Урок "Підсумки розвитку європейських держав у ІІ половині ХХ ст"

Розробка уроку з всесвітньої історії

на тему: «Підсумки розвитку країн Західної Європи

ІІ половини 60-90-х років ХХ ст.»

11 клас

Тема: «Підсумки розвитку країн Західної Європи

ІІ половини 60-х - 90-х роках ХХ ст.»

Мета:

навчальна:

• визначити головні риси соціально-економічного і політичного розвитку країн Західного світу ІІ половини 60-90-х рр.
• підвести учнів до думки, що розвиток країн Західного світу мав загальні закономірності та тенденції.
• ознайомити з деякими психологічними особливостями жителів країн Західної Європи.
• розкрити взаємозв’язок психологічних характеристик народів Франції, Британії з історією розвитку цих країн.
• на основі самостійної роботи учнів із джерелами підвести учнів до висновку про вплив поглядів та політики лідерів держав на долю Західної Європи.
• показати роль лідерів та їх місце в історії, забезпечивши розуміння , що ідеї, започатковані у Франції (політична концепція «голлізму»), Великій Британії («неоконсервативна хвиля» або «тетчеризм») мали безпосередній вплив на становище в інших країнах.
• узагальнити і систематизувати навчальний матеріал, сформувати в учнів цілісне уявлення про суспільний розвиток країн в цей період.

розвиваюча:

• створити мотиваційну основу для формування уміння учнів працювати з документами та джерелами.
• удосконалювати навички учнів у роботі зі статистичними даними.
• продовжити формувати навички визначати основні закономірності та тенденції соціально-економічного та політичного розвитку країн.

виховна:

• формувати в учнів науковий світогляд.
• виховувати мовну культуру учнів.

Обладнання: карта світу та Європи, добірка документів з історії країн Західного світу, навчальні презентації, дидактичний матеріал.

Тип: узагальнюючий з елементами використання інтерактивних технологій та проектної та семінарської роботи.

Хід уроку.

Під час уроку учні будуть працювати з різноманітними джерелами за принципом: аналіз, визначення головних тенденцій, порівняння та узагальнення.

Основним контекстом уроку є визначення особливостей та основних тенденцій в розвитку країн через аналіз діяльності їх лідерів та психологічних характеристик народів цих країн.

І. Організаційний момент.

ІІ. Постановка проблемного питання за технологією «демаршу».

Вчитель пропонує учням наступні точки зору (вислови).

1. Існує така точка зору – «Шарль де Голль був одержимий Францією».

2. Існує думка – «Завдяки «східній політиці»Віллі Брандта було послаблено протистояння між Заходом і Сходом».

3. Існує вислів про М.Тетчер – «Світ змінять жінки».

Іде обговорення 5-7 хв., де учні пропонують власні думки, які записують на дошці.

Клас поділяється на 3 групи:

Група 1. Франція

Група 2. Велика Британія

Групі 1 та 2 пропонується дослідити цю проблему через аналіз соціально-економічного розвитку країн Західного світу. Членами групи 1 і 2 будуть учні різного рівня підготовки, серед яких слабші збирають матеріал, інші – систематизують і подають..

Група 3. Психологічні експерти, які будуть оцінювати аргументованість, логічність, доречність запропонованих учнями думок та поглядів на свою проблему. Членами експертної групи повинні бути учні найвищого рівня підготовки з логічним та випереджальним мисленням.

ІІІ. Аналіз та систематизація навчального матеріалу.

1. Умови і фактори перетворення людей в лідерів держав?

а) формування особистості.

б) передвиборна програма.

в) ситуація (економічна, соціальна, політична і т.д.), в результаті якої відбувся прихід до влади лідера.

Учні повідомляють біографічні дані, дають довідку про лідера, його програмні ідеї. Експерти оцінюють. Висновки повідомляються

ІV. Підсумок. Як і чому особа стає лідером та її місце в історії? Учні узагальнюють, експерти оцінюють і висновки повідомляють

V. Експерти дають оцінку роботи та відповідей учнів. Вчитель підводить підсумок уроку, виставляє оцінки.

VІ. Домашнє завдання. Підготувати мікропроект: «Ви – мандрівник, який побував в одній з країн: Великій Британії, Франції, Німеччині». Підготуйте короткі (дорожні ) замітки про свої спостереження (економічне, соціальне, культурне життя окремої країни (на вибір)).

Додаткова інформація:

Шарль де Голль.

Народився у м Лілль у католицькій сім’ї 22 листопада 1890 р. Першу освіту отримав в єзуїтському коледжі Пресвятої Діви в Парижі, де викладачем працював його батько. В 1909 р. поступив до престижного військового училища «Сен-Сір», після закінчення якого продовжив службу в полку в Аррасі. Із самого початку брав участь у І світовій війні. Голль нагороджений орденом Почесного Легіону – найвища відзнака Франції. Потрапив до німецького полону, а після підписання Комп’єнського перемир’я, повернувся до Франції. Шарль де Голль поступив на службу до Війська Польського і брав участь у бойових діях 1919-1921 рр. Проти Червоної Армії. У 20-ті рр.. ХХ ст.. закінчив Вищу воєнну школу. Написав кілька книг з історії французької армії, відстоюючи концепцію професійних збройних сил та їх модернізації. У роки ІІ світової війни Голль проявив свій військовий талант і був призначений заступником міністра оборони. Після капітуляції Франції емігрує за кордон і очолює патріотичний рух «Вільна Франція», пізніше у 1944-1946 рр. стає головою Тимчасового уряду. 1947 р. створює партію Об’єднання французького народу як опозицію до IV Республіки. Розчарований результатами парламентської боротьби, 1953 р. заявляє про її саморозпуск і відходить від політичної діяльності. 1 червня 1958 р. стає останнім прем’єр-міністром IV Республіки, а в грудні 1958 р. обирається президентом створеної ним же V Республіки, обіймаючи посаду більше 10 років. Після відставки 28 квітня 1969 р. мешкав у власному бургундському маєтку. Помер 9 листопада 1970 р.

Віллі Брандт.

Народився 18 грудня 1913 р. у м. Любеку. справжнє ім’я – Гербетр Карл Фрам. З 15 років – у молодіжному соціалістичному русі. В 1930-1931 рр. – член СДПН, потім переходить до Соціалістичної робітничої партії. Після захоплення влади нацистами 1933 р. емігрує до Норвегії. Під новим ім’ям Віллі Брандт – бере участь у антифашистському русі. 1938 р. позбавляється німецького громадянства. Після нацистської окупації Норвегії 1940 р. потрапляє в полон, звідки втікає до Швеції. 1944 р. знову вступає до СДПН. Після війни – кореспондент ряду скандинавських газет, прес-аташе норвезької військової місії при Контрольній раді в Берліні. 1948 р. поновлений у німецькому громадянстві. Політичну кар’єру розпочав у Західному Берліні. З 1950 р. – член правління СДП Західного Берліну, в 1954-1958 рр. – заступник голови, в 1958-1963 рр. голова правління СДП Західного Берліну. 1955-1957 рр. – голова міської палати депутатів, 1957-1966 рр. – правлячий бургомістр Західного Берліну. З 1964 р. по 1987 р. обіймає посаду голови СДПН. 1966-1969 рр. – віце-канцлер та міністр закордонних справ в уряді К. Кізенгера. 1969-1974 рр. федеральний канцлер ФРН. Лауреат Нобелівської премії миру 1971 р. помер 1992 р.

Маргарет (Хільда) Тетчер.

Народилася 13 жовтня 1925 р. у м. Грантем у сім’ї бакалійника Роберта. Після закінчення школи навчалась в Соммервілл-коледжі Оксфордського університету. У цей період 1944-1947 рр. бере активну участь у громадському житті – на третьому курсі обирається президентом університетської організації консерваторів. Отримавши диплом бакалавра природничих наук, поєднує роботу на хімічних підприємства  з політичною діяльністю. Перша спроба пробитися до парламенту 1950 р. виявилася невдалою. Виходить заміж за підприємця Д. Тетчер, народжує двох синів і вчиться на юриста. Склала екзамен на звання адвоката і працювала . 1959 р. обрана до парламенту, 1961-1964 рр. стає молодшим міністром у справах пенсій та державного страхування. В уряді Е.Хіта (1970-1974 рр.) – міністр освіти і науки. З 1975 р. – лідер Консервативної партії, у 1975-1979 рр. – лідер опозиції. З травня 1979 р. по листопад 1990 р. прем’єр-міністр Великої Британії. На посту голови уряду відзначилась твердістю у прийнятті рішень, непоступливістю у соціальних та політичних конфліктах, за що отримала прізвисько «залізна леді». Після відставки перейшла з палати громад до палати лордів британського парламенту й продовжила активну політичну діяльність. Створила власний фонд, який займається популяризацією консервативно-ліберальних ідей. У 1992 р. королева Єлизавета ІІ надала їй титул баронеси Костевенської.

2. Програми розвитку країни або курс. Пропонуємо учням сформулювати питання програмного розвитку країни чи курсу. Учні пропонують думки щодо економічного, соціального, зовнішньополітичного розвитку країни. Іде серія повідомлень (презентація, робота з документами), під час якої учні на основі вивченого матеріалу та вже зроблених на уроках узагальнень визначають головні риси, фактори, особливості розвитку. Експерти оцінюють. Висновки записуються в таблицю (5).

Додаткова інформація.

Ш. Де Голль.

За життя Голль створив власну концепцію , що отримала назву «голлізм». Суть її можна резюмувати в ключових словах: «нація», «сильна держава», «велич Франції», «соціальні реформи». Вихідним пунктом доктрини Голля була ідея «нації», яку він вважав головною силою історичного розвитку. Класові інтереси, на його думку, носять частковий характер і тому мусять підпорядковуватись загальнонаціональним, виразником яких є держава. А щоб держава могла успішно відстоювати загальнонаціональні інтереси, стверджував де Голль, вона повинна бути «сильною», тобто якомога менше залежати від партій. Боротьба партій та класів, з його точки зору, підриває стабільність  та авторитет уряду, знесилює «націю» і, отже, шкідлива. Лише «сильна держава», що користується підтримкою всієї «нації», може повести Францію до її найвищої мети – «величі».

Висуваючи на передній план захист національних інтересів, прославляючи ідеї батьківщини та нації, голлізм підпадає під загальновживане на Заході визначення націоналізму. На переконання генерала де голля, головне завдання всіх французьких патріотів полягало в тому, щоб повернути країні ранг великої держави, яка справляла б визначальний вплив на долю світу.

Важливим елементом політики, спрямованої на створення «сильної держави», згуртування «нації» та досягнення «величі», де Голль вважав соціальні реформи, що мали привести до утворення французького варіанту «держави добробуту». Підтримував він також й ідею програмування економіки, підписавши, як голова Тимчасового уряду, декрет про утворення Генерального секретаріату з планування, на чолі якого стояв Ж.Монне.

Зрозумівши, однак, що його головні ідеї не знаходять підтримки більшості в повоєнному французькому суспільстві, де Голль подав у відставку з посади прем’єр-міністра, очоливши 1946 р. праву опозицію режиму IV Республіки. Повернутись до влади генерал зумів лише через 12 років в розпалі алжирської проблеми. Де Голль використав надзвичайні повноваження не лише для врегулювання алжирської проблеми, а передусім для юридичного оформлення нового політичного режиму V Республіки. Обраний у грудні 1958 р. президентом де Голль відразу розпочав здійснення накресленої ним програми повернення Франції ролі держави зі світовою відповідальністю, що передбачало позбавлення її від надмірної залежності від політики США.

В.Брандт.

Перемігши на парламентських виборах восени 1969 р., соціально-ліберальна коаліція (СДПН / Вільна демократична партія) перервала 20-річну монополію на владу в Західній Німеччині (блок ХДС / ХСС) Віллі Брандт відразу заявив про відмову своєї країни від претензій представляти всіх німців у міжнародних справах, про визнання факту існування двох німецьких держав та повоєнних кордонів у Європі. Відмова ФРН від «доктрини Гальштейна», дозволило нормалізувати стосунки між ФРН та соціалістичними країнами Європи на засадах мирного існування. Внутрішні реформи звелися до розширення співучасті трудових колективів у правлінні підприємств, модернізації системи освіти, покращенні пенсійного забезпечення. Головні зрушення все ж таки торкнулися зовнішньої політики.

М.Тетчер.

Разом з ім’ям М.Тетчер з кінця 70-х рр. до політичного лексикону країни надовго увійшло поняття «тетчеризм», яким позначали вияв правих тенденцій в ідеології, внутрішній та зовнішній політиці Англії. «Новий консерватизм» або «тетчеризм», означав зміщення державної політики країни вправо від того стану, в якому вона перебувала протягом усього повоєнного періоду, як за лейбористів, так і за консерваторів.

«Нові праві» дали обіцянку:

 - відродити економіку країни, «возз’єднати розділений та розчарований народ»

 - скоротити оподаткування

 - приборкати інфляцію

 - послабити могутність профспілок: їх належало зробити підзвітними як перед своїми членами, так і перед громадськістю

 - відновити «індивідуальну відповідальність», а також «законність та порядок»

 - створити найсприятливіші умови для бізнесу, в тому числі дрібного, щоб відродити «дух підприємництва»

 - обмежити втручання держави в економічну та соціальну сферу, скоротити держапарат, приватизувати промислове виробництво й громадські служби

 - зміцнити міжнародні позиції країни, повернути епітет «Велика» до її назви.

М. Тетчер запевняла, що наблизить суспільство до того ідеалу, який визначила на початку своєї політичної кар’єри: «кожному англійцю – середніх розмірів будинок з п’ятьма спальнями і садом у 1,5 акра».

3. Результати реалізації програми в життя. Учні розкривають принципи реалізації задумів та аналізують стан країни після втілення реформ в життя. Дають характеристику закладення програми в життя. Експерти оцінюють і висновки записуються в таблицю(6).

У Франції – проблеми з НАТО, питання з ЄЕС, зміна воєнної доктрини – «оборона за всіма азимутами» і «ядерного залякування та стримування сильного слабим», проведення де Голлем свого курсу

4. Учні пропонують свої думки з приводу ролі та значення особи в житті суспільства і показують місце особистості в історії з точки зору еволюції.. Експерти оцінюють. Висновки повідомляються

Орієнтовний зміст таблиці