Урок–пам’ять «Немеркнуче світло великого подвигу».

Урок – пам’ять «Немеркнуче світло великого подвигу».

Підготувала Семерук Т.П.

Мета: Вшанувати немеркнучий подвиг, мужність і любов до Батьківщини свого народу; до рідного краю і пам’ять про своїх земляків в роки Великої Вітчизняної війни; виховувати почуття патріотизму і громадянськості; толерантного ставлення до ветеранів; розвивати пізнавальний інтерес до вивчення історичного минулого.

Обладнання: фотоматеріали про війну; виставка книжок, буклети; звукозаписи пісень, пов’язаних з даною темою; червоні свічки пам’яті, квіти, плакат з девізом: «Всім, хто пішов у Безсмертя,

 Всім, хто іще живий…

Тим, хто переміг, - присвячується!»

 

Хід уроку

Учитель:   Дихало все тишею, такою

Здавалось спала вся земля,

Хто знав, що між миром і війною

Всього 5 хвилин залишається.

Була звичайна неділя 22 червня 1941 року.

І раптом…

(на фоні тихої фонограми пісні «Священна війна»)

Учень: Із гнізда фашистського Берліна

   Всій землі, всім людям на біду

   Ринулась важка лавина.

   Все, що було близьке і святе,

   Що нас піднімало, мов хвиля, 

  Все було роздавлено, розтоптано

  Зненацька величезним горем – війною.

Ведучий. О 4-ій годині ранку, коли вся наша країна мирно спала, фашистська Німеччина без оголошення війни віроломно напала на нашу Батьківщину: 57 дивізій, 1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї.

(кадри з фільму…)

Учень: Все починалося з грому небесного,

Такого жорсткого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому…

А небо світле закрили чорні хрести!

Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!...

Крізь руки у двір гусенята малі…

І кров на травичці… І кров на землі….

І шипить у ставку гаряче залізо,

І полум’я дике шугає над лісом…

І мама мовчазно-бліді, мов стіна…

І тато поволеньки кажуть: «Війна…»

Вчитель: На руїни і згарища було перетворено сотні міст, 70 тисяч сіл (на Україні 28). На фронтах Великої Вітчизнянної війни загинуло понад 28 мільйонів чоловік, матеріальні збитки 2600 мільярдів карбованців. Зруйновано близько 32 тисячі промислових підприємств.

Довгих 1418 днів і ночей тривала найжорстокіша і масштабна по кількості країн-учасниць війна у  світі. І скільки б не пройшло часу з тих пір, у пам’яті людей, у їх серцях житиме безсмертя, непохитна мужність і героїзм учасників тих подій.

Учень 1: Про страшну війну 1941 – 1945 рр. треба знати і пам’ятати, щоб жахливі події більше не повторилися.

Учень 2: Наша Херсонщина теж була окупована фашистськими загарбниками. У грізні дні Великої Вітчизняної таврійські степи стали ареною жорстоких боїв з фашистськими полчищами. 100 тисяч уродженців Херсонщини самовіддано боролися з ворогом на всіх фронтах Великої Вітчизняної, в партизанських загонах. Більше половини з них не повернулися з  полів битв.

Учень 3:    За мужність і героїзм більше 60 тис. їх нагороджені орденами і медалями, 102 чоловіка відзначені високим званням Героя Радянського Союзу. З  Новотроїцького району (презентація) :

1. Йосип Степанович Антипенко .
2. Лишаков Григорій Іванович.
3. Ляпота Степан  Костянтинович.
4. Польовий Іван Сергійович.
5. Шевченко Мефодій Леонтійович.

Ведучий:  Запам’ятайте їх імена.

1. Бондарев Іван Якович.
2. Бондарев Олександр Якович.
3. Вірик Григорій Іванович.
4. Федоренко Петро Іванович.
5. Дзядевич Леонід Антонович.

і т.д.

(комп’ютерна презентація)

Вчитель: Їхні місця зайняли літні люди, жінки і діти. Діти війни… Хіба можуть розповісти про все, що їм довелося пережити, сухі рядки підручника?

Бондарева – Баранова Віра Яківна.

Коли розпочалася війна, їй було 9 років. Війна забрала у неї двох старших братів. Іван - військовий офіцер, зустрівся з ворогом у перші хвилини війни, Олександр – загинув перед Перемогою під Кенігсбергом (нині Калінінград). Там похований у братський могилі. Старша сестра Анна, евакуювавши скот з району у Крим, залишилася там і до кінця війни прослужила в полку бомбардирів, заправляючи військові літаки. При військовому шпиталі №3181 працювала Катерина. Ще одній сестрі Домні довелося пережити концтабір і примусові роботи в Німеччині. Сестра Ольга допомагала рити окопи та будувати переправу, найменша ж бачила, як у людей забирали худобу, сільгосппродукти. Закрили школу, а шкільні дерев’яні парти пристосували під туалети (людей вважали за свиней). Вішали на шибеницях біля селищної ради тих, у кого члени сім’ї були у партизанах або служили у Червоній Армії. Фашизм ніс із собою нелюдські звірства, тортури, смерті, голод, розруху.

   Ведучий: На велику землю можна було попасти тільки через переправу. Довжина 1865 м. Поруч дві земляні дамби по 600-700 м  і понтонний міст між ними 1350 м.

По переправі на плацдарм у Крим пройшло більш як 100 тис. бійців,

20 тис. машин, 16 тис. підвод, 920 танків і трактарів, 1500 пушок, важких мінометів і 75 установок «Катюша».

Тільки за допомогою місцевих жителів можна було побудувати переправу, яку зруйнували дощенту 250 разів, а важкі розрухи переправи були десь 44 рази. Навколо тільки степ. Люди ламали свої будівлі, хати, переходили жити у вириті «землянки», а матеріал віддавали на ремонт переправи. Особливо великий внесок зробили жителі села Дружелюбівка. Ще й сьогодні від села тягнуться по обидві сторони дороги залишки бліндажів та окопів. На переправі загинуло 1516 воїнів, які захоронені у братській могилі.

Гітлерівці скинули на переправу 8500 бомб і 3500 снарядів. Тільки на території села Миколаївка (що біля переправи) 28 братських могил.

       Учень 1: На Херсонщині окупанти знищили більш як 75 тисяч громадян. У Херсоні діяв підпільний загін «товариша Г» (Е.Е. Гірського). У м. Цюрупинськ – під командуванням А. Ладичука. «Центром» у Херсоні керував Пилип Антонович Комков (один із керівників миколаївського підпілля). Безстрашно діяла організація «Патріот Батьківщини», якою керував Ілля Кулик. Цій групі вдалося врятувати близько 100 полонених радянських солдат і офіцерів. Групу на Карантинному острові вів Анатолій Запорожчук.

     Учень 2: Діяла підпільна група і в Новотроїцькому районі

(с. Сиваське) під керівництвом офіцера Червоної Армії О.Г.Курочкіна. Вона була організована у січні 1943 року. Курочкіна О.Г до приходу наших військ переховували жителі села, які виходили його після тяжкого поранення. Розповсюджувалися антифашистські листівки, новини з фронту, організовувався саботаж під час ремонту техніки для німців, під час сільгоспробіт, на які німці примусово виганяли місцевих жителів.

Учень 3. Із спогадів М. Манукяна, учасника кінної розвідки, яка першою увійшла в Новотроїцьке 29 жовтня 1943 року.

«Рано-вранці в туманній димці  група із кількох чоловік на конях в’їхали в Новотроїцьке. Група розділилась у двох напрямках, треба було з’ясувати  кількість і де базуються фашистські загарбники у даному населеному пункті. Розвідку «засікли» через місцевого поліцая. На місці сьогоднішнього парку (де зараз монумент солдату) зав’язалася перша сутичка з ворогом. У перестрілці загинуло вісім червоноармійців, їх поховали на місці бою.

 

Сутичка другої групи відбулася в районі старого кладовища (нині перед висотним будинком пам’ятник і братська могила). Визволили Новотроїцьке 31 жовтня 1943 року.»

 

  Вчитель: Херсонщину визволяли війська III і IV Українського фронтів.

Наш район визволяли війська 51 армії, 346-ї Дебальцевської дивізії (командуючий Станкевський Д.І.), 216-ї стрілецької Сиваської Червонопрапорної ордена Суворова і Кутузова, і 263-ї стрілецької дивізії. Новотроїцький район будо визволено протягом 29-31 жовтня 1943 року.

У кожному селі стоять пам’ятники і обеліски. Їх на території району 39.

  

(екран, комп’ютер, тихо звучить «Реквієм» Р. Рождественського. Запалюються червоні свічки. Хвилина мовчання).

   Ведучий:   Стоять обеліски, в них скорбота німа,

        Що в селах синів тих і дочок нема.

        Вони тут не сіють, не жнуть,

      Лиш люди їм квіти у шані несуть.

           Їх всіх із собою забрала війна,

     Сніги і дощі умивають їх імена,

І лише земля українська їхні серця пригорта.

Вчитель: Місто Херсон було визволено 13 березня 1944 року військами  3-го Українського фронту – 49 гвардійська і 295 стрілецька дивізії, 377 артилерійський полк, 243 окремий батальйон зв’язку та 773 окремий радіо-дивізіон. Херсонці на честь підпільників та своїх знаменитих земляків – учасників Великої Вітчизняної війни називали вулиці, сквери, школи; відкрили меморіальні пам’ятники.

Учень 1:  Уже война и сниться перестала,

       Именные плиты у могил

       Нас зовут, во чтобы-то ни стало,

       Мимо них никто не проходил.

      Веришь ты или не веришь в Бога, -

      Ведь совсем не в этом жизни суть, -

      Помолись за тех, кто до порога

      Не дошел, - и человеком будь!

 

      Тишина,

      А сердце так грохочет,

      Не дает продвинуться словам

      И поднять их из бессмертья хочет,

      Развести всех по своим домам.

 

 Учень 2:     Спасибо вам, что нам не довелось

Представить и узнать такие муки.

На вашу долю все это пришлось –

Тревоги, холод, голод и разлуки.

 

Да, позади остался страшный час.

Мы о войне узнали лишь из книжек.

Спасибо вам, что думали о нас,

Поклон вам от девчонок и мальчишек.

                           (І. Воробйов)

Вчитель:  Наш урок пам’яті підійшов до кінця. 

Ми зобов’язані…

Ми повинні…  (пропозиції учнів).

Ми продовжимо участь в операціях «Ветерани живуть поруч», «Ветеранське подвір’я», «Пам’ять», «Діти-ветеранам», «Доброта».

 Подій в житті було багато

 В людини з йменням «Ветеран».

 Звитяжна праця в будні й свята,

  Бої жорстокі, біль від ран.

 Стомилися у нього руки

 Від зброї, праці і років,

 А в снах його бентежать звуки

 Снарядів, бомб і літаків.

 Здолав він фронтові дороги,

 Підняв країну із руїн.

 А зараз сам, без допомоги,

На жаль, не може жити він.

Він рідко щось для себе просить,

Терпить, мовчить, роки біжать.

Не помічати його досить.

Вже час йому борги віддать.

Не забувайте ветерана

Серед мирської суєти,

Бо це йому найтяжча рана,

Яку лиш можна нанести.

(В.Прислонський)