Урок позакласного читання за повістю П. Загребельного «Дума про невмирущого»

Урок позакласного читання за повістю П. Загребельного «Дума про невмирущого»

Мета: познайомити  учнів із біографічними відомостями

П. Загребельного, його повістю «Дума про невмирущого», виховувати патріотичні почуття, прищеплювати учням любов до ближнього, виховувати повагу до воїнів, загиблих на війні.

Хід уроку

Емоційне налаштування на урок.

Демонструється 1-й слайд презентації.

Після перегляду слайду учень читає вірш:

Солдат вмирав.

- О де ти. смерть? Прийди...

А смерть над ним:

- Я тут стою, солдате.

Забрать тебе?

- Ні. тільки підведи.

Допоможи на ноги ще раз стати...-

Смерть підвела.

- Куди ж- ти йдеш? Ти мій!

У тебе шлях один тепер - до ями...

А він з гранатами пішов у бій.

Пішов... І впав під чорний танк з хрестами.

Здригнувся степ.

Фашистський танк димів...

І тут і там гули бої  уперті

- Не мій солдат; - сказала смерть, - не мій.

Такі ніколи не належать смерті!

                                Павло Ключина.

Учитель оголошує тему і мету уроку.

Слово вчителя  (Слайд 2)

...Селянський син неповних сімнадцятії літ, учорашній випускник

середньої школи Павло Загребельний з путівкою райвійськкомату в артилерійське училище йде вранішніми вулицями Києва. Він виходить на майдан Богдана Хмельницького, і нараз йому просто в очі сліпучо вдаряє білокам'яне диво Софії Київської. (Слайд 3)

Там, попереду, на нього, на таких, як він, на всіх, хто надів шинелі; підступно чекають давно відлиті кулі, снаряди, бомби, а тут сільського хлопця вчаровує ніколи не бачене диво, яке він понесе у своїй душі через усі пекельні кола війни. Може, тієї миті він і став письменником. Його ніхто не мобілізував на фронт. Він пішов сам, добровільно, бо не міг не бути там, де особливо потрібен, де мав змогу всього себе віддати для перемоги. Його вбивали, він умирав, не сподіваючись, що

Виживе, що про все те розкаже в «Думі про невмирущого». (Слайд

- Хто з героїв повісті схожий на автора?

- Як Андрій Коваленко потратив на фронт?

( Андрій дізнався про початок війни, коли косив траву на лузі.

Наступного деня він сів на велосипед і поїхав до військкомату в

район. Там, за допомогою земляка Кирила Бородавки, він здав

документи, пройшов медкомісію. Його вирішили послати в Київ, у артилерійське училище. Оскільки Київське училище було на фронті, Андрія направили в Харків, але Харківське училище перебазувалось до Сум, звідти курсанти виїхали на фронт. Так Андрій опинився на фронті).

Зачитується уривок ( ст. 27-31. П. Загребельний «Дума про невмирущого». – К., - «Молодь», - 1985). Від слів: «Два дні ковтав Гудеріан українську пилюку…» до слів : «А тепер він лежав на госпітальній койці, сліпий, безпорадний, як цуценя»

З учнями проводиться бесіда.

- Які риси характеру Андрія Коваленка проявились під час бою?

- Про що думав поранений хлопець? Як це його характеризує?

- Як командування відзначило подвиг Андрія?

( Його було нагороджено орденом  Червоного прапора)

- Розкажіть, за яких обставин Андрій Коваленко потрапив у

полон?

(Видужавши після поранення, закінчивши артилерійське училище, Андрій прибув на фронт. Він саме збирався їхати у відпустку, коли німці розпочали атаку, перейшли у наступ.Андрій побіг на вогневу позицію, ледве встій вскочити в порожній бліндаж, сподівання, що на поличці бліндажа він

знайде протитанкові гранати, виявилися марними. Заступник,

виводячи людей, видно, потурбувався, щоб у кожного про всяк

випадок була граната. Така запопадливість зараз оберталась проти Андрія, Але йому пощастило знайти одну забуту гранату під котелком . Він виліз із бліндажа і пожбурив гранату прямо під танк, який ішов на нього. Але саме тієї ж миті вдарив кулемет з іншого танка. Поранений юнак улав у бліндаж. Коди Андрій опритомнів, бій уже скінчився. Він провів у бліндажі кілька діб, потім знайшов спосіб вилізти з нього. Коли виліз, потрапив у полон).

- Коли Андрій Коваленко зробив першу спробу втекти з полону? Чи вдалою вона була?

(Першу спробх втекти з ненависного полону Андрій зробив вешелоні, у якому полонених везли до Німеччини. У вагоні полонені під підпиляли дошки і на ходу вистрибували з потяга. Андрій вистрибнути не встиг: вартові помітили втікачів і зупинили потяг. Полонених було зігнано в один вагон, де вони не лише лежати, а й сидіти не могли. Коваленку пощастило: він опинився біля вікна, тому й залишився живий).

Зачитується уривок (ст. 76-77)Від слів: «Якось у барак…» до слів: «Андрій переміг»

- Звідки ж Андрій Коваленко все те знав?

( Він був відмінником, дуже багато читав, хотів бути вченим)

- Чому хлопець прийняв виклик офіцера?

- Куди Андрій дів винагороду - 20 пачок цигарок?

- Як це його характеризує?

- Чому саме після цього випадку його запросив до себе Микола?

- Які наслідки для Андрія мала бесіда зі сліпим полковником

Мартиненком?

(Якщо до цього випадку Андрій віддався на волю випадку і мовчки плив за течією, змирившись зі своїм становищем, то після розмови з полковником Мартиненком у нього прокинулася воля до життя, боротьби. Він зрозумів, що боротися можна і тут).

-  Розкажіть про подальше Андрієве життя в полоні? Які риси

вдачі хлопця проявилися тут?

(Спочатку була праця в каменоломнях. Завдяки Андрію команда офіцерів влаштовувала саботаж. Намагаючись врятувати від смерті свого однополчанина Семена Баренбойма, Андрій був жорстокого побитий і покараний. Його забрали з команди й перевели в інше місце. Там Андрій потоваришував з офіцерами-полоненими і вони почали готувати втечу. Їм удалося зв’язати вартових, перевдягтися в німецьку форму, захопити на дорозі машину і їхати подалі від того місця, де вони перебували. Але машину було затримано, Андрія поранили під час сутички з фашистами, і він опинився серед ,,бомба - генералів”. Так називали полонених - смертників, які розряджали бомби, що з якихось причин не вибухнули. Так Андрій познайомився з німцем - комуністом Ервіном Гронеманном, французом Полем Сампіком і художником-сербом Бранко. Війна закінчувалась. Союзники часто бомбили містечко, у якому опинився Коваленко. Коли групу „бомба -генералів” пригнали розряджати бомбу, що потрапила у житловий будинок, вони вирішили скористатись нагодою й втекти, переодягшись у цивільне. Але на вулиці їх перестрів якийсь поліцай, зав’язалась сутичка, підбігли конвоїри, почалася стрілянина, під час якої Андрій дістав тяжке поранення. І ось він опинився в табірному лазареті. Куди б не закидала доля А. Коваленка, він всюди продовжував боротися, згуртовуючи навколо себе інших в’язнів, вселяючи в них віру в себе й перемогу).

- З ким познайомився Андрій в табірному лазареті?

(з поляком Єжи Фурчаком, який був по-звірячому побитий і кинутий до лазарету, де його могли вбити за спробу втекти).

- Яким був останній вчинок Андрія? Чи можна це назвати

подвигом?

- Чому твір названо „Дума про невмирущого”?

Далі проводиться бесіда за ілюстраціями М. Савицького

- Які епізоди твору можуть бути проілюстровані цими

репродукціями?

- Що хотів сказати художник своїми творами?

- Що спільного в картинах М Савицького та „Думі про

невмирущого “ П. Загребельного?

Учитель підводить підсумки уроку

Сьогодні на уроці ми з вами перегорнули сторінки повісті П. Загребельного про тих, хто виборов для нас свободу, незалежність, хто своїм життям довів: людина повинна залишатися людиною за будь - яких обставин; що ніяка сила в світі не може знищити добро, людяність, справедливість.

Учні записують в зошити афоризми:

• «Хоробрість полягає не в тому, щоб робити щось при свідках. — справжня хоробрість свідків не потребує».
• «Життя людини — найбільша цінність на світі. Лише та держава буде непереможною, яка оголосить війну за кожну людську особу».
• «Нещастя легше переносити спільно».
• «Коли не завжди можливе щастя, то завжди можливий героїзм».
• «Немає більшого щастя для людини, ніж щастя бути бійцем за правду».

Д/З: написати твір-роздум, узявши за основу один із афоризмів.