Урок "Розвиток засобів зв’язку"

План-конспект уроку з фізики у 11 класі

Тема. Розвиток засобів зв’язку

Мета:

•    узагальнення й поглиблення знань і уявлень учнів про єдність і взаємоперетворення електрич­них і магнітних полів;
•    засвоєння умов випромінювання й поши­рення електромагнітних хвиль, встановлення їх властивостей;
•    Ознайомлення учнів з історією розвитку засобів передавання інформації на відстань і перспективами розвитку нових видів зв'язку;

   ·  формування матеріалістичного світогляду;

•    розвиток творчого потенціалу учнів, інтере­су до досліджуваного предмета, нових технологій;
•    виховання поваги до праці вчених, активної життєвої позиції в роботі й у житті, художнього смаку, культури поведінки й мови.

Обладнання: установка для демонстрації влас­тивостей електромагнітних хвиль, схеми, малюн­ки, портрети, плакати, магнітофон, комп'ютер.

Тип уроку: нестандартний.

План уроку

I. Вступ

II. Презентація теми

1. Перші способи передавання інформації на відстані. 
2. Використання електрики для передавання інформації.
3. Електромагнітні хвилі та їх властивості.
4. Радіо (винайдення, принцип роботи).
5. Принцип радіотелефонного зв'язку.
6. Винайдення телефону.
7. Мобільний зв'язок, поява мобільних телефо­нів.
8. Вплив мобільного телефону.
9. Передавання інформації в майбутньому.

III. Висновок

Хід уроку

Учитель. Шановні гості! Ми раді вітати вас на презентації теми «Розвиток засобів зв'язку». Ми пропонуємо вам подорож у часі. Гортаючи сто­рінки календаря, ви дізнаєтесь, як зароджувалася ідея передавання інформації на відстані та яких успіхів досягла в цьому напрямку людська циві­лізація.

Зараз мобільним телефоном нікого не здивуєш, але коли в центрі Манхеттена 3 квітня 1973 р. пролунав дзвінок, перехожі не могли зрозуміти, що відбувається.

 До появи комерційної стільникової телефонії залишалося 10 років. (Презентація теми.) Отже, з чого все починалося? (Відкривається перша сто­рінка календаря.)

З чого все починалося?

Учень. Перша згадка про передавання інформа­ції на відстань трапляється ще в давньогрецькому міфі про Тесея. Батько цього героя, Егей, відправля­ючи сина на битву з чудовиськом Мінотавром, що мешкав на острові Крит, попросив сина у випадку успіху підняти на кораблі під час повернення біле вітрило, а у випадку поразки — чорне. Тесей убив Мінотавра, але вітрила переплутали і нещасний батько, подумавши, що чудовисько забрало сина, втопився. На честь цієї події море, де втопився Егей, дотепер зветься Егейським.

Далі людство особливо не мудрувало над трансляцією сигналів і символів на далекі відстані. Найбільш надійним засобом зв'язку завжди були гінці (як люди, так і птахи). Коли охочих бігати за будь-якої погоди з повідомленнями не знаходилося, користувалися просто голосом, димом або вогнем багаття чи будь-яким іншим умовним знаком. Щоправда, наприкінці XVI ст. італійський учений Джованні делла Порта запропонував прокласти «труби перемовин» на зразок тих, що використовуються на пароплавах для зв'язку капітана з машинним відділенням у всій Італії. Але ця ідея чомусь не зустріла підтримки з боку його сучасників. Французька революція принесла із собою колосальний прорив у сфері передавання інформації. 1789 р. механік Клод Шапп запропонував Конвенту покрити Францію мережею веж із встановленими на них пристроями, що складаються з планок, добре видимих на відстані. Уночі на кінцях планок запалювалися ліхтарі. Телеграфіст, що мав сидіти всередині вежі, змінював розташування планок, орієнтуючись на вежу, яка знаходилась у межах видимості. Наступний телеграфіст копіював його — й так повідомлення йшло по ланцюжку від відправної точки до кінцевої. Змінюючи положення планок, можна було одержати близько 200 комбінацій. Шифр, застосований у телеграфі Шаппа, складався з 92-сторінкового зошита, на кожній сторінці якого було рівно по такій самій кількості слів. Телеграфіст передавав номер сторінки й номер слова. Телеграфісти проміжних станцій, як правило, не знали шифру й просто передавали комбінації, які бачили з сусідніх станцій. Наполеон був великим шанувальником телеграфу Шаппа й спробував упровадити його по всій Європі. Швидкість передавання повідомлень була дуже високою. Наприклад, лінією оптичного телеграфу Петербург — Варшава повідомлення йшло в гарну погоду за 45 хвилин. «...Махина, влаштована на піднятті, через яку за допомогою різних знаків можна сповіщати про те, що відбувається», — так характеризував телеграф російський словник за 1818 р.

Учитель. А потім з'явилась електрика...

Учень. Відкривши електрику, вчені довго не могли придумати, де її застосувати. Передавання інформації на відстань — перший приклад її корисного застосування. Ідея електричного телеграфу спершу виникла у військових, які, бачачи недоліки телеграфу Шаппа (зокрема залежність від погодних умов), захотіли придумати для себе щось інше. 1809 р. член Мюнхенської академії Земмеринг винайшов дещо, що з'єднувалося 35 дротами, які відповідали літерам алфавіту й цифрам. Повідомлення надходило у ванночку з водою, де при замиканні електричного ланцюга виділялися бульбашки газу, за якими і читали повідомлення. Настільки складна порівняно з апаратом Шаппа конструкція якось не прижилася. А перший більш-менш придатний до експлуатації електротелеграф з'явився тільки 1832 р. Його винайшов російський учений Шилінг. Надалі його вдосконалили англійці Уїтстон і Кук.

1837 р. Морзе привселюдно продемонстрував свій передавальний апарат і телеграфну азбуку. Почався тріумфальний хід електричного телеграфу по світу. Упродовж десяти років телеграфні лінії буквально обплутали більшу частину Європи й Північної Америки. Справжнім тріумфом електричного телеграфу стало проведення кабелю по дну Атлантичного океану спеціально побудованим для цього кораблем «Грейт Істерн» 1866 року. Телеграф жив довго й щасливо.

З винайденням радіо азбука Морзе перекочувала в ефір. І дотепер, незважаючи на масове поширення Інтернету, стільникового, супутникового та іншого зв'язку, знаходяться ті, які полюбляють надсилати телеграми як у великих містах, так і у віддалених аулах.

Учитель. Наступний етап у розвитку засобів передавання інформації пов'язаний з іменами таких учених (звернути увагу учнів на портрети науковців):

М. Фарадей — відкрив явище електромагнітної індукції 1831 p.;

Ф. К. Максвелл — 1885 р. дійшов висновку про існування електромагнітних хвиль;

Г. Герц — експериментально виявив електромагнітні хвилі та дослідив їх властивості;

А. С. Попов — використав електромагнітні хвилі для передавання сигналу.

Учитель. Поговоримо про властивості хвиль. (Пояснення властивостей хвиль та їх демонстрація.) Незабаром відбулася подія, що стала відомою на весь світ.

Учень. Пояснення пристрою та принципу роботи радіо за схемами та плакатами. (Історична довідка про А. С. Попова.)

Учитель. Але «не радіо єдиним» користується людство. (Пояснення за схемами принципу радіотелефонного зв'язку. На аркушах ватману учень малює високочастотну хвилю, звукову хвилю, модульований сигнал, детекторований сигнал.) Кому належать слова: «Люди вважають мене електриком, насправді ж я винайшов телефон саме завдяки моєму невігластву в електроніці. Жодному електрику й не снилися зроблені мною досліди».

Подзвони мені, подзвони...

Учень. Я розповім про Олександра Грейама Белла (1847—1922). Сьогодні нам варто лише натиснути на кнопку — і ми можемо поспілкуватися з будь-яким побратимом по цивілізації. Дякувати за це треба талановитому винахіднику, допитливому вченому, чудовому доктору А. Г. Беллу. Його успіху сприяли два фактори:- особисті риси винахідника та його виховання. З самого дитинства Белл мріяв допомогти людям, які не можуть чути. Його дід утримував у Лондоні спеціальну школу для глухонімих. Там працював і батько Олександра Бетвім Белл (знаменитий дефектолог). До того ж, мати Белла до його п'ятиріччя абсолютно оглухла. По закінченні Единбурзького й Лондонського університетів він сам працював учителем у школі для глухонімих, вивчав закони акустики й будову слухового апарату людини. До винайдення телефону його привела ціла серія експериментів, якими він займався на дозвіллі.

Компанія «Вестерн Юніон» намагалася знайти спосіб одночасно передавати декілька телеграм по одній парі дротів, щоб не прокладати додаткові телеграфні лінії. Вона оголосила конкурс! Белла це заінтригувало; він зібрав гроші й організував скромну лабораторію (зняв дві кімнати й найняв єдиного помічника — двадцятирічного електромонтера Томаса Ватсона). Впродовж року вони безуспішно   експериментували   з   «гармонійним телефоном», від них уже відмовилися кредитори, і Белл думав, що нічого не вдасться, однак... Алекс і Томас працювали в різних кімнатах, де були встановлені передавальний і прийомний апарати — гармонійні телефони. Камертонами були сталеві пластини різної довжини, жорстко закріплені одним кінцем, а іншим вони замикали електричний ланцюг. Якось кінець однієї пластини застряг у передавальному апараті й став зачіпати інші, через що вони задеренчали. І тут Белл почув це деренчання в прийомному пристрої. Він зрозумів, що відбулося: застрягла пластина діяла як примітивна діафрагма: можна було передавати звук на відстані. До літа 1875 р. пристрій, що передає звукові сигнали по дроту, був фактично готовий.

Отже, 14 лютого 1876 р. у Веллінгтонському бюро була подана заявка на «Телеграфний пристрій, за допомогою якого можна передати людську мову». Цю дату й прийнято вважати днем народження телефонії.

Перший же сеанс телефонного зв'язку відбувся 10 березня 1876 p.: Алекс із передавачем знаходився на одному поверсі будинку, Томас із приймачем — двома поверхами вище, кімнати з'єднував дванадцятиметровий дріт. Помічник чітко розрізнив сказані Беллом слова: «Містере Ватсоне, йдіть сюди, ви мені потрібні!». Оскільки лінія була однобічної дії, Томас збіг униз і закричав: «Містере Белл, я чітко чув кожне вимовлене вами слово...».

Уже навесні наступного року було відкрито першу телефонну лінію, що з'єднала два банки й була зареєстрована як Bell Telephone Company — родоначальниця телефонних імперій США, Канади, Японії та інших країн. Однак громадськість не вірила у те, що телефонний зв'язок набуде популярності, адже перший телефон був дуже й дуже недосконалим. Дальність дії була близько 200 м. Доводилося говорити й слухати в той самий апарат, зв'язок залежав від погодних умов. У цій ситуації допоміг талановитий винахідник Томас Едісон, який створив порошковий вугільний мікрофон і разом з Беллом удосконалив модель старого. За своє життя Белл працював над багатьма іншими проектами: він започаткував індустрію звукозапису, розробив фотофон, модель апарата штучного дихання, зробив великий внесок у дослідження проблеми глухоти. За життя його було визнано славетним винахідником (12 університетів світу присвоїли йому звання почесного доктора різних наук, вручили 11 золотих і 5 срібних медалей тощо). В останні роки життя Белл дуже сильно хворів і був прикутий до ліжка. За ним доглядала кохана дружина Мейбл, яка, до речі, була абсолютно глухою.

2 серпня 1922 р. Белла не стало. Вранці 4 серпня 1922 р. всю систему телефонного зв'язку світу було вимкнено на одну хвилину в той час, як ховали відомого дослідника А. Г. Белла... З 1924 р. його ім'я увічнене в одиниці вимірювання абсолютного рівня інтенсивності звуку (1 Белл — одиниця дуже велика, тому на практиці користуються її десятими частками — децибелами). Символічно, що bell у перекладі з англійської означає «дзвіночок».

Учитель. Здавалося б, епоха стільникового зв'язку мала б «поставити хрест» на розвитку дротового зв'язку, але більша надійність і впровадження нових технологій свідчать про «живучість» традиційного телефону, особливо у великих мегаполісах. Не треба забувати, що більшість людей користується Інтернетом завдяки тим самим телефонним лініям, якими розмовляли наші бабусі й дідусі. Телефон завдяки новим технологіям швидко освоїв ефір, з нерухомого об'єкта перетворився на Зручного супутника сучасної людини.

Мобільні телефони...

 Учень. Ідея стільникового телефонного зв'язку з'явилася в компанії AT&T Bell Labs ще 1946 p. Тоді ця фірма створила перший у світі радіотелефонний сервіс: це був гібрид телефону й радіопередавача, створений за допомогою радіостанції, встановленої в машині. Можна було передати сигнал на АТС і зробити звичайний телефонний дзвінок. Дзвінок на радіотелефон відбувався значно складнішим шляхом: абонентові необхідно було подзвонити на телефонну станцію й повідомити номер телефону, установленого в машині. Говорити одночасно було неможливо: зв'язок відбувався як у звичайних радіостанціях того часу (щоб говорити, треба було натиснути кнопку й відпустити її, щоб почути відповідне повідомлення). Можливості радіотелефонів були обмежені: заважали перешкоди й невеликий радіус дії радіостанції. Перша система радіотелефонного зв'язку, що пропонувала послуги всім бажаючим, почала функціонувати 1946 р. в м. Сент-Луїс (США). Радіотелефони, що застосовувалися в цій системі, використовували звичайні фіксовані канали. Якщо канал зв'язку був зайнятий, то абонент вручну перемикався на інший вільний канал. Апаратура була громіздкою й незручною у використанні.

З розвитком техніки системи радіотелефонного зв'язку вдосконалювалися: зменшувалися габарити пристроїв, освоювалися нові частотні діапазони, модернізувалося базове й комутаційне обладнання, зокрема, з'явилася функція автоматичного вибору вільного каналу (trimking). Але за величезної потреби в послугах радіотелефонного зв'язку виникали й проблеми. Головна з них — обмеженість частотного ресурсу: кількість фіксованих частот у певному частотному діапазоні не може нескінченно збільшуватися, тому радіотелефони з близькими за частотою робочими каналами почали створювати взаємні перешкоди.

Вчені й інженери різних країн намагалися вирішити цю проблему. І от у середині 40-х років дослідницький центр Bell Laboratories американської компанії AT&T запропонував ідею розбивки всієї території зв'язку на невеликі ділянки, які стали називатися стільниками (від англ. cell — комірка, стільник). Кожна ділянка повинна була обслуговуватися передавачем з обмеженим радіусом дії й фіксованою частотою. Це дозволило б без взаємних перешкод використовувати ту саму частоту повторно в іншому стільнику.

Близько десяти років AT&T Bell Labs й Motorola паралельно вели дослідження. У квітні 1973 р. інженер Мартін Купер, співробітник компанії Motorola, подзвонив з нью-йоркської вулиці в офіс компанії AT&T Bell Labs і попросив до телефону голову дослідницького відділу Джоеля Енгеля.

Купер тримав у руках перший зразок мобільного телефону й стояв поблизу першої стільникової антени, встановленої на одному з нью-йоркських хмарочосів. Після цього Купер вирушив на прес-конференцію, організовану Motorola, щоб повідомити про цей успіх журналістам. Це був перший дзвінок, зроблений зі стільникового телефону й він, фактично, став початком нової епохи у сфері телекомунікацій.

Щоправда, на портативний пристрій це моторолівське дітище було мало схоже. Як згадує Мартін Купер, той історичний дзвінок він зробив по телефону, який був схожий на цеглину. Висота 25 см, товщина й ширина близько 5 см. Перша у світі «мобіла» важила близько кілограма. Купер стверджує, що за той час, коли він носив цей телефон у руках, йому вдалося дещо підкачати свої м'язи.

6 березня 1983 р. було випущено перший у світі комерційний портативний стільниковий телефон. У цей день компанія Motorola представила апарат DynaTAC 8000X — результат 15 років розробок, на які було витрачено понад $ 100 млн. Телефон важив 794 грами й мав розміри 33x4,4x8,9 см. Заряду акумуляторів першого мобільника зі світодіодним дисплеєм вистачало на 8 год роботи в режимі очікування або 1 год розмов. Це був перший сертифікований телефон для комерційного використання. Роздрібна ціна новинки становила $ 3995. Однак, за словами представників Motorola, навіть незважаючи на високу ціну, сама ідея бути завжди на зв'язку настільки надихнула користувачів, що в чергу на покупку DynaTAC 8000X записувалися тисячі американців.

Учитель. Сьогодні в Україні створена єдина автоматизована система зв'язку, радіорелейні лінії, через супутниковий зв'язок ведуться телевізійні передачі й міжміські телефонні розмови. З'явилися зовсім нові види зв'язку: електронна пошта, факсимільний зв'язок, Інтернет. А як досягнення високих технологій впливають на організм людини? Поговорімо про вплив мобільного телефону. (Опитування присутніх, чи вважають вони, що мобільний телефон шкодить здоров'ю.)

Суперечки про вплив мобільних телефонів на здоров'я людини точаться вже понад 10 років. Починаючи з 90-х з'являються нові дослідження про згубну дію мобілок на здоров'я людини, проте щоразу ці висновки експертів спростовують не менш авторитетні вчені.

Спробуймо разом з'ясувати це. Насамперед треба зазначити, що вся інформація, доступна сучасній людині, дуже суперечлива. Але деякі висновки з неї все-таки можна зробити.

Як стільниковий телефон впливає на здоров'я?

1. Погіршення пам'яті у пацюків

Професор Генрі Лей з Вашингтонського університету встановив зв'язок між мікрохвильовим випромінюванням і погіршенням пам'яті у пацюків. В експерименті брали участь дві групи пацюків, одну з яких протягом години піддавали електромагнітному випромінюванню частотою 2 450 МГц. Потім пацюки повинні були пропливти по водному .лабіринту й знайти дорогу до берега. Пацюки, які піддавалися мікрохвильовому випромінюванню, знаходили дорогу значно повільніше. Це дозволило доктору Лею зробити висновок, що у пацюків у результаті опромінення порушується просторова пам'ять, вони втрачають орієнтацію. Однак причина цього самому вченому поки що незрозуміла. Можливо, під впливом високочастотного електромагнітного випромінювання знижується вироблення в мозку ацетилхоліну білка, відповідального за механізми пам'яті.

Висновки, отримані в цьому дослідженні, мало що говорять про можливу шкоду мобільних телефонів для людини. По-перше, частота, що використовувалася в експерименті, не збігається з частотою стільникових телефонів, що працюють на частотах 900, 1 800 або 1 900 МГц. По-друге, люди, як правило, не розмовляють по мобільному телефону годинами. І по-третє, люди — не пацюки.

2. Підвищення кмітливості в людей

На людях провели експеримент учені Брістольського університету й Брістольського королівського госпіталю під керівництвом доктора Алана Пріса. Піддослідні були добровольцями. Учасникам експерименту пропонувалося виконати певний набір завдань на кмітливість, перебуваючи в різних умовах: під впливом мікрохвильового випромінювання від цифрових телефонних апаратів, аналогових телефонних апаратів і без будь-якого впливу. Після 30-хвилинного впливу випромінювання в 36 випробуваних час реакції при візуальних тестах істотно скоротився.

За словами доктора Пріса, дослідники були вкрай здивовані, одержавши позитивний результат після настільки короткого опромінення: «Після повідомлень про головний біль, депресію, втрату пам'яті й навіть пухлини мозку, спричинені випромінюванням мобільних телефонів, ми очікували чого завгодно, але не покращення розумової діяльності. Як би не було, наші дослідження доводять, що мікрохвильове випромінювання справді впливає на роботу мозку».

Цей ефект, на думку вчених, пов'язаний із покращенням кровообігу мозку, що може бути спричинений незначним нагріванням. На думку дослідників, таке короткочасне покращення за тривалого впливу випромінювання може змінитися на згубні наслідки.

3. Поява головного болю

Дослідження, проведене Шведським національним інститутом праці й Норвезьким управлінням захисту від випромінювання, показало, що навіть люди, які використовують телефон менше двох хвилин на день, відчувають дискомфорт і побічні ефекти. Дослідження проводилося протягом року на 11 тисячах добровольців. За отриманими даними, 84 % користувачів мобільних телефонів відчувають при розмові нагрівання шкіри за вухом, а деякі стверджували, що в них є опіки. У частини користувачів також трапляються провали пам'яті, запаморочення, головний біль і підвищена стомлюваність. Майже у чверті опитаних виникли проблеми з пам'яттю, половина страждає від головного болю, а близько 65 % відчувають сонливість. У третини абонентів погіршилася концентрація уваги під час або одразу після розмови, особливо це було помітно серед тих, які інтенсивно використовували телефон — люди, молодші 30 років. Абоненти, що використовують стільникові телефони чотири й більше рази на день, в 3,6 рази частіше скаржилися на головний біль, ніж ті, хто робив менше двох дзвінків.

Щоправда, самі вчені сумніваються в об'єктивності отриманих даних. По-перше, абоненти, які особливо часто використовують телефон, можуть вести менш здоровий спосіб життя. Погане харчування, недосипання й постійний стрес можуть впливати й на самопочуття. Крім того, оскільки дослідження робили на основі суб'єктивних повідомлень абонентів, на результати міг вплинути ефект навіювання. Так, абоненти Норвегії, де небезпека використання мобільного зв'язку широко обговорювалася в пресі, вдвічі частіше повідомляли про проблеми, ніж абоненти зі Швеції, де преса практично не приділяла їй уваги.

4. Підвищення тиску

Німецькі дослідники з Фрайбурга виявили ще одну ваду стільникових телефонів: під час роботи вони підвищують артеріальний тиск людини.

Дослідження було проведено коректно. Десяти добровольцям на правій стороні голови фіксували стільникові телефони, що працюють у діапазоні 900 МГц (GSM). Розташовували апарати приблизно так само, як і під час розмови. Телефони вмикали в робочий режим так, щоб випробувані про це не знали. Це дозволило додати суб'єктивні фактори, які могли вплинути на тиск. За допомогою спеціальних моніторів у хворих постійно вимірювали артеріальний тиск.

Розмова протягом 35 хв приводила до підвищення тиску на 5—10 мм рт. ст. Передбачається, що поле спричиняло спазм судин, що постачають кров у праву півкулю, а вже це призводило до підвищення тиску.

5. В жаби зупиняється серце

Відповідно до результатів експериментів, проведених у московському Інституті біофізики, при опроміненні серця жаби високочастотним електромагнітним полем протягом 5—10 хв навіть при дуже низькій інтенсивності сигналу вдавалося зупинити кожне друге серце, а в зразків, що залишилися, знижувалася частота скорочень.

Для пацюків і кроликів це саме випромінювання виявилося не настільки згубним, однак, у 30 % випадків відзначалися достовірні зміни серцевої діяльності. Так що, якщо у вас є кролик, не давайте йому мобільний телефон!

6. Вплив на роботу кардіостимулятора

У світі більше 1 млн людей живуть з імплантованими кардіостимуляторами. У випадках, коли власний ритм серця переривчастий або занадто слабшає, цей прилад посилає електричні імпульси, необхідні для нормальної роботи серця. Німецькі вчені вивчали, чи може стільниковий телефон викликати збій у роботі серцевого стимулятора.

Тестувалися три стандарти стільникового зв'язку: C-net (NMT 450), D-net (GSM 900) і E-net (GSM 1 800). В експериментах тестували 231 кардиіостимулятор різних фірм-виробників. Результати такі: 31 % стимуляторів випробовували перешкоди від випромінювання телефонів стандарту C-net й 34% від D-net.

При використанні телефонів, що працюють у стандарті E-net, збоїв у роботі кардіостимуляторів не було. Незважаючи на наведені вище дані, не рекомендується носити мобільний телефон поруч із кардіостимулятором, тим більше не можна наближати до цього пристрою термінал, що працює в активному режимі (тобто під час розмови). Втім, про це, як і про те, що телефон треба вимикати при вході в медичні установи, сказано в інструкції на будь-який мобільний термінал.

7. Підвищення ризику ДТП

Хоча багато аспектів впливу мобільних телефонів на здоров'я залишаються поки нез'ясованими, експерти сходяться в одному: розмови по телефону за кермом небезпечні. Аналіз 700 дорожньо-транспортних випадків у Великобританії показав, що розмова по телефону підвищує ризик потрапляння в аварію в чотири рази. При цьому немає ніякої різниці між трубкою, що водій тримає у руці, і телефоном, що залишає руки вільним. Але мати в машині телефон все-таки необхідно, оскільки екстрені дзвінки з мобільних телефонів у випадку аварії врятували набагато більше життів, чим було загублено через говіркість водіїв.

У той час як на Британських Островах аналізують, у Сінгапурі влада серйозно узялася за любителів побалакати по мобільному телефоні за кермом. Раніше для таких любителів був уведений штраф у 200 сінгапурських доларів і штрафні бали у талоні попереджень із перспективою вилучення прав водія. У червні цього року покарання було ужорсточене до 1 000 сінгапурських доларів ($ 588) або шестимісячного ув'язнення при першому подібному випадку, а при повторному порушенні сума штрафу або строк висновку подвоюються. Будете в Сінгапурі — майте це на увазі.

8. Трапляються вибухи на автозаправках

Небезпека пов'язана з можливістю вибуху, який може відбутися в результаті збою в роботі електронного встаткування АЗС під впливом магнітного поля стільникового телефону, а також вибуху парів бензину від можливого виникнення іскри у випадку падіння апарата на землю.

Підставою для побоювань послужив вибух на бензозаправній станції Компанії Esso у Малайзії. Необхідне уточнення: дотепер не доведений прямий зв'язок між катастрофою і використанням мобільних телефонів. У момент вибуху багато з людей, що перебували на території АЗС, розмовляли саме по них. Оскільки іншого пояснення вибуху так і не знайшли, керівництво більшості автозаправних станцій вирішило вжити заходів й заборонило користуватися на своїх територіях мобільними телефонами.

9. «Підсмажуються» дощові черв'яки

Дослідження, проведені у Шотландії під керівництвом сера Вільяма Стюарта, дали досить несподівані результати. При впливі мікрохвильового випромінювання на дощових хробаків була виявлена зміна в структурі їхнього білка. Це булу схоже на тепловий удар, начебто черв'ячків злегка «підсмажили». Такого самого висновку дійшов і професор Вільям Росе Еді з Каліфорнійського університету, що вивчає вплив електромагнітного випромінювання вже понад 20 років: «Точно так само, як мікрохвильова піч підсмажує м'ясо, мікрохвильове випромінювання нагріває живі тканини, що може призводити до різноманітних наслідків — як позитивних, так і негативних».

Аналогічні дослідження провів також Давид де Померан з Ноттінгемського університету, результатом його роботи стала заява, що «личинка дощового черв'яка під впливом певної дози мікрохвильового випромінювання стає менш активною, але росте на п'ять відсотків швидше».Результати однакових досліджень, як бачимо, різні.

10. Не розвивається рак

Дослідження, опубліковане Королівським науковим товариством Канади, містить висновок про те, що розмови по стільниковому телефону не можуть викликати рак або інші захворювання. Група з восьми вчених розглянула численні дослідження, що стосуються безпеки користування стільниковими телефонами, і не знайшла свідчень на користь появи захворювань, пов'язаних з опроміненням радіохвилями. Учені не підтримували ідею, що опромінення радіочастотними полями того типу й інтенсивності, які створюються пристроями радіозв'язку, сприяє появі або розвитку пухлин у тварин або людей. У звіті Британської незалежної експертної групи з мобільних телефонів також визнається малоймовірним, що мобільні телефони можуть спричиняти рак або інші захворювання. Однак у тому самому звіті (йдеться про звіт так званої «комісії Стюарта», опублікований у травні 2007 р.) експерти рекомендують дотримуватися безпеки й не дозволяти дітям користуватися стільниковими телефонами без особливої потреби.

А що далі?

Учень (читає твір-мініатюру).

2080-й рік... Американський емігрант Джек Ваутсон, який нині проживає в Україні, раптово згадав, що потрібно привітати з народженням сина друга Теда з Каліфорнії. Джек зосередився, і його мікрочіп з легкістю вловив хвилю Теда.

• Здоров, друже! Вітаю з поповненням!

• Дякую, Джеку. А я й не сподівався, що ти до мене прорвешся. У мене сьогодні з самого ранку від цих поздоровлень голова тріщить.

Так, сполучний мікрочіп — штука класна. Шкода тільки, що максимальна кількість людей, які одночасно розмовляють, не може перевищувати п'ять осіб, інакше ми зараз з усією нашою компанією побалакали б. Так, добре, і п'ятьох вистачає. Раніше взагалі по телефону можна було говорити тільки вдвох. Але це було раніше, років 50 тому. До речі, Теде, а ви з Наталі маляті мікрочіп коли вживлятимете?

— Не знаю. Нехай підросте трохи. Може, коли йому виповниться років 3 або 4. А деякі це просто після народження дитини роблять. То діти нехочуть учитися говорити. Навіщо їм уголос розмовляти, якщо можна тільки подумати — і ти на зв'язку з ким завгодно. Ні, нехай у сина голівка поки вільна буде, а там подивимося.

— Слухай, Джеку, а в Україні зв'язок такий самий, як і в нас?

—Так. Усюди мікрочіпи. Жодної цілої черепної коробки сьогодні немає. Хіба що в селах десь телефони й комп'ютери давні залишилися, але ними вже мало хто користується. Єдина відмінність у тому, що українським дітям мікрочіпи з 8 років вживляють. Вони, розумієш, щасливе дитинство дітям подарувати хочуть.

— Ну от, і правильно роблять. І я зі своїм квапитися не буду. Нехай підросте, а там і мікрочіп імплантую й ще новинку якусь. Адже вчені щодня щось нове придумують...

Учитель. Подальший розвиток засобів зв'язку цілком передбачуваний... Це передавання думок на відстань, або телепатія. Тут немає нічого фантастичного. Зовсім не треба буде дивитися в кулю з чорного кришталю або виходити з астрального тіла. От як сформулював перспективу розвитку засобів зв'язку радянський академік Глушков ще в 70-х роках минулого століття: «Вся інформація, весь розумовий процес потраплятиме до електронно-обчислювальної машини. Вона запам'ятовуватиме весь спосіб мислення цієї людини, всі нюанси її творчого процесу й сприйматиме її думки, щойно вона встигне подумати. Саме так можна досягти повного симбіозу людини й машини, одержати повну сумісність роботи мозку й комп'ютера. Думаю, що домогтися цього вчені зможуть приблизно до 2020 p., тобто менше ніж через півсторіччя».

Оскільки комп'ютерний зв'язок поступово витісняє традиційні засоби трансляції на відстань, то прогноз шановного академіка не є настільки фантастичним, як може здатися на перший погляд. Те, що нещодавно було фантастикою, вже втілилося в реальність: усе повністю комп'ютеризоване. Диво-шоломи, які цілком реально передають людині її відчуття, вже існують. Хоча Рей Бредбері й Артур Кларк бачили їх у далекому майбутньому. Технічно передавання думок на відстань за допомогою комп'ютера не таке вже і складне завдання. Досить буде хоча б трішки подумати про способи посилання сигналів, так звані біоструми мозку, їх звукове або графічне перетворення. Адже керований голосом комп'ютер теж був атрибутом фантастичних творів, а зараз комп'ютерна печатка з голосу досить дорога, але все-таки реальність. Що стосується передавання думок на відстань, то відсутність технічних пристроїв, що дозволяють це зробити, не означає те, що це неможливо. Просто це поки що не так уже й потрібно.

Звучить запис на магнітофоні: «Ми, жителі інших Галактик, заявляємо про існування життя за межами Сонячної системи. Земляни! Ви чуєте нас? Відгукніться!».

Учитель. Отже, й у вас, нового покоління, є своє завдання, яке ви неодмінно вирішите. Успіхів вам!

Примітка: викладаючи матеріал, варто демонструвати слайди на комп'ютері.