Урок-реквієм "Герої не вмирають, просто йдуть..."

Урок-реквієм «Герої не вмирають… Просто йдуть»

Вед.1.Україна — це наша земля, рідний край, країна з мальовничою природою, чарівною піс­нею і мудрими, сміливими людьми. Багата історія нашої держави на славетні імена та геро­їчні події.

Вед.2.Україна! Країна  краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи, країна смутку і печалі…

Вед.1.На шляху до незалежності україн­ський народ часто втрачав своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку за майбутнє нашої держави є Герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом у 2014 році, заплативши за перемогу надвисоку ціну — власне життя. То чи може бути забутою кров ге­роїв, пролита на вулицях Києва?

Вед.2. Трагіч­ні події, які відбулися на Майдані у Києві взимку 2014 року, сколихнули людей усієї земної кулі. Українці об'єдналися, щоб боротися за краще життя своїх дітей, друзів, батьків. 80 днів і но­чей... Тривожних, заплаканих і вимолених... Три мі­сяці, залишивши свої родини, тисячі людей стояли на вулицях, день і ніч, у морози заради одного — щоб домогтися свого, щоб їхній біль хтось почув. В один день тисячі простих українців стали солдатами сво­го народу. Звичайні мирні люди. Інтелігентні, жар­тівливі, люблячі. Студенти, учні, інженери, водії, вчителі, колишні військові, безробітні.

Вед.1. Тепер Небесна Сотня крізь дим Майдану з вічності оберігає спраглі до свободи та правди наші душі... Жовто - блакитний прапор прострілений вже вкотре... Та ні краплі страху в їхніх очах, бо в серці їхнім навіки лишились віра, відданість, патріотизм і героїчна мужність... Герої не вмирають! Вони — з нами!!! Лише тихо про свої життєві плани та мрії гомонять...

Вед.2. Хтось згадує кохану, друга, а хтось — батька, маму, хтось — доньку і сина... Небесна Сотня з вірою в життя йшла вперед свободу українцям здобувати й віддала свою душу та тіло за нас усіх...

Вед.1. Герої не вмирають! Вони тут, з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Бо змучились від катувань, побоїв і голосу смерті, що на вістрі снайперської кулі... Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб святу Небесну Сотню нізащо, ніколи не забути.

 

 

 

 

 

Герої, ви чиїсь сини та друзі;

Чиїсь кохані і чиїсь брати.

Ви віддали життя за рідну Батьківщину!

Ви полягли, хоч треба було йти!...

Вас не забути і не стерти пам’ять,

Ваша душа горітиме в віках,

Ви не боялись ні зусиль, ні смерті,

Боролись серцем з миром на вустах.

Вже не поверне Україна-мати

Тих патріотів, що в землі лежать…

Але вона ніколи не забуде

Про той незламний дух, що змусив їх стоять!

А скільки ще? Ще скільки вас загине, люди?

Життя не варте тих німих катів!

Вже не повернеться назад і більше вже не буде

Ні обіцянок, ні брехливих слів!

Вед.2. Ні в кого немає сумнівів, що Небесна Сотня - справжні герої. Ті, хто віддали життя за кожного з нас. Із цими смертями «Слава Україні! Героям слава!» перестало бути просто вітанням. Тепер це віддання шани найкращим, котрі в найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх у цій країні, а також свідчення справжнього подвигу.

Вед.1. Тримає курс у небеса славетна сотня,

Землі своєї упокоєні сини.

Горять серця, палають вільні душі,

Зійшла зоря, гряде нове життя,

Герої не вмирають, кличуть нас на барикади,

І хай прийме тіла їх мерзла ще земля.

Витає дух нескореної волі,

Гримлять щити, молитви і пісні,

Рядами рівними між нас ідуть герої,

Усі, хто голову поклав в ці темні дні.

З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Серця ж Героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вед.2.Я очі закриваю й бачу постріл,

Той постріл, що забрав чиїсь життя.

Життя із тої Небесної Сотні,

Яка ніколи не піде у майбуття!

Їх завжди будуть пам’ятати,

Про них ніколи ти не забувай!

Вони в серцях у нас завжди,

Про це завжди ти пам’ятай!

І лиш тоді звершиться Боже правосуддя,

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

 Він гаряче палав за Україну.

 Віднині тихим співом заспокой

 Ти, земле рідная, свою дитину.

 Небесній Сотні шана й молитви,

 За чисті душі, що злетіли в небо.

 Їм шлях високий Боже, освяти.

 І в мирі, Господи, прийми до себе.

 

Вед.1.Вони співали «Ще не вмерла…» і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Вед.2. Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

Вед.1. Ми закликаємо сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Вед.2. Героям Майдану,  усім героям які померли за світле майбутнє України, мирним жителям, які полягли в неоголошеній війні на Сході України присвячується хвилина мовчання.

Хвилина мовчання

 

 

Вед.1. Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що зробили для нас. Сьогодні вони дивляться на нас з небес і думають – не дайте злу перемогти, адже Україна і нині в сльозах, на її захист у війні з російським агресором стають тисячі й тисячі патріотів своєї держави, борються за її єдність та цілісність. Тому ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не

боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину.

 

Вед.2. Всіх щільно взяли у кільце,

здається ось наш дух зламають,

та хтось із права затягнув

Вкраїни Гімн… усі співають.

Тримати крепко треба щит,

бо там позаду наші діти,

батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити.

Сценка. Героям Небесної сотні. (Виходять учень і учениця)

               Син: Мамо, чи це вже весна, що квітами

встелена площа?

Мамо, чом пташка сумна?

А ще вчора співала в віконце.

             Мати: Синку, це ще не весна.

А квітами землю встелили,

Бо в рай відлітає душа, а тіло—

В холодну могилу.

               Син: Мамо, а може, це сон, і, може,

Зі сну я прокинусь?

Як сонечко за горизонт,

У твої обійми полину?

             Мати: Так, моя пташко, ти спиш,

Та більше уже не проснешся.

Спогадом в небо злетиш,

Янголом в сон мій вернешся.

               Син: Мамочко, мамо, не плач,

Витри сльозу, посміхнися,

За серце в скорботі—пробач,

Пробач, що не міг я скориться.

             Мати: Як же я можу, мій сину,

Гнів в своїм серці носити?

Ти ж моя мила дитина,

Як же без тебе нам жити?

Син: Матусю, поглянь в синє небо—

Це ж очі мої, як у тебе.

Вдивися у жовте колосся—

Це моє, як у батька волосся.

Не плачте за мною у хаті.

Я землю відстояв свою.

Вед.1.Кожен із Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

Вед.2.Десятки молодих хлопців, як колись герої Крут, не вагаючись свідомо вирішили йти до кінця, аби лиш бути вільними, самим мати змогу розпоряджатися своїм майбутнім, аби лиш захистити Україну…

Вед.1.  Залишились батьки без дітей, і діти без батьків ростуть. Важко уявити біль і страх кожного з них.

Вед.2. Зараз ми хочемо показати вам відеосюжет, який переглядаєш і дуже хочеться вірити, що це фрагмент якогось фільму. Але ж ні, це реальність, страшна правда.

Відео «Небесні діти»

Вірш «Колись приїду до Києва..»
Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…
Торкнуся,припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
Він все ще гарячий!Це так неймовірно!
Давай,приклади свою руку…
- То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
- Ні,сину, не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…
Людей,що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх,брудні гроші та грати…
І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-
Війни в Україні не було!
Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
-А що там? Чому стільки квітів там,тату?
- Це стела героїв Майдану…
- Цікаво?... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків…Це тепер, ніби символ.
Це знаки для всіх зрозумілі…
Мій син промовчить і спитає останнє:
(Мов вітром холодним подуло!)
- Я все розумію…Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?

 

 

 

Вірш: І знову бій…Жорстокий, довгий бій…

Тремтить сльозою сиво-чорний ранок…

Матусі серце тоне у журбі,

Бо кровоточить болем його рана.

Вже третій день, як телефон замовк…

Вона не спить, не їсть, живе чеканням…

І мозок пухне від важких думок…

А мати згадує своє із ним прощання:

Веселий, ніби сонечко, синок…

• Ти не сумуй, живим я повернуся,

На твій завжди чекатиму дзвінок,

Казав, і цілував матусю.

• Коли ж ти виріс? - думала вона,-

І рухи, й погляд зовсім чоловічі…

Що робить із людиною війна?-

Все заглядала синові  у вічі…

І він пішов…Упевнений, міцний…

Ішов на зустріч небезпеці й долі,

У саме пекло чорної війни,

Принести мир щоб людям у долонях.

А біля серця - мамин оберіг

(Той мусив сина всюди рятувати),

Удома ждали батьківський поріг

І замучена безсонням сива мати…

Вона чекає… третій день чека…

Перечитала всі-усі молитви…

А з серця сина … тихо кров стіка…

На цьому не простому полі битви.

Вед.1. Не люди по майдану - боги ходять, ці хлопці тілом й духом визначні, слова були в них щирі й красномовні, вони країни нашої сини.

Вед.2. Спасибі Вам, звитяжні браття, низький уклін до самої землі, ви розпалили не на вулиці багаття, а в серці кожного жагу до боротьби.

Вед.1.  Спасибі Вам, що Ви стояли міцно, стояли, бо не знали вороття…Спасибі раненим й загиблим, бо не ховали ви від куль життя…

Вед.2. Спасибі всім, хто був там, на Майдані, й хто руки свої й досі не опустив, спасибі тим, хто був думками з Вами, хто плакав гірко, вірив і молив…

Вед.1.  Ми є, були, ми будем вічно жити і прославляти український рід, з якого всі ми, звідки є ми - діти, Вкраїни-неньки найдорожчий цвіт.

Вед.2. Ми є, були, і будем вічно жити, і з нами Україна розквітне в мирі й злагоді велично, немов весняний, сонячний розмай.

Вед.1.  Гуртуймося, кріпімося, єднаймося задля жаданої перемоги, задля свободи, миру і самостійності.

Слава Україні!