Урок. "Особливості економіки країн Європи".

10 клас

Дата _____________

Урок № __________

Тема. Особливості економіки країн Європи.

Мета: ознайомити «центральною віссю» розвитку Європи, найбільшими промисловими регіонами, найбільшими фінансовими центрами Європи. Розвивати вміння обгрунтовувати особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків переробної промисловості в Європі, зіставляти позитивні та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі країн Європи. Виховути патріотизм.

Розвиток компетнтностей:

Інформаційна компетентність –аналіз таблиць, схем, діаграм, графіків; робота з різними джерелами інформації (підручник, довідники, карти, наукові журнали, мережа Інтернет).

Мовленнєва компетентність: вміння надати усну або письмову характеристику об’єктів, явищ, подій; скласти таблицю або схему чи побудувати відповідь на основі схеми, таблиці; навчитися висловлювати власну думку, формулювати й захищати власну позицію.

Картографічна компетентність орієнтуватися у географічному просторі; вміння роботи з картами, визначати географічне положення об’єктів, аналізувати розміщення природних умов та ресурсів, населення та господарства окремих країн та світу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вправа «До-Після».

Учням подано таблицю із двох стовпців «До-Після». Спочатку учень заповнює частину «До», у якій записує свої припущення до теми уроку, про вирішення поставленого завдання, також може записати гіпотезу. Частину «Після» заповнює на прикінці уроку, коли вивчено новий матеріал. Далі учень порівнює зміст «До» і «Після» та робить висновок.

Вправа «Мозковий штурм».

1. Які типи країн за рівнем економічного розвитку виокремлюють у межах Європи?

2. Назвіть основні чинники, що визначають місце європейських країн у міжнародному поділі праці (МПП).

3. Які сфери діяльності складають первинний, вторинний, третинний сектори економіки? З огляду на рівень економічного розвитку Європи визначте домінуючий сектор у спеціалізації європейських країн.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя.

ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСТВА.

Європа є одним із провідних світових осередків економічного зростання. Саме там розпочалися індустріалізація, розвиток капіталістичного господарства, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Відбудувавши зруйновані під час Другої світової війни економіки, європейці зосередили зусилля на створенні суспільства загального добробуту. Рівень життя навіть малозабезпечених верств населення у розвинених країнах Європи дуже високий порівняно з іншими регіонами світу, особливо із країнами, що розвиваються. Чинниками міжнародної спеціалізації розвинених європейських країн є зменшення ролі природно-ресурсного потенціалу в них і зростання ролі капіталу, технологій та доступу до ринків збуту. Економічною перевагою низки країн є наявність сформованих ще у колоніальний період мереж сировинних і збутових зв’язків із країнами, що розвиваються, в Азії, Африці та Латинській Америці. Натомість формування спеціалізації країн з перехідною економікою більше залежить від природно-ресурсного, працересурсного та інвестиційного потенціалу. Важливим чинником економічного зростання у цій групі країн є подолання корупції та створення ефективної правової системи, що є необхідними умовами залучення закордонних інвестицій. Як ви знаєте, складниками економіки є первинний, вторинний і третинний сектори, кожний з яких охоплює низку виробництв. У структурі зайнятості та ВВП більшості країн Європи первинний сектор відіграє порівняно незначну роль. Водночас його розвиток є запорукою стабільного промислового виробництва в умовах потрясінь на міжнародних ринках і продовольчої безпеки. Крім того, для окремих невеликих рибальських поселеньрибальство і сільське господарство можуть бути основним джерелом заробітку. За секторальною структурою економіки видно, що країни Європи перебувають на різних ста діях розвитку: індустріальній (ті, що мають велику частку вторинного сектору — 25 – 50 % і помірну первинного — 3 – 20 %) та постіндустріальній (мають дуже велику частку третинного сектору – понад 70 % і надзвичайно низьку первинного – до 2 %). Нині індустріальними є країни Східної Європи, постіндустріальними – Західної Європи.

2. Первинний сектор економіки.

Вправа «Робота в групах». 1-ша група характеризує  видобувну промисловість. 2-га група – сільське господарство. 3-тя група- лісове господарство, рибальство. Виступ груп. Обговорення.

Матеріали для груп.

Видобувна промисловість.

Упродовж тривалого часу видобувна промисловість була фундаментом індустріального розвитку Європи, забез печуючи потреби економіки в енергетичних ресурсах та конструкційних матеріалах. Водночас глобалізація світового господарства призвела до посилення конкуренції на ринку сировини ресурсів. Тому обсяги видобування мінеральних ресурсів сировини в Європі постійно скорочуються, а їх географія не завжди відображає географію запасів тих чи тих видів корисних копалин. Першочергове значення має забезпеченість енергетичною сировиною, головними споживачами якої є промисловість (електроенергетика, нафтопереробне виробництво, металургія), транспорт та виробництво хімічної продукції, житлово-комунальне господарство.

Попри суттєву вичерпаність запасів палива в Європі, його видобування продовжує відігравати вагому роль у спеціалізації низки країн. Так, вісім європейських держав входять до двадцятки світових лідерів з видобутку вугілля. Німеччина є лідером за видобутком бурого вугілля, тоді як колись відомі Рурський та Саарський кам’яновугільні басейни вичерпали свої запаси. Найбільшими розвіданими покладами кам’яного вугілля серед країн, територія яких повністю розташована в Європі, володіють Україна (32 млрд тонн) і Польща (19 млрд тонн). Найбільшими кам’яновугільними басейнами є Донбас в Україні, Верхньо-сілезький у Польщі, продовженням якого є Остравсько-Карвінський у Чехії. За винятком Росії, що входить до трійки світових лідерів за обсягами видобування нафти, природного газу, запаси цих видів палива, а отже й обсяги їх виробництва в Європі є доволі обмеженими. Найбільшими районами видобування нафти й газу в Росії є Західносибірська, Волго-Уральська, Північно-Кавказька нафтогазоносні провінції. Найбільш продуктивним нафтогазоносним басейном безпосередньо у Європі є Північноморський, а країнами-лідерами з видобутку нафти – Норвегія, Велика Британія, Данія. Також активно розробляють родовища нафти і газу у шельфовій зоні Середземного та Чорного морів (Румунія та Італія). Дещо більшими є європейські запаси природного газу, що також сконцентровані переважно у басейні Північного моря. Лідерами видобування цього виду палива є Норвегія, Нідерланди, Велика Британія.

Видобування руд чорних металів переважно зосереджене на сході Європи. Найбільше залізної руди видобувають Росія (Курська магнітна аномалія, Кольський рудний район та Урал) і Україна (Криворізький басейн). На Скандинавському півострові найбільше залізної руди видобувають Швеція та Норвегія. Колись велике значення мали залізорудні поклади у Франції (Лотарингія) та околицях Люксембургу. Проте через відносно низький вміст заліза у породі і високу собівартість виробництва нині ці басейни не використовують. З таких самих причин суттєво скоротився видобуток залізних руд і на Скандинавському півострові. Металургійні підприємства більшості європейських країн переорієнтовані на дешевшу привізну сировину. Європа є досить бідною на марганцеві руди. Єдиною країною, що видобуває марганець в обсягах світового значення, є Україна (Нікопольське та Великотокмацьке родовища). Районами видобування руд кольорових металів є країни Східної Європи, Скандинавського та Балканського півостровів. У Росії більшість руд кольорових металів видобувають в її азійській частині і на Уралі. Винятком є боксити (сировина для виробництва алюмінію), масштабні розроблення яких ведуть на Кольському півострові та Тиманському кряжі. Видобувають алюмінієву сировину і в інших країнах.

Ширшою є географія країн, що видобувають мідні руди. У Росії основні їх обсяги видобують в азійській частині країни. Поклади мідних руд у Нижній Сілезії забезпечують Польщі дев’яте місце у світі і друге в Європі за їх видобуванням. Також мідь видобувають і в інших країнах. Світове значення в Європі має видобування поліметалічних руд. Швеція, Польща та Ірландія входять до десятки світових лідерів з видобування свинцевих руд та до двадцятки – з видобування цинкових. Активно видобувають свинцеві руди й Північна Македонія, Болгарія, Греція; цинкові – Фінляндія, Іспанія, Португалія, Північна Македонія та Греція. Запаси дорогоцінних металів у Європі незначні.

Видобуток срібла ведуть Польща, Швеція, Фінляндія; золота – Швеція, Болгарія, Іспанія.

Європейські країни добре забезпечені запасами нерудної сировини. Так, до провідних світових виробників сірки належать Німеччина, Франція, Польща, Італія, Іспанія, Фінляндія і Нідерланди. Німеччина посідає четверте місце у світі за видобуванням кам’яної солі. Також великими виробниками солі є Велика Британія, Італія, Україна, Польща, Іспанія. Родовища калійних солей розробляють у Росії, Білорусі, Німеччині, Іспанії, Великій Британії. Італія, Іспанія та Португалія – всесвітньо відомі експортери мармуру.
Сільське господарство.

Європа має високий рівень розвитку сільського господарства завдяки як сприятливим агрокліматичним умовам, так і високому рівню технологічного забезпечення виробництва. У більшості розвинених європейських країн його продуктивність досягається за рахунок високого рівня автоматизації, впровадження сучасних наукових досягнень щодо виведення нових більш продуктивних рослинних культур і порід тварин, штучного підвищення родючості ґрунтів, боротьби зі шкідниками та бур’янами.

Для європейського регіону характерне домінування тваринництва над рослинництвом. Рослинництво у своєму розміщенні часто підпорядковується потребам забезпечення тваринництва кормами. Спеціалізація сільського господарства має регіональні особливості. Так, країни Північної Європи спеціалізуються на молочному скотарстві й вирощуванні кормових культур. Данія – один із провідних виробників молочної продукції не лише в Європі, а й у світі. У Великій Британії та Ірландії водночас із розведенням великої рогатої худоби та свинарством поширене вівчарство і збереглося промислове виробництво вовни. На рівнинних територіях помірного поясу у Західній та Східній Європі поширене багатогалузеве сільське господарство. У тваринництві переважають скотарство і свинарство, у рослинництві – вирощування зернових (пшениця, ячмінь, жито, кукурудза). Найбільшу кількість зерна забезпечує Франція, до провідних виробників пшениці належить і Україна. Великі виробники цукрових буряків – Франція, Німеччина, Польща. Вирощування картоплі добре розвинене у Франції, Німеччині, Польщі та Білорусі. У гірських районах альпійського поясу переважає пасовищне тваринництво молочного спрямування. Особливий тип сільського господарства склався у Південній Європі – середземноморському регіоні, відомому виробництвом фруктів, винограду, оливок, тютюну та ефіроолійних культур. Повсюдно в Європі розвинені птахівництво та вирощування овочів. Розміщені у приміських зонах, вони обслуговують продовольчі потреби великих міст.

Сучасною тенденцією в Європі є поширення органічного сільського господарства – вирощування рослин і розведення тварин без використання штучних добрив, кормів, гербіцидів, інсектицидів, генної інженерії тощо. Виробництво має повністю спиратися на природні механізми. Собівартість такої продукції надзвичайно висока, але серед населення зростає попит на натуральну та екологічно чисту їжу.

ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО. Розвиток лісового господарства зазвичай обумовлений природно-географічними особливостями. В умовах високого господарського освоєння території Європи природні лісові ресурси збереглися переважно на півночі, де кліматичні умови є не сприятливими для проживання і ведення сільського господарства, або у гірських районах. Великі площі лісів у Росії, Норвегії, Фінляндії та Швеції входять до північного лісового поясу (зона тайги). Водночас від середини ХХ ст. низка країн Європи активно провадить політику відновлення лісів як промислового, так і заповідного призначення. Найбільших успіхів досягли Німеччина та Франція. В обох країнах відсоток лісовкритих площ перевищує 30 % території. За обсягом деревини, доступної для заготівлі, ці країни випередили Швецію та Фінляндію. Так само й Польща, що також впроваджує політику розширення лісового фонду, випередила Фінляндію. Промислове значення мають, головним чином, хвойні породи, що відзначаються швидкими темпами дозрівання. Із заповідною метою також відновлюють листяні ліси, зокрема букові та дубові. Загалом, на відміну від решти регіонів світу, в яких лісові площі продовжують скорочуватися, Європа уже впродовж кількох десятиліть відзначається їх зростанням.

РИБАЛЬСТВО. Частка промислового лову риби й аквакультури здебільшого становить незначний відсоток ВВП та зайнятості населення більшості країн Європи. Винятком є Ісландія, в якій рибальство і супутні галузі перероблення морепродуктів становлять понад 27 % національного ВВП і є провідними в економіці. Традиційно рибальство, рибоперероблення та риборозведення є важливими виробництвами економіки і зайнятості у Норвегії. На продукцію рибальства припадає близько 7 % норвезького експорту. Значення рибальства як головного джерела надходжень для місцевих громад зберігається у країнах, розташованих уздовж морського узбережжя. Найбільше – в Італії, Іспанії, Греції, Великій Британії, Німеччині, Данії. Головними районами промислового лову риби для країн Європи є центрально- та північно-східний сектори Атлантичного океану. Дедалі більшої популярності серед морських країн Європи набуває аквакультура. Промислове значення штучне риборозведення має у Норвегії, Іспанії, Великій Британії, Франції, Італії та Греції. Розводять здебільшого рибу і молюсків, а розведення ракоподібних і водоростей має мінімальне значення.

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

Вправа «Картографічний практикум»

Покажіть на карті країни-лідери видобування вугілля, країни-лідери видобування міді, країни-лідери за запасами деревини, країни Європи, що спеціалізуються на рибальстві.

Вправа «Географічна задача»

Оцініть забезпеченість країн нафтою. Ресурсозабезпеченість обчислюють

як співвідношення між обсягами запасів ресурсу (З) та його видобутку (В) за

рік (Р = З : В) у кількості років, на які вистачить ресурсу за теперішніх річ-

них обсягів його видобутку, або як кількість ресурсу (у тоннах) у розрахунку

на одну особу (Р = З : Н, де Н – кількість населення). Використовуючи дані

табл. 17, обчисліть: а) на скільки років країні вистачить запасів нафти за умо-

ви збереження існуючих обсягів її щорічного видобутку; б) скільки припадає

розвіданих запасів нафти на душу населення в країні. Установіть, яка з країн

краще забезпечена нафтою у розрахунку на одну особу.

Загальні запаси й видобутку нафти (2016 р.)

V. Рефлексія.

Вправа «До-Після». Частину «Після» заповнює на прикінці уроку, коли вивчено новий матеріал. Далі учень порівнює зміст «До» і «Після» та робить висновок.

VІ. Домашнє завдання. Опрацювати параграф 7. Підготуватися до захисту досліджень (одна тема на вибір учня).

1. Відновна електроенергетика в краї­нах Європи: регіональні особливості та відмінності.
2. Структура й просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи.
3. Третинний сектор економіки. Сфера послуг.
4. Найважливіші міжнародні транспортні коридори та вузли. Зв’язки України з країнами Європи

Використані джерела

1. Підручник Бойко В. М., Брайчевський Ю. С., Яценко Б. П. «Географія (рівень стандарту)» підручник для 10 класу закладів згальної середньої освіти/Бойко В. М., Брайчевський Ю. С., Яценко Б. П. — К.; Ірпінь: ТОВ «Видавництво «Перун», 2018 — 256 с.: іл.
2. Посібник для вчителя-практики. Сучасний урок: Скарбничка прийомів рефлексії. Анна-Марія Богосвятська. Тернопіль. Видавництво «Підручники і посібники», 2019 р.