити 19 «основних форм» рослин (1806), таких як форма пальм, форма бананів, форма хвойних дерев, форма кактусоподібних рослин, форма ліан, форма злаків тощо.

Датський еколог Е. Вармінг першим запровадив поняття про життєву форму як сукупність пристосувальних ознак. За його визначенням, це форма, у якій вегетативне тіло рослини перебуває в гармонії із зовнішнім середовищем протягом усього життя.

Інший датський ботанік К. Раункієр (1934) запропонував класифікацію життєвих форм рослин, яка знаходить своє застосування й у сучасних екологічних дослідженнях.

В її основу покладено ідею про те, що схожі типи пристосувань рослин до умов середовища — це перш за все схожі адаптації до перенесення найбільш несприятливих умов. Причому Раункієр для класифікації життєвих форм рослин вибрав лише одну ознаку, яка має вкрай важливе пристосувальне значення: розташування бруньок чи верхівок пагонів у несприятливі періоди року по відношенню до поверхні ґрунту і снігового покриву.

Увага!

Учитель, за бажанням, може ознайомити учнів з іншими класифікаціями рослин.

Додатковий матеріал

Дуже часто в науковій літературі можна натрапити на таку класифікацію:

1. Дерева — багаторічні рослини з дерев’янистими надземними частинами, чітко вираженим одним стовбуром, не нижчі ніж 2 м заввишки.

2. Кущі — багаторічні рослини з дерев’яніючими надземними частинами. На відміну від дерев, не мають яскраво вираженого стовбура: кущення починається від самої землі. Тому утворюється кілька рівноцінних стовбурів.

3. Кущики схожі з кущами, але низькі, не вищі за 50 см.

4. Напівкущі відрізняються від кущиків тим, що в них дерев’яніють тільки нижні частини пагонів, верхні часто відмирають.

5. Ліани — рослини зі стеблами, що в’ються і чіпляються за опору.

6. Сукуленти — багаторічні рослини із соковитими стеблами і листками, що містять запаси води.

7. Трав’янисті рослини — багаторічні та однорічні рослини, у яких на зиму відмирають надземні частини (багаторічні, дворічні) або відмирає вся рослина (однорічні).

Класифікація життєвих форм рослин (за Раункієром)

Серед спеціалістів-ботаніків популярна класифікація К. Раункієра за розміщенням бруньок чи верхівок пагонів протягом несприятливої пори року щодо поверхні ґрунту і снігового покриву. Ця ознака має глибокий біологічний зміст: захист твірних тканин рослин, призначених для продовження росту, забезпечує безперервне існування особини в умовах середовища, що різко змінюється.

• Фанерофіти (відкриті) — рослини, бруньки росту в яких розміщені вище за 30 см від поверхні землі. До них належать дерева й кущі.

• Гамефіти (приземисті) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені біля поверхні ґрунту або не вище ніж 20–30 см від поверхні, узимку можуть перебувати під снігом. Це напівкущі та кущики.

• Гемікриптофіти (приховані) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені на рівні поверхні ґрунту або у поверхневому його шарі, часто вкритому підстилкою. До них належать більшість багаторічних трав.

• Криптофіти (заховані) — рослини, бруньки відновлення яких заховані у ґрунті чи під водою. До цієї групи належать рослини, які мають видозмінені пагони — цибулю, бульбу чи кореневище.

• Терофіти — однорічні рослини, які не мають бруньок, розмножуються лише насінням.

V. Узагальнення та систематизація знань

 Використовуємо метод «Мікрофон»

«Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швид­ко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення такі:

• говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон;
• подані відповіді не коментуються і не оцінюються;
• коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця.

Виберіть з переліку рослин, які належать до однієї екологічної групи, зайву та пояснити свій вибір.

1.Ковила, молодило, жито. (Ковила, молодило — посухо­стійкі, а жито — ні.)

2.Росичка, ряска, очерет. (Росичка, очерет — вологолюбні, а ряска — вища водяна рослинність.)

3.Сосна, береза, липа. (Сосна, береза — світлолюбні, а ли­па — тіньовитривала.)

4.«Поясни явище»

Одні рослини дуже поширені, наприклад береза, тополя, подорожник. Інші ростуть тільки в певних місцях, наприклад у горах росте едельвейс, у лісах — конвалія, на болотах — журавлина.

5. Найпоширеніші дерева, кущі і трави моєї місцевості

Учитель демонструє (або проектує на екран) зображення рослин, а учні повинні визначити життєву форму рослини

VІ. Підбиття підсумків уроку

1. Складання опорної схеми(проектуємо на екран) групи рослин за відношенням до світла

2. Складання опорної схеми(проектуємо на екран) групи рослин за відношенням до вологи

3. Складання опорної схеми(проектуємо на екран) життєві форми рослин

VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф

 Індивідуальні та творчі завдання

-  Підготувати повідомлення на тему «Рослини мого підвіконня».

- Зробити малюнок, на якому показати зв’язок рослини із чинниками навколишнього середовища.