Урок "Рушник, що вміє промовляти"

РУШНИК, ЩО ВМІЄ ПРОМОВЛЯТИ

Мета: Ознайомити учнів з традиціями українського народу, спонукати до вивчення і залучення до різних видів народної творчості; формувати у молоді шанобливе ставлення до традицій і творчих надбань українського народу; виховувати любов і гордість кожної особистості до звання «Я громадянин України», патріотизм.

Обладнання: рушники, серветки, хліб, сіль, плакати, скриня.

Тип: виховна година.

Перебіг заходу

Люблю я мамин рушничок,

На ньому пісня солов’їна,

То, може, пісня зірочок?

А, може, доля України.

1 ведучий.     День добрий, любі друзі!

Ми раді вас в цей день вітати

На світлому і радісному святі

У цій чудовій класній кімнаті.

          У нас сьогодні наче вечорниці:

          Милують око диво-рушники,

          Дівочий спів лунає у світлиці,

          Як добре, що є звичаї такі.

2 ведучий.    Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,

         Привітним гожим словом вшанувати,

         Прийміть же хліб на мальовничим рушникові,

         Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

1 ведучий.  Подивіться, як змінилася наша кімната, прибрана рушниками, серветками, які вишили невтомні руки наших бабусь, мам.

2 ведучий.  Ось у нас є скриня. А чи знаєте ви, що таке скриня? Колись у кожній хаті була скриня. І у цих скринях наші бабусі, бабусі ваших бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю. А що саме, ми зараз подивимось.

Відкриває скриню, виймає рушник.

1 ведучий.  Це – український рушник, оздоблений квітами, птахами, зірками. Від сивої давнини і до сьогодні, у радощах і у біді рушник – невід’ємна частина нашого побуту. Простий, скромно оздоблений рушник висів у кожній сільській хаті біля порогу на кілочку. Господиня на знак поваги до гостя давала йому рушник на плече, брала кухлик із водою, приспівуючи:

Вода у відеречку,

Братику, вмийся,

Рушник на кілочку,

Братику, втрися.

2 ведучий.  «Хата без рушника, що сім’я без дітей», - говорили у народі. А що ви знаєте про рушник?

1 учень. Без рушника, як без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей. Ним витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.

2 учень. Після закінчення жнив хліборобів зустрічають із хлібом-сіллю на рушнику.

3 учень. В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати давала йому рушник, як оберіг від лиха. Тому й оспіваний він у віршах і піснях.

1 учень.   Як з’являємось на світ ми,

     В крижмі – білі рушники.

     Полотняне диво світле,

     Плід душі і хист руки.

2 учень.   Як прийде пора до шлюбу,

                З блиском золота кілець,

                Рушники з дитинства любі,  

                           Ляжуть в стежку під вінець.

3 учень.  Чи коли від краю свого

     Довгий шлях кудись лежить,

     Рушником з хрестом в дорогу

     Рід тебе благословить.

1 учень.  А прийдеться шлях останній

    Нам відміряти в житті –

    Рушники прості, прощальні,

    З калачами на хресті.

2 учень.  Рушники, рушники –

               Наче долі сторінки,

                           Їхня мова писанкова

                           Збереглася на віки.

  3 учень.  Моя бабуся гарно вишиває,

      Цвітуть на полотні троянди й виноград,

      Розмай калиновий там грає,

      І спів птахів, і щебет пташенят.

1 учень.  Навік з’єдналося чорне і червоне –

                Мойого краю гордість і краса.

                Душа народу – малинові дзвони,

                Його веселка і його сльоза.

Лунає пісня «Ой рушник рушничок» у виконанні Аліни Гросу.

1 ведучий.  Рушники, відповідно до призначення, виготовляли з різних ниток. Покутники, подарункові – з тонкого білого полотна. Жінки ткали рушники в жіночі дні: середу, п’ятницю, суботу. Рушники біля вікон і дверей були оберегами. Крім візерунків, тут були вишиті й слова-обереги. Є рушники-росяночки для дівчаток- школярочок, а для хлопчиків матусі вишивали рушнички, які називаються грайликами.

2 ведучий.  Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше – обличчям оселі, відтак і господині. За тим, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку, її дочок. Колись було, що дівчинці тільки 10 років сповнилося, а мати для неї починала посаг готувати – хустки, намисто, барвисті тканини, а на рушники сама полотно ткала.

1 ведучий.  А чи знаєте ви, скільки треба рушників вишити, щоб до весілля встигнути і до заміжжя приготувати? А чули таку пісню:

 У коморі сволок –

 На ньому рушників сорок.

 Біжіте, принесіте,

 Боярів прикрасіте!

2 ведучий.  Сорок? Та невже? І всі вишиті?

1 ведучий.  Та ні, були вишиті й не вишиті. Одні, як ми казали, були для роботи, а інші – для урочистостей.

2 ведучий.  Довгими зимовими вечорами особливо любовно вишивала дівчина сватальні, або плечеві рушники, які сватам треба буде подавати. Вони були з тонкого полотна.

1 учень.  На українськім рушнику

     Матуся вишила Карпати,

     Рясну калину в квітнику

     І долю лебедів крилатих.

2 учень.  Людей гостинно звідусіль

     Стрічати хлібом у вишиванці,

     Щоб цей рушник у день весіль

     Кружляв у запальному танці.

3 учень.  Щоби давав пісням політ

     Й нові узори, мов перлини,

     Щоб цей рушник стелився в світ,

     Як добрий оберіг родинний.

1 учень.  Люблю я мамин рушничок,

    На ньому пісня солов’їна,

    То, може, пісня зірочок?

    А, може, доля України.

1 ведучий.  Дивлюся мовчки на рушник,

         Що мати вишивала,

         І чую: гуси зняли крик,

         Зозуля закувала.

2 ведучий.  Знов чорнобривці зацвіли,

         Запахла рута-м’ята.

         Десь тихо бджоли загули,

         Всміхнулась люба мати.

1 ведучий.   І біль із серця раптом зник,

         Так тепло-тепло стало…

         Цілую мовчки той рушник,

         Що мати вишивала.

2 ведучий.  Вишиваю рушника

         Різними нитками.

         Там калина молода

         Й ружі з солов’ями.

1 ведучий.   І барвінку синій цвіт,

          Кущ рясного глоду.

          Український рушничок –

          Символ мого роду.

1 учень.  Ми своїми вправними руками

     Вишиваєм рушничок для мами,

     Щоб на свято маму привітати,

     Нашу радість їй подарувати.

2 учень.  Є на ньому півники святкові,

     Є на ньому квіти малинові,

     Щоб на свято маму привітати,

     Нашу радість їй подарувати.

3 учень.  Синя нитка – пташки прилітають,

     А червона – квіти розквітають,

     Щоб на свято маму привітати,

     Нашу радість їй подарувати.

1 учень.  Листя вишиваєм зеленаве,

     Сонце вишиваємо ласкаве.

     Щоб на свято маму привітати,

     Нашу радість їй подарувати.         

 Лунає пісня «Рушник» у виконанні Таїсії Повалій.

1 ведучий.   Український рушник… який він гарний! Його можна порівняти з квітами, з піснею. Без рушника, як без квітів, без пісні, не відбувалося жодне сімейне свято.

 

1 учень.  Рушникове обличчя веселе,

     Обпліта коровай на столі,

     Закликає гостей до оселі,

     Випромінює щедрість Землі.

2 учень.  Рушничок на стіні – давній звичай,

     Ним шлюбують дітей матері,

     Він додому із далечі кличе,

     Де в калині живуть солов’ї.

3 учень.  Він простелений тим, в кого серце

               Не черствіє й дарує тепло,

               Хай цей символ сусідиться вічно

               В нашій хаті на мир, на добро!

2 ведучий.   Любі друзі! Наше свято добігає кінця. Все, про що ми сьогодні розповіли – і про український рушник, і про традиції нашого народу, і про прекрасні українські пісні – це частка нашої Батьківщини, яка зветься Україною!