Урок "Неклітинні форми життя: віруси"

Тема: Неклітинні форми життя: віруси.

Мета уроку:

•  навчальна: сформувати знання про віруси як неклітинні форми життя та внутрішньоклітинні паразити; розглянути особливості будови, життєві цикли та різноманітність вірусів, а також можливі шляхи появи вірусів на планеті;прості та складні віруси; сформувати знання про віруси як паразити рослин, тварин, людини, виявити шляхи проникнення вірусів в організм та захисні реакції організму проти вірусних інфекцій; встановити рівень обізнаності студентів та їх ставлення до проблеми ВІЛ/ СНІД у та інших вірусних захворювань; надати інформацію щодо епідеміологічної ситуації в  Україні і сформувати впевненість актуальності роботи щодо запобіганню розповсюдження інфекції.

• розвиваюча: розвивати уміння порівнювати неклітинні та клітинні форми життя, робити відповідні висновки та узагальнення.;

• виховна: виховати почуття відповідальності за власне здоров’я та здоров’я ближніх шляхом дотримання правил гігієни; формувати впевненість у використанні теоретичних знань з теми на практиці.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: таблиця „Віруси”, малюнки «Віруси тютюнової мозаїки», портрети вчених Луї Пастера, Д.Й. Івановського, підручник, комп’ютер, додаткова література.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. Репродуктивний.

Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання, «Мозкова атака», «наукова конференція», робота в парах, дискусія.

Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4. Візуальний: складання схем.

                                                               Хід уроку

І. Організаційний момент

Налаштовуємося на біологію. Усміхнемось один одному і побажаємо успіхів.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Експрес – опитування

– Які ви знаєте форми існування життя на Землі?

_ Які ви знаєте властивості живого?

– Чи може існувати організм, який не складається з клітин?

– Чи  чули ви про вірусні захворювання? Які вони є?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Ми вивчаємо біологію – науку про життя, але центральною проблемою не тільки для нас, а й для науки є питання сутності життя. Тема «Неклітинні форми життя: віруси» допоможе нам наблизитись до розв’язання цієї проблеми.

ІУ. Повідомлення теми і мети уроку.

Тема уроку:  «Неклітинні форми життя».

План уроку

1. Відкриття вірусів.

2. Особливості будови та процесів життєдіяльності вірусів.

 3. Роль вірусів у природі та житті людини.

У. Вивчення нового матеріалу.

1. Вивчення питання «Відкриття вірусів. Місце вірусів у системі органічного світу».

  Неклітинні – сукупність форм життя, що не мають клітинної будови.

  Віруси – неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними абсолютними паразитами. Прості віруси складаються з білків і одного типу нуклеїнової кислоти, а складні віруси мають ще ліпіди, вуглеводи. Не мають власних білоксинтезуючих систем. Спричиняють різноманітні захворювання.

  На початку ХХ ст. виникла вірусологія – наука про неклітинні форми життя віруси. Вважають, що ці організми стоять на межі живого і неживого. Їх відомо 10 тис. видів.

  З вивченого раніше ми знаємо, що тіло живих організмів складається із однієї або багатьох клітин, що функціонально взаємодіють і утворюють єдине ціле. Але в процесі еволюції з’явились структури, що можуть перебувати поза клітиною, не виявляючи жодних властивостей живого. Потрапляючи в клітину, ці структури використовують її органели і молекули для здійснення процесу власного розмноження. Нові частини, опинившись у навколишньому середовищі, знову не виявляють жодних властивостей живого. Такими організмами є віруси. Вони становлять окреме царство живої природи – царство Віра – Vira, що означає – отрута. Після відкриття вірусів Д.Івановським, вчених тривалий час вони не привертали до уваги із-за труднощів у вивченні. Але успіхи молекулярної біології привели до того, що таємниці вірусів було відкрито.

  Уперше описав віруси ботанік Д.Й.Івановський у 1892р. Учений визначив, що збудник тютюнової мозаїки проходить крізь фільтр, який затримує бактерії, а екстракт цієї рослини зберігає здатність викликати захворювання у здорових рослин.

    У 1898р голландець Бейєринк ввів термін «вірус», хоча про нього говорив ще Луї Пастер.

    Німецький бактеріолог Ф.Леффлер  у 1897р. виявив збудника ящура ВРХ.

    Американець В.Рід у 1901р. виявив вірус жовтої пропасниці у людини.

    Француз Луї Пастер у 1885 р. перевірив на людині дію вакцини проти сказу.

    На даний час в організмі людини відомо близько 500 вірусів, а царство об’єднує більше трьох тисяч видів, які поділяються на 3 основні групи:

- віруси рослин

- віруси тварин

- бактеріофаги (вражають бактерії)

   Віруси представники самої простої форми життя. Вони не їдять, не ростуть, але здатні розмножуватися, і притому, лише в клітинах інших організмів. В клітинах він веде себе як жива істота, розмножується, а потомки його несуть в собі всі ознаки батьків. Поза клітиною він мінералізується.

Загальні властивості вірусів

- найменші живі організми

- не мають клітинної будови

- можуть відтворюватися, лише проникнувши у живу клітину

- паразитують усередині клітини, спричиняючи захворювання

- мають дуже просту будову

- перебувають на межі живого і неживого

- кожний тип вірусу здатний розпізнавати і інфікувати лише певний тип клітин (є високоспецифічними до своїх хазяїв)

2. Гіпотези походження вірусів:

1. Гіпотеза регресивної еволюції – віруси виникли з клітин, які втратили більшість органел.

2. Гіпотеза паралельної еволюції – віруси виникли в прадавні часи незалежно від клітин, використовуючи їхні можливості для перетворення енергії та синтезу білків.

3. Гіпотеза «скажених генів», висунута Джеймсом Уотсоном, твердить про те, що віруси як ділянки спадкового матеріалу клітин набули здатність існувати самостійно.

На сьогоднішній день не отримано переконливих доказів на підтримку чи спростування жодної гіпотези.

3. Будова вірусів

Розрізняють віруси:

1) Прості: молекула ДНК чи РНК, оточена тільки білковою оболонкою - капсидом. Форма: паличкоподібна, нитка, кулька (тютюнова мозаїка, мозаїка яблуні)

2) Складні: має ще одну оболонку – суперкапсид, яка формується із мембрани клітини хазяїна (ВІЛ, герпес).

   Форму віруса, що перебуває поза межами клітини в стані спокою (кристалізовані), називають віріоном.

   Будова віруса досить проста. Він складається з таких структур:

- серцевина (генетичний матеріал у вигляді одного або двох ланцюгів ДНК чи РНК)

- капсид - захисна білкова оболонка

- нуклеокапсид (серцевина + капсид)

- суперкапсид (додатковий ліпопротеїновий шар, є не у всіх)

- глікопротейни на поверхні вірусної оболонки (потрібні для розпізнавання та проникнення в клітину хазяїна)

4. Вивчення питання «Роль вірусів у природі та житті людини».

Проведення конференції  на тему: «Роль вірусів у природі та житті людини».

Учні поділені на малі групи.

Завдання для груп:

«Історія розвитку вірусології» – координатор дій  « вірусолог»

«Що таке епідеміологія?» – спікер « епідеміолог»

«Інфекційні хвороби» – консультант «інфекціоніст».

«Форми, причини виникнення збудників, джерело інфекції гриппу» – науковий керівник групи «лікар – терапевт».

Що є найціннішим для кожного з нас? Здоров’я! Як його зберегти? Відповідь на це запитання й буде зв’язком між знаннями про віруси і проблеми збереження здоров’я.

VI. Домашнє завдання

1) Зробити конспект

2) Підготувати повідомленя «Роль вірусів у природі та житті людини»