Урок "Опозиційний рух" (11 клас)

ОПОЗИЦІЙНИЙ РУХ

Мета: - розкрити причини активізації опозиційного руху у другій половині 60-х – на початку 70-х років; охарактеризувати форми діяльності дисидентів у середині 70-х – на початку 80-х років;

- розвивати навички критичного мислення учнів;

- виховувати повагу до людської гідності, прав людини.

Після цього уроку учні зможуть (завдання):

- називати причини активізації опозиційного руху в добу «застою»;

- аналізувати діяльність правозахисників 1970-х і 1980-х років, робити висновки;

- розуміти причини і наслідки діяльності Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод;

- оцінювати діяльність дисидентів з позиції європейських та загальнолюдських цінностей.

Обладнання: мультимедійний проектор для демонстрації схеми «Методи боротьби дисидентів», таблиці «Течії дисидентського руху» та портретів дисидентів.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Зросло соціальне напруження, зумовлене погіршенням матеріального становища значної частини населення, виникнення стійкої нестачі («дефіциту») товарів, житла, послуг.

Заходи щодо усунення кризових явищ: Кризові явища в соціальних відносинах піддавались критиці в засобах масової інформації, але глибокий аналіз їх причин блокувався.

В умовах дефіциту товарів, житла, послуг гостро ставилися проблеми «чесного» (тобто рівного у відповідності з комуністичною ідеологією) розподілу. Розподіл благ стає дестабілізуючим соціальним фактором.

Заходи щодо усунення кризових явищ: Здійснювались намагання відрегулювати розподіл дефіцитних товарів через спеціальні черги («за записом», розподіляти на підприємствах з урахуванням думки трудового колективу тощо).

Зріс розрив в рівні життя жителів міста і села, робітників і інтелігенції, народу і номенклатури, представників тіньової економіки.

Заходи щодо усунення кризових явищ: Періодично підвищувалась заробітна платня всім категоріям працюючих.

Номенклатура, яка користувалася привілеями при розподілі матеріальних благ, поступово перетворюється в особливу соціальну групу, що викликала ненависть основної маси населення.

Заходи щодо усунення кризових явищ: Привілеї номенклатури приховувались; якщо інформація про них і попадала в засоби масової інформації, то не в повному обсязі.

Замість обіцяного суспільства рівності керівництво країни і партії створило суспільство з яскраво вираженою нерівністю; засадами успіху особи в ньому були не наполеглива праця або яскравий талант, а приналежність до привілейованої групи населення.

Заходи щодо усунення кризових явищ: Партія і уряд, органи державної влади обіцяли зробити все належне для подолання негативних явищ в соціальній сфері.

 

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Метод «мікрофон»: Назвіть основні ознаки брежнєвського «застою».

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Ознайомлення з темою та завданнями уроку.

Учитель узагальнює відповіді учнів, оголошує тему уроку та націлює їх на її опанування.

Учитель: Ще 10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини, яка й по цей час є міжнародним стандартом у цій галузі. Цей невеличкий документ (учитель демонструє учням брошуру з текстом Загальної декларації прав людини) містить 30 статей, у яких окреслені найважливіші права, але повний спектр прав людини набагато ширший, бо права означають вибір і можливості. Вони означають свободу отримати роботу, обрати кар’єру, можливість мандрувати і отримувати відповідну плату за свою роботу, не зазнавати утисків, образ і свавільного звільненню. Тобто права людини – це можливість вибору людиною певної поведінки для забезпечення свого нормального існування і розвитку. Зрозуміло, що у тоталітарній державі, якою був Радянський Союз, керівництво не могло дозволити навіть думати про те, що «всі люди народжуються вільними і рівними в своїй гідності та правах».

ІV. Формування знань, умінь, навичок.

1-й етап: Робота з підручником: Аналіз схеми «Методи боротьби дисидентів».

Запитання для учнів (до схеми):

1. Якими методами дисиденти намагалися захистити права людини?

2. Чи дієвими були ці методи в умовах тоталітарної держави?

2-й етап: Учитель об’єднує учнів класу у 4 групи, кожна з яких працює над одним з джерел, що вміщені у підручнику:

С. 173: Із спогадів режисера Ю. Ільєнка про скандал на прем’єрі кінофільму «Тіні забутих предків»;

С. 173-174: З останнього слова В. Стуса в судовій залі перед винесенням вироку, 1972 р.; З листа В. Стуса до Президії Верховної Ради СРСР, 1976 р.;

С. 174: Із заяви політв’язня М. Гориня, жовтень 1967 р.;

С. 175: Про завдання, що ставив перед собою «Український вісник».

Учитель пропонує обговорити запитання, що вміщені у підручнику до кожного джерела.

Презентація учнями своїх напрацювань у групах: Відповіді на запитання у формі усного повідомлення.

3-й етап: Робота у групах (склади груп учитель попередні).

Завдання для груп: Заповнити таблицю «Течії дисидентського руху». Кожна група готує інформацію про одну з течій.

	Самостійницька	Національно-культурницька	Правозахисна	Релігійна
Цілі
Представники

Учитель пропонує учням відповісти на запитання: Яка з течій була найчисельнішою? Свою думку пояснити.

4-й етап: Учитель подає учням коротку інформацію про Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод (пояснює назву організації, називає час її виникнення, мету діяльності, засновників).

Запитання для учнів: Чому мета Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод не могла бути реалізованою в УРСР? Пояснити свою думку.

V. Рефлексія.

Тестова форма перевірки рівня засвоєння учнями програмового матеріалу.

Завдання:

ОПОЗИЦІЙНИЙ РУХ

І варіант

1. Укажіть рік заснування Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод:

А – 1972 рік.

Б – 1975 рік.

В – 1976 рік.

Г – 1979 рік.

 

2. Укажіть прізвище історичного діяча за фактом його біографії: «Православний релігійний діяч; у 1976 році під час перебування у засланні задекларував свою приналежність до Української Автокефальної Православної Церкви»:

А – В. Марченко.

Б – В. Романюк. 

В – М. Руденко.

Г – В. Стус.

 

3. Якого року пройшла перша хвиля арештів представників дисидентського руху?

А – 1961 року.  

Б – 1963 року.   

В – 1965 року.   

Г – 1967 року.

 

4. Якому терміну відповідає визначення: «самостійне (без участі видавництва) тиражування літературних, публіцистичних та інших творів для їх розповсюдження»?

А – цензура;

Б – «самвидав»;

В – «тамвидав»;

Г – копіювання.

 

5. Укажіть, яке твердження є хибним:

А – на початку 80-х років опозиційний рух був придушений;

Б – українські дисиденти підтримали рух кримських татар за повернення на свою історичну батьківщину;

В – у середині 60-х – на початку 70-х років представники дисидентського руху застосовували переважно нелегальні методи боротьби;

Г – Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінкських угод ставила за мету сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з Декларацією прав людини.

 

6. Кому належать ці слова: «Я, український літератор, репресований за політичними мотивами в січні 1972 р. Я обстоював демократизацію – це було розцінено як спроба сплюндрувати радянський лад; моя стурбованість кризисним станом української культури була кваліфікована як націоналізм»?

А – І. Дзюбі.

Б – Д. Павличку.

В – В. Стусу.

Г – І. Світличному.

 

7. Яка подія відбулася найпізніше?

А – прем’єра фільму «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна»;

Б – випуск першого номеру журналу «Український вісник»;

В – поява перших зразків «самвидавської» літератури;

Г – перші арешти членів Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.

 

8. Укажіть учасників Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод:

1 – О. Бердник;

2 – Л. Лук’яненко;

3 – С. Параджанов;

4 – В. Симоненко;

5 – О. Тихий;

6 – П. Шелест.

 

9. Установіть відповідність між особою та фактом її біографії:

1. С. Параджанов	А – редактор журналу «Український вісник».
2.  М. Руденко	Б – помер у тюремній лікарні в Ленінграді (відмовили нирки).
3.  В. Марченко	В – керівник Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.
4. В. Чорновіл	Г – режисер кінофільму «Тіні забутих предків».
	Д – генерал Радянської Армії.

 

10. Установіть відповідність між твором та його автором:

1. «Зимові дерева»	А – В. Чорновіл
2. «Інтернаціоналізм чи русифікація?»	Б – Л. Костенко
3. «Лихо з розуму»	В – В. Стус
4. «Україна наша Радянська»	Г – П. Шелест
	Д – І. Дзюба

 

ІІ варіант

1. Якому терміну відповідає визначення: «самостійне (без участі видавництва) тиражування літературних, публіцистичних та інших творів для їх розповсюдження»?

А – цензура;

Б – «самвидав»;

В – «тамвидав»;

Г – копіювання.

 

2. Укажіть прізвище історичного діяча за фактом його біографії: «Православний релігійний діяч. У 1976 році під час перебування у засланні задекларував свою приналежність до Української Автокефальної Православної Церкви»:

А – В. Марченко.

Б – В. Романюк. 

В – М. Руденко.

Г – В. Стус.

 

3. Якого року пройшла перша хвиля арештів представників дисидентського руху?

А – 1961 року.  

Б – 1963 року.   

В – 1965 року.   

Г – 1967 року.

 

4. Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінкських угод ставила за мету:

А – сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості із Загальною декларацією прав людини;

Б – сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості із Заключним актом наради з питань безпеки та співробітництва в Європі;

В – сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з Європейською конвенцією про права людини;

Г – сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості із Міжнародним Біллем про права людини.

 

5. Укажіть дату створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод:

А – 1 серпня 1975 року;

Б – 9 листопада 1976 року;

В – 7 жовтня 1977 року;

Г – 20 квітня 1978 року.

 

6. Укажіть керівника Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод:

А – Петро Вінс;

Б – Левко Лук’яненко;

В – Микола Руденко;

Г – Олекса Тихий.

 

7. Виконанню статей якого міжнародного документу сприяла Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінкських угод:

А – Загальна декларація прав людини;

Б – Заключний акт наради з питань безпеки та співробітництва в Європі;

В – Конвенція про захист прав і основних свобод людини;

Г – Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

 

8. Розташуйте події у хронологічній послідовності:

А – обрання В. Щербицького першим секретарем ЦК КПУ;

Б – початок випуску «самвидавського» журналу «Український вісник»;

В – підписання Заключного акту наради з питань безпеки та співробітництва в Європі;

Г – акція протесту проти арештів української інтелігенції в київському театрі «Україна».

 

9. Установіть відповідність між течіями опозиційного руху в Україні та їх представниками:

1. Національно-культурна	А – Йосип Тереля
2. Правозахисна	Б – Ліна Костенко
3. Самостійницька	В – Дмитро Квецько
4. Релігійна	Г – Петро Шелест
	Д – Микола Руденко

 

10. Установіть відповідність між творами та їх авторами:

1. Інтернаціоналізм чи русифікація?	А – Іван Дзюба
2. Лихо з розуму	Б – Валентин Мороз
3. Репортаж із заповідника імені Берії	В – Юрій Литвин
4. Правозахисний рух в Україні. Його засади і перспективи	Г – Левко Лук’яненко
	Д – В’ячеслав Чорновіл

 

 

 

VІ. Підсумок уроку.

Рівень життя населення

Досягнення

Кризові явища

- зростання життєвого рівня населення України; - збільшення мінімальної та середньомісячної заробітної платні, пенсій, стипендій; - введення в експлуатацію великої кількості житлових будинків, шкіл, будинків культури; - низькі ціни на житло та комунальні послуги; - безкоштовні медицина та навчання; - призначення грошової допомоги малозабезпеченим сім’ям із неповнолітніми дітьми; - можливість безкоштовного користування підручниками у середній школі; - поліпшення транспортного обслуговування населення (дешевий проїзд, нові маршрути, відкриття метрополітену у Харкові тощо).

- відставання за якістю життя від сусідніх європейських країн; - невідповідність обсягів виробництва та реалізації товарів народного споживання потребам населення; дефіцит споживчої продукції; - недостатні розміри пенсій навіть після їх підвищення; - неспроможність ефективно вирішити житлову проблему: низька якість житла, великі черги на його отримання, хибна практика розподілу квартир в умовах відсутності дійсного громадського контролю; - великий розрив між рівнями соціального забезпечення села та міста; - залишковий принцип фінансування соціальної сфери; - низька якість медичних послуг, нестача медикаментів та обладнання; - прихована інфляція; - зростання розриву між життєвими рівнями звичайних громадян та «номенклатури»; - уповільнення темпів зростання прибутків населення.

 

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати текст підручника на с. 172-179 (тема 23 «Опозиційний рух»); написати есе на тему: «Причини розгрому Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод».

 

Підручник:

Історія України: підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень /О.І. Пометун, Н.М. Гупан. – К.: Освіта, 2011. – 336 с.: іл.

 

Використана література:

3. Історія України. Комплексний довідник: 4-те вид., доп. та перероб. /Укладачі: Воропаєва В.В., Губіна С.Л., Земерова Т.Ю., Коніщева С.Є., Сідорчук В.П., Скирда І.М. – Х.: ФОП Співак В.Л., 2012. – 480 с.

5. Сучасний енциклопедичний словник. Україна від А до Я / Уклад. Кожушко О.М. – Х.: Вид-во «Ранок», 2009. – 624 с.: іл.

2. Марченко О.С., Скирда І.М. Історія України у визначеннях, таблицях і схемах. 10-11 кл. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011. – 112 с.

4. Пометун О.І., Ремех Т.О. Права людини: навчальний посібник для 10 (11) класів. – К.: Літера ЛТД, 2008. – 192 с.

1. Сучасні підходи до історичної освіти. Методичний додаток до навчального посібника «Історія епохи очима людини. Україна та Європа в 1900-1939 рр.»/Уклад. І. Костюк, П. Кендзьор. – Львів: НВФ «Українські технології», 2004. – 128 с.

5. Український правозахисний рух: Документи й матеріали київської Української Громадської Групи Сприяння виконанню Гельсінкських Угод. /Передмова Андрія Зваруна; Упорядкував Осип Зінкевич. – Торонто-Балтимор: Українське Видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1978. – 477 с.