Яким чином історичні події на Україні і за її межами впливали на розвиток вітчизняної літератури? Визначте основні постаті давньої літератури, що суттєво вплинули на її розвиток. У чому це виявилося?Дослідіть, яких змін зазнала мова, починаючи з написання Біблії і закінчуючи творами Г. Сковороди. Які проблеми порушували митці слова давньої української літератури?Як розвиток художньої літератури середньовіччя вплинув на культуру країни того часу?Чи можна вважати надбання давньої вітчизняної літератури важливим підґрунтям для подальшого розвитку нової української літератури. Бесіда за питаннями:
Мета: охарактеризувати суспільно-історичний контекст становлення нової української літератури; з’ясувати причини духовного поневолення нації, особливості розвитку фольклористики; визначити основні художні напрями літератури цього періоду, найвизначніших письменників того часу; вміння аналізувати й узагальнювати історичні факти, робити висновки, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; раціонально використовувати час; виховувати почуття любові, пошани до творчості українських письменників; гордості за український народ, його історію, культуру, мову; прищеплювати почуття відповідальності за доручену справу.
Духовне життя українського народу в ХVІІІ-XIX ст. проходило в складних суспільно-історичнихумовах. Українські землі були пошматовані сусідніми державами. Російська держава, яка володіла найзначнішою частиною українських земель, уже з середини XVII ст. стала грубо порушувати Переяславську угоду, Всіляко обмежувати українську автономію. Упродовж десятиріч проводилася послідовна політика знищення решток козацького самоврядування.
У 1775 р. російськими військами було підступно зруйновано Запорозьку Січ, а її гетьмана Петра Калнишевського довічно ув'язнено. Ліквідація національної автономії на Лівобережжі супроводжувалася новим закріпаченням селянства. Царський уряд цинічно розтоптав права "козацького народу", який, за. Переяславською угодою 1654 p., мав бути назавжди вільним. 1783 р. на Лівобережжі і Слобожанщині царським указом було юридично оформлено кріпосне право поміщиків. Учорашні козаки потрапляють у кріпосницьку залежність і від російських поміщиків, і від власної старшини.
З 1797 p., офіційно встановлюється триденна панщина, але кріпосники часто примушують селян працювати повний тиждень. Закріпачені люди позбавляються будь-яких прав. Соціальні й національні утиски поневоленогоселянства приводять до загострення класової боротьби. На Правобережжі у 1768— 1769 pp. розгорнулося могутнє козацько-селянське повстання, відоме під назвою Коліївщина.
Протести закріпаченого селянства проти феодальної сваволі не затихали і в XIX ст. Кріпаки підпалювали поміщицькі маєтки, відмовлялися ходити на панщину. Прославленим керівником антикріпосницького руху на Поділлі став Устим Кармелюк, загони якого наводили жах на панство протягом 10-х — початку 30-х років.
Процес становлення української літератури нерозривно пов'язаний з фольклористичними дослідженнями. Ще в 1571 р. чеський учений Ян Благослав у своїй рукописній граматиці вмістив українську пісню "Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?". Зберігся рукописний збірник прислів'їв і приказок, укладений українським поетом кінця XVII — початку XVIII ст. Климентієм Зиновієвим. Багато українських пісень фіксуються в численних рукописних пісенниках невідомих осіб.. Зростає національна свідомість українців. З'являється перший збірник української усної поезії "Опыт собрания старинных малороссийских песней" (1819), упорядкований філологом і журналістом Миколою Цертелєвим (Церетелі) (1790—1869).
Значний внесок у становленні фольклористики зроблений Михайлом Максимовичем (1804 —1873). У першій його збірці "Малороссийские песни" (1827) зустрічаємо жанрове розмаїття зібраних творі: думи, пісні — обрядові, історичні, козацькі, жіночі. У збірнику "Украинские народные песни" (1834), пісні були розміщені таким чином, щоб показати шлях історичного буття народу. 1833—1836 pp. вийшло шість випусків збірника"Запорожская старина", упорядкованих Ізмаїлом Срезневським (1812—1880) Тут були надруковані історичні пісні та думи
В альманасі "Русалка Дністровая" (1837),виданому діячами "Руської трійці", буловиокремлено розділ "Пісні народні", який об'єднав колядки, гагілки, ладкання, думи і думки, балади —твори не тільки різних жанрів, що свідчило про розмаїття усної поезії Галичини, а й багаті своєю образністю та ідейним пафосом. Про народну пісню М. Гоголь писав: "Це народна історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка розкриває все життя народу..."
Царський уряд, відкриваючи школи, намагався зробити їх опорою реакції і русифікувати за їх допомогою населення України. Видавати газети й журнали українською мовою уряд не дозволяв. 1863 р.— валуєвський циркуляр, за яким заборонялося друкувати книги й журнали українською мовою. 1876 р.— ємський акт: заборона ввозити з-за кордону українські книжки будь-якого змісту, видавати оригінальні твори та переклади з інших літератур.
Література XVIII ст. відбиває класові антагонізми українського суспільства. У середовищі козацької старшини виникають твори, в яких обстоюються насамперед станові привілеї нового панства. Міцніє і набуває популярності народна, демократична література, яка виступає на захист пригнічених, відтворює думи і сподівання широких кіл трудового населення. Панівне становище в літературному процесі XVIII ст. посідає поезія. Найвидатнішою постаттю в культурному і літературному житті України ХVIII ст. був народний філософ і письменник, гуманіст і просвітитель Г. С. Сковорода.
З благословення І. Котляревського українська література і мовою, і способом вислову, і героями стала ближчою до життя народу, відтворювала його душу, думки, ідеали, прагнення та потреби. Т. Шевченко, співець покріпачених мас, гостро критикує й викриває всю систему самодержавства та кріпосницького ладу і закликає до їх знищення.
У XVIII ст. всі європейські країни, у тому числі й Україну, охопив могутній ідейний рух — Просвітництво. Його характерною рисою була віра в усепереможну силу освіти й розуму, утвердження нового світогляду, істинних уявлень про світ, а в літературі головною була настанова на художню правду. Класицизм (з латин. classicus — з разковий, взірцевий) — художній стиль і напрям у європейській літературі та мистецтві ХУІІ-ХУШст, для якого характерні увага до античних взірців, що вважалися основою для наслідування, до духовної і матеріальної культури, суворе дотримання єдності жанрів, засобів художньої виразності, оспівування «сильних світу сього».
На початку XIX ст. розвинувся реалізм (з латин. realis — суттєвий, дійсний) — один із художніх напрямів у літературі й мистецтві, для якого основною проблемою є взаємини людини й суспільства, середовища, вплив соціальноісторичних обставин на формування духовного світу, характеру особистості, героя твору. Бурлеск (від іт. вurla — жарт) — жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити поважно.
Тестове опитування1. Історична подія, яка не відбувалася під час становлення і розвитку нової літератури: а) народне повстання під керівництвом У. Кармалюка; б) селянські заворушення на Катеринославщині, Полтавщині; в) війна 1812 року; г) обирання гетьмана після смерті Б. Хмельницького.2. Документ, що забороняв друкування будь-яких книг українською мовою: а) доповідь В. Бєлінського; б) Статут про початкову школу; в) наказ Київського митрополита Мисливського; г) валуєвський циркуляр 1863 року.3. Письменник, у творах якого досить виразно відбилось незадоволення мас кріпосницьким ладом, хоч він і не закликав до боротьби проти самодержавства: а) Г. Квітка-Основ’яненко; б) П. Гулак-Артемовський; в) І. Котляревський; г) Є. Гребінка.4. М. Максимович — видатний український фольклорист ХVІІІ — початку ХХ ст., що уклав збірки у 1827, 1834 рр., з народних: а) казок; б) пісень; в) прислів’їв і приказок; г) міфів і легенд.5. «Класицизм» з латинської мови — літературний напрям: а) прогресивний; б) актуальний; в) взірцевий; г) правдивий.
6. Ознака, не притаманна класицизму: а) показ особистості у рухах душі, думках, почуттях, прагненнях; б) сувора пропорційність всіх частин твору; в) чіткість, чесність, простота викладу; г) добірка тем виключно з античної або вітчизняної історії.7. Літературний напрям, представники якого широко звертались до поетичного освоєння народних переказів, легенд, повір’їв і збагатили українську літературу відомими баладами, поемами, піснями в народному дусі: а) бароко; б) Відродження; в) романтизм; г) класицизм.8. Найціннішим у художній спадщині прогресивних романтиків було: а) наслідування греко-римського мистецтва; б) оспівування славного минулого українського народу; в) уникнення вживання ними архаїзмів, слів-символів; г) яскрава контрастність, емоційність образів.9. Повне утвердження реалізму в українській літературі було здійснено: а) Г. Сковородою; б) І. Котляревським; в) Т. Шевченком; г) Л. Глібовим.10. «Бурлеск» — означає «жарт» з мови: а) німецької; б) французької; в) англійської; г) італійської.11. Позитивне значення бурлескної течії в українській літературі полягає в тому, що вона: а) містила елементи народного гумору й сатири; б) приділяла значну увагу авантюризму, пригодам героя; в) демонструвала бачення ідеального у всебічно розвиненій особистості людини, героя; г) утверджувала віру в соціальний і науковий прогрес.12. Укажіть основну ознаку бурлеску: а) раціоналізм; б) контраст між темою і сюжетом твору; в) присутність мотиву «втечі від реальності»; г) зображення типових характерів людей у типових обставинах.