Урок-проект "Україно моя вишивана..."

Історія вишивки сягає своїм корінням глибини століть й безпосередньо пов’язана з появою шитва. З давніх-давен люди оформляли ручною вишивкою різні предмети побуту. Високого художнього рівня вишивка досягла ще в І тис. до н.е. у народів Індії, Китаю, Сирії, Вавилону, Греції, Риму, а відтак, у епоху Відродження, й у народів Інших країн Європи та Азії. Кожен регіон, а іноді й район, має своє оригінальне, характерне тільки для нього, мистецтво вишивання, свою «родзинку»; кожна національність вплітає у народну вишивку свою «стрічку». Разом вони тісно переплітаються, взаємозбагачуючи одне одного.

Художнє багатство української народної вишивки обумовлене яскраво виділеними провідними центрами вишивального мистецтва, які є в усіх етнографічних зонах України: Середнього Подніпров'я, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Карпат з Прикарпаттям і Закарпаттям і Півдня України. У кожному із них свої традиції, своя система і творчі методи.

Характерна риса етнографічного району Західної України – це велика кількість окремих складових частин району із своїм колоритом та специфічними особливостями. У минулому майже кожне село відрізнялося від іншого своєрідністю вишивки, багатством орнаментальних композицій та неповторністю кольорів

Народний стрій населення поліського етнографічного регіону відзначався своєрідним колоритом. У ньому переважав білий колір, що становить давню загальнослов'янську традицію. Проте крім білого кольору гама барв включала, як і на решті території України, червоний та чорний і цілий ряд природних сріблястих тонів льону і вовни.

Для поліського одягу типовим був приталений силует плечового одягу (безрукавок-шнуровиць, керсеток, свиток) та розширена донизу лінія поясного одягу (літники, спідниці з фабричного полотна. Для орнаменту вишивок і узорнотканих матеріалів домінуючими були геометричні мотиви, скомпоновані у горизонтальні смуги та поєднання червоного й невеликої кількості чорного або синього кольорів. Ткані узори виступали у вертикальних або горизонтальних смугах і в клітинку.

Своєрідною вишивкою здавна славилася Волинь.  Візерунки геометричні, чіткі і прості по композиції. Чіткість ритму посилюється однобарвністю вишивок, виконаних червоною ниткою на біло-сірому полотні. Вишивки північної Волині вражають своєю вишуканою простотою. У південних районах області переважають рослинні мотиви.

Чоловічий одяг у районах на Волині включав білу полотняну довгу сорочку, яку носили навипуск, чорні або сині штани, чоботи. На сорочку вбирали чорну безрукавку. Жіночий одяг на Волині включав сорочку з домотканого полотна з вилогим коміром; коротку, до стану, безрукавку з глибоким овальним викотом на грудях, спідницю-літник, ткану у поздовжні червоні, зелені, білі, сині вузенькі стрічки.

В орнаментації буковинських сорочок переважають рослинні мотиви, підвищується декоративність загального строю вишивки. Ця вишивка потребує великої майстерності і вміння. Яскраві, соковиті кольори бісерної вишивки переливаються усіма барвами веселки і справляють надзвичайно святкове враження.В орнаментиці переважають натуралістичні квіткові мотиви.

Різновидний за матеріалом, кроєм і прикрасами одяг Буковини . Його виготовляли із доморобного лляного, конопляного полотна, вовняної тканини, овечої шкури. Окремі елементи традиційного одягу шкіряні — чоловічі паси-череси, постоли, чоботи. Суттєва відміна буковинського одягу — вишивка дрібними кораликами, бісером, лелітками; білим і жовтим шовком, золотою і срібною нитками тощо. 

Вишивка Закарпаття, де крім корінного населення проживають угорці, словаки, румуни, німці та представники інших національностей, відображає взаємовпливи їхніх культур. Типовим для Закарпаття є рослинний орнамент. Переважають зображення таких квітів, як айстра, гвоздика, фуксія, розмарин, жоржина, тюльпан, троянда. Зустрічаються зображення жолудів, листків суниці, винограду тощо. Також побутують тут і геометричні орнаменти, які є здебільшого монохромними або складаються з двох кольорів.

Чоловічий стрій мав тунікоподібну коротку білу сорочку з широкими рукавами і розрізом на грудях, оздобленим білою вишивкою. Штани-гачі з білого полотна мали дуже широкі штанини, які внизу закінчувалися тороками. Стан підперізували високим шкіряним поясом. Для жіночого вбрання районів Закарпаття характерні короткі сорочки з розрізом збоку або на спині. Основним декором в них виступає морщення і брижі, оздоблені різнокольоровими нитками.

Вишита сорочка здавна була традиційним одягом українців, і в наш час вишиванка не втратила своєї популярності, навіть навпаки, спостерігається певна хвиля посиленого інтересу до неї і українського національного одягу загалом.

Вишиванка щодня набирає популярності, стає не лише традиційним історичним одягом українця, а й сучасним і модним. Можливо, вже незабаром на українця, який в своєму гардеробі не матиме жодної вишиванки дивитимуться з подивом, незалежно від регіону, в якому він проживає.

Народна українська вишивка відіграє велику роль в житті людини. З вишивкою пов’язане все життя людини, в ній вона пізнає світ чистої фантазії, мистецтво високої естетичної наснаги, простору і водночас мудрого декоративного відчуття і мислення.

Завдання уроку Ознайомити з основними символами вишивки; пояснити значення кольорів у вишивках українського народу; розробити власні схеми вишивки з використанням символів та кольорів притаманним українській культурі; за допомогою комп’ютерних програм Microsoft Word, Microsoft Excel, графічного редактора Adobe Photoshop зображення перенести на ком’ютери та створити електронний варіант схеми.

Калина Калина символізувала український рід і народження життя на землі. Тому калину вишивали на весільних рушниках. Оскільки плоди калини червоні, вони символізують безсмертний рід.

Для хлопчика на рушниках долі і сорочці мати вишивала дубові листочки, щоб син був сильним і мужнім. Дуб

Вишита гілочка винограду символізує радість і красу створення сім’ї. Виноград

Рушником, прикрашеним ліліями, батьки нареченої благословляли молодих. Лілія

З давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, - що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. Мак

Троянда символізує одвічну молодість жінки, її ніжність, красу, елегантність і водночас неприступність. Троянда

Птахи – символ людської душі. Півні, голуби, павичі на рушниках символізують шлюбну пару. Птахи

Берегиня — мати всього живого, первісне божество - захисник людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охороницею дому. Зазвичай її вишивали нитками червоного кольору, який був символом очищуючого вогню та сонця і мав охоронні, лікувальні властивості. Берегиня

Символізує досконалість, гармонію, порядок. Квадрат

Ромб. Ромб означає достаток і добробут, знак плодовитості та родючості. Ромбоподібні узори вишивали на весільних рушниках та на весільному одязі молодої. Адже цей символ слугував сильним оберегом. 

Трикутник. Трикутник означає - матір, батько і дитина. Різновидом трикутника є тризуб, він символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь.

Тризуб може символiзувати минуле, теперiшнє й майбутнє. Тризуб

СпіральЄ давнім символом сили Сонця та Місяця, природньої енергії.

 Це Янголи, котрі сидять на небі із запаленими свічками у руках. Кожна людина має свого. Янгола-охоронця. Крапки

Коло — символ єдності, цілісності, бескінечності. Коло 

Червоний колір – це колір любові та енергії. Чорний колір – це колір закритості, поглинання. Синій колір – це колір води або ж жіночого начала. Блакитний, рожевий – ці кольори є благодатними символами спокійного життя. Фіолетовий колір – це колір благодаті. Білий колір – це колір кохання й невинності, цей колір сприяє відновленню енергетичного запасу людини. Жовтий колір – це колір радості. Символізує багатство, достаток, благополуччя. Є символом безграничного щастя. Зелений колір  означає весну, молодість, красу і безтурботність. Коричневий колір символізує надійність, характеризує порядок у вчинках та врівноваженність.