Урок "Позакласне читання. Повість О. Гончара «Бригантина»"

 Українська література 8 клас

 УРОК № 16

Тема.  Позакласне читання. Повість О. Гончара «Бригантина»

Тема. Позакласне читання. Повість О. Гончара «Бригантина»

Мета: розширити знання учнів про художню книгу, її тематичне, ідейно-художнє розмаїття; ознайомити учнів із творчістю Олеся Гончара, зацікавити учнів, спонукати їх до самостійного читання, до роздуму над прочитаним; розвивати навички коментування найцікавіших епізодів, навички ведення читацьких щоденників, розвивати творчу уяву, фантазію; виховувати почуття людяності, толерантності, відповідальності за свої вчинки та дії, за тих, кого приручили, доброту, щедрість, прагнення стати особистістю, любов до читання художніх творів.

Теорія літератури: повість, тема, сюжет, ідея, художні образи, художні засоби.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього, читацькі щоденники.

Тип уроку: бесіда з позакласного читання.

Хід уроку

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Вступне слово вчителя.

Проблеми освіти, виховання «важких підлітків» часто стають предметом обговорення в художній літературі. Митрі засобами художнього слова намагаються пізнати душі, характери дітей і вчителів, знайти відповіді на численні «чому?» і «як?». Найчастіше твори про сучасну школу — це оповіді про неймовірно складний шлях учителя до серця дитини, про педагогічні драми й прозріння, про шляхи формування (і деформування!) характеру дітей, які змалку зазнали душевної травми, пішли хибним шляхом. Над цим замислювався й Олесь Гончар — лауреат найвищих державних премій, член Всесвітньої Ради миру, справжній патріот рідної землі. Тому наш урок і буде присвячений одному з найцікавіших творів цього письменника.

II. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ УРОКУ

Експрес-опитування для з'ясування читацьких інтересів учнів, їхнього зацікавлення книгою.

ü  Огляд читацьких щоденників, бібліотечних формулярів. Коментар учителя.

(Наголосити на необхідності читати систематично, цікавитися художньою літературою, різною за тематикою та жанрами.)

Повідомлення про Олеся Гончара.

(Перегляд відеопрезентацій, ілюстративних матеріалів.)

Майбутній письменник Олесь (Олександр) Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року в слободі Суха Кобеляцького району на Полтавщині (проте є свідчення старшої сестри, що це сталося в робітничому селищі Ломівці в Дніпропетровську). Виховувала його бабуся, бо мама померла, коли хлопцеві було два роки, а батько одружився вдруге. Згодом Гончар так згадував про бабусю: «Бабуся була неписьменною, але без неї, певно, я не став би письменником. В її лагідній, людинолюбній натурі, в її образі ніби втілювалося для мене все краще, що є в нашого народу: працьовитість, чесність, правдивість, безмежна доброта, обдарованість».

У голодні тридцяті бабуся його опухлого ледве виходила. У сім’ї був «Кобзар» Т. Шевченка, над яким «бабуся й тітки проливали сльози», коли малий Сашко читав його вечорами. А невдовзі в життя хлопця прийшли й інші митці слова: Панас Мирний, Іван Франко, Леся Українка, Степан Васильченко...

Писати Олесь починає ще в дитинстві. Насамперед, очевидно, через природне мистецьке обдарування, а також під впливом своїх попередників. Велику роль відігравав улюблений учитель мови та літератури, який зумів прищепити палку любов до рідного слова, красного письменства. До речі, саме він і назвав Гончара Олесем, якого до того звали Сашком.

1933 року 14-літній підліток влаштувався кореспондентом районної газети, яка згодом направила його до харківського технікуму журналістики, а 1938 року Гончар — уже студент філологічного факультету Харківського університету. Першокурсник пише оповідання «Черешні цвітуть», яке друкують у журналі «Радянська література», а 1941 року за оповідання «Орля» він отримує свою першу премію.

Олесь Гончар пройшов через усю війну. Демобілізувавшись, поновився на четвертий курс літературного факультету Дніпропетровського університету. 1946 року журнал «Вітчизна» надрукував першу книгу майбутнього роману «Прапороносці» — «Альпи».

У 1959-1971 рр. Гончар керував Спілкою письменників України. За роман «Людина і зброя» 1960 року був нагороджений Державною премією імені Т. Шевченка.

Відомий роман «Собор» був заборонений, але завідуюча однієї з книгарень за позичені гроші викупила всі примірники твору, що надійшов у її магазин, і з великим ризиком розповсюджувала книгу серед справжніх патріотів.

Після «Собору» ще були «Циклон» (1970), «Бригантина» (1973), «Берег любові» (1976) та ін.

Коли в жовтні 1991 р. українське студентство голодувало під Верховною Радою, у числі голодуючих була онука Гончара — Леся. Останні роки життя Олесь Гончар прожив у незалежній Україні. Письменника не стало 1995 року. Ховав його весь Київ і вся Україна.

 Розповідь учителя.

Повість «Бригантина» писалася протягом 1970-1972 років, а надрукована була в 1973 році в журналі «Вітчизна».

Для багатьох читачів поява в Олеся Гончара книжки, присвяченої підліткові, була несподіванкою. Та для самого письменника цей творчий крок не був випадковим. Його давно цікавили незвичайність і своєрідність внутрішнього світу дитини: оповідання «Ілонка», «Дорога за хмари», «Фронтовичка», опис дитинства Данька з роману «Таврія», образи дітей у повісті «Щоб світився вогник», у романах «Тронка» і «Циклон». Але «Бригантина» справді стала першим великим твором Олеся Гончара, де головною дійовою особою є підліток, який був травмований тим, що зростав без батька.

На початку 70-х років Олесь Гончар відвідав Павлиську школу на Кіровоградщині, де працював В. Сухомлинський, і був вражений подвижницькою діяльністю цієї видатної людини. Думав відтворити в «Бригантині», зокрема в образі директора школи Валерія Івановича, окремі моменти особистого життя Сухомлинського, але з певних причин відмовився.

У своїй книзі «Народження громадянина» В. Сухомлинський називає підлітковий вік «новою особливою сходинкою на шляху до моральної зрілості». Це перехідний вік. «Підліток бачить те, чого не бачить дитина, і він же бачить те, чого вже не бачить дорослий, бо багато речей стають для нього надто звичними». У маленького громадянина формується відчуття й розуміння добра та зла. Це процес болісний, нерідко позначений душевним сум’яттям, максималізмом у словах і вчинках підлітків. Світ ділиться надвоє: «Все, що оточує, всіх, з ким зустрічаються в житті підлітки, вони різко поділяють на добро і зло».

Саме ґрунтовне знайомство Олеся Гончара з педагогічною спадщиною В. Сухомлинського спонукало до появи повісті «Бригантина».

 Переказ учнями сюжету повісті «Бригантина».

  Евристична бесіда за запитаннями, що склала група «літературознавців».

— З ким зв’язані всі події повісті «Бригантина»? (З Порфиром Кульбакою.)

— Якого віку головний герой? (13 років.)

— Яке ім’я його матері й ким вона працює? (Оксана, передовик виробництва, працює на науково-дослідницькій станції в придніпровському селі Комишанці, вирощує виноград на голих пісках.)

— Яка проблема виникла в Оксани? (Не може справитись із сином, бо виховує його одна, він напівсирота.)

— Що змушує матір віддати свого сина в школу для юних правопорушників? (Непослух, бродяжництво, недисциплінованість.)

ü  Коментар учителя.

Характер хлопця буквально зітканий із протиріч. Є в його вдачі багато такого, що не може не викликати симпатій. Порфир — працелюб, він ненавидить браконьєрів, він по-своєму чесний і щирий. Але біда в тому, що цей невгамовний «Оксанич» — непокірний, здатний на дрібні хуліганські витівки, які здаються йому дотепними й возвеличують в очах ровесників. Живуть у хлопчикові полярні якості: романтична захопленість красою (з яким поетичним захватом говорить Порфир про лиман, птаство...) — і грубі вихватки, мимовільна жорстокість (мчить коридором, намагаючись настрахати вчительку).

Хлопець прагне бути мужнім і чесним, як дядько Іван, рибінспектор, гроза браконьєрів, і протестує проти спецшколи, на яку він заслужив.

Порфир бажає самоутвердитися, але разом із тим не вміє розібратися в складних життєвих колізіях (скажімо, біль маминої душі хлопець відчув і зрозумів нескоро).

Він потребує ласки, співчуття, але не терпить жалощів, не довіряє дорослим (епізод із першого розділу твору: слухаючи вчителів і відповідаючи на їхні розпитування, Кульбака уже наче й ладен відкритися, але, уловивши в зітханні вчительки «щось схоже на жалощі», блискавично наїжачується, замикається у своїй «озлобленій настороженості»). «Лагідність і підступність уживаються в ньому поряд»,— приходить до висновку Марися Павлівна, молода вчителька спецшколи.

Суперечливість Порфирової вдачі проглядається навіть у зовнішності: у виразі його обличчя є «щось світле», мов «сонячний зайчик», а в «бистрих смішковитих оченятах» — «щось хижакувате».

Порфир — фантазер, витівник, артист з «уявою, дужчою за саму реальність». Але й реальність раз у раз нагадує хлопцеві про себе. Дорослі вбивають лелек, «гербіцидами передушили» жайворонят у степу; браконьєри жорстоко побили веслами рибінспектора дядька Івана. Тому він оздоблюється й вирішує: «Навіть з гадюками куди легше, аніж з людьми!»

  Колективна робота.

Складання характеристики образу головного героя — Порфира Кульбаки, підбір обґрунтування (цитат), формулювання висновків.

 Дискусійні питання.

— Що значило поняття свободи для Порфира Кульбаки? (У нього був «надміру загострений інстинкт свободи»; «гуляй — скільки хочеш, іди — куди заманеться...»; «усе належить тобі»; «існує для тебе, ти тут повновладний господар».)

— Чому хлопець вдався до правопорушень, адже мати в нього — добра, порядна, працьовита, любила сина? (Надмірна жалісливість, відсутність належного контролю через велику завантаженість матері на роботі, невміння знаходити спільну мову із сином, зрозуміти його інтереси та почуття.)

— Чи важлива проблема поведінки підлітків у наш час? Чому за однакових умов зростання поведінка дітей різна? Навіть у «неблагополучних» родинах часто виростають хороші діти, які знаходять свій шлях у житті, добиваються успіхів.

— Хто підтримував Кульбаку, вірив у нього? (Марися Павлівна: «Міряти людину маємо не по її падіннях, а по її висотах».)

— Висловіться з приводу інших актуальних проблем, які розглядаються в повісті «Бригантина». (Проблема браконьєрства; методи виховання в спецшколі та ін.)

  Екранізація твору.

Перегляд уривків із відомого художнього фільму «Полоса нескошенных диких трав» за мотивами повісті «Бригантина», у якому кінематографісти намагаються по-гончарівськи мудро осмислити психологію дитячої особистості; порівняння з літературним твором.

III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Зробити запис до читацького щоденника; підготувати доповідь про Лесю Українку.

IV. ПІДСУМОК УРОКУ

 Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Батькам «проблемних» дітей я б порадив (порадила)...