Урок-реквієм "Вічна пам’ять" (До Дня пам’яті жертв Голодомору)

Тема. Урок-реквієм «Вічна пам’ять» (До Дня пам’яті жертв голодомору)

Мета: ознайомити учнів із страшними сторінками історії України; через 

           відеоматеріал показати причини і результати голодомору 30-х років           

           ХХ ст.; виховувати співчуття, людяність, громадянські якості.

Обладнання: на столі: рушник, хліб, колоски, запалені свічки, квітки-  незабудьки, стрічки, Національна книга пам’яті жертв Голодомору, ілюстрації про символи Голодомору.

Технічні засоби: відеофільм «Голодний дух», презентація, пісня «Свіча» у виконанні Оксани Білозір

Епіграф: Горить свіча і огортається журбою.

                Осінній день промерзлою ходою

                У серце стука. Пам'ять про померлих.

                Замучених голодним тридцять третім. (Слайд 1)

Перебіг заняття

 

Учитель: 28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про голодомор 1932-1933 років в Україні», в першій статті якого було визначено, що цей голодомор є геноцидом українського народу. І тепер щороку в останню суботу листопада українці пригадують ті страшні роки, які пережив увесь народ і о 16.00 ставлять на вікнах будинків запалені свічки пам’яті. (Слайд 2)

Що ж це за сторінка історії нашого народу, в чому її трагічність – мета заходу.

 1-а учениця

Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не поодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці!

2-й учень

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

3-я учениця

Згадайте нас – бо ж ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

 

Учитель: Хвилиною мовчання пом’янемо усіх тих, хто поліг від страшного голоду 1932-1933 років. (Слайд 3)

(Хвилина мовчання)

 

1-й читець у чорному. За всіх часів і в усіх народів хліб вважався святим. Завдяки йому люди жили, народжуватися діти – поети, мислителі, винахідники, пекарі, слюсарі, кухарі, зварники. Співалися пісні і думи, продовжувався родовід. А як хліба не було - неодмінно лихо і забирало життя. Отож хліб був дорожчим за золото.

 

2-й читець у чорному. У нас хліба, ще ніколи, поки стоїть світ, не бракувало, бо українські чорноземи – найродючіші, бо українці – найкращі хлібороби, які добре знали ціну кожному колоску і в кожній зернині.

Чи можливо? Чи таке можливо?

Чи колись повірить чоловік,

Що багаті українські ниви

Народили 33-й рік. (Слайд 4)

 

Учитель. Голодомор 1932-1933 рр. став для українців найбільшою трагедією і найтяжчим злочином проти цілого народу. Упродовж десятиріч підручники історії, засоби масової інформації не друкували жодного рядка про голодний 1933 рік — один з найстрашніших злочинів сталінщини проти власного народу. Злочину, перед яким здригається світ, і який намагались приховати в країні, що його породила. Про страшне лихо не дозволялося відкрито говорити, навіть згадувати в офіційних документах. Проте в пам’яті очевидців тих жахливих років, свідків, яких щодня стає менше й менше, пам’ять про голод про померлих рідних і близьких довіку закарбувалася. У період демократизації і гласності «біла пляма» нашої історичної науки виведена із забуття.

Дуже важко усвідомити, що на найродючиших землях однієї із найпотужніших у світі землеробських цивілізацій в цілком нормальний за урожайністю рік загинуло від голоду, за різними відомостями від 3,5 до 10 млн. людей, майже третина яких – діти. (Слайди 5-7)

Читець у білому

Ні крихти в роті уже стільки діб,

Немов у гарячці, я марила їжею.

І раптом десь голосно: «Свіжий хліб!

Кому, громадяни, хліба свіжого?»

• Що кажете? Хліб?

Біля нашого дому!

А голос, мов дражнить,

Лунає на ґанку...

• Мені! Я благаю! Нехай і не свіжого!

Ні-ні, я не їсти, я... нюхати буду:

Понюхаю тільки — і знаю... я виживу.

 

Учитель: Минулого року вийшов короткометражний мультфільм на згадку про Голодомор. Цей чотирихвилинний мультфільм “Голодний дух” було  присвячено 85-й річниці Голодомору в Україні.

“Головною ідеєю анімаційної стрічки було донести до глядача думку, що ми маємо пам’ятати ту страшну сторінку нашої історії, пам’ятати людей, які трагічно загинули, і не допустити такого знову”, – сказала художниця-постановниця стрічки Аліна Харченко.

(Перегляд мультфільму «Голодний дух»)

Учитель: Сьогодні ми маємо все: хліб і до хліба. І за це ми повинні дякувати Богові і трудівникам, чиїми руками вирощується хліб. А у той далекий 1932 рік  майже кожен українець  готовий був віддати найцінніше, аби скуштувати його хоча б шматочок. (Слайд 8)

Учитель: Політика Голодомору  була спрямована на насильне вилучення всіх продовольчих припасів. Тому давайте озвучимо  головні постанови влади того часу.

(Читають учні)

1-й учень. Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель.

2-й учень. Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях. (Слайд 9)

3-й учень. Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян.

4-й учень. Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.

5-й учень. Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – ”чорних дощок”. Занесення на «чорні дошки” колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на ”чорну дошку” було занесено до третини сіл України. (Слайди 9-10)

 

Учитель. Під кінець 1932  та на початку 1933 року селянство вже не мало ніяких харчів, а спеціальні загони забирали не лише останнє зерно, але і печений хліб, крупу, квасолю, картоплю, горох, насіння для сівби овочів, навіть насіння квітів. Виймали з печей зварену пісну страву: борщ чи кашу - і розхлюпували по долівці. Селяни ховали торбинки із зерном у колиски немовлят, розсипали на печі, прикривали рядном і садили згори дітей, закопували залишки зерна у землю, затоплювали у криницях. Але все це пошукові загони знаходили...

      А ось яким було меню того страшного лихоліття, завдяки якому українці виживали. Меню відтворене на основі спогадів свідків того страшного голоду:

        Хліб, до складу якого входили висівки проса та гречки, замішані на воді.

Випарені в казанах старі кістки тварин, шкіряне взуття та підошви. «Млинці» з кропиви, каша з іншого бур’яну. Кінський гній, бо в ньому інколи були цілі зерна пшениці. Делікатесом були жолуді, слимаки.

      У селах люди поїли всіх котів, собак, ловили диких птахів, пацюків, ховрахів, пробували їсти порожні качани від кукурудзи, переварений гнилий бур'ян, клей з дерев, але це не рятувало. Люди додавали в їжу тирсу, почали пухнути і вмирати з голоду. Почалися випадки людоїдства

      А хліб же був. Посеред сіл, охоплених голодом, стояли церкви з позбиваними хрестами, повні зерна. Хліб гнив у тисячотонних буртах на залізничних станціях, його переганяли на спирт, відправляли за кордон. А люди пухли з голоду. Багато сіл спорожніло, а ще більше вимерло наполовину. (Слайд 11)

 

Учитель. Минулого року до 85-х роковин трагедії штучно створеного більшовицькою владою Голодомору 30-х років в Україні зняли пронизливий відеоролик "Ти приніс мені яблуко?", яким киян закликають у суботу прийти до Меморіалу Голодомору і вшанувати пам'ять дітей, що загинули у 1932-1933 роках. (Слайди 14-15)

 

Учитель. Про ті страшні події в Україні була створена Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Вона складається із загальнонаціонального тому та 18 регіональних томів, які підготовлені в регіонах, що постраждали від Голодомору 1932-1933 років в Україні: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській областях та в м. Києві. 

(Слайд 16)

(Демонстрація Національної книги пам’яті жертв

Голодомору 1932-1933 рр.)

Учитель: Діти, сьогодні ми з вами виготовимо символ пам’яті жертв Голодомору – квітку незабудьку. Тендітна блакитно-жовта квітка кличе нас: Не забудь! Не забудь! жертв страшного Голодомору 1932 – 1933 років в Україні.

     Знак квітки незабудьки, як символа пам'яті жертв Голодомору, розроблений у 1986 році учителями цілоденної школи св.Софії в Миссиссаґа в Канаді. Це були часи, коли влада Радянського Союзу активно заперечувала мільйони жертв, замучених штучно створеним голодом на території України зимою 1932 – 1933рр.

      У 2015р. з ініціативи співробітника Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» Ярослави Музиченко, символ незабудьки – пам'яті поширився по різних куточках України (Слайди 17-18)

(Виготовлення символічних квіточок)

Учитель. Дай, Боже, щоб і надалі отакі символи не ставали реальністю, щоб пам'ять про голод залишалась тільки пам’яттю, застерігаючи нас від помилок, за які розплачується народ.

 

Звучить пісня О. Білозір «Свіча». Учні запалюють свічки.

 

 Учитель. На нашому столі майорить свіча, нехай у ваших душах залишиться її маленький вогник, як спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, хто помер страшною смертю, дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось!

Хай світло від свічки у небо летить,

Хоча б одну душу зігріє в цю мить.

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.

 

       28 листопада (у суботу) о 16.00  засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників. (Слайд 19)

Це – святий вогник, якій зігріє душі загиблих.

Це - світло очищення задля нашого майбутнього.