Урок пам'яті "Дзвони Чорнобиля"

Тема: Урок пам’яті «Дзвони Чорнобиля»

Мета: ознайомити учнів із трагічною сторінкою історії України –Чорнобильською катастрофою;  вчити сприймати чужу біду, чужий біль, як власні; виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини – України, почуття глибокої поваги до людей, які віддали своє життя в ім’я майбутнього життя людства; розвивати почуття гордості за свій народ, прищеплювати любов та бережливе ставлення до рідної природи.

Обладнання: презентація, звук метронома(хвилина мовчання), відео «Чорнобильська катастрофа», відео «Дзвони Чорнобиля», В.А.Моцарт «Реквієм ре-мінор», свічки, ікона.

Хід уроку

I.Організація класу.

Якою гарною стає наша земля з приходом весни! Чути веселий спів птахів.

Уквітчались, прибрались у нове вбрання дерева і кущі. Всюди квітнуть

квіти. І здається, ніби ніщо не може нашкодити всьому живому. Але життя може бути беззахисним, особливо, коли трапляються у світі війни, аварії,

техногенні катастрофи.(Слайд)

(В.А.Моцарт «Реквієм ре-мінор»)

1-й учень   Ти відомий сьогодні кожному -

  Не ім’ям своїм, а бідою.

  Тою вулицею порожньою

  Понад прип’ятською водою… 

  Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

  У якому ти жив сторіччі?

  Запеклись перестиглі ягоди,

  Наче кров, на твоїм обличчі.

2-й учень Хіба ж я винен, що болить

  Мені та рана до нестями,

  І що на серці чорні плями

  Лягають вибухом щомить?

  І уявити не могли (Та й хто б сказав),

  Що так розквітне

  Ота весна- свинцевим квітнем

  Серед литавр і похвали.

II. Повідомлення теми і мети заходу

- Діти, подивіться на цю рослину.(Демонстрація слайду.)

- Що це за рослина?(Полин.)

- Полин- це назва рослини, дуже гіркої на смак. Часто нещасливу долю ,

біду порівнюють з полином. Кажуть, «прожив життя, гірке, як полин».

А в народі цю рослину ще називають – чорнобиль.

Таку саму назву має і місто Чорнобиль, що знаходиться  в Іванківському

районі Київської області. Чорнобиль –це місто з долею гіркою, як

полин-трава. (Карта)

Слова, як і люди, живуть своїм життям, мають свої біографії, часом

 змінюють свій характер, свою суть. Такі зміни відбувалися й зі словом

Чорнобиль. Зірка Чорнобиль була символом романтики. Трава Чорнобиль

була символом Батьківщини. Станція Чорнобиль була символом досягнень і прогресу. Місто Чорнобиль стало символом смерті.

 Сьогодні ми проведемо урок- пам’яті, присвячений трагедії Чорнобиля.

Ми спробуємо уявно перенестися на 32 роки назад. Вас ще тоді й не було

на світі. І ці події для вас вже історія далека, невідана…

(Відео «Дзвони пам’яті»)

3-й учень    Луг не тішить вже зелен-рутою,

  В поле,  й гай заходити не можна.

  Кожна квітка дихає отрутою,

  Отрутою налита травинка кожна.

  В порожніх селах вітер квилить,

  Тополі гне і лози хилить,

  Гірчать на сонці полини,

  Ростуть в городах бур’яни,

  З річок веселки воду п’ють,

  Страшно яблуні цвітуть.

Учитель.  Це – земля Чорнобиля, це чорнобильські стежки, що поросли травами, якими рідко коли зараз ступає нога людини. Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. (Слайд) А 32 роки тому це було звичайне українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Люди їхали сюди, щоб подихати цілющим повітрям, набратися здоров’я. Збирали гриби, ягоди. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

У 1971 р. неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. А в 1983р. працювало уже чотири енергоблоки, приступили до будівництва п’ятого.(Слайд) Згодом, за кілька кілометрів від станції побудували місто. Його назвали Прип’ять, за назвою річки, яка протікає в даній місцевості. Місто швидко розбудувалось: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини. Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітів не було у скверах, парках. Улюбленим  місцем відпочинку залишалася річка. Ніщо не віщувало біди.(Слайд)

 І ось…26 квітня 1986р. о першій годині 25 хвилин, коли всі безтурботно спали над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я. Українці вперше зустрілися з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.(Слайд)

4-й учень  Зойкнула Земля чайчиним криком :

• Сину, вбережи і захисти!-

Вийшла Мати із іконним ликом:

-Йди, синочку. Хто ж , коли не ти?..

Спалахнуло небо, впало крижнем:

-Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

• Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

…І уже ні сина, ані мужа,

Лиш розверсті зорані поля…

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.

Дух і воля, небо і Земля.

Учитель.    Тієї ночі на зміні було 50 чоловік. Усі до одного з честю виконали свій  громадянський  і службовий обов’язок. Усі вони, перебуваючи в зоні високої радіації, не покинули свої робочі місця і, ризикуючи своїм життям, зробили все можливе і навіть неможливе, щоб попередити поширення аварії, врятувати станцію від руйнувань.

Першими до реактора через кілька секунд за тривогою прибули пожежники ВПЧ-2 з охорони АЕС на чолі з 23-річним начальником караулу, лейтенантом

Володимиром Правиком.

5-й учень  Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик.

Коли біда Чорнобильська війнула,

Коли упав наладчик неживим,

Був першим тут начальник караулу,

Володя Правик з воїнством своїм.

Дивлюсь в його лице -  ось-ось розправить

Одну він зморшку між густенних брів.

Чудовий хлопець, Володимир Правик,

З тих, чиє серце – гордість матерів.

6-й учень   Потім прибуло підкріплення з міста Прип’яті на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком .

 Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде вогненне покоління,

 Ви, як пам’ять у тривожнім світі,

 Роду незнищенного коріння.

7-й учень  Поряд з Володимиром Правиком та Віктором Кібенком на

найнебезпечнішій ділянці були сержанти Микола Ващук та Володимир

Тищура.

Сержанте – мужність і звитяга,

Від землі ви набирали силу…

Ще далеко десь до саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили

Першим важко: ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали.

Не до подвигів і не до звершень,

Ви ж собою людство заступали.

Учитель  До п’ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію…

8-й учень  Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не ховався за спини інших, ніхто не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки. На підмосковному кладовищі  на скромних плитах з червоними зірками довічно викарбувані імена:

Володимир Правик,

Микола Ващук,

Василь Ігнатенко,

Віктор Кібенок,

Микола Титенок,

Володимир Тищура – перших, хто собою закрив вогонь.(Слайди)

Учитель  Після пожежників і робітників АЕС на боротьбу  з невидимою диявольською силою заступили на вахту ліквідатори . Це люди різних національностей, професій, різного віку. Біда їх об’єднала, і де б вони не народилися, у яких краях не мешкали – у їхньому життєвому паспорті значиться прописка «Чорнобилець».

Всього у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь 600 тисяч осіб СРСР, зокрема, українців 350 тисяч.

Померло  після чорнобильської аварії 14 тисяч ліквідаторів-українців, серед них наші земляки: Алексєєвець Василь Федорович, Брит Володимир Дем’янович, Гузар Григорій Іванович, Ігнатович Леонід Йосипович,

Євсєєв Микола Миколайович, Златєв Петро Васильович,

Мерзляков Анатолій Якович, Олексієнко Володимир Антонович,

Попов Олександр Кузьмич, Сокур Олексій Федорович,  Турянський Сергій Миколайович.

Учитель    Ми схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів. Тож устаньмо і – помовчімо мить – у пам’ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії.

(Хвилина мовчання.)

(Відео «Чорнобильська катастрофа»)

9-й учень  Є чорне золото, є чорний хліб.

  Є чорний лебідь і лебідка чорна.

  Та найчорнішим серед них усіх

Є все- таки Чорнобиль.

Є чорна хмара й чорний-чорний дим,

Година чорна і тюльпани чорні.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все- таки Чорнобиль.

Є чорна Африка і чорний крук,

Він чорно-чорно-чорний,

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль!

10-й учень   З Чорнобильської зони виселено 166 тисяч людей.  Для людей це мертва зона, але природа і далі продовжує жити: заростають деревами, кущами, травою опромінені радіацією села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Дичавіє земля.

Повертаючись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя…

Чорнобиль …Тепер це слово знає увесь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.

11-й учень  26 квітня – це день, коли кожна людина повинна поставити перед собою такі питання :Хто я ? Для чого я живу на світі? Як живу? Як дію?  Чим можу допомогти іншій людині, яка потребує моєї допомоги? Адже сама природа зробила нам застереження: «Люди, не будьте байдужими, жорстокими, безпечними, пам’ятайте, що доля планети, доля всього людства, наше з вами майбутнє у ваших руках!»

12-й учень  Б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують: «Пам’ятайте! Хай не повториться! Хай земля навесні зацвітає пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею . Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм». Пам’ятаймо! (Відео-пісня «Чорнобильські дзвони»)

(Виходять дівчатка із свічками в руках)

1.Пречиста Діво! Матір Пресвятая!

Спаси і сохрани велику землю!

Святую вільну Україну!

ЇЇ народ, синів її й дочок!

Дай щастя їм, дай волі, дай свободи!

Благослови на труд, на злагоду, на мир!

 

2.Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

Пташину, звірину і людину.

Усім хто є, усім хто буде

Даруй здоров’я, чистоту і вроду.

Щоб їх ім’я, а в імені – любов

Передавалися від роду і до роду. (Слайд)

Учитель  Наш урок пам'яті закінчується. Дякую всім за співпрацю і розуміння.

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження.

Його уроків людство не забуде

Література

1 .Білий І. Ти відомий сьогодні кожному/Вірш.- Дніпро.1989.-№5.- С.23

2. Букреєва Н.А.

Години спілкування.1 клас/БукреєваН.А., Володарська М.О., Настенко А.І., ПілаєваО.М., Полуніна С.М..- Х.:Вид.група «Основа», 2012.-103.[1]с.-(Серія «Початкова школа. Виховна робота»)

3. Володарська М.О.

Години спілкування.2клас/ВолодарськаМ.О., Рябова Т.Б., ЧеркашинаН.Л.-Х.:

Вид.група «Основа», 2012.-128,[1]c.-(Серія «Початкова школа. Виховна робота»)

4. Желязняков Б.//Надзвичайна ситуація.-2007.-№1.

5. Плине чорнобильський дзвін./Герасимчук Л.О., вчитель початкових класів

СШ№4.-Методична скарбничка міста Новограда-Волинського.

6.Ресурси інтернету.